Відповідно до статті 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані — це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.
Є персональні дані таких категорій: персональні дані, щодо яких встановлено загальні вимоги до обробки (прізвище, ім'я та по батькові, дата та місце народження, громадянство, місце проживання, особисті відомості (вік, стать, сімейний стан тощо), склад сім'ї, освіта, професія, фінансова інформація, електронні ідентифікаційні дані, запис зображень (фото, відео) тощо), та персональні дані, щодо яких встановлено особливі вимоги до обробки (расове або етнічне походження, політичні, релігійні або світоглядні переконання, членство у політичних партіях та професійних спілках, а також дані щодо здоров'я чи статевого життя). Відповідно до вищезазначеного Закону будь-яка сукупність упорядкованих персональних даних про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована, вважається базою персональних даних. Кожна база персональних даних підлягає державній реєстрації шляхом внесення відповідного запису уповноваженим державним органом з питань захисту персональних даних до Державного реєстру баз персональних даних. Винятків щодо реєстрації баз персональних даних Закон не містить.
Володілець самостійно приймає рішення про те, чи є та чи інша сукупність персональних даних фізичних осіб, яка перебуває у його володінні, базою персональних даних.
Крім того, зазначимо, що різні типи звітів та форм, що містять у собі певну сукупність відомостей про фізичних осіб, вибраних із баз персональних даних володільця, та які, відповідно до закону, періодично подаються до органів державної влади, на думку ДСЗПД, не розглядаються як окремі бази персональних даних.