Сплата ЄСВ юрособою — платником єдиного податку
Підприємство є платником ЄП за ставкою 10%. Дохід за місяць 200000,00 грн х 10% = 20000,00 грн нарахованого ЄП. До бюджету сплачуємо 20000,00 грн х 43% = 8600,00 грн. Що робити з рештою нарахованого ЄП, тобто в нашому випадку 57% = 11400,00 грн? Чи повинне підприємство сплачувати до ПФУ ці 57% (11400 грн)? Чи треба до ПФУ сплачувати тільки ЄСВ, нарахований на ФОП?
З 1 січня 2011 року і до внесення змін до розділу XIV ПКУ у частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ №727 застосовується з урахуванням низки особливостей (підрозділ 8 Перехідних положень Податкового кодексу України (далі — ПКУ). Зокрема, підприємства — платники єдиного податку:
1) здійснюють нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соцстрахування (далі — ЄСВ) у порядку, визначеному Законом про ЄСВ (ч. 2 п. 1 підрозділу 8 Перехідних положень ПКУ);
2) сплачують єдиний податок «на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку..., що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу...»1. При цьому розподіл коштів єдиного податку на соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Держказначейство України не здійснює (ч. 3 п. 1 підрозділу 8 Перехідних положень ПКУ).
Виходячи з вищенаведеного можемо впевнено стверджувати, що за лютий і наступні місяці 2011 року до моменту внесення змін до правил оподаткування за спрощеною системою єдиний податок сплачується на рахунки місцевих бюджетів у розмірі 43% від нарахованої суми. У вашому випадку за місяць має бути сплачено 8600 грн єдиного податку на рахунок місцевого бюджету (43% від 10% від виручки за місяць).
Таку позицію підтверджують і зміни, внесені до Постанови №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727»2, відповідно до яких підприємство має сплачувати:
1) 43% нарахованого єдиного податку на рахунки відповідного бюджету;
1 Крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року.
2 Зміни до Постанови КМУ від 16.03.2000 р. №507 «Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р. №727» було внесено постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1196.
2) 57% нарахованого єдиного податку на рахунки органів ПФУ як частину суми ЄСВ (п. 6 Постанови №507, зі змінами).
Тепер щодо 57% від нарахованої суми єдиного податку. Питання виникло не безпідставно, оскільки Перехідні положення ПКУ про цю частину нарахованого єдиного податку мовчать, а останню редакцію Постанови №507 складено так, ніби 57% від єдиного податку завжди є меншими від зобов'язання із ЄСВ за цей період.
Проте платників єдиного податку не повинна хвилювати кострубатість вищенаведених положень нормативних актів. На нашу думку, підприємство не зобов'язане платити ці 57%.
Пояснимо чому.
1. Порушення у сплаті ЄСВ не відбувається.
Насправді обов'язок (об'єкт нарахування, ставки) підприємства зі сплати ЄСВ може бути встановлено тільки Законом про ЄСВ. Отже, сплативши зобов'язання з ЄСВ, нараховані на виплати фізособам (працівникам та за цивільно-правовими договорами), підприємство повністю виконує обов'язок, встановлений законом. На рахунки, відкриті ПФУ для сплати ЄСВ (залежно від класу ризику підприємства та залежно від виплат фізособам), мають потрапляти тільки суми, нараховані відповідно до Закону про ЄСВ та відображені у відповідній звітності1.
1 Звіт про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України (додаток 4).
Отже, порушення сплати ЄСВ при несплаті 57% ЄП додатково на рахунки, відкриті ПФУ для сплати ЄСВ, не відбувається.
2. Порушення у сплаті єдиного податку не відбувається.
Незважаючи на те, що до самого Указу №727 жодних змін щодо розміру ставки єдиного податку не було внесено і там і далі зазначено, що підприємство, яке обрало спрощену систему оподаткування, зобов'язане сплачувати єдиний податок за ставками 6% або 10% від виручки, підприємству достатньо буде сплатити тільки 43% від нарахованої суми єдиного податку на рахунки місцевих бюджетів, оскільки ПКУ, який має вищу юридичну силу:
1) відносить єдиний податок до місцевих податків (пп. 10.1.2);
2) зазначає, що єдиний податок має бути сплачено в частині, що належить перерахувати до відповідного бюджету, тобто в розмірі 43% від суми нарахованого за місяць єдиного податку.
Зарахування місцевих податків до відповідних місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (п. 10.6 ПКУ). А згідно зі ст. 71 Бюджетного кодексу «єдиний податок, що зараховується до бюджетів місцевого самоврядування» належить до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів.
Отже, недоплати єдиного податку в разі сплати тільки 43% від нарахованої за період суми єдиного податку не відбувається.
Наталія КАТЕРИНЕЦЬ, «Дебет-Кредит»
При виплаті дивідендів фізособам після I квітня 2011 року авансові внески з податку на прибуток не сплачують
Юридична особа на єдиному 10% податку. Дивіденди за 2009 рік не виплачувалися. Чи можна їх виплатити у II кварталі 2011 року (бухгалтерський прибуток є) разом із дивідендами за 2010 рік? Якими податками обкладаються виплати, якщо дивіденди виплачують засновникам — фізичним особам? Чи потрібно обкладати податком на прибуток?
Згідно з пп. 14.1.49 ПКУ: «дивіденди — платіж, що здійснюється юридичною особою — емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав, інвестиційних сертифікатів та інших цінних паперів, що засвідчують право власності інвестора на частку (пай) у майні (активах) емітента, у зв'язку з розподілом частини його прибутку, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку».
Звернімося до бухгалтерського обліку, в якому під дивідендами розуміють частину чистого прибутку, розподілену між учасниками (власниками) відповідно до їх частки участі у власному капіталі підприємства (п. 4 П(С)БО 15 «Дохід»).
Згідно з п. 153.3 ПКУ, з 1 квітня 2011 року у разі прийняття рішення щодо виплати дивідендів емітент корпоративних прав, на які нараховуються дивіденди, проводить зазначені виплати власнику таких корпоративних прав незалежно від того, чи є оподатковуваний прибуток, розрахований за правилами, визначеними ст. 152 ПКУ, чи ні.
Крім випадків, передбачених пп. 153.3.5 ПКУ, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок із податку в розмірі ставки, встановленої п. 151.1 ПКУ, нарахованої на суму дивідендів, що фактично виплачуються, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до або одночасно з виплатою дивідендів (див. пп. 153.3.2 ПКУ).
Обов'язок із нарахування та сплати авансового внеску з цього податку за визначеною п. 151.1 ПКУ ставкою покладається на будь-якого емітента корпоративних прав, що є резидентом, незалежно від того, є такий емітент або отримувач дивідендів платником податку чи має пільги зі сплати податку, надані ПКУ, чи у вигляді застосування ставки податку іншої, ніж встановлена у п. 151.1 ПКУ (крім платників цього податку, які підпадають під дію п. 156.1 ПКУ). Тому юрособа — платник ЄП також зобов'язана сплачувати авансовий внесок з дивідендів.
Разом із цим пп. 153.3.5 ПКУ встановлено, що авансовий внесок не справляється, зокрема, у разі виплати дивідендів фізичним особам.
Таким чином, у разі якщо після 1 квітня 2011 року юридичні особи, у т. ч. які здійснюють діяльність за спрощеною системою оподаткування, нараховують і виплачують своїм акціонерам-фізособам дивіденди, то авансові внески з податку на прибуток не сплачуються.
Відповідно до пп. 170.5.3 ПКУ, дивіденди, нараховані засновникові-фізособі, обкладаються ПДФО за ставкою 5%1. Цей податок потрібно сплатити у день виплати дивідендів (якщо дохід нараховано, але не виплачено, ПДФО сплачується у строки для місячного періоду — до 30 числа місяця, в якому нараховано дохід). Але, при виплаті дивідендів за 2009 та 2010 роки, з 06.08.2011 р. потрібно враховувати зміни, внесені до Податквого кодексу України Законом №3609, зокрема до п. 6 підрозділу 1 розділу ХХ: «Оподаткування доходів платника податку, нарахованих за наслідками податкових періодів до 1 січня 2011 року, здійснюється за ставками та згідно з нормами, що діяли до 1 січня 2011 року, незалежно від дати їх фактичної виплати (надання)». Дивіденди, які виплачуються за 2009 та 2010 роки, обкладатимуть ПДФО за ставками, що діяли у ці роки, — 15%.
1 Крім дивідендів на користь фізосіб (у т. ч. нерезидентів) за акціями або іншими корпоративними правами, які мають статус привілейованих чи інший статус, що передбачає виплату фіксованого розміру дивідендів або суми, яка є більшою за суму виплат, розраховану на будь-яку іншу акцію (корпоративне право), емітовану таким платником податку, які згідно з пп. 153.3.7 ПКУ прирівнюються з метою оподаткування до виплати заробітної плати з відповідним оподаткуванням (пп. 170.5.3 ПКУ).
Підприємство — платник ЄП є податковим агентом і повинне відобразити суму дивідендів у податковому розрахунку за формою №1ДФ з ознакою доходу «109».
Базою нарахування єдиного внеску відповідно до ст. 7 Закону про ЄСВ як для роботодавця, так і для працівника є, зокрема, сума нарахованої заробітної плати. За п. 3.35 Iнструкції №5 дивіденди відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. Тобто зі сум дивідендів, які виплачуються фізособам, утримується лише ПДФО, а ЄСВ не утримується та не нараховується.
Марина КРИВЕНКО, «Дебет-Кредит»