Працівник був у відрядженні 28 календарних днів. У вихідні не працював, але перебував там. Як правильно оплачувати добові? За 28 днів або 28 мінус 8 вихідних? Як за цей час нараховувати йому зарплату — за всі дні перебування у відрядженні чи тільки за робочі дні?
Працедавцям, які не є бюджетниками і не отримують фінансування з бюджету, зараз доводиться керуватися не тільки Iнструкцією №591 (тепер вона може використовуватися тільки за бажанням працедавця), але й іншими нормативними актами.
Добові. Відповідно до ст. 121 КЗпП працівникам, які направляються у відрядження, виплачуються, зокрема, і добові за час перебування у відрядженні. Тобто добові виплачуються працівникові за кожен день перебування у відрядженні (а період перебування визначається за наказом про відрядження і документами, що підтверджують факт поїздки туди й назад), і за робочі, і за вихідні, святкові, неробочі дні. Більш того, як роз'яснював цю норму КЗпП Мінфін у листі від 12.10.2009 р. №31-18030-07-21/27231, право на отримання добових зберігається за працівником і за ті дні, коли він виїхав до місця відрядження і коли повернувся назад до місця роботи, незважаючи на те, що він мав можливість цього дня працювати на своєму робочому місці.
Зверніть увагу на те, що Законом №36092 було внесено зміни до пп. 140.1.7 ПКУ, які з 06.08.2011 р. дозволяють і в податковому обліку відносити на витрати добові з розрахунку за кожен календарний день відрядження (раніше в ПКУ йшлося про добові з розрахунку за добу, що плутало бухгалтерів).
1 Iнструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затверджена наказом Мінфіну від 13.03.98 р. №59.
2 Закон України від 07.07.2011 р. №3609-VI «Про внесення змін до Податкового кодексу України і деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України».
Зарплата за час відрядження. Тією ж ст. 121 КЗпП встановлено збереження за працівником не тільки робочого місця (посади) і права на оплату його праці протягом відрядження. Цією нормою передбачено, що працівникам, направленим у службове відрядження, оплата праці за виконану роботу здійснюється відповідно до умов, установлених трудовим або колективним договором, але розмір такої оплати не може бути нижчим за середню зарплату. Якими можуть бути ці умови? Наприклад, в колективному або трудовому договорі може бути прописано те, що зазначало Мінпраці в листі від 15.10.2007 р. №250/06/186-07 (за Iнструкцією №59, яка ще поширювалася в той час на всіх): якщо працівник спеціально відряджається для роботи у вихідні або святкові та неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства (в робочі дні за графіком цього працівника на підприємстві, яке його відряджає, оплата здійснюватиметься у звичайному порядку, а не виходячи з середньоденної зарплати). Оплата за роботу у вихідний день обчислюється за правилами статті 107 КЗпП: робота у вихідний день оплачується в подвійному розмірі. А саме:
— відрядникам — за подвійними відрядними розцінками;
— працівникам, робота яких оплачується за годинними або денними ставками — у розмірі подвійної годинної або денної ставки;
— працівникам, які отримують місячний оклад, — у розмірі одинарної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота у святковий і неробочий день проводилася в межах місячної норми робочого часу, і в розмірі подвійної годинної або денної ставки понад оклад, якщо робота проводилася понад місячну норму.
У цьому разі необхідність роботи особи, що відряджається, повинна бути обгрунтована в наказі (розпорядженні) керівника.
Якщо все-таки оплата праці працівника відбувається виходячи із середньої зарплати, то для її розрахунку слід користуватися Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95 р. №100. При цьому слід звернути увагу на роз'яснення Мінпраці від 04.04.2006 р. №260/13/84-06 (у разі якщо в розрахунковому періоді для визначення середньої зарплати відбувалося збільшення окладів для всіх працівників підприємства).
Що ж до того, виходячи з якого графіка роботи працівника повинна нараховуватися середня зарплата в період відрядження, — за графіком підприємства, яке відряджає, чи за графіком підприємства, куди працівник відряджається, — нині ті, на кого не поширюється дія Iнструкції №59, не мають чіткої відповіді. Бюджетні підприємства і підприємства, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів, оплачують робочі дні за графіком роботи підприємства, яке направляє працівника у відрядження (п. 14 розділу I Iнструкції №59). Останні ж встановлюють порядок оплати самостійно — або в колдоговорі, або у трудовому договорі з працівником. Такий порядок можна встановити і загальним наказом по підприємству, але, оскільки йдеться про постійну складову оплати праці, що належить до істотних умов праці, з погляду автора, якщо підприємство змінить порядок оплати часу у відрядженні, про це необхідно сповістити всіх працівників за два місяці (ст. 32 КЗпП).
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»