Iноді внаслідок певних обставин, що виникли у процесі господарської діяльності платника податків, сума податкового зобов'язання виявляється такою, що платник не має коштів для його сплати. Для таких випадків ПКУ передбачає можливість розстрочення або відстрочення податкових зобов'язань або податкового боргу. Розглянемо основні положення щодо цих процедур.
Зміна строків сплати
Відповідно до ст. 32 ПКУ зміна строку сплати податку та збору здійснюється шляхом перенесення встановленого податковим законодавством строку сплати податку та збору або його частини на пізніший строк. Змінюється цей строк у формі відстрочення, розстрочення та податкового кредиту.
Порядок розстрочення і відстрочення
Загальні засади розстрочення та відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу платника податків регулюються ст. 100 ПКУ. Перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов'язань або податкового боргу здійснюється під проценти з розрахунку «120 відсотків річних облікової ставки НБУ»1, що діє на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожен календарний день.
Порядок розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків затверджено наказом ДПАУ №10362 (далі — Порядок №1036).
1 Саме таке формулювання міститься у п. 129.4 ПКУ. На наш погляд, слово «річних» у такому формулюванні зайве. Iз прикладу нарахування пені при погашенні податкового боргу, що є додатком до Iнструкції, затвердженої наказом ДПАУ від 17.12.2010 р. №953, випливає, що йдеться саме про застосування облікової ставки НБУ з коефіцієнтом 1,2.
2 Наказ ДПАУ від 24.12.2010 р. №1036 «Про затвердження Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платників податків».
Відмінність розстрочення і відстрочення
Розстрочення і відстрочення відрізняються підставами для їх застосування та порядком сплати зобов'язань, що були відстрочені або розстрочені.
Згідно з пунктами 100.4, 100.5 ПКУ підставою для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платника податків є:
1) надання достатніх доказів існування обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу (для розстрочення);
2) надання доказів, що свідчать про наявність дії обставин непереборної сили, що призвели до загрози виникнення або накопичення податкового боргу такого платника податків (для відстрочення).
Перелік таких обставин і відповідних доказів (документів) на їх підтвердження визначено постановою Кабміну від 27 грудня 2010 р. №1235 (далі — Перелік №1235, див. у «ДК» №9/2011).
Розстрочені суми погашають рівними частками починаючи з місяця, наступного за тим, у якому прийнято рішення про надання такого розстрочення.
Натомість відстрочені суми погашають рівними частками починаючи з будь-якого місяця, визначеного відповідним контролюючим органом чи відповідним органом місцевого самоврядування, який затверджує рішення про розстрочення або відстрочення грошових зобов'язань чи податкового боргу, але не пізніше закінчення 12 календарних місяців з дня виникнення такого грошового зобов'язання або податкового боргу чи одноразово у повному обсязі.
Заява про розстрочення і відстрочення
Відповідно до п. 3.1 Порядку №1036 для розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) платник податків звертається до підрозділу погашення податкового боргу податкового органу за місцем свого обліку або за місцем обліку такого грошового зобов'язання (податкового боргу) з письмовою заявою встановленої форми. У заяві зазначаються суми податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені, сплату яких платник податків просить розстрочити (відстрочити), а також строк розстрочення (відстрочення) та періоди сплати. При цьому окремо зазначає суми, строк сплати яких ще не настав, а також строк сплати яких уже минув.
До заяви додає економічне обґрунтування, яке складається з:
1) переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин;
2) аналізу фінансового становища;
3) графіка погашення розстрочених (відстрочених) сум;
4) розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка.
Рішення і договір
Згідно з п. 1.8 Порядку №1036 подання заяви про розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) не припиняє сплату платником податку грошового зобов'язання (податкового боргу) до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення). Для прийняття такого рішення або відмови у розстроченні (відстроченні) встановлюється строк 30 календарних днів з дати подання заяви.
Відповідно до п. 1.4 названого Порядку розстрочення (відстрочення) грошових зобов'язань (податкового боргу) вважається наданим, якщо на підставі заяви платника податків прийнято відповідне рішення органу державної податкової служби та укладено договір про розстрочення (відстрочення). Форма такого договору є додатком до Порядку №1036.
Згідно з п. 3.3 Порядку №1036 розстрочення (відстрочення) надається окремо за кожним податком, збором, штрафною (фінансовою) санкцією (штрафом), пенею. У разі якщо термін сплати грошових зобов'язань (податкового боргу) за окремими податками, зборами, штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), пенею та строк їх розстрочення (відстрочення) збігаються, може прийматися одне рішення про розстрочення (відстрочення) із зазначенням таких податків, зборів, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), пені окремими рядками.
Підстави розстрочення
Згідно з Переліком №1235 підставами для розстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника є, зокрема, обставини, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу:
1) ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних коштів;
2) загроза виникнення неплатоспроможності (банкрутства) заявника в разі своєчасної та у повному обсязі сплати податків;
3) недостатність чи відсутність майна заявника — фізичної особи;
4) сезонний характер виробництва та/або реалізації товарів (робіт, послуг);
5) виконання плану реорганізації власного виробництва та/або зміна його організаційної структури, що призводить (може призвести) до значного спаду виробництва протягом певного періоду.
Підстави відстрочення
Підставою для відстрочення грошових зобов'язань або податкового боргу заявника, згідно з Переліком №1235, є обставини непереборної сили, дія яких може бути спричинена винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія). Доказом цього має бути висновок Торгово-промислової палати про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України. Хоча ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» подібних повноважень Торгово-промисловій палаті поки що не надає.
Ненарахування пені та штрафів
Згідно з п. 3.9 Порядку №1036 на розстрочені (відстрочені) грошові зобов'язання (податковий борг) пеня та штрафи не нараховуються з дати укладання (підписання) договору до закінчення строку його дії.
Зазначене і є обставиною, що підкреслює переваги розстрочення або відстрочення сплати податків у разі неможливості їх своєчасної сплати.
Олексій КРАВЧУК, к. ю. н., аудитор