РОЗДІЛ 5. Порядок нарахування лікарняних та відпусткових

• Лікарняні: фінансує ФСC з ТВП
• Розрахунок лікарняних і декретних
• Зміни щодо страхових виплат від ФСC НВВ
• Що потрібно знати про відпустки
• Правила розрахунку відпусткових
• Створюємо резерв відпусткових

ЛІКАРНЯНІ: ФІНАНСУЄ ФСС З ТВП

Відомо, що Закон №2464 змінив з 01.01.2011 р. механізм оплати лікарняних та декретних. Маємо: зміни в Законі №2240, новий Порядок №26 і практику. Про все це читайте у цьому розділі.

Як надається допомога з тимчасової непрацездатності

Підставою для нарахування лікарняних є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності. Порядок та умови видачі, продовження та обліку листків непрацездатності, здійснення контролю за правильністю їх видачі визначено Iнструкцією №455.

Для нарахування лікарняних має значення:

1) строк хвороби, зазначений у листку непрацездатності, а також її причини;

2) заробіток за 6 місяців перед настанням хвороби;

3) графік роботи підприємства;

4) страховий стаж працівника.

Перші п'ять календарних днів хвороби, незалежно від її причини, оплачуються за рахунок коштів працедавця, а всі наступні дні хвороби — за рахунок коштів ФСС з ТВП. Лікарняні по догляду за хворими членами сім'ї, на час карантину повністю оплачуються ФСС з ТВП. Розмір компенсації втрати заробітку через хворобу залежить від страхового стажу.

Було відшкодування — стало фінансування

З 28.02.2001 р. — дня, коли набрав чинності Закон №2240, в Україні з'явився ФСС з ТВП (далі — Фонд). Підприємства почали сплачувати внески до Фонду, а якщо працівники надавали листки непрацездатності, то підприємства виплачували допомогу за власні кошти, після чого на суми виплаченої допомоги зменшували сплату внесків до Фонду (у разі якщо сума була достатньо великою, Фонд повертав кошти підприємству). Усе це називалося одним словом — «відшкодування», при цьому працював зручний механізм оплати застрахованим особам лікарняних та декретних у рахунок сплати соціальних внесків. Але цей механізм залишився у минулому.

Законом №2464, який вніс зміни до низки законів та запровадив єдиний державний реєстр соціального страхування, до ст. 21 Закону №2240 внесено зміни щодо страхових виплат.

Починаючи з 01.01.2011 р. оплата лікарняних, декретних та допомоги на поховання здійснюється у порядку фінансування коштами Фонду. Тобто якщо у попередні роки допомога виплачувалася роботодавцем (з наступним зарахуванням коштів), то тепер він має дочекатися фінансування коштів від ФСС з ТВП і тільки потім виплатити їх працівникам.

Як працює фінансування: теоретично

Статтею 21 Закону №2240 передбачено загальний порядок фінансування Фондом страхувальників страховими коштами, і, згідно зі статтями 50 — 52 Закону №2240, цей механізм має приблизно такий вигляд:

1) якщо працівник надав листок непрацездатності, комісія із соціального страхування, що діє на підприємстві, його вивчає, розглядає підстави для призначення, інші документи, після чого приймає рішення своїм протоколом про призначення страхової виплати за таким листком;

2) отримавши протокол та листок для оплати, бухгалтерія розраховує середню заробітну плату відповідно до Порядку №1266 і визначає суму допомоги;

3) заповнюючи заяву-розрахунок на отримання фінансування, бухгалтерія зазначає в ній всі випадки отримання страхових коштів від ФСС з ТВП, додає платіжку про сплату єдиного внеску і зібрані документи подає Фонду на розгляд і призначення фінансування;

4) призначивши фінансування, протягом 10 робочих днів — строк, визначений ст. 21 Закону №2240, — ФСС з ТВП перераховує страхові кошти для виплати допомоги працівникам;

5) для отримання фінансування підприємство відкриває окремий поточний рахунок, реквізити якого зазначені в заявці-розрахунку, і чекає страхових коштів від Фонду;

6) отримавши страхові кошти на окремий (цільовий) рахунок, підприємство в найближчий до виплати зарплати день (див. лист ФСС з ТВП від 13.01.2011 р. №01-16-45) виплачує і зарплату, і допомогу працівникам, сплативши при цьому ЄСВ та ПДФО;

7) невикористані страхові кошти, що залишилися після виплати допомоги, повертаються до ФСС з ТВП протягом трьох робочих днів;

8) після закінчення звітного кварталу підприємство звітує перед ФСС з ТВП про отримані, використані або повернуті страхові кошти.

I так щоразу, коли виникає необхідність виплатити лікарняні, декретні або допомогу на поховання.

Фінансування на практиці

Фінансування страхувальників-роботодавців для надання матеріального забезпечення найманим працівникам здійснюється районними, міжрайонними, міськими виконавчими дирекціями відділень ФСС з ТВП у порядку, встановленому Постановою правління ФСС з ТВП від 22.12.2010 р. №26 (далі — Порядок №26).

Порядком №26 затверджено типову форму заяви-розрахунку та додаток до неї (див. зразок 1), що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Зразок 1

Заповнення заяви-розрахунку на прикладі

Заява-розрахунок, підписана головним бухгалтером, директором і засвідчена печаткою підприємства, готується у двох примірниках: один подається Фонду, а другий разом із листками непрацездатності, наданими працівниками, зберігається у підприємства.

Фонд, опрацьовуючи заяви-розрахунки, перевіряє правильність заповнення реквізитів, наявність даних про страхувальника в Державному реєстрі соціального страхування, дані про сплату ним єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Заповнення заяви-розрахунку. Зверніть увагу, що в заяві-розрахунку немає періоду, за який вона заповнюється. Отже, підприємство заповнює та подає заяву-розрахунок у міру потреби фінансування: кожного дня або щонеділі, або щодекади, або за місяць. Періодичність подання заяви-розрахунку залежить від кількості наданих підприємству листків непрацездатності за день, тиждень, декаду, місяць.

Лицьовий бік заяви-розрахунку заповнюється тільки після заповнення додатка до неї. Оскільки в додатку розшифровується кожен окремий випадок, який фінансуватиме Фонд: П. I. Б., номер страхового свідоцтва працівника (!), номер листка непрацездатності, причина непрацездатності, період непрацездатності, кількість днів непрацездатності в загальній сумі й окремо днів, що припадають на кошти Фонду, загальна нарахована сума допомоги з виділенням суми допомоги, яка фінансується коштами Фонду.

Коли додаток буде заповнено, до загальної заяви-розрахунку на лицьовому боці до колонок «Кількість днів» і «Сума (у грн з коп.)» вносять дані з колонок 8 і 10 додатка.

Приклад 1. Поточного тижня підприємству надано для оплати три листки непрацездатності:

1) Басюк А. П., період хвороби з 23.05 до 28.05, тимчасова непрацездатність із загальним захворюванням (відмітка «Первинний»), нараховано за 6 робочих днів загальну суму допомоги 1200 грн, із них за один день (28.05), що припадає на фінансування від Фонду, 200 грн;

2) Портновій П. А., період догляду за хворою дитиною з 01.06 до 03.06, нараховано загальну суму допомоги 900 грн, де всі дні фінансуються Фондом;

3) Iвановій М. П., листок по вагітності та пологах з 01.06 до 04.10, нараховано загальну суму допомоги по вагітності та пологах 50400 грн, що фінансується Фондом у повній сумі (див. зразок 1).

Про платіжки зі сплати єдиного внеску. Доволі цікава ситуація виникла з цією платіжкою. Практика свідчить, що, поки нема жодного офіційного роз'яснення, кожен ФСС з ТВП тлумачить зміст платіжки по-різному. Один районний ФСС з ТВП вимагає від підприємств надавати всі платіжки за місяць про сплату ЄСВ, інший зовсім не вимагає їх. А окремі фахівці ПФУ заявляють, що це мають бути платіжки про сплату ЄСВ зі сум лікарняних, які заявлені на фінансування в заяві-розрахунку, тому дедалі більше районних ФСС з ТВП починають вимагати додавати до заяви-розрахунку платіжку про сплату ЄСВ зі сум лікарняних, що фінансуватимуться Фондом.

Здається, що доки не буде сплати ЄСВ з неотриманих сум фінансування, не буде й самих коштів від Фонду. Проте жодної подібної умови ні Закон №2464, ні Закон №2240, ні Порядок №26 не містять! Тому чекатимемо офіційної думки хоча б одного з фондів, які входять до Єдиного реєстру соціального страхування.

Про страхові свідоцтва працівників.

Нагадаємо, що оплата лікарняних, декретних та допомоги на поховання здійснюється у порядку фінансування коштами ФСС з ТВП. Тобто якщо у попередні роки допомога виплачувалася роботодавцем (з наступним зарахуванням коштів), то тепер він має дочекатися фінансування коштів від ФСС з ТВП і тільки потім виплатити їх працівникам. З 4 лютого 2011 р. (день, коли набрав чинності Порядок №26) ми маємо типову форму заяви-розрахунку, на підставі якої Фондом здійснюється фінансування, та додаток до неї. Заява містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. У додатку до заяви розшифровується кожен окремий випадок, який фінансуватиме Фонд: П. I. Б., номер свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування працівника (!), номер листка непрацездатності, причина непрацездатності, період непрацездатності, кількість днів непрацездатності в загальній сумі й окремо днів, що припадають на кошти Фонду, загальна нарахована сума допомоги з виділенням суми допомоги, яка фінансується коштами Фонду.

Серед іншого, як бачимо, в додатку до заяви має бути зазначено номер свідоцтва про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі — страхового свідоцтва) працівника. Відомо, що такі свідоцтва отримали далеко не всі українці. Тому ширилися чутки, що отримати фінансування від Фонду буде неабиякою проблемою. Проте листом від 01.03.2011 р. №01-16-345 ФСС з ТВП розвіяв сумніви, роз'яснивши, що стаття 51 Закону №2240, яка визначає перелік документів, що є підставою для призначення матеріального забезпечення, не наводить страхове свідоцтво в переліку документів, які необхідні для отримання фінансування. Таким чином, відсутність страхового свідоцтва не може бути підставою для відмови в призначенні матеріального забезпечення застрахованій особі або відмови у фінансуванні страхувальника-роботодавця.

Щодо заповнення графи 3 зворотного боку заяви-розрахунку, то страхувальники можуть зазначати там номер облікової картки застрахованої особи. Згідно із п. 1.1 Порядку №22-2 це номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає:

а) ідентифікаційному номеру фізичної особи згідно з ДРФО (реєстраційному номеру);

б) для осіб, які з релігійних переконань відмовилися від ідентифікаційного (реєстраційного) номера, про що мають відповідну відмітку в паспорті:

— серії та номеру страхового свідоцтва (NNN XXXXXX — три літери, пробіл, шість цифр);

— серії та номеру паспорта (БКNNXXXXXX — «БК» — константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» — дві українські літери серії паспорта (верхній регістр), «XXXXXX» — шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями)), якщо в особи, яка відмовилася від ідентифікаційного (реєстраційного) номера, немає страхового свідоцтва;

в) серії та номеру документа, що засвідчує особу, — для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають ідентифікаційного (реєстраційного) номера.

Який порядок виплати допомоги запровадили банки?

На виконання листа Мінпраці від 18.02.2011 р. №1742/0/14-11/18, яким, зокрема, зазначено таке: «Частиною другою статті 21 Закону №2240 передбачено, що страхувальник-роботодавець відкриває окремий поточний рахунок (або окремий рахунок для бюджетних установ) для зарахування страхових коштів, які надаються Фондом і можуть бути використані страхувальником виключно для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам. Проте частина цих коштів має бути утримана в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, які відповідно до законів України утримуються з цих виплат і за утримання яких роботодавець несе відповідальність згідно із законодавством України. Зазначене рекомендуємо довести до відома відділень НБУ та банків України», — усе більше й більше банків почали розмежовувати платіжні доручення на ПДФО та ЄСВ, вимагаючи від підприємств самостійно обчислювати суми для отримання коштів.

Майже всі договори на відкриття банківського рахунка зі спеціальним режимом використання мають подібні фрази: «Платіжні доручення на видачу (переказ) страхових коштів Банк приймає та здійснює видачу (переказ) вищезазначених коштів за умови дотримання Клієнтом чинного законодавства щодо сплати страхових внесків та надання на вимогу банку підтвердних документів щодо їх сплати, за достовірність яких він несе в подальшому повну відповідальність згідно з вимогами чинного законодавства України».

Отже, на підприємство переклали неймовірно складний розрахунок-розподіл ПДФО та ЄСВ, до яких ще треба прописати окремі проведення в обліку.

Як довго кошти перебувають на рахунку

Отримавши страхові кошти на окремий (цільовий) рахунок, підприємство має розмежувати їх за строками виплати:

1) для лікарняних цільові кошти виплачуються в найближчий до виплати зарплати день після сплати всіх обов'язкових внесків та ПДФО;

2) для допомоги по вагітності та пологах та допомоги на поховання цільові кошти виплачуються застрахованій особі не пізніше наступного робочого дня за днем отримання коштів на рахунок. У цьому разі все дуже просто, адже з таких видів допомоги не утримуються ПДФО та ЄСВ, тому скільки коштів надійшло, стільки й виплатили. Чого не скажеш про суми лікарняних.

Після виплати допомоги невикористані страхові кошти повертаються до Фонду протягом трьох робочих днів.

Про страховий стаж працівників

Щодо страхового стажу, який впливає на оплату лікарняного (60%, 80%, 100%), то саме в таких розмірах він залишається, але змінився підхід до його визначення.

Поняття «страховий стаж» з'явилося одночасно із Законом №2240, а саме: 28.02.2001 р. Доти діяв трудовий стаж, тому весь трудовий стаж, напрацьований працівниками до 28.02.2001 р., включається до страхового стажу на загальних підставах.

З 28.02.2001 р. страховий стаж визначається за періоди, коли застрахована особа сплачувала страхові внески. Причому не було обмеження щодо сплаченої суми (чи з зарплати 100 грн, чи з 1000 грн, чи 10000 грн), чого не скажеш про страховий стаж, який накопичується з 01.01.2011 р.

Так, відповідно до ст. 7 Закону №2240, страховий стаж — це період, протягом якого особа підлягала соціальному страхуванню та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.

Як відомо, мінімальний страховий внесок становить приблизно 37% (залежно від класу професійного ризику) від розміру мінімальної зарплати (ст. 1 Закону №2464), тому дуже важливо попередити працівників, а особливо тих, хто працює на умовах неповного робочого часу (інвалідів тощо), про те, що в разі коли у них зарплата за фактично відпрацьований час у місяці не досягатиме розміру мінімальної зарплати (відповідно і сума внеску буде меншою), цей місяць до страхового стажу входитиме обмежено — відповідно до тих днів, у які вони працювали. Винятком при формуванні страхового стажу є періоди отримання страхових виплат з Державного реєстру соціального страхування — лікарняні, декретні, допомога з безробіття тощо (крім пенсій). Тобто якщо працівник частину місяця працював, а частину місяця хворів, а загальний нарахований дохід (зарплата + лікарняні) не досягає розміру, при якому буде сплачено мінімальний страховий внесок, то цей місяць все одно потрапить до страхового стажу, оскільки в ньому є період отримання страхової виплати з реєстру.

Розрахунок страхового стажу

Нагадаємо, що страховий стаж, як визначено п. 9 ст. 2 і ч. 1 ст. 7 Закону №2240, — це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності і за який щомісяця сплачено страхові внески (нею, роботодавцем) у сумі, не меншій за мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу зараховується і загальний трудовий стаж особи до введення в дію Закону №2240 (ч. 2 ст. 7 Закону №2240), тобто до 1 січня 2001 року. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності відповідно до ст. 37 Закону №2240 залежить від страхового стажу (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Розмір допомоги з ТВП залежно від страхового стажу

Страховий стаж	Розмір допомоги, відсотків
До 5 років	60
Від 5 до 8 років	80
Понад 8 років	100
Незалежно від страхового стажу: — особи, віднесені до категорій 1 — 4 осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи; — один з батьків або особа, яка їх замінює, що здійснюють догляд за хворою дитиною віком до 14 років, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи; — ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; — особам, віднесеним до жертв нацистських переслідувань відповідно до Закону України «Про жертви нацистських переслідувань»; — донорам, які мають право на пільгу, передбачену статтею 10 Закону України «Про донорство крові та її компонентів»	100

У листі від 04.02.2011 р. №04-29-196 фахівці ФСС з ТВП, посилаючись на ч. 7 Закону №2240, нагадують, що страховий стаж обчислюється в місяцях, і наводять формулу для обчислення страхового стажу, якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків менша за мінімальний страховий внесок:

ТП = Св : В ,

де: ТП — тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається у місяцях;

Св — сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за відповідний місяць;

В — мінімальний розмір страхового внеску за відповідний місяць.

Тобто якщо працівник працює на 0,75 окладу в розмірі мінімальної заробітної плати, то, пропрацювавши рік, він набуде лише 9 місяців страхового стажу. Якщо ж працівник працює на 0,5 окладу, а його оклад, скажімо, 2500 грн, то працівникові зарахується рік страхового стажу. Адже розмір ЄСВ від 1250 грн більший від мінімального, що розраховується з мінімальної зарплати (з 01.04.2011 р. — 960 грн).

Складніше, якщо працівник має кілька місць роботи. Якщо працівник працює, скажімо, за двома місцями роботи на 0,5 окладу, то він матиме право на повний місяць страхового стажу. Звичайно, в такому разі слід до розрахунку лікарняного додати довідку про заробіток та сплату страхових внесків за сумісництвом.

До страхового стажу прирівнюється трудовий стаж, набутий працівником за час роботи на умовах трудового договору (контракту) до набрання чинності цим Законом (мається на увазі Закон №2464). Отже, для тих працівників, тривалість страхового стажу яких станом на 1 січня 2011 року дорівнює або перевищує 8 років, що підтверджується записом у трудовій книжці, а також тих, хто згідно з чинним законодавством має право на оплату листків непрацездатності у розмірі 100% незалежно від тривалості страхового стажу (що підтверджується відповідними документами), питання щодо обчислення страхового стажу не виникає.

Зверніть увагу: час догляду за дитиною до 3 років з 1 січня 2011 року до страхового стажу не зараховується, оскільки у цей період ЄСВ до ПФУ не сплачується (до 01.01.2011 р. час перебування жінки у допологовій і післяпологовій відпустках та у відпустці по догляду за дитиною до 3 років зараховувався до страхового стажу), див. лист ФСС з ТВП від 04.05.2011 р. №04-29-1068.

Зазначимо, що в листі від 28.08.2009 р. №04-06/К-158з-216 фахівці ФСС з ТВП роз'яснювали, які документи підтверджують страховий стаж: «Підтвердженням страхового стажу застрахованої особи, крім трудової книжки, є довідки з попередніх місць роботи працівника про заробітну плату, з якої сплачувалися страхові внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, а також документи (листки непрацездатності, відомості про нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності та вагітності і пологах із зазначенням періодів, за які надавалися страхові виплати, накази про надання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, довідки про періоди одержання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування тощо), що підтверджують періоди, впродовж яких застрахованою особою страхові внески не сплачувались, але які відповідно до Закону №2240 зараховуються до страхового стажу».

У листі від 04.02.2011 р. №04-29-196 ФСС з ТВП роз'яснює, що у заяві-розрахунку за формою, затвердженою постановою правління Фонду від 22.12.2010 р. №26, необхідно зазначати нараховану суму допомоги без зменшення на обов'язкові утримання. Після того як кошти від ФСС з ТВП надійдуть на спецрахунок, страхувальник перераховує з них ПДФО і ЄСВ. Таку ж позицію висвітлено в листі Мінпраці від 18.02.2011 р. №1742/0/14-11/18: «...частина цих (отриманих від ФСС з ТВП) коштів має бути утримана в рахунок сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, які відповідно до законів України утримуються з цих виплат і за утримання яких роботодавець несе відповідальність згідно із законодавством України».

Тобто з суми коштів, отриманих від ФСС з ТВП, можна і треба перерахувати і ПДФО, і ЄСВ, й інші обов'язкові платежі (наприклад аліменти).

Випадки виплати лікарняних

Приклад 2. Безпроблемний випадок.

Працівник хворів до 5 днів, загальне захворювання. Усі ці дні непрацездатності за первинним листком припали на оплату за рахунок коштів роботодавця. Останній за місяць нарахував суму допомоги, зарплату і все разом виплатив у встановлені строки виплати зарплати. Бухгалтерський та податковий облік подано у таблиці 2.

Таблиця 2

Нарахування зарплати та лікарняних (за умовами прикладу 2)

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Нараховано заробітну плату за місяць	91 (92, 93)	661	2500,00	—	2500,00*
2.	Нарахована сума лікарняних за 5 днів хвороби	91 (92, 93)	661	500,00	—	500,00*
3.	Утримано ЄСВ 3,6% із суми нарахованої заробітної плати: 3,6% х 2500 грн = 90 грн і 2% із суми лікарняних: 2% х 500 грн = 10,00 грн	661	65/ЄСВ	100,00	—	—
4.	Утримано податок на доходи з нарахованої заробітної плати і лікарняних ((2500 + 500) — 100) х 15%	661	641/ПДФО	435,00	—	—
5.	Нараховано роботодавцем ЄСВ (37% на суму місячної заробітної плати 2500 грн — 925,00 грн і 33,2% на суму лікарняних 500 грн — 166 грн)	91 (92, 93)	65/ЄСВ	1091,00	—	1091,00**
6.	Перераховано ЄСВ і ПДФО (100 + 435 + 1091)	65/ЄСВ, 641/ПДФО	311	1626,00	—	—
7.	Виплачено за місяць зарплату і лікарняні	661	301	2465,00	—	—
* Пункт 142.1 ПКУ з урахуванням п. 138.8 — витрати на оплату праці працівника виробничого цеху належать до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг за датою визнання доходу, див. п. 138.4 ПКУ. ** Витрати з ЄСВ, сплаченого платником податку від суми витрат на оплату праці працівників, відносяться до складу витрат платника податку (п. 143.1 ПКУ). Так, витрати на сплату ЄСВ від витрат на оплату праці працівника виробничого цеху належать до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.9 ПКУ).

Приклад 3. Iдеальний випадок.

Працівниця була на лікарняному по догляду за хворою дитиною 10 днів. Усі дні оплачує Фонд, фінансування відбулося вчасно — до виплати зарплати за цей місяць.

За місяць працівниці нараховано зарплату 2500 грн та лікарняні 500 грн, кошти на виплату яких вже є на окремому поточному рахунку підприємства. З огляду на те, що на окремий поточний рахунок надійшли кошти з урахуванням ПДФО та ЄСВ, які у вигляді утримань становлять загальну суму допомоги, підприємство обчислює окремо ПДФО та ЄСВ із зарплати та лікарняних і подає до банку розрахункові документи окремо для кожного рахунка:

1) нарахована зарплата 2500 грн, з яких сума ПДФО за ставкою 15% становить 361,50 грн і сума ЄСВ 3,6% — 90,00 грн. Нарахування на ФОП становлять 37% — 925,00 грн;

2) нарахована сума лікарняних 500 грн, з яких сума ПДФО за ставкою 15% становить 73,50 грн і сума ЄСВ 2% — 10,00 грн. Нарахування на лікарняні становлять 33,2% — 166,00 грн.

Сплативши всі обов'язкові податки та внески, підприємство з двох рахунків отримує до каси кошти для виплати зарплати та лікарняних. Для уникнення запитань під час перевірки бухгалтер розподілила виплату на два документи: зарплату виплатили на підставі відомості, а лікарняні видали за окремим видатковим касовим ордером. Бухгалтерський та податковий облік для цього випадку подано у таблиці 3.

Таблиця 3

Нарахування зарплати та лікарняних (за умовами прикладу 3)

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Нараховано заробітну плату за місяць	91 (92, 93)	661/ЗПЛ	2500,00	—	2500,00 (п. 142.1 ПКУ)
2.	Нараховано суму лікарняних по догляду за хворою дитиною за рахунок коштів Фонду соціального страхування	652 (48)	661/ЛIК	500,00	—	—
3.	Отримано фінансування від Фонду на спеціальний рахунок	311/СПЕЦ	652 (48)	500,00	—	—
4.	Утримано ЄСВ 3,6% із суми нарахованої заробітної плати	661/ЗПЛ	65/ЄСВ	90,00	—	—
5.	Утримано ЄСВ 2% із суми лікарняних	661/ЛIК	65/ЄСВ	10,00	—	—
6.	Утримано податок на доходи з нарахованої заробітної плати	661/ЗПЛ	641/ПДФО	361,50	—	—
7.	Утримано податок на доходи з нарахованої суми лікарняних	661/ЛIК	641/ПДФО	73,50	—	—
8.	Нараховано роботодавцем ЄСВ (37% на суму місячної заробітної плати і 33,2% на суму лікарняних)	91 (92, 93)	65/ЄСВ	1091,00	—	1091,00 (п. 143.1 ПКУ)
9.	Перераховано ЄСВ і ПДФО з основного рахунка на виплату зарплати	65, 641/ПДФО	311/ОСН	451,50	—	—
10.	Перераховано ЄСВ і ПДФО з окремого поточного (спеціального) рахунка на виплату лікарняних	65, 641/ПДФО	311/СПЕЦ	83,50	—	—
11.	Виплачено за місяць зарплату з основного рахунка	301 661/ЗПЛ	311/ОСН 301	2048,50	—	—
12.	Виплачено за місяць лікарняні з окремого поточного (спеціального) рахунка	301 661/ЛIК	311/СПЕЦ 301	416,50	—	—

Зверніть увагу, що в обліку на субрахунку 661 вводиться аналітика для розмежування видів нарахувань: зарплати (ЗПЛ) та лікарняних (ЛIК). На деяких підприємствах для нарахування лікарняних ввели субрахунок 663, що також може бути (див. приклад 4).

Iз роз'яснень ДПАУ (див. лист від 19.01.2011 р. №697/6/17-0715) зрозуміло таке:

1) лікарняні з метою обкладення ПДФО розглядаються як дохід, що складається з двох частин — оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності (календарні дні) за рахунок коштів роботодавця та допомоги з тимчасової непрацездатності, яка виплачується за рахунок коштів ФСС з ТВП або ФСС НВВ;

2) лікарняні включаються до складу місячного оподатковуваного доходу платника податку (пп. 165.1.1 ПКУ);

3) оскільки лікарняні, як ті, що виплачуються за рахунок працедавця, так і ті, що виплачуються за рахунок фондів, мають на меті компенсувати втрату заробітної плати (доходу) у разі настання страхового випадку (тимчасової непрацездатності), то ДПАУ, як і раніше, схильна з метою обкладення ПДФО прирівнювати їх до зарплати;

4) оскільки лікарняні з метою обкладення ПДФО — це зарплата, то їх сума враховується при визначенні граничної суми доходу, що дає право на отримання ПСП. Тобто право на застосування ПСП до лікарняних у 2011 р. збереглося.

Розгляньмо на прикладі, як саме відбувається оподаткування лікарняних.

Приклад 4. Працівник адміністративного апарату надав листок непрацездатності, оформлений згідно з вимогами чинного законодавства у червні 2011 р. Період тимчасової непрацездатності — з 27.05.2011 р. до 05.06.2011 р., тобто 10 календарних днів, що за графіком роботи підприємства становило 8 робочих днів. На перші 5 календарних днів припадало 5 робочих днів, 3 робочі дні повинен оплатити ФСС з ТВП.

Бухгалтер підприємства розрахував середньоденну зарплату — 50,00 грн.

Зарплата за травень становить 830,00 грн, за червень 1000,00 грн. Відповідно, сума лікарняних за травень 2011 р. — 5 х 50,00 = 250,00 грн, за червень 2011 р. — 3 х 50,00 = 150,00 грн. Працівник користується ПСП у розмірі 100% — 470,50 грн. Бухгалтерський та податковий облік для цього випадку подано у таблиці 4.

Таблиця 4

Нарахування зарплати та лікарняних (за умовами прикладу 4)

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Нараховано лікарняні за рахунок працедавця	92	663	250,00	—	250,00 (п. 142.1 ПКУ)
2.	Нараховано лікарняні за рахунок ФСС з ТВП	48	663	150,00	—	—
3.	Нараховано зарплату за червень 2011р.	92	661	1000,00	—	1000,00 (п. 142.1 ПКУ)
4.	Донараховано ЄСВ на зарплату за травень 2011 р. від суми лікарняних: 250,00 х 33,2% = 83,00 грн	92	65/ЄСВ	83,00	—	83,00 (п. 143.1 ПКУ)
5.	Нараховано ЄСВ на зарплату за червень 2011 р. від суми лікарняних: 150,00 х 33,2% = 49,80 грн; від зарплати: 1000,00 х 37% (умовно) = 370,00 грн	92	65/ЄСВ	419,80	—	419,80 (п. 143.1 ПКУ)
6.	Утримано ЄСВ із лікарняних: за травень 2011 р.: 250,00 х 2% = 5,00 грн за червень 2011 р.: 150,00 х 2% = 3,00 грн	663	65/ЄСВ	8,00	—	—
7.	Утримано ЄСВ із зарплати за червень 2011 р.: 1000,00 х 3,6% = 36,00 грн	661	65/ЄСВ	36,00	—	—
8.	Доотримано ПДФО за травень 2011 р. (830,00 + 250,00 — 29,88 — 5,00 — 470,50) х 0,15 = 86,19 грн. За умови що з працівника за травень був утриманий ПДФО (830,00 — 29,88 — 470,50) х 0,15 = 49,44 грн, то доутримано: 86,19 — 49,44 = 36,75 грн	661	641/ПДФО	36,75	—	—
9.	Утримано ПДФО за червень 2011 р. із зарплати: (1000,00 — 36,00 — 470,50) х 0,15 = 74,03 грн	661	641/ПДФО	74,03	—	—
10.	Утримано ПДФО за червень 2011 р. з лікарняного: (150,00 — 3,00) х 0,15 = 22,05 грн	663	641/ПДФО	22,05	—	—
11.	Сплачено до бюджету і до ПФУ: 83,00 + 419,80 + 5,00 + 36,00 + 36,75 + 74,03 = 654,58 грн	65/ЄСВ 641/ПДФО	311	654,58	—	—
12.	Виплачено зарплату за червень 2011 р.	661	301	889,97	—	—
13.	Отримано лікарняні від ФСС з ТВП на спецрахунок	311/1	48	150,00	—	—
14.	Сплачено до бюджету і до ПФУ: 3,00 + 22,05 = 25,05 грн	65/ЄСВ 641/ПДФО	311/1	25,05	—	—
15.	Виплачено лікарняні за рахунок підприємства та за рахунок ФСС з ТВП	663 663	301 301	208,25 124,95	—	—

Найпоширеніші випадки. Про описані вище випадки мріє кожен бухгалтер, бо всі суми та умови ідеально описують механізм фінансування, і, здавалося б, це не викликає жодних запитань. Але на практиці кожен окремий лікарняний має свою історію, періоди захворювання, середні зарплати і загалом різні місячні доходи, які підпадають під ставки 15% та 17% для утримання ПДФО із обмеженням у 9410 грн і вище, які підпадають під різні ставки ЄСВ 3,6% та 2% до обмеження 14400 грн (до 01.10.2011 р.).

Такі умови нарахувань зарплати та лікарняних виводять у розрахунковий листок працівника складні розрахунки, через те що ні Мінпраці, ні Фонд, ні НБУ, ні ПФУ не дозволяють (не дають) об'єднати виплату зарплати та лікарняних на одному рахунку для спрощення сплати дорученнями обчислених єдиних сум ПДФО та ЄСВ із зарплати та лікарняних. А якщо додати до всього цього ще несвоєчасне отримання фінансування від Фонду, яке надходить на окремий рахунок підприємства після дня виплати зарплати, залишок невиплачених страхових коштів переходить на наступний місяць, тим самим утворюючи у підприємства заборгованість, яка, по суті, виникла не з його вини!

Сьогодні практика свідчить, що більшість малих та середніх підприємств мають працівників, у яких стійкий імунітет і які не хворіють довше 5 днів, бо треба працювати, хворіти ніколи. Можливо, такий ефект намагались отримати розробники Закону №2464, бо саме завдяки йому було встановлено такі шокуючі умови виплати страхових коштів застрахованим особам. Менше звернень від підприємств на оплату лікарняних — менша розтрата коштів з Державного реєстру соціального страхування, на які, до речі, мають повне право всі застраховані особи, бо вони сплачували, сплачують і сплачуватимуть страхові внески зі своїх доходів!

На великих підприємствах бухгалтери та програмісти самостійно розробляють окремі механізми та розрахунки сум ПДФО та ЄСВ, сум доходів до виплати окремо за основним та спеціальним рахунками. Наразі можемо рекомендувати обчислювати всі окремі суми ПДФО, ЄСВ та суми допомоги «до виплати» власноруч, окремо, під час виплати страхових коштів, можливо, застосовуючи пропорційність сум у коефіцієнті до нарахування та виплати.

Як нарахувати й отримати страхову виплату за сумісництвом?

Як і раніше, працівник спершу подає лікарняний за основним місцем роботи, а потім, як зазначено ч. 1 ст. 51 Закону №2240, копію заповненого листка непрацездатності, завірену підписом керівника та печаткою підприємства, подає до бухгалтерії підприємства, де він працює за сумісництвом. За місцем роботи за сумісництвом, як і за основним місцем роботи, бухгалтер нараховує страхову виплату і подає заяву-розрахунок до районної дирекції ФСС з ТВП для отримання матеріального забезпечення. Під час обчислення середньої заробітної плати для нарахування допомоги по тимчасовій непрацездатності за місцем роботи за сумісництвом слід виходити з того, що сумарна заробітна плата, з якої розраховуються страхові виплати, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за місцем (місцями) роботи за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини (граничної суми) заробітної плати (доходу), оподатковуваного доходу (прибутку), з яких сплачуються страхові внески до фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування (абзац 5 п. 21 Порядку №1266).

Такої ж думки дотримується Мінпраці у листах від 23.11.2007 р. №653/020/99-07 та від 07.08.2008 р. №447/020/99-08.

Тобто навіть якщо кваліфікований спеціаліст працював у 5 місцях і в червні 2011 року сумарно заробив, приміром, 25000 грн, при розрахунку середньої зарплати дохід червня буде для виплати страхового відшкодування враховано лише в сумі 14400 грн. Але наголосимо, що за кожним місцем праці — як за основним, так і за сумісництвом — ЄСВ справляється з доходу в межах 15 мінімальних зарплат. Отже, якщо згідно з вищенаведеним прикладом працівник заробив за основним місцем праці 10000,00 грн і за 4-ма місцями праці за сумісництвом по 3750,00 грн (сумарно 25000 грн), то ЄСВ буде нараховано і сплачено з 25000,00 грн.

Середньоденний дохід для обрахунку допомоги визначається за той же період, що й за основним місцем праці (ч. 3 п. 21 Порядку №1266). Якщо за основним місцем праці в розрахунковому періоді застрахована особа не працювала, то розрахунковим періодом будуть фактично відпрацьовані місяці за місцем праці за сумісництвом (ч. 4 п. 21 Порядку №1266).

Приклад 5. Бухгалтер Богдан С. Б., яка працює за основним місцем роботи на ТзОВ «Добробут» (страховий стаж понад 8 років) з 1 грудня 2010 року працевлаштувалась за сумісництвом у ТзОВ «Моноліт». З 1 до 11 квітня 2011 р. вона хворіла, кількість робочих днів, що припадають на час хвороби, — 7. Працівниця подала до бухгалтерії копію заповненого листка непрацездатності, завірену підписом керівника, печаткою підприємства, та довідку про нараховану за останні 6 місяців зарплату з основного місця роботи. Розраховуємо належну їй суму страхової виплати (див. таблицю 5).

Таблиця 5

Розрахунок лікарняних за сумісництвом

Місяці розрахункового періоду	Відпрацьо-вано днів в розрахунковому періоді на ТзОВ «Добробут»	Нарахована зарплата за місяць за основним місцем роботи у ТзОВ «Добробут»	Нарахова-на зарплата за сумісництвом у ТзОВ «Моноліт»	Максимальна величина ФОП, у межах якої справляються страхові внески	Виплати, які беруть участь в розрахунку середньоденної зарплати за сумісництвом	Середньоденна зарплата за сумісництвом
Жовтень 2010 р.	21	4500,00	—	—	—	—
Листопад 2010 р.	22	4500,00	—	—	—	—
Грудень 2010 р.	23	5000,00	4400,00	13830,00	4400,00	—
Січень 2011 р.	19	8000,00	6500,00	14115,00	6115,00	—
Лютий 2011 р.	20	9000,00	4500,00	14115,00	4500,00	—
Березень 2011 р.	22	9000,00	4500,00	14115,00	4500,00	—
Всього:	127	40000,00	19900,00	х	19515,00	232,32 (19515,00 : 84), де 84 — кількість днів роботи за сумісництвом)

За сумісництвом працівниці буде нараховано 1626,24 грн, у тому числі за рахунок підприємства — 696,96 грн (3 х 232,32) і за рахунок ФСС з ТВП — 929,28 грн (4 х 232,32).

Як підприємцям отримати допомогу

Реєструємось у ФСС з ТВП — добровільно. Якщо підприємець, який перебуває на спрощеній системі оподаткування, хоче мати право на страхові виплати, він повинен укласти договір добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Положеннями пункту 2 статті 5 та частини третьої статті 6 Закону №2240 передбачено, що особи, які займаються підприємницькою діяльністю, мають право на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за умови сплати страхових внесків до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності відповідно до чинного законодавства.

Підприємці — платники ЄП до 1 січня 2011 року були застрахованими у Фонді особами, оскільки відповідно до ч. 7 п. 2 Указу №727 частина сплачуваного ними єдиного податку (11%) сплачувалась органами Держказначейства на обов'язкове соціальне страхування.

З 1 січня 2011 року, тобто з дня набрання чинності Законом №2464, суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до ст. 2 Прикінцевих положень, нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок не менший ніж 34,7% від мінімальної зарплати. Увага! Тільки при сплаті страхового внеску у розмірі 36,6% приватний підприємець матиме право на страхові послуги від ФСС з ТВП (лікарняні, декретні, путівки).

Отже, якщо приватний підприємець слушно вважає ФСС з ТВП найнадійнішим страховим фондом, то він повинен звернутися з відповідною заявою до органів Пенсійного фонду і укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Договір укладається на термін не менше одного року. Згідно з частиною другою ст. 631 ЦКУ договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування набирає чинності з дня його підписання (див. Роз'яснення ПФУ від 12.03.2011 р. №4612/03-30, ч. 4 ст. 10 Закону №2464, лист ФСС з ТВП від 12.03.2011 р. №01-16-489).

Скільки слід платити. Для підприємців, які добровільно зареєструвалися платниками внеску з ТВП, єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,6% від бази оподаткування, що передбачено ч. 3 п. 11 ст. 8 Закону №2464 (33,2% до ПФУ, 1,5% до ФБ та 1,9% до ФСС з ТВП). База оподаткування визначається добровільно застрахованими особами самостійно, тобто мінімально в розмірі мінімальної зарплати, що передбачено ч. 5 п. 1 ст. 1 Закону №2464, максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно до ч. 4 п. 1 ст. 1 Закону №2464).

Тобто підприємець сплачуватиме в межах:

1) від 344,41 грн до 5166,09 грн (відповідно 36,6% від 941 грн та від 14115,00) у першому кварталі 2011 року;

2) від 351,36 грн до 5270,40 грн (відповідно 36,6% від 960,00 грн та від 14400,00 грн) у другому та третьому кварталах 2011 року;

3) від 360,51 грн до 5407,65 грн (відповідно 36,6% від 985,00 грн та від 14775,00 грн) в жовтні та листопаді 2011 року;

4) від 367,46 грн до 5511,96 грн (36,6% від 1004,00 грн та від 15060,00 грн) у грудні 2011 року.

Тому фізична особа — підприємець, яка сплачує єдиний податок, матиме право на матеріальне забезпечення за рахунок коштів Фонду за страховими випадками, які настали з 01.01.2011 р., лише в разі сплати єдиного внеску (у тому числі відрахувань на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності) та з моменту укладання договору про добровільну участь — лист ФСС з ТВП від 12.03.2011 р. №01-16-489.

Як підприємцеві отримати страхову виплату?

У листах ФСС з ТВП наголошується, що лише за умови сплати страхових внесків підприємець може отримати матеріальне забезпечення та соціальні послуги. Як же розраховуватиметься середньоденний дохід для розрахунку страхової виплати? Такий розрахунок проводиться шляхом ділення суми оподатковуваного доходу, з якого сплачувалися внески, на календарну кількість днів розрахункового періоду (п. 8 Порядку №1266).

Для підприємців — платників ЄП , які не розраховують оподатковуваного доходу, сума місячного оподатковуваного доходу — це сума, зазначена в договорі про добровільну участь, з якої сплачувалися страхові внески (п. 3 додатка 3 до Iнструкції №21-5).

Звертатися до ДПА за жодною довідкою підприємцеві не треба (див. відповідь на запитання 1 у листі ФСС з ТВП від 16.03.2011 р. №01-16-506).

На жаль, поки що немає роз'яснень, які саме документи слід подати до Фонду для отримання страхового відшкодування.

На думку редакції, звертаючись до ФСС з ТВП до моменту отримання додаткових роз'яснень, підприємець подасть:

— заяву з проханням надати страхове забезпечення згідно з лікарняним;

— сам лікарняний;

— копію страхового свідоцтва (за його наявності). Якщо таке свідоцтво підприємець ще не виробив, то в районному ПФУ слід заповнити анкету на виготовлення свідоцтва, там же видадуть довідку, що страхове свідоцтво виробляється (термін виготовлення близько 3 місяців);

— копію договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування;

— довідку з ПФУ про сплату ЄСВ (або копії платіжних доручень про сплату ЄСВ за розрахунковий період).

А отримати кошти підприємець може лише через установи банку в безготівковому порядку (таку відповідь на третє запитання надано в листі ФСС з ТВП від 12.03.2011 р. №01-16-489).

---

РОЗРАХУНОК ЛІКАРНЯНИХ І ДЕКРЕТНИХ

Одразу зазначимо, що розрахунок сум лікарняних і декретних подібний, різниця лише в тому, що сума лікарняного залежить від страхового стажу (до 5 років, від 5 до 8 років та понад 8 років сплати страхових внесків), тимчасом як сума декретних від страхового стажу не залежить і сплачується у розмірі 100%.

Розрахунковий період, за яким визначається середня зарплата

Звичайним розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи працюючих неповний робочий день чи неповний робочий тиждень) є шість місяців, що передують місяцю, в якому настала тимчасова непрацездатність. У листі ФСС з ТВП від 13.05.2011 р. №04-29-1157 зазначено, що час простою не з вини працівника не виключається з розрахункового періоду і відповідно оплата за цей час простою враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по тимчасовій непрацездатності (див. на с. 96).

Докладніше див. таблицю 6.

Таблиця 6

Розрахунковий період, за яким обраховується середня зарплата

Період роботи перед місяцем настання страхового випадку	Розрахунковий період згідно з п. 3 Порядку №1266
Не менше повних 6 календарних* місяців	Включає 6 календарних місяців перед настанням хвороби**
Менше 6 календарних місяців	Включає повністю відпрацьовані місяці перед настанням хвороби
Менше повного календарного місяця	За фактично відпрацьований час
* Мається на увазі, що календарний місяць триває з першого до першого числа, тобто з 1 січня до 31 січня, з 1 лютого до 28 лютого тощо. ** На підприємствах з сезонним характером виробництва — 12 календарних місяців перед настанням хвороби.

Середньоденна чи середньогодинна зарплата

Згідно з п. 14 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих днів у розрахунковому періоді. Це стандартний випадок.

Але Постановою №1332 нормативний документ щодо нарахування лікарняних доповнено пунктом 15, де сказано: якщо облік робочого часу ведеться в годинах, а також якщо або в місяцях розрахункового періоду, або в періоді, за який виплачується допомога, встановлюється неповний робочий день, для розрахунку застрахованій особі допомоги з тимчасової непрацездатності та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця застосовується середньогодинна заробітна плата.

Які виплати враховують при обчисленні середньої зарплати

Відповідь на це запитання знаходимо у п. 7 Порядку №1266: середня заробітна плата обчислюється виходячи з нарахованої зарплати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у т. ч. у натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці, та підлягають обкладанню ПДФО. Також при обчисленні середньої заробітної плати для забезпечення допомогою з тимчасової непрацездатності враховуються всі види заробітної плати у межах граничної суми місячної заробітної плати за відпрацьований час, на яку нараховуються страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (ст. 53 Закону №2240).

I тут маємо неузгодженість. Відпусткові — це виплати за невідпрацьований час, але вони підлягають обкладенню і ПДФО, і єдиним соцвнеском. З цього приводу є роз'яснення Мінпраці, надане у листі від 05.06.2008 р. №295/020/99-08 (лист не новий, але за аналогією він може застосовуватись і сьогодні), де сказано: «Перелік витрат за невідпрацьований час, які не включаються до розрахунку страхових виплат, зазначено у підпункті 2.2.12 Iнструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 р. №5... Не повинні включатися до розрахунку також виплати за час, протягом якого працівник не працював, але за ним зберігався середній заробіток, обчислений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.95 р. №100 (оплата всіх видів відпусток)».

Пункт 9 Порядку №1266 також говорить, що дохід для обчислення середньої заробітної плати включається у межах максимальної величини заробітної плати, з якої сплачується єдиний соціальний внесок (якщо підприємство має фінансові ресурси для покриття втрати частини заробітної плати працівникам за час хвороби у розмірах, що перевищують максимальну величину, то воно може це зробити, але за рахунок власного прибутку. Це право має бути врегульоване у колдоговорі підприємства або у трудовому договорі з працівником).

Розрахунок страхового стажу

Нагадаємо, що страховий стаж, як визначено п. 9 ст. 2 Закону №2240, це період, за який сплачено страхові внески. До страхового стажу зараховується загальний трудовий стаж особи до набрання чинності Законом №2240 (ч. 2 ст. 7 Закону №2240), тобто до 1 січня 2001 року. Розмір допомоги з тимчасової непрацездатності, відповідно до ст. 37 Закону №2240, залежить від страхового стажу (див. таблицю 1).

Як надається допомога по вагітності та пологах

Механізм обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги по вагітності та пологах з 15 грудня 2009 року змінено. З цієї дати згідно з п. 14 Порядку №1266 середньоденна заробітна плата обчислюється шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість календарних днів за розрахунковий період. Відповідно за календарні, а не робочі дні розраховуватиметься сума допомоги по вагітності та пологах (п. 20 Порядку №1266). Тобто при обрахунку допомоги згідно з внесеними змінами до Порядку №1266 враховуватимуться і суми відпусткових, і оплата простою не з вини працівника, оскільки з цих виплат сплачуються страхові внески. Святкові та неробочі дні не треба виключати із складу календарних днів, за які обчислюється середній заробіток для виплати допомоги по вагітності та пологах. Зазначимо, що сума відпусткових, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляється пропорційно до часу, що припадає на дні відпустки у відповідному місяці (як при визначенні страхових внесків, так і при здійсненні розрахунку середньої заробітної плати).

Для нарахування допомоги має значення:

1) термін лікарняного, зазначений у листку непрацездатності;

2) заробіток за 6 місяців перед настанням страхового випадку.

Лікарняні по вагітності та пологах повністю оплачуються ФСС з ТВП.

Розрахунковий період, за яким визначається середня заробітна плата

Розрахунковим періодом для застрахованих осіб (включаючи працюючих неповний робочий день чи неповний робочий тиждень) є шість місяців, що передують місяцю, в якому подано лікарняний у зв'язку з вагітністю та пологами (з першого до першого числа)

У Порядку №1266 (абз. 3 п. 14) чітко зазначено, що кількість календарних днів у розрахунковому періоді зменшується лише на дні:

1) тимчасової непрацездатності;

2) відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або шестирічного віку за медичним висновком. Якщо працівниця відпрацювала менше ніж 6 місяців, але більше календарного місяця, то розрахунковим періодом будуть фактично відпрацьовані календарні місяці (з першого до першого числа), в яких сплачено страхові внески.

Змінами, внесеними до пункту 6 Порядку №1266, установлено, що, якщо застрахована особа працювала менше ніж календарний місяць, середня заробітна плата для розрахунку допомоги по вагітності та пологах має обчислюватися з нарахованої заробітної плати, але не вище за розмір середньої заробітної плати за всіма видами економічної діяльності (за даними Держкомстату)¹, що склалася у відповідному регіоні в місяці, що передує місяцю, в якому настав страховий випадок, та не нижче за розмір мінімальної заробітної плати.

¹ Держкомстат публікує дані про середню зарплату на сайті ukrstat.gov.ua.

Які виплати враховуються при обчисленні середньої зарплати

На це запитання знаходимо відповідь у п. 7 Порядку №1266. Середня заробітна плата обчислюється виходячи з нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (у тому числі в натуральній формі), які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону про оплату праці, та підлягають обкладанню податком з доходів фізичних осіб. Тобто виплати за невідпрацьований час (відпусткові, простої не з вини працівника, див. лист ФСС з ТВП від 13.05.2011 р. №04-29-1157) відтепер враховуються при розрахунку декретних. Нагадаємо, що це виплати згідно з пп. 2.2.12 Iнструкції №5:

1) оплата, а також суми грошових компенсацій у разі невикористання щорічних (основної та додаткових) відпусток та додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, у розмірах, передбачених законодавством;

2) оплата додаткових відпусток (понад тривалість, передбачену законодавством), наданих відповідно до колективного договору;

3) оплата додаткових відпусток у зв'язку з навчанням та творчих відпусток;

4) оплата додаткових відпусток, що надаються відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

5) суми заробітної плати, що зберігаються за основним місцем роботи працівників, за час їхнього навчання з відривом від виробництва в системі підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів;

6) суми, нараховані особам, які проходять навчання (підготовку) для роботи на щойно введених у дію підприємствах за рахунок коштів, передбачених у загальних кошторисах будівництва;

7) оплата спеціальної перерви в роботі у випадках, передбачених законодавством, оплата пільгового часу неповнолітнім;

8) оплата працівникам, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо вони виконуються в робочий час;

9) оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку, що надаються після кожного дня здавання крові або днів, приєднаних за бажанням працівника до щорічної відпустки;

10) оплата, що зберігається за працівником, який підлягає медичному огляду, за основним місцем роботи за час перебування в медичному закладі на обстеженні;

11) оплата простоїв не з вини працівника.

Одноразові виплати, як і раніше, враховуються пропорційно до відпрацьованого часу.

Ще раз нагадаємо: відповідно до п. 9 Порядку №1266 дохід для обчислення середньої заробітної плати включається у межах максимальної величини заробітної плати, з якої сплачується ЄСВ.

Оподаткування допомоги по вагітності та пологах

Відповідно до п. 1 ст. 50 Закону №2240 допомога по вагітності та пологах надається як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом. Щоб отримати таку допомогу за сумісництвом, працівниці слід подати заяву, копію листка непрацездатності, згідно з яким надається допомога, завірену підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи, а також довідку про середню заробітну плату за основним місцем роботи. Якщо застрахована особа працює на кількох роботах за сумісництвом, для призначення допомоги по вагітності та пологах працівниця подає довідки про середню зарплату за всіма місцями роботи за сумісництвом.

Сумарний розмір зарплати, з якої обчислюється допомога, за місяцями розрахункового періоду за основним місцем роботи та за сумісництвом не може перевищувати розмір максимальної величини місячної заробітної плати (доходу), з якої сплачуються страхові внески із загальнообов'язкового державного соціального страхування. Надається така допомога у 2011 році, як і раніше, за рахунок коштів ФСС з ТВП.

Пп. 165.1.1 ПКУ передбачено, що «до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: ...сума державної та соціальної матеріальної допомоги, державної допомоги у вигляді адресних виплат та надання соціальних і реабілітаційних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи грошові компенсації інвалідам, на дітей-інвалідів при реалізації індивідуальних програм реабілітації інвалідів), винагород і страхових виплат, які отримує платник податку з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування та у формі фінансової допомоги інвалідам з Фонду соціального захисту інвалідів згідно із законом…». Отже, у ПКУ, а саме у розділі IV, звільнення від оподаткування допомоги по вагітності та пологах прямо не передбачено. А оскільки допомога по вагітності та пологах так само, як і допомога з тимчасової втрати працездатності (лікарняні), компенсує втрату заробітної плати (доходу), а лікарняні тим самим пп. 165.1.1 ПКУ включено до оподатковуваного доходу фізосіб, то перед податковими агентами постало природне запитання: чи утримувати з допомоги по вагітності та пологах ПДФО?

У листах (Комітету ВРУ від 23.02.2011 р. №04-27/108 та ДПАУ від 04.03.2011 р. №6326/7/17-0717) два державні органи надають роз'яснення з цього приводу. Точніше, Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики наводить свою точку зору, а ДПАУ доводить цю точку зору до підвідомчих податкових органів і нас, платників податку.

Комітет ВРУ з питань податкової та митної політики вважає, що, як і раніше, допомогу по вагітності та пологах до складу оподатковуваного доходу фізособи включати не треба. Свою точку зору він обґрунтовує тим, що вичерпний перелік страхових випадків, за якими застрахованій особі надаються лікарняні, встановлено ст. 35 Закону №2240. Випадку вагітності та пологів у цьому переліку немає (також див. розділ «Сплата податку на доходи фізичних осіб»).

Приклад 6. Працівниця принесла за основним місцем роботи заяву про виплату допомоги і листок непрацездатності, оформлений згідно з вимогами чинного законодавства, 30.03.2011 р. У листку непрацездатності зазначено період — 126 календарних днів, на які працівниці слід надати відпустку по вагітності та пологах (п. 1 ст. 38 Закону №2240).

Відбулося засідання комісії з соціальних питань, на якому було оформлено протокол із рішенням надати працівниці цю допомогу у розмірі 100% від середньої заробітної плати.

Бухгалтерія, отримавши протокол і листок непрацездатності, обчислила середню заробітну плату працівниці згідно з Порядком №1266. Середньоденна зарплата працівниці становить 70,00 грн. Отже, сума допомоги по вагітності та пологах, яка належиться працівниці, становитиме 70,00 х 126 = 8820,00 грн.

Відповідно до ст. 21 Закону №2240 і Порядку №26 виплата допомоги по вагітності та пологах відбувається тільки після отримання коштів на спецрахунок працедавця. Кошти на спецрахунок ФСС з ТВП перераховує на підставі заяви-розрахунку, що містить інформацію про нараховані страхувальником застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами.

Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника останній зобов'язаний виплатити допомогу по вагітності та пологах у строки, визначені у ст. 52 Закону №2240, а саме: у найближчий строк, установлений для виплати заробітної плати. Бухгалтерський та податковий облік наведено у таблиці 7).

Таблиця 7

Бухгалтерський та податковий облік виплати допомоги по вагітності та пологах (за умовами прикладу 6)

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Нараховано допомогу по вагітності та пологах	48 (652)	663	8820,00	—	—
2.	Отримано фінансування від ФСС з ТВП	311/СПЕЦ	48 (652)	8820,00	—	—
3.	Виплачено допомогу по вагітності та пологах із каси	663	301	8820,00	—	—

---

ЗМІНИ ЩОДО СТРАХОВИХ ВИПЛАТ ВІД ФСС НВВ

Постановою ФСС НВВ від 30.11.2010 р. №33¹ внесено зміни до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою правління ФСС НВВ від 27.04.2007 р. №24 (далі — Порядок №24). Що саме змінилося у цьому порядку — розглянемо у цій частині розділу на прикладах.

¹ Постанова правління ФСС НВВ від 30.11.2010 р. №33 «Про затвердження Змін до Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат». Набрала чинності з 01.01.2011 р.

Уточнення щодо добровільно застрахованих осіб

Згідно зі ст. 11 Закону №1105 добровільно від нещасного випадку можуть застрахуватися:

1) особи, які забезпечують себе роботою самостійно. Це, зокрема, особи, які займаються адвокатською, нотаріальною, творчою та іншою діяльністю, пов'язаною з отриманням доходу безпосередньо від цієї діяльності. Сюди також відносяться члени фермерського господарства, особистого селянського господарства, якщо вони не є найманими працівниками;

2) громадяни — суб'єкти підприємницької діяльності.

Постановою №33 внесено уточнення до Порядку №24, у якому сказано, що особам, які в установленому законом порядку добровільно застрахувалися від нещасного випадку, у разі настання страхового випадку страхові виплати призначаються робочими органами виконавчої дирекції ФСС НВВ. Але таке уточнення лише розширило норму, передбачену п. 2.5 Порядку №24, яка діяла й раніше: «допомога добровільно застрахованій особі призначається робочим органом виконавчої дирекції Фонду, у якому вона зареєстрована, починаючи з шостого дня тимчасової непрацездатності, пов'язаної з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням». Ця норма, як бачимо, стосується тільки виплат лікарняних. За іншими виплатами, передбаченими ст. 21 Закону №1105, такими як одноразова допомога та пенсії, добровільно застраховані особи раніше зверталися за тією самою адресою, але це не було прямо прописано у Порядку №24.

Зміни щодо порядку отримання коштів від Фонду

З 1 січня 2011 р. ФСС НВВ на підставі спеціальної заяви-розрахунку виділяє кошти для здійснення страхувальником виплати:

1) допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю потерпілого;

2) доплати до середнього заробітку, який потерпілий мав до ушкодження здоров'я, при тимчасовому переведенні його на легшу роботу.

Раніше роботодавець виплачував їх за рахунок власних коштів із наступним їх відшкодуванням від ФСС НВВ.

Форма такої спеціальної заяви-розрахунку затверджена новим додатком до Порядку №24. Заява-розрахунок має бути підписана керівником та головним бухгалтером (за наявності), а також завірена печаткою. Така заява-розрахунок складається страхувальником у двох примірниках. Один з них зберігається у страхувальника, а другий — в робочому органі виконавчої дирекції ФСС НВВ за місцезнаходженням страхувальника (див. зразок 2, в якому наводиться приклад заповнення заяви-розрахунку).

Зразок 2

Заява-розрахунок із виплатами потерпілим унаслідок нещасного випадку на виробництві

Таку саму заяву-розрахунок щодо понесених витрат на поховання та пов'язані з цим ритуальні послуги повинен подавати не тільки страхувальник, а й сім'я потерпілого чи інша особа, яка здійснювала поховання у разі смерті потерпілого, якщо вони претендують на відшкодування понесених витрат (п. 7.3 Порядку №24).

Для здійснення відшкодування ФСС НВВ вже понесених витрат до робочого органу виконавчої дирекції ФСС НВВ подаються документи (довідки, рахунки тощо), які підтверджують понесені сім'єю потерпілого або іншими особами витрати на день поховання¹. Їх розмір не повинен бути вищим від граничних розмірів витрат на поховання потерпілого та пов'язані з цим ритуальні послуги, які діяли на день поховання.

¹ Для управлінь виконавчої дирекції Фонду в АР Крим, областях, мм. Києві та Севастополі.

Робочий орган виконавчої дирекції ФСС НВВ протягом 10 днів з дня подання страхувальником заяви-розрахунку, а також інших документів, перелік яких наведено у пунктах 2.7, 2.8, 5.3, 7.3 Порядку №24 та залежить від страхового випадку:

а) перевіряє правильність нарахування сум, пов'язаних з виплатами;

б) перераховує страхувальнику кошти у сумі, зазначеній у заяві-розрахунку.

У разі виявлення помилок у заяві-розрахунку робочим органом виконавчої дирекції ФСС НВВ заява-розрахунок повертається страхувальнику із зазначенням строку їх виправлення.

При повторному надходженні від страхувальника заяви-розрахунку робочий орган виконавчої дирекції ФСС НВВ вже протягом 3 днів перевіряє виправлені страхувальником помилки та перераховує кошти.

---

ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ ПРО ВІДПУСТКИ

Бухгалтерам підприємств потрібно знати, яку саме відпустку можна надати тому чи іншому працівникові, та головне — як правильно нарахувати відпусткові в умовах дії Податкового кодексу.

Відпочинок — для кого він?

Право на відпочинок працівників гарантовано Конституцією України (ст. 45), а реалізується воно відповідно до КЗпП (глава V), Закону про відпустки та інших нормативно-правових актів.

Згідно зі ст. 2 Закону про відпустки та ст. 74 КЗпП України, право на відпустку мають громадяни України, а також іноземні громадяни й особи без громадянства, які працюють в Україні і перебувають у трудових відносинах з підприємством незалежно від його форми власності та виду діяльності. Право на відпустку мають і особи, які працюють у фізичної особи за трудовим договором.

А ось громадяни, які працюють за договорами цивільно-правового характеру, не мають права на відпустки, бо такі відносини є цивільними, а не трудовими. На таких осіб не поширюються гарантії, встановлені трудовим законодавством, зокрема щодо права на відпочинок.

Які бувають відпустки

Статтею 4 Закону про відпустки встановлено такі види відпусток:

1) щорічні відпустки: основна відпустка (ст. 6); додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (ст. 7); додаткова відпустка за особливий характер праці (ст. 8); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством;

2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14, 15 і 15-1);

3) творча відпустка (ст. 16);

3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1);

4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (ст. 17); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ст. 18); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей (ст. 19);

5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26).

Колективним договором (угодою), трудовим договором можуть встановлюватися інші види відпусток (див. ст. 4 Закону про відпустки).

Крім того, згідно зі ст. 9-1 КЗпП та ч. 6 ст. 69 ГКУ, підприємства у межах своїх повноважень та за власні кошти можуть встановлювати додаткові порівняно із законодавством трудові та соціально-побутові пільги для працівників. Це стосується і випадків надання щорічних відпусток більшої тривалості. Такі додаткові пільги мають бути визначені трудовими та колективними договорами.

Розгляньмо особливості надання саме щорічних відпусток.

Як ми зазначали вище, щорічні відпустки поділяються на основні та додаткові. Відмінність між ними полягає у тривалості, підставах та порядку надання.

Щорічна основна відпустка — це відпустка, право на яку має кожен працівник, незалежно від сфери зайнятості, стажу роботи чи умов праці.

А ось право на додаткову відпустку має далеко не кожен. Для її одержання потрібні спеціальні підстави: шкідливі чи важкі умови праці, особливий характер праці тощо.

Як розраховують дні відпустки

Тривалість основної та додаткових відпусток є різною та залежить від багатьох чинників. Проте вона завжди розраховується у календарних днях, незалежно від режимів та графіків роботи на підприємстві (ст. 5 Закону про відпустки).

При розрахунку як тривалості основної відпустки, так і додаткових, святкові та неробочі дні не враховують. Це означає: якщо на той період, на який надається відпустка, припадають святкові та неробочі дні, її тривалість збільшується на кількість таких днів.

В Україні встановлено 10 святкових та неробочих днів (ст. 73 КЗпП):

— 1 січня — Новий рік;

— 7 січня — Різдво Христове;

— 8 березня — Міжнародний жіночий день;

— 1 і 2 травня — День міжнародної солідарності трудящих;

— 9 травня — День Перемоги;

— 28 червня — День Конституції України;

— 24 серпня — День Незалежності України;

— один день (неділя) — Великдень;

— один день (неділя) — Трійця.

Приклад 7. Працівникові надається відпустка тривалістю 24 календарні дні з 8 серпня 2011 року. Тривалість такої відпустки збільшується на один день, тому що 24 серпня є святковим днем.

Зверніть увагу! Вихідні дні (субота, неділя) до тривалості щорічних відпусток включаються як звичайні календарні дні. Тому на кількість вихідних днів, які припадають на період відпустки, відпустка не продовжується.

Слід враховувати, що загальна тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 календарних днів (ст. 10 Закону про відпустки).

Як надати щорічну відпустку

Основна щорічна відпустка

Тривалість основної відпустки за відпрацьований рік не може бути меншою ніж 24 календарні дні. Це мінімум, який встановлено у ст. 75 КЗпП та у ст. 6 Закону про відпустки. Виняток становлять сезонні працівники, а також тимчасові працівники (згідно зі списком сезонних робіт і сезонних галузей, затвердженим постановою КМУ від 28.03.97 р. №278), відпустка яким надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Деякі категорії працівників, які користуються правом на відпустку більшої тривалості, показані у таблиці 8.

Таблиця 8

Тривалість основних щорічних відпусток для деяких категорій працівників

№ з/п	Категорія працівників	Тривалість (у календарних днях)	Особливості	Нормативний акт, яким встановлено тривалість
1.	Промислово-виробничий персонал вугільної, сланцевої, металургійної, електроенергетичної промисловості, а також зайняті на відкритих гірничих роботах, на роботах на поверхні шахт, розрізів, кар'єрів і рудників, на будівельно-монтажних роботах у шахтному будівництві, на транспортуванні та збагаченні корисних копалин	24	Відпустка збільшується за кожні два відпрацьовані роки на 2 календарні дні, але не може бути більшою за 28 календарних днів	Ч. 2 ст. 6 Закону про відпустки
2.	Невоєнізовані працівники гірничорятувальних частин	24	Зі збільшенням на 2 календарні дні при стажі роботи на цьому підприємстві 2 роки і більше, але не більше 28 календарних днів	Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки
3.	Працівники, зайняті у розрізах, кар'єрах і рудниках глибиною до 150 м	24	Відпустка збільшується на 4 календарні дні, якщо стаж роботи працівника на цьому підприємстві 2 роки і більше	Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки
4.	Iнваліди III групи	26		Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки
5.	Працівники, зайняті на підземних гірничих роботах, у розрізах, кар'єрах, рудниках глибиною 150 м і нижче	28	Незалежно від стажу роботи	Ч. 3 ст. 6 Закону про відпустки
6.	Працівники лісової промисловості та лісового господарства, державних заповідників, національних парків, що мають лісові площі, лісомисливських господарств, постійних лісозаготівельних та лісогосподарських підрозділів інших підприємств, а також лісництв	28	Згідно зі Списком, затвердженим постановою КМУ від 09.06.97 р. №570	Ч. 4 ст. 6 Закону про відпустки
7.	Помічники вихователів дошкільних навчальних закладів	28		П. 4 ст. 30 Закону України від 11.07.2001 р. №2628-III «Про дошкільну освіту»
8.	Воєнізований особовий склад гірничорятувальних частин	30		Ч. 5 ст. 6 Закону про відпустки
9.	Iнваліди I і II групи	30		Ч. 7 ст. 6 Закону про відпустки
10.	Державні службовці	30 (якщо законодавством не передбачено тривалішої відпустки)	Додатково виплачується допомога на оздоровлення у розмірі середньомісячної заробітної плати. Державним службовцям, які мають стаж роботи у державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів	Ч. 1 ст. 35 Закону України від 16.12.93 р. №3723-ХII «Про державну службу»; пп. 3 п. 2 постанови КМУ від 13.12.99 р. №2288
11.	Посадові особи органів місцевого самоврядування	30 (якщо законами України не передбачено тривалішої відпустки)	Додатково виплачується допомога на оздоровлення у розмірі посадового окладу. Посадовим особам, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів	Ч. 5 ст. 21 Закону України від 07.06.2001 р. №2493-III «Про службу в органах місцевого самоврядування»; пп. 3 п. 2 постанови КМУ від 13.12.99 р. №2288
12.	Прокурори та слідчі прокуратури	30		Ч. 2 ст. 49 Закону України від 05.11.91 р. №1789-ХII «Про прокуратуру»
13.	Військовослужбовці строкової служби, які потерпіли внаслідок Чорнобильської катастрофи	Не менше 30	Без урахування часу проїзду	Ч. 2 ст. 25 Закону від 28.02.91 р. №796
14.	Особи, які працюють (перебувають у відрядженні) на територіях радіоактивного забруднення у зоні посиленого радіологічного контролю	30 (загальна тривалість до 44 к. д.)	Надається пропорційно до відпрацьованого на цій території часу без урахування додаткової відпустки, передбаченої законодавством; У будь-якому разі тривалість щорічної відпустки працівника не повинна бути меншою за 24 к. д.	Ст. 47 Закону №796
15.	Особи віком до 18 років	31		Ч. 8 ст. 6 Закону про відпустки
16.	Журналісти	36	Додатково мають право на санаторно-курортне лікування за рахунок власників (засновників, співзасновників) засобів масової інформації	Ч. 3 ст. 13 Закону України від 23.09.97 р. №540/97-ВР «Про державну підтримку засобів масової інформації і соціальний захист журналістів»
17.	Педагогічні працівники професійно-технічних навчальних закладів і установ професійно-технічної освіти	Не менше 42	Згідно з Порядком, затвердженим постановою КМУ від 14.04.97 р. №346	Ч. 1 ст. 47 Закону України від 10.02.98 р. №103/98-ВР «Про професійно-технічну освіту»
18.	Керівні працівники навчальних закладів та установ освіти, навчальних (педагогічних) частин (підрозділів) інших установ і закладів, педагогічні, науково-педагогічні працівники та наукові працівники	До 56	У порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 14.04.97 р. №346	Ч. 6 ст. 6 Закону про відпустки

Додаткові щорічні відпустки

Додаткові щорічні відпустки працівник може використати або одночасно з основною відпусткою, або окремо від неї. Таке право працівника закріплено у ст. 10 Закону про відпустки. Згідно з тією самою статтею щорічні основна й додаткові відпустки повинні надаватися працівникові, як правило, у межах відповідного робочого року працівника. Нагадаємо, таким роком для працівника вважається проміжок часу, що за тривалістю дорівнює календарному року, але розраховується з дня прийняття його на роботу.

Категорії працівників, які мають право на додаткові щорічні відпустки, а також умови праці, які дають на це підстави, див. у таблиці 9.

Таблиця 9

Тривалість основних щорічних додаткових відпусток для деяких категорій працівників

№ з/п	Категорія працівників	Тривалість (у календарних днях)	Особливості	Нормативний акт, яким встановлено тривалість
Щорічна додаткова відпустка за роботу зі шкідливими і важкими умовами праці
1.	Працівники, зайняті на роботах, пов'язаних із негативним впливом на здоров'я шкідливих виробничих факторів згідно зі Списком, наведеним у додатку 1 до постанови КМУ від 17.11.97 р. №1290	До 35	Надаються відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 30.01.98 р. №16. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від результатів атестації робочих місць за умовами праці та часу зайнятості працівника у цих умовах	Ст. 7 Закону про відпустки
Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці
2.	Працівникам із ненормованим робочим днем	До 7	За списками посад, робіт і професій, визначених колективним договором (угодою). Конкретна тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника в цих умовах. Рекомендації надання такої відпустки затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. №7	П. 2 ст. 8 Закону про відпустки
3.	Особам, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних і геологічних умовах підвищеного ризику для здоров'я згідно зі Списком, наведеним у додатку 2 до постанови КМУ від 17.11.97 р. №1290	До 35	Надаються відповідно до Порядку, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України від 30.01.98 р. №16. Конкретна тривалість встановлюється колективним чи трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника у цих умовах	П. 1 ст. 8 Закону про відпустки
Додаткова відпустка працівникам, які мають дітей
4.	Жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину-інваліда, або яка усиновила дитину, одинокій матері, батькові, який виховує дитину без матері (у т. ч. й у разі тривалого перебування матері у лікувальному закладі), а також особі, яка взяла дитину під опіку, чи одному із прийомних батьків	10 календарних днів	Відпустка може надаватися за кількома зазначеними підставами, але її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів	Ст. 19 Закону про відпустки
5.	Особі, яка усиновила дитину з числа дітей-сиріт або дітей, позбавлених батьківського піклування, старше трьох років	56 календарних днів	Надається одноразова оплачувана відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (70 календарних днів — при усиновленні двох і більше дітей) без урахування святкових і неробочих днів після набрання чинності рішенням про усиновлення дитини (якщо усиновлювачами є подружжя — одному з них на їхній розсуд)	Ст. 18-1 Закону про відпустки
6.	Одному з батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, або особі, яка замінює батьків	14 робочих днів на рік	Відповідно до роз'яснення Міністерства праці від 12.02.97 р. №10/2-493 щодо перерахунку робочих днів відпустки у календарні тривалість додаткової відпустки становить 16 календарних днів	П. 3 ч. 3. ст. 30 Закону №796
Iнші щорічні додаткові відпустки
7.	Атестованим працівникам прокуратури, які мають стаж роботи понад: — 10 років — 15 років — 20 років	5 10 15		Ч. 2 ст. 49 Закону України від 05.11.91 р. №1789-ХII «Про прокуратуру»
8.	Особам, віднесеним до категорій 1 і 2 потерпілих унаслідок Чорнобильської катастрофи	14 робочих днів на рік	Див. особливості до п. 6 таблиці	П. 22 ч. 1 ст. 20 і п. 1 ч. 1 ст. 21 Закону №796
9.	Окремим категоріям працівників дошкільних навчальних закладів (ясел-садків) компенсуючого типу, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним навантаженням	До 35	Згідно зі Списком 2	Ч. 4 ст. 30 Закону України від 11.07.2001 р. №2628-III «Про дошкільну освіту»

Додаткові відпустки за шкідливі чи важкі умови праці

Як зазначено у таблиці 9, цим категоріям працівників (пункти 1 та 3 таблиці) щорічні додаткові відпустки надаються за списками, затвердженими постановою КМУ від 17.11.97 р. №1290: у додатку 1 до постанови — Список виробництв, цехів, професій і посад зі шкідливими і важкими умовами праці (далі — Список 1), а у додатку 2 — Список виробництв, робіт, професій і посад працівників з особливим характером праці (далі — Список 2).

Щорічні додаткові відпустки, передбачені списками 1 та 2, надаються незалежно від галузі господарства та форми власності підприємств, організацій і установ.

Якщо працівник має право на кілька додаткових відпусток за наведеними списками одночасно, то він повинен вибрати одну з них. Працівникам, професії та посади яких позначені у списках значком «*», можуть бути надані щорічні додаткові відпустки з кількох підстав.

Працівникам, професії та посади яких не передбачені у Списку 1, але які в окремі періоди робочого часу виконують роботу на виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, означених цим списком, додаткова відпустка надається на тих самих підставах, що й працівникам, які мають право на таку відпустку.

Якщо працівники виконували роботу на різних виробництвах, у цехах, за професіями і на посадах, за роботу на яких призначено додаткову відпустку різної тривалості, час роботи підраховують окремо за кожним видом робіт. А кількість днів відпустки розраховують пропорційно до відпрацьованого часу.

Звертаємо увагу: час, відпрацьований за кожним видом робіт, обліковує власник або уповноважений ним орган. До розрахунку часу, що дає право працівникові на додаткову відпустку за списками 1 і 2, зараховуються дні, в які працівник був фактично зайнятий на роботах зі шкідливими та важкими умовами праці не менше 1/2 тривалості робочого дня, встановленого для працівників цих виробництв, цехів, професій і посад.

Кому надається відпустка повної тривалості

У перший рік роботи право на щорічну відпустку (як основну, так і додаткову) повної тривалості у працівника виникає після закінчення шести місяців безперервної роботи на цьому підприємстві. У разі надання працівникам щорічних відпусток до закінчення шестимісячного терміну безперервної роботи їхня тривалість визначається пропорційно до відпрацьованого часу (ч. 6 ст. 10 Закону про відпустки).

Окремим категоріям працівників на їхнє прохання щорічні відпустки повної тривалості мають надаватися і до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві:

1. Жінкам перед або після відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.

2. Жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда.

3. Iнвалідам.

4. Особам віком до 18 років.

5. Чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами.

6. Особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення із служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду до місця проживання.

7. Сумісникам (одночасно з відпусткою за основним місцем роботи).

8. Працівникам, які успішно навчаються у навчальних закладах і бажають приєднати відпустку до часу складання іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою.

9. Працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не отримали за неї грошової компенсації (у таких ситуаціях її перераховують на нове місце роботи).

10. Працівникам, які мають путівку (курсівку) для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування.

11. Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу.

12. Працівникам, переведеним на роботу з одного підприємства, установи, організації на інше підприємство, до установи, організації, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошової компенсації (ст. 81 КЗпП).

13. Iншим категоріям працівників, визначеним законодавством.

За домовленістю між працівником та роботодавцем можуть бути передбачені й інші випадки надання повної відпустки до закінчення шестимісячного строку безперервної роботи на підприємстві, але вони мають бути обумовлені колективним чи трудовим договором.

Відпустки за другий і наступні роки роботи на підприємстві можуть бути надані працівникові у будь-який період відповідного робочого року.

Графік відпусток — для чого потрібен

Чинним законодавством, а саме ст. 79 КЗпП та ст. 10 Закону про відпустки, передбачено такий порядок погодження періодів надання щорічних відпусток працівникам:

1) за ініціативою власника (уповноваженого ним органу) або виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу складається графік відпусток. При складанні графіків ураховуються особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. А тому кожен працівник має право обирати (пропонувати) найсприятливіший період для своєї відпустки. Проте при складанні графіка мають враховуватися також інтереси роботодавця;

2) з урахуванням інтересів обох сторін формується остаточний варіант графіка, який затверджується власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом;

3) затверджений графік доводять до відома всіх працівників підприємства.

Форму графіка надання відпусток чинним законодавством не встановлено. Можна користуватися такою формою, як на зразку 3 на с. 85. У разі потреби вносити додаткові графи.

Зразок 3

Форма графіка надання відпусток

Як правило, у графіках відпусток конкретна дата початку відпустки не встановлюється, а визначається місяць початку використання відпустки. Iнколи зазначають два місяці: місяць початку відпустки та її закінчення. Але конкретні дати початку та закінчення відпустки у межах, установлених графіком, погоджують працівник і власник. Так, згідно з ч. 11 ст. 10 Закону про відпустки, не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком строку власник або уповноважений ним орган зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки. Це можна зробити як шляхом вручення працівникові окремо складеного повідомлення, так і шляхом ознайомлення його з наказом про надання відпустки під підпис у цьому наказі. Слід пам'ятати, що порушення строку такого повідомлення даватиме працівникові право вимагати перенесення щорічної відпустки на інший період.

Якщо у графіку відпусток, з яким були ознайомлені працівники (бажано під підпис), зазначено конкретне число початку відпусток працівників, то окремо повідомляти їх про дату початку відпустки не потрібно.

Є категорія працівників, яким власник зобов'язаний надати відпустку в будь-який зручний для них час.

До таких працівників належать (ч. 13 ст. 10 Закону про відпустки):

1) особи віком до 18 років;

2) інваліди;

3) жінки перед відпусткою у зв'язку з вагітністю та пологами або після неї;

4) жінки, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

5) одинокі матері (батьки), які виховують дитину без батька (матері);

6) опікуни, піклувальники або інші самотні особи, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

7) дружина (чоловік) військовослужбовця;

8) ветерани праці та особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

9) ветерани війни, особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

10) батьки-вихователі дитячих будинків сімейного типу;

11) працівники, віднесені до 1 та 2 категорії потерпілих внаслідок аварії на ЧАЕС (п. 22 ч. 1 ст. 20 Закону №796);

12) один із батьків дитини, якій встановлено інвалідність, пов'язану з Чорнобильською катастрофою, або особа, яка замінює батьків (п. 3 ч. 3. ст. 30 Закону №796);

13) інші категорії працівників, передбачені законодавством.

Умову про надання відпустки у зручний для них час будь-яким іншим категоріям працівників можна закласти до трудового або колективного договору.

Час відпустки із зазначеними працівниками можна погоджувати й у графіку відпусток. Проте за потреби такий працівник має право вимагати відпустки в інший термін.

Якщо працівник, який належить до однієї з перерахованих вище категорій, йде у відпустку в обумовлений графіком час, то подавати заяву про надання відпустки не обов'язково. У решті випадків такий працівник подає заяву про надання відпустки.

Ні в Законі про відпустки, ні в КЗпП не міститься вказівка на строк, у який має бути складено та затверджено графік відпусток. Як правило, графіки відпусток складають щороку, на початку календарного року.

Звертаємо увагу, що працівники, час відпусток яких визначається графіками, мають право йти у відпустку в обумовлений термін без додаткового подання заяв про надання відпусток. Законодавство про працю не вимагає їх подання. А для роботодавця (відділу кадрів) підставою для наказу про надання відпустки у цьому разі буде графік відпусток, затверджений в описаному вище порядку. I в наказі має бути визначено конкретний період відпустки працівника.

Якщо немає графіка відпусток

На багатьох підприємствах графіки відпусток не складають. У таких випадках підставою для надання відпустки є заява працівника, в якій зазначається, з якого числа і на який строк працівник хоче піти у відпустку. За наявності права на додаткову відпустку працівник повинен зазначити підставу для надання такої відпустки.

Заява також подається у разі, якщо працівник з певних обставин бажає піти у відпустку в інший час, ніж передбачений графіком.

Коли власник (уповноважений ним орган) візує заяву, то або погоджується із запропонованим працівником строком, або вносить свої корективи, про що повідомляє працівника. Заява, підписана керівником, передається до відділу кадрів, який готує наказ про надання відпустки, що потім передається до бухгалтерії.

Як можна перенести відпустку на інший строк

За згодою сторін щорічну відпустку можна перенести на інший період. Iніціатором перенесення при цьому може бути як працівник, так і роботодавець.

На прохання працівника відпустка має бути обов'язково перенесена лише у двох випадках: якщо працівник за два тижні до встановленого графіком терміну не отримав письмового повідомлення про відпустку або йому не були виплачені відпусткові за три дні до початку відпустки (ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки).

В інших випадках власник самостійно вирішує, задовольняти чи не задовольняти прохання працівника про перенесення відпустки.

Власник може бути ініціатором перенесення лише у виняткових випадках, коли надання щорічної відпустки працівникові у раніше обумовлений період може несприятливо вплинути на нормальну роботу підприємства, та за умови, що частину відпустки тривалістю не менше 24 к. д. буде надано у поточному робочому році.

При цьому таке перенесення можливе лише за письмовою згодою працівника та за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.

Перенесення відпустки можливе не лише за бажанням однієї зі сторін, а й в обов'язковому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 11 Закону про відпустки, щорічна відпустка переноситься у разі:

1) тимчасової непрацездатності працівника, засвідченої у встановленому порядку;

2) виконання працівником державних або громадських обов'язків, якщо згідно з законодавством він підлягає звільненню на цей час від основної роботи із збереженням заробітної плати;

3) настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами;

4) збігу щорічної відпустки з відпусткою у зв'язку з навчанням.

Якщо причини, що зумовили перенесення відпустки на інший період, настали під час її використання, то невикористана частина щорічної відпустки надається після закінчення дії причин, які її перервали, або за згодою сторін переноситься на інший період. У разі перенесення невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

При перенесенні відпустки її новий строк встановлюється за домовленістю між працівником та роботодавцем. Перенесення здійснюється на підставі відповідної заяви працівника, де зазначаються дата бажаного відпочинку та період.

Як можна поділити щорічні відпустки

На прохання працівника та за згодою з роботодавцем щорічну відпустку може бути поділено на частини будь-якої тривалості. Проте основна безперервна її частина має становити не менше 14 календарних днів. Це може бути як перша частина, так і друга, третя і т. д.

Наприклад, до кінця робочого року відпустку працівника загальної тривалості 28 днів було розбито на 6, 8 та 14 днів. З метою недопущення втрат робочого часу роботодавець може й не погодитися на поділ відпустки. Він також може запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівникові, як правило, до кінця робочого року, але в будь-якому разі не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Особливості надання відпустки при звільненні працівника

Відповідно до ст. 3 Закону про відпустки, за бажанням працівника в разі його звільнення (крім звільнення за порушення трудової дисципліни) йому має бути надано невикористану відпустку з наступним звільненням. Датою звільнення у такому разі вважатиметься останній день відпустки.

У разі звільнення працівника у зв'язку із закінченням строку трудового договору невикористана відпустка може за його бажанням надаватися і тоді, коли час відпустки повністю або частково перевищує строк трудового договору. У такому разі чинність трудового договору продовжується до закінчення відпустки.

Якщо працівник з будь-яких причин не скористався своїм правом на щорічні відпустки за кілька попередніх років, він має право використати їх, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні щорічних відпусток згідно зі статтею 24 Закону про відпустки.

Законодавство не передбачає терміну давності, після якого працівник втрачає право на щорічні відпустки.

Не обмежується строком і право працівника підприємства вимагати виплату йому компенсації за невикористані відпустки.

Відпустка для сумісників

Робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою жодних обмежень обсягу трудових прав працівників (ч. 3 ст. 56 КЗпП). А оскільки всі громадяни, які перебувають у трудових відносинах з підприємством, мають право на відпустку (ст. 2 Закону про відпустки), сумісники також мають право на щорічну відпустку. Тобто сумісник має право отримати щорічну відпустку і за основним місцем роботи, і за неосновним місцем роботи (сумісництвом). При цьому як щорічна відпустка за основним місцем роботи, так і щорічна відпустка, що надається за сумісництвом, підлягає оплаті.

Тривалість відпустки за сумісництвом така ж сама, як і тривалість відпустки за основним місцем роботи, і не може бути меншою за 24 календарні дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору за сумісництвом.

Як правило, відпустка на підприємстві, де працівник працює за сумісництвом, надається у той самий час, що й за основним місцем роботи.

Працівник на умовах неповного робочого часу

Можливість укладення трудового договору на умовах неповного робочого часу передбачено ст. 56 КЗпП. На прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, у т. ч. таку, що перебуває під її опікою, або здійснює догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний встановлювати їй неповний робочий час.

Неповний робочий час може встановлюватися як шляхом зменшення тривалості щоденної роботи (неповний робочий день), так і шляхом зменшення кількості робочих днів протягом тижня (неповний робочий тиждень) або одночасного зменшення щоденної роботи при неповному робочому тижні. Законодавством не встановлено мінімальної тривалості неповного робочого часу.

Неповний робочий час може бути встановлений як на певний період, так і без обмеження строком. Конкретна норма неповного робочого часу зазначається у наказі керівника підприємства із зазначенням конкретних днів та годин роботи.

Робота на умовах неповного робочого часу встановлюється за погодженням сторін трудового договору, тобто між працівником і власником. Такі умови праці можуть бути погоджені як при прийнятті на роботу, так і згодом, шляхом подання відповідної заяви і видання наказу про встановлення неповного робочого часу. За наявності змін в організації виробництва і праці неповний робочий час може бути встановлено за ініціативою роботодавця (ст. 32 КЗпП). Колективним договором може бути визначено нижню межу неповного робочого часу, який може бути встановлений за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.

Слід пам'ятати: робота на умовах неповного робочого часу не тягне за собою будь-яких обмежень трудових прав працівників, а оплата праці провадиться пропорційно до відпрацьованого часу або залежно від виробітку (ч. 3 ст. 56 КЗпП). Таким чином, робота на умовах неповного робочого дня або неповного робочого тижня не спричиняє скорочення тривалості щорічних відпусток, а обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки працівникам, які працюють на таких умовах, провадиться у загальному порядку відповідно до норм Порядку №100.

Працівник з ненормованим робочим днем

Незважаючи на те, що законодавство про працю й досі не містить визначення терміна «ненормований робочий день», воно часто вживає його. Мало того, згідно зі ст. 8 Закону про відпустки, для працівників з ненормованим робочим днем передбачено надання щорічної додаткової відпустки тривалістю до 7 к. д.

Відсутність законодавчого трактування згаданого поняття ще раніше спробувало компенсувати Мінпраці, затвердивши наказом від 10.10.97 р. №7 Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці (далі — Рекомендації).

У п. 1 Рекомендацій дається визначення ненормованого робочого дня — це особливий режим робочого часу, що встановлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не лише тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).

У Рекомендаціях пропонуються категорії працівників, для яких може бути встановлено ненормований робочий день:

1) особи, праця яких не піддається точному обліку у часі;

2) особи, робочий час яких за характером праці поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

3) особи, які розподіляють час для роботи на свій розсуд.

Конкретний перелік професій і посад, для яких може застосовуватися ненормований робочий день, на підприємстві має бути визначено колективним договором.

Зауважимо: єдиною особливістю надання щорічних відпусток працівникам із ненормованим робочим днем є те, що вони мають право на щорічну додаткову оплачувану відпустку тривалістю до 7 календарних днів. У всьому іншому відпустки надаються у загальному порядку.

Надання додаткової відпустки для цієї категорії працівників зумовлене особливим характером їхньої праці. Додаткова відпустка є певною компенсацією таким працівникам за виконаний обсяг робіт, ступінь напруженості, складність і самостійність у роботі, необхідність періодичного виконання службових завдань понад встановлену тривалість робочого часу.

Конкретна тривалість щорічної додаткової відпустки працівникам із ненормованим робочим днем встановлюється колективним або трудовим договором залежно від часу зайнятості працівника на таких умовах.

При наданні відпусток працівникам із ненормованим робочим днем, які при цьому працюють на умовах неповного робочого часу, потрібно враховувати деякі нюанси. Так, згідно з п. 2 Рекомендацій, ненормований робочий день не може встановлюватися для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем. Це логічно, адже йдеться про два різні режими роботи: неповний робочий день передбачає фіксовану тривалість робочого дня, тимчасом як ненормований робочий день такої фіксації не передбачає. Тобто це два взаємовиключні поняття. Таким чином, працівники, яким встановлено неповний робочий час шляхом зменшення тривалості робочого дня або шляхом зменшення тривалості робочого тижня з одночасним зменшенням тривалості робочого дня, не користуються правом одержання додаткової відпустки за особливий характер роботи, а саме: за роботу в умовах неповного робочого дня.

А ось для працівників, які працюють на умовах неповного робочого тижня, ненормований робочий день застосовуватися може (щодо тих днів, які є робочими для працівника). Тому вони користуються правом одержання додаткової відпустки за особливий характер праці.

---

ПРАВИЛА РОЗРАХУНКУ ВІДПУСТКОВИХ

Порядок нарахування відпусткових — ніби нічого складного у розрахунку немає — визначити середньоденну зарплату і помножити на кількість днів відпустки. Але є тут і нюанси.

Порядок нарахування

Розрахунок сум відпусткових при наданні працівникам щорічної відпустки або при виплаті їм компенсації за невикористану відпустку провадиться відповідно до Порядку №100.

Нарахування виплат за час відпустки або компенсації за невикористану відпустку здійснюється виходячи з розміру середньоденної заробітної плати шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед початком відпустки 12 місяців або за менший фактично відпрацьований період на відповідну кількість календарних днів року або меншого відпрацьованого періоду. Отриманий результат множиться на кількість календарних днів відпустки.

Розрахунок відобразимо у вигляді формули:

В = Д х ЗП : (К — С — Н) ,

де: В — сума відпусткових;

Д — кількість календарних днів відпустки;

ЗП — сума заробітної плати та інших виплат, які включаються до розрахунку середньої заробітної плати та нараховані в розрахунковому періоді;

К — загальна кількість календарних днів у розрахунковому періоді (за 12 місяців — 365 (у високосному році — 366) календарних днів або за інший менший період);

С — кількість святкових та неробочих днів згідно зі ст. 73 КЗпП, що припадають на розрахунковий період;

Н — час, протягом якого працівник відповідно до чинного законодавства або з інших поважних причин не працював і за ним не зберігався заробіток або зберігався частково, у розрахунковому періоді.

Отже, для правильного розрахунку суми відпусткових необхідно правильно визначити:

— кількість календарних днів у розрахунковому періоді;

— виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати.

Розрахунковий період для розрахунку відпусткових

Як зазначено у п. 2 Порядку №100, розрахунковий період — це останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки. Працівникові, який пропрацював на підприємстві менше року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактичний час роботи, тобто з 1 числа місяця після оформлення на роботу до 1 числа місяця, в якому надається відпустка або виплачується компенсація за невикористану відпустку.

Як бухгалтерові визначити розрахунковий період у випадку, коли на підприємстві встановлювався скорочений робочий тиждень або працівник перебував у відпустці без збереження заробітної плати? На це запитання дає відповідь Мінпраці в листі від 25.05.2009 р. №294/13/84-09. Цей лист містить посилання на давніше роз'яснення Мінпраці від 21.07.97 р. №04-3022. Цитуємо: «...у випадку коли працівник з незалежних від нього причин працював в режимі неповного робочого тижня (наказом по підприємству працівники відділу, цеху тощо були переведені на роботу на умовах неповного робочого тижня в зв'язку з неможливістю забезпечити їх роботою впродовж нормальної тривалості робочого тижня), середньоденна заробітна плата для оплати часу щорічної відпустки провадиться шляхом ділення сумарного заробітку за останні перед наданням відпустки 12 місяців на відповідну кількість календарних днів року, зменшену на кількість святкових і неробочих днів, встановлених законодавством (стаття 73 КЗпП України), а також на кількість робочих днів, протягом яких працівник не працював, при скороченому робочому тижні (простої). Вихідні дні із розрахунку вилучати не потрібно, оскільки відпустки надаються в календарних днях і оплачуються календарні дні відпустки. Одержаний результат перемножується на число календарних днів відпустки».

Приклад 8. Підприємство «Гончарівка» у зв'язку зі зменшенням обсягів робіт встановило 4-денний робочий тиждень з 1 жовтня 2010 року. Менеджерові підприємства Мудрик М. Т. з 4 травня надається відпустка тривалістю 24 к. д. Визначимо розрахунковий період (див. таблицю 10). Отже, розрахунковий період — 325 днів (365 — 10 — 30).

Таблиця 10

Визначення тривалості розрахункового періоду за умовами прикладу 8

Місяці розрахункового періоду	Кількість календарних днів	Святкові дні	Вихідні згідно з наказом	Враховується при обчисленні відпустки
Травень 2010 р.	31	4 (1, 2, 9, 23)	—	27
Червень 2010 р.	30	1 (28)	—	29
Липень 2010 р.	31	—	—	31
Серпень 2010 р.	31	1 (24)	—	30
Вересень 2010 р.	30	—	—	30
Жовтень 2010 р.	31	—	5 (1, 8, 15, 22, 29)	26
Листопад 2010 р.	30	—	4 (5, 12, 19, 26)	26
Грудень 2010 р.	31	—	5 (3, 10, 17, 24, 31)	26
Січень 2011 р.	31	2 (1, 7)	3 (14, 21, 28)	26
Лютий 2011 р.	28	—	4 (4, 11, 18, 25)	24
Березень 2011 р.	31	1 (8)	4 (4, 11, 18, 25)	26
Квітень 2011 р.	30	1 (24)	5 (1, 8, 15, 22, 28)	24
Разом	365	10	30	325

Виплати, що включаються до розрахунку середньої заробітної плати

Склад виплат, які включаються до середнього заробітку для розрахунку середньої зарплати, визначено розділом III Порядку №100 (див. таблицю 11).

Таблиця 11

Виплати, що включаються до середнього заробітку для розрахунку середньої зарплати, згідно з Порядком №100

Виплати, що включаються до середнього заробітку для розрахунку середньої зарплати

Виплати, які не враховуються при обчисленні середньої зарплати

1) основна зарплата; 2) доплати і надбавки: за надурочну роботу та роботу в нічний час; за суміщення професій і посад; за розширення зон обслуговування або за виконання підвищених обсягів робіт працівниками-погодинниками; за високі досягнення в праці (високу професійну майстерність), за інтенсивність праці, керівництво бригадою, вислугу років та інші; 3) виробничі премії та премії за економію конкретних видів палива, електроенергії і теплової енергії (пропорційно до тієї частини, що відповідає кількості місяців у розрахунковому періоді); 4) винагорода за підсумками річної роботи (шляхом додавання до заробітку кожного місяця розрахункового періоду 1/12 винагороди, нарахованої у поточному році за попередній календарний рік) тощо

1) виплати за виконання доручень одноразового характеру, що не входять в обов'язки працівника (за винятком доплат за суміщення професій і посад — виконання обов'язків тимчасово відсутніх працівників, а також різниці в посадових окладах, що виплачуються за виконання обов'язків тимчасово відсутнього керівника підприємства або його структурного підрозділу і не є штатними заступниками); 2) одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, вихідна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію); 3) компенсаційні виплати на відрядження і переведення (добові, оплата за проїзд, витрати на наймання житла, підйомні, надбавки, що виплачуються замість добових); 4) премії за винаходи та раціоналізаторські пропозиції, за впровадження нової техніки і технології, збирання і здавання брухту чорних, кольорових і дорогоцінних металів, збирання і здавання на відновлення відпрацьованих деталей машин, автомобільних шин, за впровадження нової техніки та технології, введення в дію виробничих потужностей та об'єктів будівництва (за винятком цих премій працівникам будівельних організацій, що виплачуються у складі премій за результатами господарської діяльності); 5) грошові і речові винагороди за призові місця на змаганнях, оглядах, конкурсах тощо; 6) літературний гонорар штатним працівникам газет і журналів, що виплачується за авторським договором; 7) вартість безоплатно виданого спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мила, змивних і знешкоджувальних засобів, молока та лікувального харчування; 8) дотації на обіди, проїзд, вартість оплачених підприємством путівок до санаторіїв та будинків відпочинку; 9) виплати, пов'язані з ювілейними датами, днем народження, за довголітню і бездоганну трудову діяльність, активну громадську роботу; 10) вартість безплатно наданих деяким категоріям працівників комунальних послуг, житла, палива та сума коштів на їх відшкодування; заробітна плата на роботі за сумісництвом (за винятком працівників, для яких включення її до середнього заробітку передбачено чинним законодавством); 11) суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 12) доходи (дивіденди, проценти), нараховані за акціями трудового колективу і вкладами трудового колективу в майно підприємства; 13) компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати

При розрахунку середнього заробітку суми всіх виплат включаються в тому розмірі, в якому вони нараховані, тобто без зменшення на суми утримань з них (податки, внески, аліменти тощо). Виняток — відрахування із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Якщо на момент такого розрахунку працівник не мав заробітку не зі своєї вини, то такий розрахунок здійснюється виходячи з установленої йому у трудовому договорі тарифної ставки (посадового окладу тощо) (розділ III Порядку №100).

При обчисленні середньої зарплати до фактичного заробітку включаються виплати за час, протягом якого працівникові зберігається середній заробіток (за час попередньої відпустки, виконання державних і громадських обов'язків, службового відрядження тощо), та допомога у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю.

Приклад 9. Працівник ПП «Садиба» Майструк М. М. подав заяву з проханням надати йому чергову відпустку тривалістю 24 к. д. із 7 травня 2011 року. Розрахунковий період: травень 2010 року — квітень 2011 року. Дані про види заробітку працівника наведено в таблиці 12.

За умовами прикладу середньоденна зарплата становить 135,59 грн (46100,00 грн : 340 к. д.).

Сума відпусткових за 24 к. д. — 3254,16 грн.

Бухгалтерський облік нарахування відпусткових див. у таблиці 13.

Таблиця 12

Вихідні дані для розрахунку відпусткових в розрахунковому періоді (за умовами прикладу 9)

Місяці розрахункового періоду	Кількість календарних днів — у дужках святкові, неробочі невідпрацьовані дні	Кількість днів, що враховуються при розрахунку	Заробіток за видами	Враховується при обчисленні середньої зарплати
Травень 2010 р.	31 (1, 2, 9, 23)	27	2000,00 грн — зарплата	2000,00 грн +1000,00 грн
Червень 2010 р.	30 (28)	29	3200,00 грн — зарплата 500,00 грн — за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника	3200,00 грн +1000,00 грн +500,00 грн
Липень 2010 р.	31	31	1800,00 грн — зарплата 1200,00 грн — лікарняні	1800,00 грн +1200,00 грн +1000,00 грн
Серпень 2010 р.	31 (24)	30	3300,00 грн — зарплата 3000,00 грн — премія за впровадження нових технологій (не включається до розрахунку, див. п. 4 таблиці 12)	3300,00 грн +1000,00 грн
Вересень 2010 р.	30 (15 днів відпустки за сімейними обставинами)	15	1600,00 грн — зарплата 3200,00 грн — одноразова виплата у зв'язку з одруженням згідно з колдоговором (не включається до розрахунку, див. п. 9 таблиці 12)	1600,00 грн +1000,00 грн
Жовтень 2010 р.	31	31	3500,00 грн — зарплата 900,00 грн — доплата за роз'їзний характер роботи (не включається до розрахунку, див. п. 3 таблиці 12)	3500,00 грн +1000,00 грн
Листопад 2010 р.	30	30	500,00 грн — зарплата 3000,00 грн — відпусткові	500,00 грн +3000,00 грн +1000,00 грн
Грудень 2010 р.	31	31	3500,00 грн — зарплата 500,00 грн — матеріальна допомога (не включається до розрахунку, див. п. 2 таблиці 12)	3500,00 грн +1000,00 грн
Січень 2011 р.	31 (1, 7)	29	3500,00 грн — зарплата 12000,00 грн — премія за результатами року (при розрахунку середньої зарплати додаємо по 1/12, тобто по 1000,00 грн, до заробітку місяців 2010 р., як вказано в ч. 2 п. 3 Порядку №100)	3500,00 грн
Лютий 2011 р.	28	28	3500,00 грн — зарплата	3500,00 грн
Березень 2011 р.	31 (8)	30	3500,00 грн — зарплата	3500,00 грн
Квітень 2011 р.	30 (24)	29	3500,00 грн — зарплата	3500,00 грн
Разом	365	340	58700,00 грн	46100,00 грн

Таблиця 13

Бухгалтерський облік нарахування відпусткових (за умовами прикладу 9)

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн
		Д-т	К-т
1.	Нараховано відпусткові	471 (20, 23, 92*)	661	3254,16
2.	Нараховано ЄСВ 38,52% (52 кл. професійного ризику) = 1253,50 (0,3852 х 3254,16)	471	65	1253,50
3.	Утримано ЄСВ 117,15 (3,6% від 3254,16)	661	65	117,15
4.	Утримано ПДФО з суми відпусткових 0,15 х (3254,16 — 117,15)	661	641/ПДФО	470,55
5.	Перераховано ПДФО до бюджету	641/ПДФО	311	470,55
6.	Перераховуємо ЄСВ (1253,50 + 117,15)	65	311	1370,65
7.	Виплачено відпусткові (3254,16 — 117,15 — 470,55 = 2666,46)	661	311 (301)	2666,46
* У випадку якщо не створювався резерв відпусток.

Податковий облік відпусток

Пункт 142.1 ПКУ свідчить: «До складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податків (далі — працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної, додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг».

А оскільки відпусткові — це додаткова зарплата відповідно до пп. 2.2.12 Iнструкції №5, то, розуміючи буквально п. 142.1 ПКУ, складовою витрат є саме сума відпусткових. У статті 138 ПКУ йдеться про те, які витрати формують собівартість реалізованих товарів (п. 138.4 ПКУ), та про інші витрати, визначені пунктами 138.5, 138.10 — 138.12, 140.1, які до такої собівартості не входять.

ПКУ намагається наблизити податковий та бухгалтерський облік, але чи то платникам дається певна можливість вибору, чи то будуть ще інструкції (хоча б зі складання декларації про прибуток), які дозволять чітко сказати, що саме входить до податкових витрат: саме сума відпусткових чи сума резерву, віднесена у бухгалтерському обліку до витрат на оплату праці.

Бухгалтерський облік відпусток

За нормами П(С)БО 11 «Зобов'язання» до собівартості товарів, загальновиробничих та адмінвитрат входить резерв відпусток, а не відпусткові. Резерв на оплату відпусток створюється з метою недопущення різких коливань показника собівартості і відповідно перекручення проміжних показників фінансових результатів. Звичайно, якщо на підприємстві є графік відпусток (як скласти графік відпусток ми розглянули на початку матеріалу), якого чітко дотримуються, і суми відпусткових помісячно значно не відрізняються, то великої погрішності у визначенні оподатковуваного прибутку не буде. Якщо не створювати резерву, приміром, на підприємстві, що виробляє морозиво, де влітку виготовляється, наприклад, 100 т ласощів, а взимку — 15 т, і на зимові місяці припадає більша частина відпусток, — виходить, що влітку витрати на виготовлення 1 т морозива умовно становлять 40 тис. грн, а взимку — 90 тис. грн. Якщо дотримуватися норм бухобліку, тобто нараховувати відпусткові за рахунок створеного резерву, таких відхилень не буде.

П(С)БО 26 «Виплати працівникам» в п. 5 розшифровує, що виплати працівникам включають: заробітну плату за окладами та тарифами, інші нарахування з оплати праці; виплати за невідпрацьований час (щорічні відпустки та інший оплачуваний невідпрацьований час); премії та інші заохочувальні виплати, що підлягають сплаті протягом 12 місяців після закінчення періоду, у якому працівники виконують відповідну роботу, тощо. Далі п. 7 цього ж П(С)БО 26 наголошує, що виплати за невідпрацьований час, що підлягають накопиченню, визнаються зобов'язанням через створення забезпечення у звітному періоді.

Процитуємо лист Мінфіну від 09.06.2006 р. №31-34000-20-25/12321: «Норма, встановлена пунктом 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28 жовтня 2003 р. №601, і пунктом 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов'язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20, є імперативною¹ для застосування підприємством нормою. Забезпечення на виплату відпусток створюється у тому звітному періоді, в якому у підприємства виникло внаслідок минулих подій зобов'язання, оцінка якого може бути розрахунково визначена».

¹ Від лат. imperativus — владний, наказовий; norma — правило, взірець. У національному законодавстві — норма права, що містить чітко визначене правило поведінки, категоричні приписи. Формами вираження імперативності правових норм є категоричність припису, визначеність кількісних (строки, розміри, періодичність, частки, відсотки тощо) та якісних (перелік видів майна, опис передбачених дій і порядок їх виконання тощо) умов застосування і способу реалізації правової норми, заборона інших, ніж передбачено, дій.

Нагадаємо, що наказ про облікову політику необхідний не для «галочки», а для того, щоб убезпечити себе і підприємство від зайвих витрат. Якщо правильно обчислити собівартість продукції і створити резерв відпусткових, можна спланувати витрати й оптимізувати оподаткування.

Як нараховуються відпусткові при підвищенні зарплати

Нагадаємо про норму п. 10 Порядку №100. Там сказано: «якщо тарифні ставки (посадові оклади) підвищили відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах, як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригується на коефіцієнт її підвищення». Отже:

1) у розрахунковому періоді — зарплату за проміжок часу до підвищення коригують на коефіцієнт її підвищення. Виходячи з відкоригованої таким чином зарплати визначають середньоденний (годинний) заробіток;

2) у період відпустки — коригують заробіток тільки за частину відпустки починаючи з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

Мінпраці України в листі від 24.10.2008 р. №696/13/84-08 зазначає, що коригування зо-бов'язані робити всі підприємства. Госпрозрахункові підприємства, на відміну від бюджетних, можуть дещо зменшити коефіцієнт коригування через скрутне фінансове становище. Наказ про застосування нижчого коефіцієнта потрібно погоджувати з профспілковим комітетом підприємства або з іншим уповноваженим на представництво трудового колективу органом.

Приклад 10. На підприємстві «Кошичок» зарплата виплачується у мінімальному розмірі. Працівник підприємства Лозовий М. I. подав заяву про надання йому відпустки з 11 травня 2011 року. На підставі даних, наведених у таблиці 14, розрахуємо відпусткові.

Таблиця 14

Вихідні дані для розрахунку відпусткових (за умовами прикладу 10)

Місяці розрахункового періоду	Кількість календарних днів — у дужках святкові, неробочі дні	Кількість днів, що враховуються при розрахунку	Зарплата (грн)	Враховується при обчисленні середньої зарплати (грн)
Травень 2010 р.	31 (1, 2, 9, 23)	27	884,00	960,00 (884,00 х 1,0859729)
Червень 2010 р.	30 (28)	29	884,00	960,00 (884,00 х 1,0859729)
Липень 2010 р.	31	31	888,00	960,00 (888,00 х 1,081081)
Серпень 2010 р.	31 (24)	30	888,00	960,00 (888,00 х 1,081081)
Вересень 2010 р.	30	30	888,00	960,00 (888,00 х 1,081081)
Жовтень 2010 р.	31	31	907,00	960,00 (907,00 х 1,058434)
Листопад 2010 р.	30	30	907,00	960,00 (907,00 х 1,058434)
Грудень 2010 р.	31	31	922,00	960,00 (922,00 х 1,04121)
Січень 2011 р.	31 (1, 7)	29	941,00	960,00 (941,00 х 1,02019)
Лютий 2011 р.	28	28	941,00	960,00 (941,00 х 1,02019)
Березень 2011 р.	31 (8)	30	941,00	960,00 (941,00 х 1,02019)
Квітень 2011 р.	30 (24)	29	960,00	960,00
Разом	365	355	—	11520,00

Коефіцієнти підвищення визначаються так:

960,00 : 941,00 = 1,02019 (враховується для зарплати січня — березня 2011 року);

960,00 : 922,00 = 1,04121 (враховується для зарплати грудня 2010 року);

960,00 : 907,00 = 1,058434 (враховується для зарплати жовтня, листопада 2010 року);

960,00 : 888,00 = 1,081081 (враховується для зарплати липня — вересня 2010 року);

960,00 : 884,00 = 1,0859729 (враховується для зарплати травня — червня 2010 року).

Середньоденна зарплата становитиме 32,45 грн (11520,00 : 355), сума відпусткових — 778,80 грн (32,45 х 24).

Якщо зарплату на підприємстві підвищили під час відпустки, приміром з 1 червня, а працівник у відпустці з 20 травня до 12 червня включно, то дораховуємо суму відпусткових, що припадає на червень за 12 к. д. Наприклад, якщо середньоденна зарплата — 150,00 грн, з 1 червня зарплату підвищили на 50%, то працівникові слід дорахувати відпусткові за червень, тобто доплатити 900 грн (1,5 х 150,00 х 12 — 150 грн х 12 к. д.).

Якщо працівник відпрацював менше року

Підприємство має право надати працівникові чергову відпустку навіть повної тривалості. Якщо такий працівник звільниться до того, як відпрацює рік, то суму надміру сплачених відпусткових вирахують із його розрахунку на час звільнення. Суму відпусткових розрахуємо виходячи з виплат за відпрацьований час. У зв'язку з тим, що працівник пропрацював менше року після прийняття на роботу, розрахунковим періодом для визначення середньої зарплати буде фактично відпрацьований час (з 1 до 1 числа місяця), що передує місяцю надання відпустки.

Приклад 11. Працівника ПП «Галінжпром» Галаса В. Б. прийнято на роботу за переведенням з 4 жовтня 2010 року. Він подав заяву з проханням надати йому відпустку з 16 травня 2011 року. Розрахунковим періодом буде період з 01.11.2010 р. до 30.04.2011 р. За умовами, наведеними в таблиці 15, розрахуємо відпусткові.

Таблиця 15

Вихідні дані для розрахунку відпусткових (за умовами прикладу 11)

Місяці розрахункового періоду	Кількість календарних днів — у дужках святкові, неробочі дні	Кількість днів, що враховуються при розрахунку	Зарплата (грн)	Враховується при обчисленні середньої зарплати (грн)
Листопад 2010 р.	30	30	3500,00	3500,00
Грудень 2010 р.	31	31	3500,00	3500,00
Січень 2011 р.	31 (1, 7)	29	3500,00	3500,00
Лютий 2011 р.	28	28	3500,00	3500,00
Березень 2011 р.	31 (8)	30	3500,00	3500,00
Квітень 2011 р.	30 (24)	29	3500,00	3500,00
Разом	181	177	21000,00	21000,00

Середньоденна зарплата становить 118,64 грн, сума відпусткових за 24 к. д. — 2847,36 грн (24 х 118,64 грн).

Як розрахувати відпусткові, якщо працівник взагалі не мав заробітку не зі своєї вини?

I така ситуація можлива — наприклад, працівник прийшов на роботу за переведенням або молода мати стає до роботи після відпустки для догляду за дитиною і має відпустку ще за минулі періоди. Як зазначено в абз. 3 п. 4 Порядку №100, якщо працівник не мав заробітку не зі своєї вини, розрахунки проводяться виходячи з посадового окладу. На жаль, на відміну від Порядку №1266, де чітко прописано, як вчинити в такій ситуації, Порядок №100 не пояснює, як обчислити середню зарплату. На думку редакції, суму окладу слід помножити на 12 місяців та поділити на 355 (дні, що враховуються при розрахунку).

Приклад 12. Працівниця стала до роботи після відпустки для догляду за дитиною. Вона має невикористану відпустку за 2009 рік. Її оклад становить 1500,00 грн.

Середньоденна зарплата становитиме 50,70 грн (12 х 1500,00 : 355), сума відпусткових за 24 к. д. — 1216,80 грн (50,70 грн х 24 к. д.).

---

СТВОРЮЄМО РЕЗЕРВ ВІДПУСТКОВИХ

Так званий резерв відпусток — забезпечення, яке створюється працедавцями для виплати працівникам відпусткових у майбутніх періодах. Розгляньмо, чи є обов'язковим створення такого резерву і як відобразити його накопичення і витрачання у бухгалтерському і податковому обліку за сучасних змін у законодавстві.

Чи обов'язково створювати резерв відпусткових витрат?

Насамперед слід пригадати, що обов'язковість створення резерву для забезпечення відпустковими не встановлена ані КЗпП, ані Законом про відпустки. Що й зрозуміло, адже ці нормативні документи лише встановлюють права та гарантії працівників, а вже правила їх надання працівникам наведено в інших, підзаконних, актах. Але можливість створення резервного фонду відпусткових передбачена п. 13 П(С)БО 11, який не створений на основі КЗпП або Закону про відпустки.

Але, хоча П(С)БО 11, як сказано у його п. 1, визначає лише методологічні засади обліку зобов'язань і їх забезпечення, дотримуватися його рекомендацій все ж таки обов'язково. Адже, як роз'яснює Мін'юст у листі від 04.02.2010 р. №180-10-24, кожне П(С)БО — це нормативно-правовий акт, затверджений Мінфіном, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності. Тобто створити забезпечення оплати відпусток працівників все-таки є обов'язком працедавця.

Як створювати резерв

Згідно з п. 16 П(С)БО 11 сума забезпечення визначається за обліковою оцінкою ресурсів (за вирахуванням суми очікуваного відшкодування), необхідних для погашення відповідного зобов'язання, на дату балансу. Залишок забезпечення переглядається на кожну дату балансу та, за потреби, коригується (збільшується або зменшується). У разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань сума такого забезпечення підлягає сторнуванню (п. 18 П(С)БО 11), адже згідно з п. 17 П(С)БО 11 забезпечення повинна використовуватися для відшкодування лише тих витрат, для покриття яких його було створено. Проте згідно з Iнструкцією №291 на субрахунку 471 «Забезпечення виплат відпусток» сума забезпечення визначається щомісяця як добуток фактично нарахованої заробітної плати працівникам і відсотка, обчисленого як відношення річної планової суми на оплату відпусток до загального планового фонду оплати праці. Отже, є відповідь на запитання, на який період створювати такий резерв. Щодо цього П(С)БО 11 не дає певних рекомендацій, але Iнструкція №291, як бачимо, вимагає, щоб резерв був місячним. Однак для його визначення слід знати й річну планову суму витрат на оплату відпусток. Крім того, щоб дотримуватися Iнструкції №291, одночасно із визначенням планової (тобто первісної, отриманої за розрахунком) суми резерву відпусткових слід визначити і плановий розмір фонду оплати праці протягом року, а також їх співвідношення.

Як оцінити, яка саме сума річного забезпечення потрібна? Оскільки П(С)БО 11 не встановлює чіткої методики такої оцінки, кожне підприємство визначає необхідну суму на свій розсуд. Ми можемо надати лише кілька рекомендацій щодо того, як це зробити.

Звернімося до Закону про відпустки. Стаття 10 цього Закону говорить: «Черговість надання відпусток визначається графіками, які затверджуються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників та можливості для їх відпочинку. Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніш як за два тижні до встановленого графіком терміну».

Отже, перший документ, який уможливить розрахунок необхідної суми резерву, — це графік відпусток на підприємстві. Він дасть змогу визначити кількість працівників, які у поточному році мають піти у відпустку, а отже, й отримати відпусткові. Також за цим документом можна встановити тривалість відпусток, які будуть надані працівникам протягом року.

Далі слід встановити, які саме витрати на оплату відпусток матиме підприємство щодо кожного з таких працівників. Згідно зі ст. 2 Закону про відпустки право на відпустки забезпечується, зокрема, збереженням на її період заробітної плати (крім випадку надання відпустки без збереження зарплати згідно зі статтями 25, 26 цього Закону). На практиці це звичайно означає, що за час перебування у відпустці працівнику виплачується середня зарплата, розрахована згідно із Порядком №100¹. Отже, для того щоб визначити суму резерву відпусткових, слід розрахувати очікувану середньоденну зарплату, з якої виплачуватимуться відпусткові кожному з працівників, і помножити її на кількість календарних днів відпустки за графіком.

¹ Випадки надання відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами та для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку не враховуємо, адже витрати на їх оплату несуть не працедавці, а ФСС з ТВП.

До цієї суми також треба додати й суму витрат на сплату єдиного соціального внеску. Цю суму також можна визначити розрахунково, застосувавши ставку ЄСВ, установлену для працедавця, до нарахованої суми відпусткових щодо кожного працівника. Адже на субрахунку 471 також узагальнюється інформація про забезпечення обов'язкового нарахування ЄСВ від сум планових витрат на оплату відпусток.

Приклад 13. Підприємство на початку року розрахувало необхідний плановий розмір резерву відпусткових на рік у розмірі 10000,00 грн. Розмір планового річного фонду оплати праці — 110000,00 грн. Співвідношення 10000,00 грн : 110000,00 грн = 0,090909, що у відсотках становить 9,09%. Припустімо, у січні фонд оплати праці становив 9167 грн (тобто в межах запланованого). Тоді нарахована за січень сума резерву відпусткових становить 9,09% від 9167 грн = 833,28 грн. У квітні на роботу було прийнято ще 2 особи, отже, фактичний розмір фонду оплати праці у квітні перевищив запланований станом на початок року. Припустімо, що прийняття нових працівників збільшило плановий розмір фонду оплати праці за рік на 50000,00 грн, а плановий розмір витрат на оплату відпусток і ЄСВ за рік у зв'язку з такими витратами — на 3400,00 грн. Таким чином, нове співвідношення планового фонду оплати праці і резерву відпусткових становитиме: 13400,00 грн : 160000,00 грн = 0,08375, що у відсотках становитиме 8,38%. За умови, що фактичний фонд оплати праці у квітні становив 14722 грн, розмір резерву відпусткових у квітні становитиме: 14722 х 8,38% = 1233,70 грн.

Нарахування і коригування резерву відбуватимуться так¹ (див. таблицю 16).

Таблиця 16

Нарахування і коригування резерву відпусткових (за умовами прикладу 13)

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Нараховано суму резерву відпусткових у січні	90, 91, 92, 93, 94, 65	471	833,28	—	—
2.	Нараховано суму ЄСВ на суму резерву відпусткових у січні (833,28 х 0,38 = 316,65)	90, 91, 92, 93, 94, 65	471	316,65	—	—
3.	Нараховано суму резерву відпусткових у квітні	90, 91, 92, 93, 94, 65	471	1233,70	—	—
4.	Нараховано суму ЄСВ на суму резерву відпусткових у квітні (1233,70 х 0,38 = 468,81)	90, 91, 92, 93, 94, 65	471	468,81	—	—

¹ Рекомендації Мінфіну щодо відображення в бухгалтерському обліку операції з нарахування резерву відпусткових наведено, зокрема, у листі від 29.07.2009 р. №31-34000-20-9/20640 (див. «ДК» №35/2009).

Використання резерву

Використання забезпечення відпусткових та ЄСВ, обчисленого з їх суми, відбуватиметься протягом року під час нарахування фактичних сум відпусткових і ЄСВ за фактичними відпустками працівників або під час виплати їм компенсації за невикористану відпустку під час звільнення.

Якщо ж розрахованої суми резерву не вистачить, відпусткові нараховуватимуться у загальному порядку, за фактичними відомостями, а в бухгалтерському обліку просто списуватимуться на операційні витрати у кореспонденції із субрахунками 661 «Розрахунки за заробітною платою» і 65 «Розрахунки за страхуванням», без застосування субрахунка 471. Фінансових санкцій за перевищення резерву відпусткових немає.

Приклад 13 (продовження) У травні кілька працівників пішли у відпустку. Сума фактичних відпусткових становила 8000,00 грн, а сума обчисленого з них ЄСВ (ставка 38% умовна) — 3040,00 грн (див. таблицю 17).

Таблиця 17

Нарахування та оподаткування відпусткових (за умовами продовження прикладу 13)

№ з/п	Зміст господарської операції	Бухгалтерський облік		Сума, грн	Податковий облік
		Д-т	К-т		Доходи	Витрати
1.	Нараховано суму відпусткових	471	661	8000,00	—	8000,00*
2.	Нараховано суму ЄСВ Утримано ЄСВ з суми відпусткових	471 661	65 65	3040,00 288,00	—	3040,00*
3.	Утримано суму ПДФО	661	641/ПДФО	1156,80	—	—
4.	Сплачено суму ЄСВ і ПДФО до бюджету	641/ПДФО, 65	311	4484,80	—	—
5.	Виплачено суму відпусткових на зарплатні картки працівників	661	311	6555,20	—	—
* Обережний бухгалтер відобразить витрати у відповідних додатках СВ; ЗВ; АВ; ВЗ у момент нарахування відпусткових на підставі п. 142.1 ПКУ.

Якщо ж наприкінці року у підприємства залишиться не використана сума резерву, то, на нашу думку, сторнувати його треба лише у випадку, передбаченому п. 18 П(С)БО 11, а саме у разі відсутності ймовірності вибуття активів для погашення майбутніх зобов'язань. Тобто невикористану у поточному році суму резерву можна використати й у наступному році, якщо у підприємства залишилися працівники і є ймовірність, що вони наступного року також підуть у відпустку, а отже, буде потреба в резервуванні витрат на їх оплату. Просто наступного року нарахування резерву відпусткових відбуватиметься з урахуванням цієї «зайвої» суми.

Наприклад, якщо розрахована сума необхідного резерву за січень становитиме 2000 грн, а на субрахунку 471 є сальдо в розмірі 400,00 грн, то нараховувати у січні слід лише 2000,00 — 400,00 = 1600,00 грн.

---

ЛИСТ ФСС З ТВП від 13.05.2011 р. №04-29-1157

НАДАННЯ ДОПОМОГИ ПІД ЧАС ПРОСТОЮ ПІДПРИЄМСТВА НЕ З ВИНИ ПРАЦІВНИКА

Розглянувши звернення щодо надання допомоги з тимчасової непрацездатності під час простою підприємства не з вини працівника та обчислення середньої заробітної плати для розрахунку допомоги, повідомляємо таке.

Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2001 р. №1266 «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням», право надавати роз'яснення щодо застосування Порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням (далі — Порядок) надано Міністерству соціальної політики України.

Керуючись роз'ясненнями Міністерства соціальної політики України (листи від 16.04.2010 р. №108/18/99-10, від 08.07.2010 р. №201/18/99-10), повідомляємо, що незалежно від того, чи тимчасова непрацездатність працівника настала до початку простою, чи у період простою та продовжується після його закінчення, оплата днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов'язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється на загальних підставах і надається у порядку та розмірах, встановлених Законом України від 18.01.2001 р. №2240 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Розрахунок середньої заробітної плати провадиться відповідно до п. 14 або п. 16 Порядку шляхом ділення нарахованої за розрахунковий період заробітної плати, з якої сплачувалися страхові внески, на кількість відпрацьованих робочих днів (годин) згідно з графіком роботи підприємства (працівника) у розрахунковому періоді.

Згідно із п. 20 Порядку сума допомоги з тимчасової непрацездатності застрахованій особі та оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок коштів роботодавця розраховується шляхом множення суми денної (годинної) виплати, розмір якої встановлюється у відсотках середньоденної (середньогодинної) заробітної плати залежно від страхового стажу, на кількість днів (годин), які підлягають оплаті за графіком роботи підприємства, установи, організації, структурного підрозділу підприємства, установи, організації або за індивідуальним графіком роботи працівника.

Отже, листки непрацездатності, які припадають на період простою, працівникам має бути оплачено за робочі дні (години) за графіком роботи цих працівників, що пропущені через хворобу.

Відповідно до пунктів 3 та 4 Порядку розрахунковим періодом, за який обчислюється середня заробітна плата для розрахунку страхових виплат, є останні шість календарних місяців (з 1-го до 1-го числа), що передують місяцю, в якому настав страховий випадок (у тому числі тимчасова непрацездатність), протягом якого особа працювала та сплачувала страхові внески або за неї сплачувались страхові внески. Місяці розрахункового періоду (з першого до першого числа), в яких застрахована особа не працювала з поважних причин (тимчасова непрацездатність, відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами, відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та шестирічного віку за медичним висновком), виключаються з розрахункового періоду.

Отже, умовою для оплати листків непрацездатності є наявність у розрахунковому періоді застрахованої особи заробітної плати, за винятком якщо у розрахунковому періоді застрахована особа не мала заробітку з поважних причин.

Враховуючи зазначене, час простою не з вини працівника не виключається з розрахункового періоду і, відповідно, оплата за цей час простою враховується при обчисленні середньої заробітної плати для розрахунку допомоги з тимчасової непрацездатності.

Заступник директора Т. ГАЙДУК

---

ЛИСТ ФСС З ТВП від 04.05.2011 р. №04-29-1068

ЩОДО СТРАХОВОГО СТАЖУ

Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464 (далі — Закон №2464) були внесені зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 18.01.2001 р. №2240 (далі — Закон №2240). З 01.01.2011 року, згідно із внесеними змінами до ст. 7 Закону №2240, страховий стаж — це період (строк), протягом якого особа підлягала загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем або нею страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Період отримання виплат за окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, крім пенсій усіх видів (за винятком пенсії по інвалідності), включається до страхового стажу як період, за який сплачено страхові внески, виходячи з розміру мінімального страхового внеску.

Страховий стаж обчислюється за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а до впровадження такої системи — у порядку та на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Отже, період перебування застрахованої особи у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку зараховувався до страхового стажу відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №2240 у редакції, що діяла до 01.01.2011 року. Після 01.01.2011 року період перебування застрахованої особи у зазначеній відпустці не зараховується до страхового стажу за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, оскільки зарахування такого періоду не визначено Законом №2240. Також не враховується до страхового стажу період отримання виплати застрахованими особами допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, яку здійснюють органи праці та соціального захисту населення, оскільки зазначений вид допомоги не належить до виплат, які передбачені окремими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Заступник директора Т. ГАЙДУК