• Посилання скопійовано

РОЗДІЛ 3. Порядок нарахування єдиного соціального внеску

  • Платники, розміри і база нарахування єдиного внеску
  • Нарахування ЄСВ в особливих випадках
  • Доходи, на які не нараховується ЄСВ
  • Сплата ЄСВ підприємцем на ЄП
  • Сплата ЄСВ підприємцем на загальній системі

ПЛАТНИКИ, РОЗМІРИ І БАЗА НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ

Вивчаючи статтю 4 Закону №2464, зазначимо, що як платники окремо не виділяються застраховані особи чи страхувальники (звичні для нас з минулих часів визначення) — у Законі вони прописані як роботодавці і працівники.

Хто є платником ЄСВ

Отже, платниками єдиного внеску є:

I. Роботодавці:

— підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, а також фізичні особи — підприємці, які:

1) використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців);

2) виплачують грошове забезпечення, допомогу з тимчасової непрацездатності;

3) у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

II. Працівники — громадяни України, іноземці.

III. Фізичні особи, які за цивільно-правовими договорами виконують роботи (надають послуги) на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб чи у фізичних осіб — підприємців.

Перше, на що треба звернути увагу, — з 01.01.2011 р. платниками єдиного внеску є підприємства, які використовують найману працю. Цей важливий момент стосується підприємств, які давно не провадять діяльність, але у штаті яких рахуються директор і бухгалтер (у т. ч. за сумісництвом). Так от, оскільки такі підприємства з 01.01.2011 р. стали платниками єдиного внеску, сплачувати внесок вони повинні будуть із зарплати, нарахованої таким працівникам!1 Відповідно до пп. 4.3.6 Iнструкції №21-5 суми єдиного внеску, нараховані за базовий звітний період, сплачуються платниками не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом, незалежно від виплати заробітної плати, на яку нараховується єдиний внесок.

1 «Єдиний внесок нараховується на суми <...> незалежно <...> від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати», ч. 5 ст. 7 Закону №2464.

Iнший важливий момент, який безпосередньо стосується кожного підприємства, полягає в тому, що окремо виділяються договори цивільно-правового характеру, укладені з фізичною особою — підприємцем, якщо роботи, які виконуються, чи послуги, які надаються, відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного держреєстру (п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону №2464). Форма витягу може передбачати перелік видів діяльності. За вибором запитувача до витягу можуть бути внесені додаткові відомості, зокрема основні види діяльності. Відповідно до п. 5.7 наказу Держкомпідприємництва від 20.10.2005 р. №97, вартість витягу залежить від розміру інформації. Але під час реєстрації підприємцем кожна фізособа заповнює реєстраційну картку, в якій зазначає ті види діяльності, від яких планує отримувати доходи у процесі провадження підприємницької діяльності. Після реєстрації підприємець отримує виписку з Єдиного держреєстру, у якій види діяльності не зазначаються (див. зміни до Закону про держреєстрацію, чинні з 07.05.2011 р., Закон України від 07.04.2011 р. №3205) і повинен пам'ятати, що за бажанням орган статистики видає йому довідку із зазначенням видів діяльності, закріплених за ним як за підприємцем у держреєстрі.

Отже, саме цю довідку потрібно вимагати від усіх фізосіб-підприємців, яким підприємство виплачує винагороду. За кодами видів діяльності у цій довідці можна дізнатися, чи відповідає виплачувана винагорода видам діяльності, зазначеним «у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб- підприємців».

Але варто звернути увагу, що зазначена вище умова стосується тільки двох видів договорів цивільно-правового характеру: договору підряду на роботи та договору про надання послуг. Тому не варто хвилюватися з приводу договорів на купівлю-продаж, посередницькі послуги, оренду тощо.

База нарахування і розмір єдиного внеску

База нарахування і розміри соціальних внесків передбачені статтями 7 і 8 Закону №2464. У розділах III і IV Iнструкції №21-5 докладно описано особливості визначення розмірів соціальних внесків:

I. Роботодавець:

1) передбачено 67 розмірів єдиного внескупочинаючи з 36,76% (клас 1) і закінчуючи 49,7%. Для кожного роботодавця розмір соціального внеску, який він нараховує на фонд оплати праці найманих працівників, залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого належить кожне окреме підприємство у Фонді соцстраху від нещасних випадків. Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі 36,3% до заробітної плати;

2) 34,7% внеску нараховується на винагороду за цивільно-правовими договорами (а саме, за договором підряду на роботу чи послугу), яку виплачує підприємство фізособі (і фізособі-підприємцю в окремих випадках, якщо виконані роботи (надані послуги) не відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу (довідці);

3) 33,2% внеску нараховується на суми лікарняних як на перші п'ять днів, так і на інші дні, що оплачуються за рахунок коштів Фонду соцстраху;

4) 8,41% внеску нараховується на фонд оплати праці працюючих інвалідів. Але якщо працівник-інвалід захворіє, то на суму його лікарняного листка роботодавець нараховує «звичайні» 33,2%. Як бачимо, у цьому випадку є суттєва відмінність від тих правил, що діяли при нарахуванні пенсійного внеску на лікарняні до 01.01.2011 р. Додатково зазначимо, що у п. 13 ст. 8 Закону №2464 не зовсім зрозуміло прописано застосування 33,2% ставки внеску на лікарняні працівників-інвалідів. Більш конкретно складову ФОП прописано у пп. 3.11 Iнструкції №21-5.

II. Найманий працівник:

1) 3,6% внеску утримується із заробітної плати працівника, у т. ч. й інваліда, працівника-іноземця;

2) 2% внеску утримується із суми лікарняного, що нараховується працівникові (у т. ч. інваліду);

3) 2,6% внеску утримується з винагороди, яку підприємство виплачує фізособі (і фізособі-підприємцю в окремих випадках, про які ми згадували вище) за договорами цивільно-правового характеру, а саме — за договором підряду на роботи чи послуги.

Граничний дохід для нарахування ЄСВ

Нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом №2464. Відповідно до ч. 4 ст. 1 цього Закону максимальна величина бази нарахування єдиного внеску — це «максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок». Законом про Державний бюджет на 2011 рік затверджено такі розміри прожиткового мінімуму на працездатну особу:

з 1 січня — 941 грн, з 1 квітня — 960 грн, з 1 жовтня — 985 грн, з 1 грудня — 1004 грн.

Отже, у I кварталі 2011 р. гранична величина бази, на яку нараховується єдиний внесок, становить 14115 грн, у II кварталі — 14400 грн, у жовтні та листопаді 2011 р. — 14775 грн, у грудні 2011 р. — 15060 грн.

Приклад 1. Працівникові нараховано зарплату за травень 10 тис. грн та лікарняний 5 тис. грн. В якій послідовності треба нарахувати єдиний внесок на такі доходи, використовуючи обмеження? Першими проводяться нарахування на зарплату чи на лікарняний?

Відповідно до пп. 4.3.2 Iнструкції №21-5 при визначенні максимальної величини бази нарахування єдиного внеску виплати враховуються у такій послідовності:

1) спочатку нараховується внесок на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, що включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати (відповідно до Iнструкції №5);

2) потім нараховується внесок на суму винагороди за цивільно-правовими договорами (якщо у працівника, крім зарплати, є така винагорода);

3) і лише після цього (у межах максимальної величини) нараховується внесок на суму допомоги з тимчасової непрацездатності.

При цьому розмір єдиного внеску застосовується окремо для кожного виду виплат відповідної категорії платників.

Зверніть увагу: застосування максимальної величини при нарахуванні єдиного внеску на суми допомоги з тимчасової непрацездатності, оплати щорічної відпустки, період яких більше одного місяця, здійснюється окремо за кожен місяць (як і в минулі роки).1

1 Докладніше див. розділ 5 «Порядок нарахування лікарняних та відпусткових».

Виходячи з того, що загальний нарахований дохід є більшим від граничного розміру у 14400 грн, на який нараховується ЄСВ, з працівника утримується 3,6% на повну суму зарплати та на різницю 4400 грн — 2% із суми лікарняних. Нарахування здійснюється за розміром єдиного внеску відповідно до класу професійного ризику виробництва.

На які види виплат заробітної плати нараховується єдиний внесок

Відповідно до пп. 4.3.5 Iнструкції №21-5, види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Iнструкцією №5. Зверніть увагу: ПФУ у пп. 4.3.5 Iнструкції №21-5 зазначив тільки «види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат». А це виплати, які формують фонд оплати праці і перелічені у п. 2 Iнструкції №5 (відповідно до п. 1.3 цієї самої Iнструкції): зарплата, надбавки, доплати та премії, щорічні винагороди і за підсумками роботи за рік, суми індексації зарплати, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, оплата за час відпустки, простоїв, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним становищем тощо).

Отже, Iнструкція №21-5 не передбачає визначати у п. 3 Iнструкції №5 перелік видів виплат, які не включаються до фонду оплати праці і не є об'єктом для нарахування ЄСВ.


НАРАХУВАННЯ ЄСВ В ОСОБЛИВИХ ВИПАДКАХ

Нарахування ЄСВ при наданні працівникам путівок

Як роз'яснює ПФУ у листі від 18.02.2011 р. №3116/03-30, вартість путівок працівникам та членам їхніх сімей на лікування та відпочинок, екскурсії або суми компенсацій, видані замість путівок за рахунок коштів працедавця, належать до ФОП у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (за пп. 2.3.4 Iнструкції №5).

Таким чином, вартість зазначених путівок є об'єктом для нарахування та утримання ЄСВ.

Приклад 2. Підприємство — неплатник ПДВ надало працівникові загальновиробничого цеху безкоштовну путівку до вітчизняного санаторію відповідно до колективного договору.

Вартість путівки — 3000,00 грн без ПДВ (див. таблицю 1).

Таблиця 1

Відображення в обліку підприємства — неплатника ПДВ видачі путівки працівникові (за умовами прикладу 2)

№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
Доходи
Витрати
1.
Сплачено санаторію за путівку
377
311
3000,00
2.
Отримано путівку від санаторію
331
377
3000,00
3.
Нараховано зарплату працівникові 2000,00 (грошима за окладом) + 3000,00 (у вартості путівки як заохочення)
91
661
5000,00
5000,00*
4.
Нараховано ЄСВ (ставка 38% умовна)
(2000,00 + 3000,00 х 1,17647) х 0,38 = 2101,18
91
65/ЄСВ
2101,18
2101,18**
5.
Утримано ЄСВ
(2000,00 + 3000,00 х 1,17647) х 0,036 = 199,06
661
65/ЄСВ
199,06
6.
Утримано ПДФО (2000,00 + 3000,00 х 1,17647 — 199,06) х 0,15 = 799,55
661
641/ПДФО
799,55
7.
Сплачено до бюджету ПДФО, ЄСВ
2101,18 + 199,06 + 799,55 = 3099,79
65/ЄСВ, 641/ПДФО
311
3099,79
8.
Отримано в касу кошти на виплату зарплати
301
311
1001,39
   
9.
Видано путівку працівникові
Виплачено зарплату із каси
661
661
331
301
3000,00
1001,39
* З II кв. 2011 р., із набранням чинності розділом III ПКУ, витрати на оплату праці, у тому числі й заохочення, що належать до складу фонду додаткової зарплати, відносяться до складу витрат платника податку (п. 142.1 ПКУ). Бажано, щоб такі заохочення були передбачені колективним договором. Яких саме витрат — залежить від того, ким саме працівник працює. Так, витрати на оплату праці працівника виробничого цеху належать до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ПКУ). Такі витрати будуть відображатися у податковому обліку у періоді виникнення доходів від реалізації (п. 138.4 ПКУ).
** З II кв. 2011 р. витрати з ЄСВ, сплаченого платником податку від суми витрат на оплату праці працівників, відносяться до складу витрат платника податку (п. 143.1 ПКУ). Так, витрати на сплату ЄСВ від витрат на оплату праці працівника виробничого цеху належать до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.9 ПКУ).

Нарахування ЄСВ на одноразові заохочення

Одноразові заохочення працівників, не пов'язані з конкретними результатами праці (наприклад, до ювілейних та пам'ятних дат, як у грошовій, так і в натуральній формі), входять до фонду оплати праці у складі інших заохочувальних та компенсаційних виплат (пп. 2.3.2 Iнструкції №5). Отже, такі одноразові заохочення є об'єктом для нарахування та утримання ЄСВ.

Приклад 3. Підприємство надало працівникові загальновиробничого цеху виплату до ювілею відповідно до колективного договору у сумі 1000,00 грн. Зарплата працівника за окладом становить 3000,00 грн (див. таблицю 2).

Таблиця 2

Відображення в обліку видачі заохочення працівникові (за умовами прикладу 3)

№ з/п
Зміст господарської операції
Бухгалтерський облік
Сума, грн
Податковий облік
Д-т
К-т
Витрати
1.
Нараховано зарплату працівникові
3000,00 (за окладом) + 1000,00 (виплата до ювілею)
91
661
4000,00
4000,00*
2.
Нараховано ЄСВ (ставка 38% умовна)
4000,00 х 0,38 = 1520,00
91
65/ЄСВ
1520,00
1520,00**
3.
Утримано ЄСВ 4000,00 х 0,036 = 144,00
661
65/ЄСВ
144,00
4.
Утримано ПДФО (4000,00 — 144,00) х 0,15 = 578,40
661
641/ПДФО
578,40
5.
Сплачено до бюджету ПДФО, ЄСВ
1520,00 + 144,00 + 578,40 = 2242,40
65/ЄСВ, 641/ПДФО
311
2242,40
6.
Виплачено зарплату на картку працівника
4000,00 — 144,00 — 578,40 = 3277,60
661
311
3277,60
* З II кв. 2011 р., із набранням чинності розділом III ПКУ, витрати на оплату праці, у тому числі виплати до ювілею, що належать до складу фонду додаткової зарплати, відносяться до складу витрат платника податку (п. 142.1 ПКУ). Так, витрати на оплату праці працівника виробничого цеху належать до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.8 ПКУ з урахуванням п. 138.4 ПКУ).
** З II кв. 2011 р. витрати з ЄСВ, сплаченого платником податку від суми витрат на оплату праці працівників, відносяться до складу витрат платника податку (п. 143.1 ПКУ). Так, витрати на сплату ЄСВ від витрат на оплату праці працівника виробничого цеху належать до собівартості виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг (п. 138.9 ПКУ).

Зверніть увагу, що аналогічні виплати не працівникам, згідно з роз'ясненням ПФУ, наданим у листі від 18.02.2011 р. №3116/03-30, не є базою для нарахування і утримання ЄСВ, адже вони не перебувають з особою, що надає такі виплати, у трудових відносинах.

Нарахування ЄСВ на перехідні виплати

До так званих перехідних виплат належать виплати, які здійснюються у поточному місяці за попередні або майбутні. Це можливо, якщо оплачується листок непрацездатності за минулий місяць або надається аванс у вигляді відпускних за наступний місяць. Правила нарахування ЄСВ вимагають розподілити такі виплати на місяці, за які вони виплачуються, додати до інших доходів, отриманих у таких місяцях, якщо ці доходи обкладаються ЄСВ, і тільки після цього нараховувати ЄСВ.

Нарахування ЄСВ на виплати минулих періодів

Якщо нарахування зарплати здійснюється за попередній період, зокрема у зв'язку з уточненням кількості відпрацьованого часу, виявленням помилок, вони включаються до зарплати того місяця, в якому були здійснені нарахування (а не за який!): «Обчислення єдиного внеску за минулі періоди здійснюється виходячи з розміру єдиного внеску, що діяв на день нарахування (обчислення, визначення) заробітної плати (доходу), на яку відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок» (ч. 4 ст. 9 Закону №2464).

Ще минулого року у своєму листі від 30.03.2010 р. №5275/03-30 Пенсійний фонд надавав своє тлумачення «помилкових сум». Помилкою ПФУ вважає випадки, коли неправильно застосовувалася максимальна величина, з якої справляються страхові внески, або коли підприємство провело нарахування доходу працівникові, але не включило його до фонду оплати праці того періоду і, відповідно, не обчислило страхові внески з цієї суми, а згодом ці суми визнало фондом оплати праці як помилково невраховані з відповідним донарахуванням сум страхових внесків. Самого донарахування доходу не відбулось (оскільки його вже було нараховано, тільки не визначено у сумі оподатковуваного фонду оплати праці). Відбулося лише виправлення помилки у донарахуванні сум страхових внесків.

Пенсійний фонд України не вважає помилкою нарахування і доплати, пов'язані з коригуванням нарахованого фонду оплати праці попередніх періодів. Вони відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому було здійснено нарахування (пп. 1.6.2 Iнструкції №5). Наприклад, якщо підприємство не нарахувало премію за минулий період, або якщо зарплата нараховується від виробітку і наряд вчасно не був зданий до бухгалтерії. Такі донараховані суми відображаються у фонді оплати праці того місяця, в якому було здійснено нарахування (тобто звітного), з відповідним заповненням таблиці 6 додатка 4 звіту.


ДОХОДИ, НА ЯКІ НЕ НАРАХОВУЄТЬСЯ ЄСВ

Кабмін постановою від 22.12.2010 р. №1170 (далі — Перелік №1170) затвердив перелік видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Перелік доходів, на які ЄСВ нараховується

Нагадаємо, що базу нарахування та розміри соцвнесків передбачено статтями 7 і 8 Закону №2464, а також Iнструкцією №21-5. Єдиний внесок нараховується на суми, визначені базою для нарахування єдиного внеску, які не зменшено на суму відрахувань податків, інших обов'язкових платежів, що відповідно до закону сплачуються із зазначених сум. Обчислення єдиного внеску категорією платників, зазначених у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 (крім пп. 2.1.11, 2.1.13 — 2.1.15) Iнструкції №21-5 здійснюється щомісяця на підставі бухгалтерських та інших документів. Відповідно до пп. 4.3.5 Iнструкції №21-5 види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, при нарахуванні єдиного внеску передбачено Iнструкцією №5.

Зверніть увагу, що ПФУ у пп. 4.3.5 Iнструкції №21-5 зазначив тільки «види виплат, що відносяться до основної, додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат». А це виплати, які формують фонд оплати праці та зазначені у р. 2 Iнструкції №5: зарплата, надбавки, доплати та премії, щорічні винагороди і за підсумками роботи за рік, суми індексації зарплати, суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, оплата за час відпустки, простоїв, матеріальна допомога, що має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним становищем тощо). Як зазначено у ч. 7 ст. 7 Закону №2464, перелік видів виплат, на які не нараховується єдиний внесок, затверджується КМУ.

Перелік доходів, на які ЄСВ не нараховується

До Переліку №1170 входять майже всі виплати із р. 3 Iнструкції №5 (як такі, що не входять до фонду оплати праці), на які ЄСВ не нараховується. Відмінності такі:

1. На відміну від Iнструкції №5, де всі грошові та негрошові виплати були перелічені в одному р. 3 як такі, що не входять до фонду оплати праці, у Переліку №1170 Кабмін розподілив виплати за двома розділами:

виплати, які надаються у грошовій формі. У розділі майже всі звичні виплати:

1) різні види соціальної допомоги та виплати, встановлені колективним договором (працівникам, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на народження дитини, сім'ям з неповнолітніми дітьми тощо);

2) одноразова допомога працівникам, які виходять на пенсію згідно із законодавством та колективними договорами;

3) вихідна допомога у разі припинення трудового договору;

4) відшкодування, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні;

5) витрати на відрядження, а саме: добові (у повному обсязі), вартість проїзду, витрати на наймання житлового приміщення;

6) компенсація моральної шкоди працівникам, що виплачується за рішенням суду;

7) компенсації працівникам за використання для потреб виробництва власного інструмента та особистого транспорту;

8) позики, видані працівникам для поліпшення житлових умов, на індивідуальне будівництво, заведення домашнього господарства;

9) матеріальна допомога разового характеру, що надається окремим працівникам у зв'язку із сімейними обставинами, на оплату лікування, оздоровлення дітей, поховання тощо;

виплати, які надаються у натуральній або грошовій формі. Як і в попередньому випадку, залишились переважно старі виплати:

1) платіж згідно з договорами добровільного медичного та пенсійного страхування працівників і членів їхніх сімей;

2) відшкодування працівникам витрат на придбання ними спецодягу та інших засобів індивідуального захисту в разі невидачі їх роботодавцем або вартості виданого згідно з діючими нормами спецодягу, спецвзуття та інших засобів індивідуального захисту, мийних та знешкоджувальних засобів, молока та лікувально-профілактичного харчування;

3) вартість придбаних роботодавцем проїзних квитків, що персонально не розподіляються між працівниками, а видаються їм у разі потреби для виконання виробничих завдань (у зв'язку із специфікою роботи);

4) витрати на перевезення працівників до місця роботи як власним, так і орендованим транспортом (крім оплати праці водіїв);

5) вартість подарунків до свят і квитків на видовищні заходи для дітей працівників;

6) витрати на платне навчання працівників і членів їхніх сімей, не пов'язане з виробничою необхідністю, згідно з договором між підприємством та навчальним закладом;

7) вартість житла, переданого у власність працівникам;

8) витрати на оплату послуг з лікування працівників, які були надані установами охорони здоров'я, тощо.

2. Додано нові види виплат, на які ЄСВ не нараховується. Для 1-ї групи — виплати, які надаються у грошовій формі. Це допомога, що виплачується молодим спеціалістам під час відпустки після закінчення навчального закладу. Для 2-ї групи — виплати, які надаються у натуральній або грошовій формі. Це:

1) вартість вугілля та вугільних брикетів, безоплатно наданих працівникам в обсягах та за переліком професій, затверджених постановою КМУ від 14.04.2004 р. №462;

2) або виплата грошової компенсації вартості такого вугілля та вугільних брикетів.

3. Не включили до переліку виплат, на які ЄВС не нараховується, такі виплати:

1) стипендії, що призначаються згідно з чинним законодавством видатним діячам науки, освіти та культури, фізичної культури та спорту, інформаційної галузі, олімпійським і параолімпійським чемпіонам, видатним спортсменам і тренерам з олімпійських видів спорту, талановитим і перспективним спортсменам, молодим ученим, та інші державні стипендії (п. 3.25 Iнструкції №5);

2) суми матеріальної та благодійної допомоги, виплачені особам, які не перебувають у трудових відносинах з підприємством (п. 3.32 Iнструкції №5);

3) суми матеріальної допомоги як у грошовій, так і в натуральній формі незалежно від її розміру, що надається на підставі рішень Уряду України у зв'язку зі стихійним та екологічним лихом, аваріями та катастрофами місцевими органами державної виконавчої влади, профспілками, благодійними фондами та іноземними державами (п. 3.33 Iнструкції №5);

4) грошове забезпечення військовослужбовців ЗСУ, Державної прикордонної служби України, СБУ, Управління державної охорони України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, кримінально-виконавчої системи, податкової міліції України, державної пожежної охорони Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи (п. 3.34 Iнструкції №5).

Також у листі від 18.02.2011 р. №3116/03-30 ПФУ звертає увагу платників внеску на постанову Кабміну №1170.

Зокрема, згідно з цим Переліком не обкладаються ЄСВ суми:

1) позик, виданих працівникам для поліпшення житлових умов (п. 13 Переліку);

2) матеріальної допомоги разового характеру, що надається окремим працівникам на оздоровлення дітей, поховання, на оплату лікування і у зв'язку із сімейними обставинами (п. 14 Переліку).

ПФУ наголошує, що допомога з вагітності та пологів не обкладається ЄСВ, оскільки особи, які її отримують, не належать до кола осіб, які є платниками ЄСВ, визначеного ст. 4 Закону №2464.

Крім того, у листі від 18.02.2011 р. №3117/03-20 ПФУ зауважує, що до кола осіб, що є платниками ЄСВ, не належать іноземні громадяни, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України. Тому нараховувати і утримувати ЄСВ представництва іноземних підприємств зобов'язані тільки із зарплати (доходу) громадян України та осіб без громадянства, які у них працюють.

Виплата доходу самозайнятим особам та підприємцям

Пенсійний фонд чомусь є лояльнішим до осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, ніж до приватних підприємців. Аналізуючи одні й ті самі законодавчі норми, ПФУ доходить цілком протилежних висновків.

У листі від 01.03.2011 р. №3954/03-30 ПФУ зазначає, що платниками єдиного соціального внеску є й особи, що забезпечують себе роботою самостійно, зокрема адвокати та нотаріуси. Базою обкладення ЄСВ є дохід, отриманий від провадження такої діяльності, з якого утримується податок на доходи фізичних осіб. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за мінімальний розмір страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому такою особою було отримано дохід.

Далі, аналізуючи норми п. 178.5 ПКУ, ПФУ робить такий висновок: щоб уникнути подвійного обкладення ЄСВ, якщо підприємство виплачує дохід особі, яка здійснює незалежну професійну діяльність, що безпосередньо пов'язаний з такою його діяльністю, ЄСВ на ці виплати не нараховується і не утримується в разі подання цією особою копії повідомлення про взяття її на облік в органах ПФУ як фізособи, яка проводить незалежну діяльність.

Натомість щодо підприємців у своєму листі від 06.01.2011 р. №167/03-30, посилаючись на п. 1 ст. 4 Закону №2464, ПФУ спочатку зазначає, що підприємство не нараховує і не утримує ЄСВ з виконаних приватним підприємцем робіт (послуг) тільки в разі, якщо ці види діяльності збігаються із видами діяльності, за якими здійснено держреєстрацію (а це, до речі, пряма норма закону): «... для підтвердження його виду діяльності роботодавець може використовувати інформацію, надану державним реєстратором, де зазначаються види діяльності підприємця відповідно до КВЕД».1

Причому в п. 2 ст. 7 Закону №2464 під особами, що забезпечують себе роботою самостійно, маються на увазі особи, що «займаються незалежною професійною діяльністю, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю». А пп. 14.1.226 ПКУ надає своє визначення самозайнятої особи — це як фізособа-підприємець, так і особа, що здійснює незалежну професійну діяльність, за умови, що така особа не є працівником у межах такої підприємницької або незалежної професійної діяльності.

Тому, на думку редакції, для того щоб підприємство не нараховувало і не утримувало ЄСВ з доходу, що виплачується особам, які здійснюють незалежну професійну діяльність, досить мати копії довідок про взяття таких осіб на податковий облік в органах ДПI як платників податків.

Органи Державної податкової служби видають особам, які здійснюють незалежну професійну діяльність, довідку за ф. №4-ОПП. Для таких осіб ця довідка є свідоцтвом про реєстрацію в органі ДПС.2

1 На нашу думку, інформація щодо видів діяльності зазначається у довідці, яку можна отримати в органах статистики. Або це може бути довідка, видана у довільній формі органами ДПI, адже отримання витягу є платним.

2 Див. Наказ ДПАУ від 22.12.2010 р. №979 «Про затвердження Порядку обліку платників податків і зборів та визнання такими, що втратили чинність, наказів Державної податкової адміністрації України».

А щоб не утримувати і не нараховувати ЄСВ на дохід, що виплачується приватному підприємцеві (на будь-якій системі оподаткування), — копію його свідоцтва про держреєстрацію суб'єктом підприємницької діяльності (або виписки, у зв'язку зі змінами, чинними з 07.05.2011 р., з цієї дати факт держреєстрації підтверджується випискою з ЄДР або довідкою з органу статистики чи податкової).

Якщо звернутися до норм п. 177.8 ПКУ, то вони також не пропонують підприємству, що виплачує дохід підприємцеві, вимагати у нього будь-які документи, крім його виписки або витягу з ЄДР. Щоправда, податкові органи у формі рекомендації наполегливо вимагають, щоб суб'єкти господарювання — як юридичні, так і фізичні особи, що перебувають у господарських відносинах з приватними підприємцями, — крім копії виписки (витягу) при умові, що у цих документах не зазначено видів діяльності, вимагали від такої особи довідку, в якій зазначається перелік видів діяльності згідно з реєстраційною карткою і обрану підприємцем систему оподаткування. Таку довідку підприємцеві надаватиме податковий орган, у якому він перебуває на податковому обліку, на підставі письмової заяви (лист ДПАУ від 03.02.2011 р. №1085/К/17-0714, «ДК» №10/2011).


СПЛАТА ЄСВ ПІДПРИЄМЦЕМ НА ЄП

Закон №2464 зобов'язав підприємців сплачувати єдиний соціальний внесок за себе на загальних підставах. Нагадаємо, що раніше підприємці були звільнені від сплати деяких соціальних та пенсійних внесків за себе. Виняток становила тільки запроваджена в середині 2010 року доплата до мінімального розміру пенсійного внеску.

Сплата ЄСВ за підприємця

Як уже згадувалося, підприємці на спрощеній системі оподаткування належать до платників єдиного соціального внеску.

Для підприємців — платників єдиного податку ЄСВ встановлюється в розмірі 34,7% від бази нарахування (ч. 11 статті 8 Закону №2464). При цьому для таких платників база нарахування ЄСВ за себе визначається самостійно, але не більше від максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та не менше від бази нарахування мінімального страхового внеску. Мінімальний та максимальний розміри ЄСВ прив'язані до мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно), що встановлюється законом про держбюджет.

Розміри цих показників і відповідно мінімально та максимально допустимі розміри ЄСВ для платників єдиного податку наведено в таблиці 3.

Таблиця 3

Мінімально та максимально допустимі розміри ЄСВ у 2011 році для платників єдиного податку (грн)

База нарахування ЄСВ
З 01.01 до 31.03
З 01.04 до 30.09
З 01.10 до 30.11
З 01.12 до 31.12
Розмір прож. мін. для працездатних осіб, грн
941
960
985
1004
Максимальний розмір бази нарахування ЄСВ (15 розмірів прож. мін. для працездатних осіб)
14115
14400
14775
15060
Максимальний розмір ЄСВ (34,7% від макс. бази)
4897,91
4996,80
5126,93
5225,82
Мінімальна заробітна плата
941
960
985
1004
Мінімальний розмір ЄСВ (34,7% від мін. зарплати)
326,53
333,12
341,80
348,39

ЄСВ сплачується щомісяця до 20-го числа місяця, що настає за звітним, на рахунки, перелік яких міститься у розділі «Довідники» порталу www.dtkt.com.ua.

За бажання підприємців брати участь на добровільних засадах у таких видах страхування, вони укладають договір і сплачують ЄСВ у підвищеному розмірі1:

1 Додатково див. розділ 5 «Порядок нарахування лікарняних та відпусткових».

2 Клас професійного ризику виробництва страхувальника з урахуванням виду його економічної діяльності визначає ФСС від нещасних випадків (п. 2.3 постанови ПФУ від 27.09.2010 р. №21-6).

1) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності — ЄСВ 36,6%;

2) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання — 36,21%;

3) за всіма видами страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві) — 38,11%.

Сплата ЄСВ за найманих працівників

Щодо сплати ЄСВ з фонду оплати праці найманих працівників, то тут підприємець — платник єдиного податку нічим не відрізняється від інших роботодавців. Як усі, він сплачує нарахування на ФОП у відсотках, установлених залежно від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено платників з урахуванням видів їх економічної діяльності2.

Наприклад, підприємців, які здійснюють роздрібну торгівлю в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом (КВЕД 52.11.0), віднесено до класу 5 професійного ризику. Відповідно ставка нарахування ЄСВ на ФОП для таких роботодавців становить 36,8% (ч. 5 ст. 8 Закону №2464). Перелік ставок ЄСВ залежно від класів професійного ризику, а також Класифікацію галузей економіки та видів робіт за професійним ризиком виробництва можна переглянути на сайті www.dtkt.com.ua у тематичному довіднику «Єдиний соціальний внесок». Утримання із зарплати найманих працівників становлять 3,6% (ч. 7 ст. 8 Закону №2464).

Звітним періодом для нарахування та сплати ЄСВ роботодавцями є календарний місяць. При цьому роботодавці зобов'язані сплачувати ЄСВ під час кожної виплати заробітної плати, на суми якої цей внесок нараховується (і з авансових виплат, і при повному розрахунку із працівником за місяць). Але не пізніше 20-го числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Сплата єдиного податку

Відповідно до змін, внесених Постановою КМУ від 27.12.2010 р. №1196, Держказначейство не здійснюватиме, як раніше, перерахування частини єдиного податку, сплаченого підприємцями, на рахунки Пенсійного та соцфондів. Натомість підприємець сам перераховує суми, з яких складається єдиний податок:

1) частина єдиного податку, що раніше перераховувалась до Пенсійного фонду (42%) та до фондів соцстрахування (15%), тепер сплачуватиметься підприємцями у складі щомісячного платежу з ЄСВ на рахунки, передбачені для сплати ЄСВ;

2) частина єдиного податку, що залишалася в місцевих бюджетах (43%), і надалі сплачуватиметься підприємцем на рахунки відповідного бюджету.

Відтепер підприємці на єдиному податку щомісяця сплачуватимуть тільки 43% від встановленої ставки єдиного податку. Це саме стосується суми єдиного податку, що сплачується за найманих працівників підприємця (50% від ставки ЄП за кожного найманого працівника).

У таблиці 4 розраховано, яку саме суму сплачуватимуть підприємці залежно від встановленої для них ставки єдиного податку.

Таблиця 4

Суми єдиного податку, що належать до сплати щомісяця у 2011 році

Ставка ЄП
Сума ЄП до сплати до місцевого бюджету (43% від суми ЄП)
20
8,60
30
12,90
40
17,20
50
21,50
60
25,80
70
30,10
80
34,40
90
38,70
100
43,00
110
47,30
120
51,60
130
55,90
140
60,20
150
64,50
160
68,80
170
73,10
180
77,40
190
81,70
200
86,00

Приклад 4. Підприємець — платник ЄП за ставкою 170 грн. Має трьох найманих працівників. ФОП за червень становить 3000 грн. Він повинен не пізніше 20 липня 2011 року сплатити єдиний податок за серпень у сумі:

170 грн х 43% = 73,10 грн (за себе);

170 грн х 50% х 3 х 43% = 109,65 грн (за трьох працівників).

Також у липні підприємець повинен сплатити за червень ЄСВ у сумі:

1) нарахування: 3000 грн х 36,8% = 1104 грн;

2) утримання: 3000 грн х 3,6% = 108 грн;

3) ЄСВ за себе (мін. сума): 960 х 34,7% = 333,12 грн.

Зверніть увагу! Iнспектори ДПС на місцях радили підприємцям сплатити за лютий повну суму єдиного податку. Така вказівка мотивувалась тим, що програмне забезпечення ще не було налаштоване на нову схему сплати єдиного податку, і в разі сплати підприємцем тільки 43% від встановленої суми єдиного податку за особовим рахунком платника виникне недоїмка з автоматичним нарахуванням пені на суму недоплати. Проте суму переплати обіцяли врахувати в рахунок майбутніх платежів з єдиного податку (див. наш коментар у «ДК» №10/2011).

У будь-якому разі, незалежно від суми єдиного податку, яку було сплачено, єдиний соцвнесок має бути сплачено у повному розмірі!


СПЛАТА ЄСВ ПІДПРИЄМЦЕМ НА ЗАГАЛЬНІЙ СИСТЕМІ

Платниками єдиного соцвнеску є фізичні особи — підприємці та особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю (науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями).

Сплата ЄСВ за підприємця

Для підприємців на загальній системі оподаткування ЄСВ встановлюється в розмірі 34,7% від суми доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб (див. п. 3.3 Iнструкції №21-5). При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Мінімальний розмір ЄСВ прив'язано до мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму для працездатних осіб (відповідно), що встановлюються законом про держбюджет.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. Обчислення сум єдиного внеску підприємцями на загальній системі оподаткування здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб.

Увага, сплачують єдиний внесок підприємці протягом року до 15 березня, до 15 травня, до 15 серпня і до 15 листопада у вигляді авансових платежів в розмірі 25% річної суми єдиного внеску, обчисленої від суми, визначеної органами ДПС для сплати авансових сум податку на доходи фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності. Сплачувати ЄСВ щомісяця, як це передбачено ФОП на спрощеній системі оподаткування, не потрібно!

Суми єдиного внеску, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним до 1 квітня року, що настає за звітним роком, на підставі даних річної податкової декларації.

Як було зазначено вище, сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід. Підприємцям, які зобов'язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органи ПФУ для узгодження надсилають повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Iнструкції №21-5, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами підприємницької діяльності за звітний рік. Вперше таке повідомлення підприємці отримують у 2012 році за результатами діяльності 2011 року.

Сплата ЄСВ самозайнятими особами

Для платників, зазначених у пп. 2.1.4 Iнструкції №21-5, осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, єдиний внесок встановлюється відповідно у розмірі 34,7% суми доходу (прибутку), отриманого від їхньої діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізосіб. Сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Як вже не раз зазначалося, «мінімальний страховий внесок — сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця» (п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону №2464).

Обчислення сум єдиного внеску самозайнятими особами здійснюється на підставі даних річних податкових декларацій та отриманих від податкових органів відомостей про результати перевірок діяльності таких осіб, що призвели до збільшення або зменшення розміру доходу, що підлягає обкладенню податком на доходи фізосіб.

Відповідно до пп. 4.5.3 Iнструкції №21-5 самозайняті особи сплачують єдиний внесок до 1 квітня року, що настає за звітним, на підставі даних річної податкової декларації. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Особам, які зобов'язані здійснити доплату до мінімального страхового внеску, органи Пенсійного фонду України для узгодження надсилають повідомлення-розрахунок за формою згідно з додатком 1 до Iнструкції №21-5, у якому зазначається розрахунок сум такої доплати, які підлягають сплаті за результатами їх діяльності за звітний рік.

Як і «спрощенці», підприємці на загальній системі оподаткування та самозайняті особи за бажанням та при укладенні відповідних договорів можуть брати участь на добровільних засадах у таких видах страхування (ЄСВ сплачуватиметься у підвищеному розмірі1:

1) страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності — ЄСВ 36,6%;

1 Додатково див. розділ 5 «Порядок нарахування лікарняних та відпусткових».

2) від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання — 36,21%;

3) за всіма видами страхування (пенсійним, на випадок безробіття, у зв'язку з ТВП, від нещасного випадку на виробництві) — 38,11%.


РОЗ'ЯСНЕННЯ ПФУ від 11.03.2011 р.

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ТА СПЛАТИ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (витяг)

<...>

1. У якому розмірі необхідно утримувати єдиний внесок із сум заробітної плати осіб, що працюють за сумісництвом на посадах, які дають право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність»?

Платниками єдиного внеску, відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) є працівники — громадяни України, які працюють на підприємствах, в установах та організаціях, в інших юридичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством.

Відповідно до частини дев'ятої статті 8 Закону для платників, які працюють на посадах, робота на яких зараховується до стажу, що дає право на одержання пенсії відповідно до Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» встановлюється єдиний внесок у розмірі 6,1 відсотка на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці».

Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів III — IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність», затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2004 р. №257 (далі — Перелік).

Отже, якщо працівник працює на посаді, яка передбачена Переліком, то єдиний внесок утримується із сум заробітної плати такої особи у розмірі 6,1 відсотка, в тому числі із сум заробітної плати працівника за виконану роботу на підставі трудового договору (контракту) на такій посаді за сумісництвом.

2. Чи нараховується єдиний внесок на суми виплат індексації грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу?

Платниками єдиного внеску, відповідно до абзацу сьомого пункту 1 частини першої статті 4 Закону є військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу.

Відповідно до абзацу другого пункту 1 частини першої статті 7 та частини шостої статті 8 Закону для зазначених платників єдиний внесок нараховується на суми грошового забезпечення у розмірі 34,7 відсотка.

Єдиний внесок з військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, утримується у розмірі 2,6 відсотка грошового забезпечення (частина десята статті 8 Закону).

Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Складові грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначені Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 р. №1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

Перелік додаткових видів грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу визначений у додатках 25 — 28 зазначеної постанови.

При цьому суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби та індексації грошового забезпечення військовослужбовців не віднесені до зазначеного переліку.

Крім того, згідно з пунктом 2 розділу I Переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне страхування, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 р. №1170, одноразова допомога військовослужбовцям при звільненні з військової служби відноситься до виплат, на які не нараховується єдиний внесок.

Враховуючи наведене, на суми виплат індексації грошового забезпечення та вихідної допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу єдиний внесок не нараховується.

3. Чи повинно представництво іноземної компанії, розташоване на території України, сплачувати єдиний внесок за працівників-іноземців?

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є дипломатичні представництва і консульські установи іноземних держав, філії, представництва та інші відокремлені підрозділи іноземних підприємств, установ та організацій (у тому числі міжнародні), розташовані на території України.

Крім того, платниками єдиного внеску визначені громадяни України та особи без громадянства, які працюють у дипломатичних представництвах і консульських установах іноземних держав, філіях, представництвах, інших відокремлених підрозділах іноземних підприємств, установ та організацій (зокрема міжнародних), розташованих на території України.

Iноземні громадяни, які працюють у представництвах іноземних підприємств, розташованих на території України, не віднесені Законом до платників єдиного внеску та не підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню.

4. Чи поширюється дія Порядку приймання банками на виконання розрахункових документів на виплату заробітної плати, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. №21-3, на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності при отриманні ними сум доходу у банківських установах?

Відповідно до частини другої статті 24 Закону банки приймають від платників єдиного внеску, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, платіжні доручення та інші розрахункові документи на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, та здійснюють видачу (перерахування) зазначених коштів лише за умови одночасного подання платником розрахункових документів про перерахування коштів для сплати відповідних сум єдиного внеску або документів, що підтверджують фактичну сплату таких сум у порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням з Національним банком України та центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

Порядок приймання банками на виконання розрахункових документів для виплати заробітної плати, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. №21-3 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України 20.10.2010 р. за №953/18248 (далі — Порядок), розроблено відповідно до статті 24 Закону та регулює механізм приймання банками грошових чеків, платіжних доручень та інших розрахункових документів на видачу (перерахування) коштів для виплати заробітної плати, на які відповідно до Закону нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином, дія Порядку не поширюється на фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності при отриманні ними сум доходу у банківських установах, оскільки зазначені особи сплачують авансові платежі до Пенсійного фонду у порядку, передбаченому підпунктом 4.5.2 пункту 4.5 розділу IV Iнструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. №21-5 та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 27.10.2010 р. за №994/18289.

<...>

6. Чи нараховується єдиний внесок на суми винагород, що виплачуються підприємством фізичним особам за договорами найму (оренди)?

Згідно частини першої статті 4 Закону платниками єдиного внеску є роботодавці, а саме — підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою — підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця).

Єдиний внесок для вищезазначених платників нараховується на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (частина перша статті 7 Закону).

Відносини, які виникають між власником приміщення (наймодавцем) та юридичною особою, яка винаймає таке приміщення (наймачем) регулюються договором найму (оренди) (стаття 759 глави 58 Цивільного кодексу України), та не мають ознак правовідносин, що регулюють виконання робіт або надання послуг.

Враховуючи вищезазначене, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування при сплаті на користь фізичної особи орендної плати згідно з договором найму (оренди) приміщення не нараховується.

7. Чи має право підприємство, засноване міським відділенням Всеукраїнської громадської організації інвалідів, нараховувати єдиний внесок у розмірі 5,3 відсотка на заробітну плату всіх працівників?

Розмір єдиного внеску для кожної категорії платників та пропорції його розподілу за видами загальнообов'язкового державного соціального страхування визначаються статтею 8 Закону.

Єдиний внесок для підприємств та організацій всеукраїнських громадських організацій інвалідів, зокрема товариств УТОГ та УТОС, в яких кількість інвалідів становить не менш як 50 відсотків загальної чисельності працюючих, і за умови, що фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці, встановлюється у розмірі 5,3 відсотка заробітної плати.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про об'єднання громадян» до всеукраїнських об'єднань громадян належать об'єднання, діяльність яких поширюється на територію всієї України і які мають місцеві осередки у більшості її областей.

Враховуючи вищезазначене, єдиний внесок у розмірі 5,3 відсотка від нарахованої заробітної плати можливо застосовувати лише за умови, якщо:

підприємство засноване Всеукраїнською громадською організацією інвалідів та майно якого є його повною власністю;

чисельність працюючих інвалідів на підприємстві становить не менше 50 відсотків загальної чисельності працюючих;

фонд оплати праці таких інвалідів становить не менш як 25 відсотків суми витрат на оплату праці.

У разі якщо засновником підприємства є інша, ніж Всеукраїнська громадська організація інвалідів, то підстав для нарахування єдиного внеску у розмірі 5,3 відсотка заробітної плати для всіх працівників такого підприємства немає.

<...>


ЛИСТ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ від 01.03.2011 р. №3954/03-30

ЩОДО НАРАХУВАННЯ ЄДИНОГО ВНЕСКУ НА ЗАГАЛЬНООБОВ'ЯЗКОВЕ ДЕРЖАВНЕ СОЦІАЛЬНЕ СТРАХУВАННЯ (витяг)

Базою для нарахування єдиного внеску для підприємств, установ та організацій, інших юридичних осіб, утворених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, відповідно до пункту 1 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон) є сума нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

Відповідно до пункту 2 статті 7 Закону особи, які забезпечують себе роботою самостійно — займаються незалежною професійною діяльністю, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, сплачують єдиний внесок з сум доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

<...>

З метою уникнення подвійного нарахування єдиного внеску, якщо підприємство виплачує особі, яка забезпечує себе роботою самостійно — займається незалежною професійною діяльністю, дохід, безпосередньо пов'язаний з такою діяльністю, єдиний внесок підприємством на зазначені виплати не нараховується в разі надання такою фізичною особою копії повідомлення про взяття її на облік в органах Пенсійного фонду України як фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Заступник голови правління В. КОРОНЕВСЬКИЙ

До змісту номеру