Про те, що у країні впроваджено пенсійну реформу, знають усі. А от у чому саме вона полягає, відомо далеко не всім. Отже, розглянемо докладно сутність пенсійних змін.
Пенсійні зміни: все почалось у 2004 році
Нагадаємо, що до 2004 року діяло пенсійне страхування, згідно з яким пенсійні збори справлялися відповідно до Закону №4001, після чого розподілялися на пенсійні виплати тощо.
1 Закон України від 26.06.97 р. №400/97-ВР «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Але 9 липня 2003 року ВРУ змінила систему пенсійного страхування в Україні: було прийнято два закони, якими з 01.01.2004 р. впроваджено нову модель пенсійного страхування, — трирівневу. Саме ці два закони і започаткували пенсійні зміни та пенсійну реформу, яка почалася з 01.01.2004 р.
Згідно з першим, і головним, Законом №1058 сплачувалися нові пенсійні внески та було запроваджено рівні пенсійної системи. Відповідно до другого закону, Закону №1057, в Україні впроваджено недержавне пенсійне страхування. Воно передбачає накопичення внесків на майбутню пенсію на добровільних засадах для кожної застрахованої особи. В Україні почали утворюватися недержавні пенсійні фонди.
Відповідно до законів №1058 та №1057 з 01.01.2004 р. в Україні став формуватися так званий пенсійний «тришаровий пиріг», що складається з трьох рівнів:
1) перший — солідарна система;
2) другий — загальнообов'язкова накопичувальна система;
3) третій — добровільна недержавна система пенсійних заощаджень.
Перший і третій рівні діють в Україні з 01.01.2004 р. А от другий якраз і впроваджується Законом №3668 з 01.10.2011 р. Після його остаточного впровадження та здійснення відрахувань до Накопичувального фонду можна буде сміливо говорити про те, що в Україні діє сучасна модель пенсійного страхування.
Основне завдання та мета пенсійної реформи з 01.01.2004 р. є такими:
1) підвищення рівня життя пенсіонерів;
2) встановлення залежності розмірів пенсій від величини заробітку і трудового стажу;
3) забезпечення фінансової стабільності пенсійної системи;
4) заохочення громадян до заощадження коштів на старість;
5) створення більш ефективної та дієвої системи адміністративного управління у пенсійному забезпеченні.
Трирівнева пенсійна система дозволить розподілити між трьома її складовими ризики, пов'язані зі змінами у демографічній ситуації (до яких більш чутливою є солідарна система) і з коливаннями в економіці та на ринку капіталів (які більше позначаються на накопичувальній системі). Такий розподіл ризиків дозволить зробити пенсійну систему фінансово більш збалансованою та стійкою, застрахує працівників від зниження загального рівня доходів після виходу на пенсію, що є принципово важливим та вигідним для них.
Подамо трирівневу пенсійну систему на схемі.
Схема
Трирівнева пенсійна система
Обов'язкове пенсійне страхування
Обов'язкове пенсійне страхування складається з перших двох рівнів: солідарної та накопичувальної систем. Це означає, що кожна застрахована особа є платником страхових внесків до цих двох систем на обов'язкових умовах. У чому полягає різниця цих двох систем, розглянемо далі.
Перший рівень — солідарна система
Солідарна система — це цільовий страховий фонд, що акумулює страхові внески на умовах солідарності та спрямовує на цільові виплати, передбачені фондом. Тобто адміністрування у солідарній системі здійснює Пенсійний фонд України, який акумулює страхові внески кожного страхувальника та застрахованої особи у системі та спрямовує їх на утримання пенсіонерів сьогодні — на виплату пенсії за віком, пенсії з інвалідності, пенсії за втратою годувальника, допомоги на поховання пенсіонера.
У солідарній системі накопичити власні кошти на майбутню пенсію неможливо. Адже за кошти, що сплачує нині кожна застрахована особа, утримуються пенсіонери. I якщо така застрахована особа досягне пенсійного віку і матиме право на пенсію, то утримуватимуть її такі ж самі працездатні особи за рахунок сплачених ними страхових внесків.
У солідарній системі розмір пенсії залежить тільки від двох показників:
1) розміру заробітної плати, з якої сплачувались страхові внески;
2) страхового стажу, протягом якого вони сплачувались.
Саме завдяки їм досягається звільнення Пенсійного фонду від здійснення невластивих йому виплат (розмежування джерел фінансування виплати пенсій, призначених за різними пенсійними програмами) та впровадження системи персоніфікованого обліку відомостей про заробіток та сплату страхових внесків, на основі даних якої призначаються і виплачуються пенсії.
У цьому і полягає сутність солідарної системи, яку у загальних рисах можно описати так:
1) охоплення системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування усіх працюючих громадян (у тому числі і тих, які забезпечують себе роботою самостійно, а також найманих працівників у приватному секторі економіки);
2) впровадження нової формули нарахування пенсій, що передбачає розширення періоду врахування заробітку при визначенні розмірів пенсій (на підставі даних системи персоніфікованого обліку внесків), зарахування до страхового стажу періодів, за які сплачено страхові внески. Це дозволить розраховувати майбутній розмір пенсії залежно від величини заробітку, з якого сплачувалися пенсійні внески, та страхового стажу, протягом якого вони сплачувалися;
3) розмежування джерел фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. На першому етапі — розмежування джерел фінансування з держбюджетом. На другому — поступове переведення фінансування дострокових пенсій (за списками №1 і №2) інших категорій підвищених пенсій до системи недержавних пенсійних фондів з обов'язковим відрахуванням до них пенсійних внесків з боку відповідних роботодавців;
4) економічне стимулювання громадян до виходу на пенсію у більш пізньому віці без законодавчого підвищення діючого пенсійного віку;
5) фінансування з держбюджету дефіциту коштів у межах солідарної системи — у разі його виникнення;
6) поступове впровадження системи управління Пенсійним фондом на основі паритетного представництва сторін соціального партнерства (представників держави, роботодавців та працівників).
Таким чином, перший рівень є системою пенсійних виплат, внески до якої сплачують всі працюючі громадяни країни та їхні роботодавці. За рахунок цих коштів і виплачуються страхові пенсії та встановлюється мінімальний рівень пенсійних виплат пенсіонерам.
Особам, які мають малий страховий стаж та/або розмір заробітку, з якого сплачувалися страхові внески, а отже, й низькі розміри пенсій, передбачається надання цільової соціальної допомоги. Це дозволить забезпечити їм доходи на рівні мінімальних соціальних стандартів в Україні, які встановлюються виходячи з реальних фінансових можливостей державного бюджету та Пенсійного фонду.
Другий рівень — накопичувальна система
Створення другого рівня пенсійної системи означає впровадження в Україні системи загальнообов'язкового накопичувального пенсійного страхування. Тобто сплачувати страхові внески до цієї системи потрібно обов'язково. Як і в солідарній системі, у накопичувальній також працюватиме цільовий позабюджетний фонд — Накопичувальний фонд.
Коли почнемо сплачувати внески?
Акумулюватися (збиратися) ці страхові внески будуть у Накопичувальному фонді, який почав формуватися після 01.10.2011 р. I лише після того, як буде сформовано Накопичувальний фонд та забезпечено бездефіцитність бюджету Пенсійного фонду, почнуться відрахування та перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду. Орієнтовний час дії змін — 01.01.2013 р. Будемо сподіватися, що зміни не буде впроваджено так, як за останні 10 років (з середини або кінця місяця)…
Хто стане першими платниками страхових внесків до накопичувальної системи, тобто її учасниками?
Відповідно до п. 2 ст. 1 Закону №3668, учасниками накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є особи, яким на дату впровадження перерахування (!) страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду виповнилося не більш як 35 років та які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із Законом №1058.
Отже, у тому місяці року, в якому почнеться перерахування страхових внесків до Накопичувального фонду, потрібно буде розподілити працівників за віковими категоріями — до 35 років та після 35 років. Для перших — віком до 35 років — проводяться додаткові відрахування до Накопичувального фонду з метою накопичення внесків на свою майбутню пенсію. Для других — старших за 35 років — у системі загальнообов'язкового пенсійного страхування нічого не зміниться, у тому числі не зміняться і розміри відрахувань. А накопичувати страхові внески на свою майбутню пенсію такі особи можуть завдяки третьому рівню добровільного страхування у недержавних пенсійних фондах.
Скільки будемо сплачувати до Накопичувального фонду?
Пунктом 3 ст. 1 Закону №3668 передбачено, що страхові внески до Накопичувального пенсійного фонду є складовою частиною ЄСВ, які сплачуватимуть учасники накопичувальної системи у таких розмірах:
1) у рік впровадження перерахування — 2% бази нарахування ЄСВ;
2) кожного наступного року — у розмірі, збільшеному на 1% до досягнення 7%, і подальша сплата — у зазначеному розмірі.
Як проводитиметься нарахування страхового внеску?
Оскільки страховий внесок потрібно буде обліковувати персоніфіковано щодо кожної особи і він накопичуватиметься на окремих рахунках таких осіб, то і платниками внеску будуть саме фізичні особи, а не роботодавці. Отже, утримання із їх нарахованої зарплати до накопичувальної системи зменшать реальну зарплату до виплати (на руки). Тож щоб уникнути незадоволення громадян, п. 5 розділу II Закону №3668 передбачено, що з метою недопущення зменшення зарплати найманих працівників у зв'язку з перерахуванням страхових внесків до Накопичувального пенсійного фонду підприємства, установи й організації, незалежно від форми власності, та фізичні особи, які використовують найману працю, проводять збільшення суми фактичних витрат на оплату праці, визначених Законом про ЄСВ, за рахунок зменшення нарахувань на зазначені суми для роботодавців.
Тобто роботодавцю зменшують розмір ЄСВ до солідарної системи (припустимо 37%) на розмір внеску, який спрямовуватиметься до Накопичувального фонду (початкові 2%) на персональні пенсійні рахунки працівників. I, відповідно, на ці 2% роботодавець зобов'язаний підвищити зарплату працівникові, щоб ці самі 2% утримати для перерахування у складі ЄСВ до пенсійної системи.
Тобто при загальному розмірі 37% ЄСВ зменшиться на 2%. Відповідно до солідарної системи роботодавець буде перераховувати 35% ЄСВ, а додаткові 2% ЄСВ у вигляді нарахованої зарплати одразу утримуватиме до накопичувальної системи.
У чому відмінність солідарної та накопичувальної систем?
Iз солідарної системи виплачуються пенсії у загальних розмірах, визначених окремими законодавчими актами, і отримати більше, ніж обмежує законодавство, неможливо. А виплати з Накопичувального фонду здійснюватимуться додатково до виплат із солідарної системи. Отже, поряд із основною призначеною пенсією будуть ще доплати із солідарної системи, розмір яких залежатиме від особистих накопичень кожної застрахованої особи.
Суть накопичувальної системи полягає в тому, що частина обов'язкових внесків до пенсійної системи накопичуватиметься у єдиному Накопичувальному фонді і обліковуватиметься на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, які (та на користь яких) сплачуватимуть такі внески. Щоби кошти з часом не втратили свою цінність, їх інвестуватимуть в економіку країни з метою отримання інвестиційного доходу і захисту від інфляційних процесів.
Управління пенсійними коштами здійснюватимуть компанії з управління активами (КУА), для яких ця діяльність є професійною і ліцензованою, обраними на конкурсній (тендерній) основі. Безпосереднє зберігання пенсійних активів здійснюватиме банківська установа — зберігач, яка нестиме відповідальність за цільове використання цих активів. Наразі державні органи готують нормативну базу і документи, які захищатимуть пенсійні накопичення.
Кошти, що обліковуватимуться на індивідуальних накопичувальних пенсійних рахунках громадян, будуть власністю цих громадян. Вони зможуть скористатися ними при досягненні пенсійного віку (або у випадках, передбачених законом, раніше, наприклад у випадку інвалідності).
Це цікаво знати
Впровадження накопичувальної системи дозволить:
- збільшити загальний розмір пенсійних виплат завдяки отриманню інвестиційного доходу (сукупний середній розмір пенсійних виплат із солідарної та обов'язкової накопичувальної системи очікується на рівні 55% ? 60% середньої заробітної плати в Україні. Наразі такі виплати становлять майже 35%);
- посилити залежність розміру пенсії від трудового окладу особи, а отже, підвищити зацікавленість громадян та їхніх роботодавців у сплаті пенсійних внесків;
- зменшити податковий тиск на фонд оплати праці роботодавців за рахунок перерахування частини обов'язкових пенсійних внесків до Накопичувального фонду, що здійснюватиметься із заробітку працівника;
- успадковувати кошти, що обліковуються на персональному пенсійному накопичувальному рахунку, родичам застрахованої особи;
- створити джерело інвестиційних ресурсів для зростання національної економіки;
- розподілити ризики виплати низьких розмірів пенсій між першим та другим рівнем пенсійної системи і таким чином застрахувати майбутніх пенсіонерів від негативних демографічних тенденцій та коливань у економічному розвитку держави.
Добровільне пенсійне страхування
Систему недержавного пенсійного забезпечення — третій рівень пенсійної системи — створено для формування додаткових пенсійних накопичень за рахунок добровільних внесків фізичних осіб і роботодавців.
Що таке недержавне пенсійне забезпечення
Недержавне пенсійне забезпечення, як передбачено законодавством, здійснюється:
- недержавними пенсійними фондами (НПФ) шляхом укладання пенсійних контрактів між адміністраторами пенсійних фондів та вкладниками таких фондів;
- страховими організаціями шляхом укладення договорів страхування довічної пенсії, страхування ризику настання інвалідності або смерті учасника фонду;
- банківськими установами шляхом укладення договорів про відкриття пенсійних депозитних рахунків для накопичення пенсійних заощаджень у межах суми, визначеної для відшкодування вкладів Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.
Недержавний пенсійний фонд (далі — НПФ) — це фінансова установа, призначена для накопичення коштів на додаткову недержавну пенсію та здійснення пенсійних виплат учасникам фонду. НПФ у багатьох країнах світу є одним з основних інструментів для підвищення рівня пенсійного забезпечення населення.
Учасники НПФ — це люди, на користь яких сплачуються пенсійні внески до НПФ, а вкладники — це особи, які здійснюють такі внески (самі учасники, їхні роботодавці, професійне об'єднання або члени сім'ї).
НПФ створюється, провадить діяльність і ліквідується згідно із Законом №1057. НПФ має статус неприбуткової установи, тобто не має на меті одержання прибутку для його подальшого розподілу між засновниками фонду. Весь отриманий фондом інвестиційний дохід розподіляється тільки між його учасниками. Питання щодо участі у НПФ як для громадян, так і для роботодавців наразі є справою добровільною1.
1 Згодом, після прийняття відповідного закону, для роботодавців буде запроваджено обов'язкову сплату пенсійних внесків до НПФ на користь тих працівників, які працюють у шкідливих та важких умовах праці. Такі обов'язкові пенсійні відрахування сплачуватимуться до професійних та корпоративних фондів.
Додаткову недержавну пенсію можна одержувати поряд із державною. Розмір пенсійних виплат з НПФ визначається виходячи з суми накопичених коштів учасника, яка залежить від розміру пенсійних внесків, строку їх накопичення та розподіленого інвестиційного доходу.
Перелік недержавних пенсійних фондів та адміністраторів недержавних пенсійних фондів, а також іншу корисну інформацію з питань запровадження системи недержавного пенсійного забезпечення ви можете отримати на сайті Держфінпослуг (http://www.dfp.gov.ua/).
Iнші оглядові зміни за Законом №3668
Головною зарплатною зміною з 01.10.2011 р. є збільшення граничного доходу, на який та з якого нараховуватимуться та утримуватимуться ЄСВ. Так, до пп. 4 п. 1 ст. 1 Закону про ЄСВ внесено зміну у визначення максимальної величини бази нарахування ЄСВ: до 30.09.2011 р. — це 15 прожиткових мінімумів — 14400 грн, з 01.10.2011 р. — 17 прожиткових мінімумів на працездатну особу — 16745 грн, а з 01.12.2011 р. — 17068 грн.
Також завдяки Закону №3668 з 01.10.2011 р. відбулися такі основні зміни:
1) встановлення максимального розміру пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних громадян (з 1 жовтня 2011 року — 7840 грн). Обмеження пенсії максимальним розміром не поширюється на раніше призначені пенсії;
2) поступове, протягом 10 років — по півроку за рік, підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років. Пенсійний вік для осіб, які працювали зі шкідливими умовами праці, для жінок, які виховали 5 і більше дітей або дітей-інвалідів, учасників бойових дій, ліліпутів і карликів, а також інвалідів по зору I групи не підвищується;
3) поступове, протягом 10 років — по півроку за рік, підвищення віку для призначення державної соціальної допомоги жінкам, які не набули права на пенсію, — до 63 років;
4) врахування зарплати для обчислення пенсії за 60 місяців до 2000 року лише за бажанням особи;
5) підвищення мінімального страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком, з 5 до 15 років;
6) збільшення страхового стажу, необхідного для призначення мінімальної пенсії за віком та для підвищення пенсії за понаднормовий стаж для нових пенсіонерів: жінкам — з 20 до 30 років, чоловікам — з 25 до 35 років;
7) пенсія особам, звільненим у зв'язку зі скороченням штатів призначатиметься за наявності страхового стажу 30 років у жінок та 35 років у чоловіків;
8) встановлено одноразову допомогу у розмірі 10 призначених пенсій при виході на пенсію працівникам бюджетної сфери (освіти, культури, охорони здоров'я, соціального захисту).
На фоні таких змін можна виділити такі компенсаторні заходи, визначені Законом №3668:
1) на період підвищення віку пенсія жінок збільшуватиметься на 2,5% за кожні півроку більш пізнього виходу на пенсію. За 10 років розмір пенсії може зрости на 25%;
2) протягом перших 3 років добровільний вихід на пенсію жінок при досягненні 55 років за таких умов:
— наявність не менш як 30 років страхового стажу;
— звільнення з роботи (у випадку подальшого працевлаштування припиняти виплату пенсії на час роботи);
— зниження розміру пенсії на 0,5% за кожен місяць більш раннього виходу на пенсію, з можливістю відновлення повного розміру пенсії при працевлаштуванні до досягнення пенсійного віку або за добровільної відмови від отримання пенсії — після досягнення пенсійного віку.
Зміни у порядку призначення та перерахунку пенсій Закон №3668 передбачив такі:
1) для призначення пенсії враховується середня заробітна плата в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а для перерахунку пенсії — середня заробітна плата, з якої призначено (перераховано) пенсію;
2) для обчислення пенсії надано можливість вилучати із заробітку періоди догляду за дитиною до 3 років, за інвалідом I групи, престарілим або дитиною-інвалідом, періоди строкової військової служби;
3) працюючим пенсіонерам перерахунки пенсії у зв'язку з підвищенням розміру прожиткового мінімуму здійснюватимуться тільки після звільнення з роботи;
4) пенсії за вислугу років перераховуватимуться з урахуванням відпрацьованого страхового стажу після досягнення пенсійного віку;
5) особам, які звільнені за скороченням штатів та яким призначено пенсію за віком за 1,5 року до досягнення ними пенсійного віку, виплата призначеної пенсії у разі їхнього працевлаштування припиняється.
Зміни щодо відстрочення виходу на пенсію у Законі №3668 такі:
1) змінено механізм підвищення розміру пенсії при відстроченні виходу на пенсію:
— при відстроченні до 5 років пенсії підвищуються на 0,5% за кожен місяць роботи після досягнення пенсійного віку;
— понад 5 років — на 0,75%;
2) відстрочення виходу на пенсію здійснюватиметься за вибором особи без обов'язку звернення до пенсійних органів про відстрочення виходу на пенсію після досягнення пенсійного віку.
Нормативна база
- Закон №1057 — Закон України від 09.07.2003 р. №1057-IV «Про недержавне пенсійне забезпечення».
- Закон №1058 — Закон України від 09.07.2003 р. №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
- Закон №3668 — Закон України від 08.07.2011 р. №3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи».
Тетяна МОЙСЕЄНКО, «Дебет-Кредит»