Прийняттям Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 р. (крім окремих статей, визначених у Прикінцевих положеннях), кодифіковано положення, які регулюють відносини у сфері сплати податків. Тому постала необхідність внести зміни ще до низки законів, які пов'язані з регулюванням податкових відносин та визначенням повноважень органів податкової служби та правоохоронних органів. Такі зміни з 01.01.2011 р. вносить Закон №27561. З'ясуймо, що це за зміни.
Місцезнаходження юрособи
Знову з прийняттям Податкового кодексу визначення терміна «місцезнаходження юрособи» (ст. 93 ЦК) зазнало змін. З 01.01.2011 р. під цим терміном розуміється фактичне місце провадження діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (там переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Постає запитання: тепер існуватимуть фактична та юридична адреси і обидві — цілком законно?
Щоб дати відповідь на це запитання, варто спочатку звернутись до положень Закону №7552, за яким державний реєстратор вносить до ЄДР відомості про місцезнаходження юрособи, а саме: адресу органу або особи, що відповідно до установчих документів юрособи чи закону виступає від її імені (далі — виконавчий орган). I коментованим законом жодних змін до інших нормативних актів, зокрема до Закону №755, у частині внесення відомостей про місцезнаходження юрособи не внесено.
1 Закон України від 02.12.2010 р. №2756-VI, текст якого передплатники отримали у спецвипуску №52 за 2010 рік.
2 Закон України від 15.05.2003 р. №755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
Водночас пунктом 45.2 ПК визначено податкову адресу юридичної особи (відокремленого підрозділу юрособи), якою є місцезнаходження такої юрособи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України.
Отже, напрошується висновок, що тепер паралельно існуватиме місцезнаходження юрособи відповідно до ст. 93 ЦК («фактична адреса — адреса фактичного ведення госпдіяльності») та податкова адреса, що відповідає даним ЄДР про таку юрособу («юридична адреса — адреса реєстрації»). До речі, на такий висновок наштовхує й положення ст. 42 ПК, за яким листування з платником податків має здійснюватися як за місцезнаходженням, так і за податковою адресою юрособи, на які надсилатимуться податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги чи інші документи, адресовані контролюючим органом такому платникові податків.
Правочин дійсний — правочин недійсний
Зміни зачепили і правовий інститут недійсності правочинів.
Так, внесено зміни до ч. 1 ст. 203 ЦК, за якими недійсним вважатиметься правочин, який суперечить також інтересам держави і суспільства.
Правові наслідки такого правочину наведено у ч. 3 ст. 228 ЦК, а саме: у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо правочин, визнаний судом недійсним, було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності умислу в обох сторін (у разі виконання правочину обома сторонами) у дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. За наявності умислу лише в однієї зі сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Майже аналогічне положення, але щодо господарських зобов'язань, міститься у ч. 1 ст. 208 ГК.
Внесено зміни і до ст. 234 ЦК, а саме додано частину 3: «Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами».
Також з метою визначення фіктивної діяльності ГК доповнено статтею 55-1. Нею визначено ознаки фіктивності, що дають підстави для звернення до суду про припинення юрособи або припинення діяльності фізособою-підприємцем, у т. ч. для визнання реєстраційних документів недійсними. До таких ознак належать:
1) зареєстровано (перереєстровано) на недійсні (втрачені, загублені) та підроблені документи;
2) не зареєстровано у державних органах, якщо обов'язок реєстрації передбачено законодавством;
3) зареєстровано (перереєстровано) в органах державної реєстрації фізособами з подальшою передачею (оформленням) у володіння чи управління підставним (неіснуючим), померлим, безвісти пропалим особам або особам, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження;
4) зареєстровано (перереєстровано) та провадить фінансово-господарську діяльність без відома та згоди її засновників та призначених у законному порядку керівників.
За загальним правилом ст. 657 ЦК договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації. Проте з 01.01.2011 р. це правило не поширюється на договори купівлі-продажу майна, що перебуває у податковій заставі.
Таким чином, якщо до податкової застави потрапляє нерухоме майно, то договори купівлі-продажу такого майна для задоволення вимог із погашення податкового боргу не посвідчуються нотаріально та не підлягають державній реєстрації.
Постає лише одне запитання: чи не порушить це у майбутньому права власника, який набуде таке майно у податкового органу? Але цьому питанню ми присвятимо окрему статтю.
Ліквідація підприємств — перевірка балансу
Нагадаємо, що відповідно до ст. 60 ГК ліквідація СГД здійснюється ліквідаційною комісією, яка утворюється власником(ами) майна СГД чи його (їхніми) представниками (органами) або іншим органом, визначеним законом, якщо інший порядок її утворення не передбачено цим Кодексом. Ліквідацію СГД також може бути покладено на орган управління суб'єкта, що ліквідується.
У разі проведення ліквідації ліквідаційною комісією вона оцінює наявне майно госпсуб'єкта, який ліквідується, і розраховується з кредиторами, складає ліквідаційний баланс та подає його власникові або органу, який призначив ліквідаційну комісію. До норми, згідно з якою «достовірність та повнота ліквідаційного балансу повинні бути перевірені у встановленому законодавством порядку», тепер додано фразу «з обов'язковою перевіркою органом державної податкової служби, у якому перебуває на обліку суб'єкт господарювання». Йдеться про комплексну документальну перевірку чи про інший особливий вид перевірки — у Податковому кодексі не уточнюється. Вочевидь, порядок проведення такої перевірки має бути затверджений вищим податковим органом. Хоча, зважаючи на відсутність такого виду перевірок або такої підстави для перевірки у Розділі II ПК, можливість проведення такої перевірки ліквідаційного балансу податковим органом, на думку автора, є сумнівною.
Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис відтепер вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог ПК «та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної особи або припинення діяльності фізичною особою — підприємцем у порядку, визначеному Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців».
З 01.01.2011 р. до ЄДР вноситимуться дані про перебування юридичної особи у процесі провадження у справі про банкрутство, санації, зокрема відомості про розпорядника майна, санатора, — відповідні зміни внесені до ст. 17 Закону №755.
Підтвердження відомостей про юрособу
Юридична особа, відповідно до ч. 11 ст. 19 Закону №755, зобов'язана подавати (надсилати) щороку протягом місяця, що настає за датою держреєстрації, починаючи з наступного року державному реєстратору для підтвердження відомостей про юрособу реєстраційну картку про підтвердження відомостей про юрособу.
Якщо цього не відбувається, держреєстратор надсилає юрособі рекомендованим листом протягом п'яти робочих днів з дати, встановленої для подання реєстраційної картки, повідомлення щодо необхідності подання зазначеної реєстраційної картки.
У разі неподання юрособою протягом місяця з дати надходження їй відповідного повідомлення реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юрособу держреєстратор повинен внести до Єдиного державного реєстру запис про відсутність підтвердження зазначених відомостей. Закон доповнено нормою, згідно з якою цей запис вноситься «датою, яка встановлена для чергового подання реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу».
Якщо рекомендований лист держреєстратору повернуто, він повинен внести до ЄДР запис про відсутність юрособи за її місцезнаходженням, причому незалежно від наявності чи відсутності відмітки відділення зв'язку про відсутність юрособи за вказаною адресою.
Штрафи та кримінал
Відповідно до ч. 1 ст. 250 ГК, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до госпсуб'єкта протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення госпдіяльності, крім випадків, передбачених законом.
Статтю 250 ГК доповнено частиною 2, згідно з якою вказані строки застосування санкцій не поширюються на штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначені Податковим кодексом України та іншими законами, контроль за дотриманням яких покладено на органи ДПС та митні органи.
Наші законодавці подбали й про зміни до Кримінального кодексу, статтею 212 якого передбачено відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів).
Так, до 31.12.2010 р. особа, яка вперше вчинила умисне ухилення від сплати податків — діяння, передбачені частиною першою ст. 212 (фактичне ненадходження до бюджету становило 434500 грн і більше або 500 МЗП на період з 01.01.2011 р. до 31.12.2014 р.) та частиною другою статті 212 (фактичне ненадходження до бюджету становило 1303500 грн і більше або 1500 МЗП на період з 01.01.2011 р. до 31.12.2014 р.), звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Подібної «амністії» для осіб, з вини яких фактичне ненадходження податків до бюджету становило більше 2172500 грн (або 2500 МЗП на період з 01.01.2011 р. до 31.12.2014 р.) не було передбачено. З 01.01.2011 р. такі особи так само звільняються від кримінальної відповідальності, якщо вони до притягнення до кримінальної відповідальності сплатили податки, збори (обов'язкові платежі), а також відшкодували шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). На осіб, які попередньо були судимі за частинами 1, 2 ст. 212 КК, ці зміни не поширюються (нова редакція ч. 4 ст. 212 КК).
Стосовно кримінальної відповідальності додамо, що слідчим податкової міліції тепер надано право проводити досудове слідство щодо злочинів, передбачених ст. 219 — доведення до банкрутства (дотепер ці злочини розслідувалися слідчими податкової міліції лише в тих випадках, якщо їх було виявлено під час розслідування інших підслідних їм злочинів).
Увага! Внесено зміни і до ч. 4 ст. 178 КПК, — тепер виїмка оригіналів первинних фінансово-господарських та/або бухгалтерських документів проводиться лише за вмотивованою постановою судді. Вилучення оригіналів таких документів та регістрів бухобліку в іншому порядку заборонено (ч. 9 ст. 9 Закону про бухоблік, п. 4 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», ст. 12 Закону України «Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю»).
Стягнення коштів та адмінарешт
До повноважень органів податкової служби належать:
1) звернення до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків (підстави для такого відображення наведені у пп. 20.1.15.2 ПК, який набирає чинності з 01.01.2015 р.);
2) накладення адмінарешту майна, який може бути застосовано за наявності обставин, наведених у п. 94.2 ст. 94 ПК;
3) стягнення коштів за податковим боргом у судовому порядку у випадках, передбачених законом (глава 9 Розділу II ПК).
Для вчинення таких звернень до суду до КАСУ додано ст. 183-3 щодо особливостей провадження у справах за зверненням органів ДПС.
За наявності двох останніх зазначених вище підстав податкові органи подають подання до окружного адмінсуду протягом 24-х годин з моменту встановлення наведених обставин.
Якщо з поданих матеріалів вбачається спір про право (тобто наразі це фактично всі спори щодо застосування та тлумачення положень податкового законодавства), то суд відмовляє у прийманні подання. У такому разі податкові органи мають право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку та у строки, передбачені ст. 99-103 цього кодексу.
Розгляд подання відбувається за участю органу ДПС, що його вніс, та платника податків, щодо якого його внесено.
Неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду подання.
Строк розгляду таких справ не може перевищувати 96 годин з моменту встановлення обставин, що обумовлюють звернення податкового органу до суду.
Винесене судом рішення у таких спорах підлягає негайному виконанню. Воно може бути оскаржене до апеляційної та касаційної інстанцій у загальному порядку.
Отже, скарги, що подаватимуться платником податків до апеляційної та касаційної інстанцій, не заважають виконанню рішення, прийнятого окружним адмінсудом (п. 7, 9 ст. 183-3 КАСУ).
У межах вищенаведених норм нагадаємо, як важливо, аби податковий орган мав достовірну інформацію про місцезнаходження юрособи. Iнакше юрособа може бути позбавлена права захистити свої права у суді.
Розкриття інформації
У частині повноважень податкових органів є ще одне нововведення про розкриття банківської таємниці. Так, при наданні інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків, відповідно до статті 69 ПК, на податкові органи не поширюється заборона надавати інформацію про клієнтів іншого банку, навіть якщо їхні імена зазначені у документах, угодах та операціях клієнта (ч. 4 ст. 62 Закону №21211). Крім того, у разі надсилання до банку запиту на отримання інформації про відкриття (закриття) рахунків платників податків не потрібно дотримуватись таких вимог (частини 4, 9 ст. 62 Закону №2121):
1) викласти на бланку державного органу встановленої форми;
2) надати запит за підписом керівника держоргану (чи його заступника), скріплений гербовою печаткою;
3) містити передбачені цим Законом підстави для отримання цієї інформації;
4) містити посилання на норми закону, відповідно до яких держорган має право на отримання такої інформації.
Зміни у структурі органів ДПС
До системи органів державної податкової служби внесено зміни в частині доповнення структури органів ДПС спеціалізованими державними податковими інспекціями (ст. 1 Закону про ДПС2).
1 Закон України від 07.12.2000 р. №2121-III «Про банки і банківську діяльність».
2 Закон України від 04.12.90 р. №509-XII «Про державну податкову службу в Україні».
ДПАУ може утворювати такі спеціалізовані ДПI на дві та більше областей для роботи з окремими категоріями платників податків.
Спеціалізовані ДПI можуть бути підпорядковані ДПА України за її рішенням, їх начальники призначаються на посаду і звільняються з посади головою ДПА України за поданням голів відповідних ДПА в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
У разі підпорядкування спеціалізованої ДПI безпосередньо ДПА України начальник такої інспекції призначається на посаду і звільняється з посади головою ДПА України.
Спеціалізовані ДПI виконують ті самі функції, передбачені ст. 10 Закону про ДПС, що й ДПI в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані ДПI.
Нагадаємо, що згідно з Указом Президента від 09.12.2010 р. №1085/2010 унаслідок реорганізації ДПАУ утворюється новий центральний орган виконавчої влади — Державна податкова служба України.
Оренда землі шляхом відробітку
До Закону України від 06.10.98 р. №161-ХIV «Про оренду землі» внесено зміни в частині сплати орендної плати за земельні ділянки.
Так, у договорах, укладених з 01.01.2011 р., та у змінах, внесених до договорів, які укладено до 31.12.2010 р. та продовжують діяти після 01.01.2011 р., дозволено справляти орендну плату у грошовій, натуральній та відробітковій (надання послуг орендодавцю) формах.
Сторони можуть передбачити в договорі оренди поєднання різних форм орендної плати.
Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, справляється виключно у грошовій формі.
Орендна плата за земельні частки (паї) встановлюється, як правило, у грошовій формі. За добровільним рішенням власника земельної частки (паю) орендна плата за земельні частки (паї) може встановлюватись у натуральній формі.
Внесення орендної плати оформлюється письмово, за винятком перерахування коштів через фінансові установи.
Таким чином, якщо орендна плата сплачуватиметься в натуральній та відробітковій формах, необхідно факт надання послуг оформляти окремим документом (можна актом) до договору, де зазначити, за який період внесено орендну плату, в якій формі та за який період вона сплачена (відроблена). При цьому важливим моментом такого додатка (акта) буде грошова оцінка натуральної форми оплати або відробітку, якщо вона не передбачена договором оренди.
Торгівля алкоголем та тютюном — законні штрафи ДПI
З 01.01.2011 р. імпорт тютюнової сировини (ч. 2 ст. 15 Закону №4811) може здійснюватися лише:
1) суб'єктами господарювання, які мають ліцензію на право виробництва тютюнових виробів;
1 Закон України від 19.12.95 р. №481/95-BP «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
2) тютюново-ферментаційними заводами, які здійснюють реалізацію (передачу) ферментованої тютюнової сировини виробникам тютюнових виробів або на експорт.
Відповідальність за порушення вимог Закону №481 дещо змінена. Покажемо це у таблиці 1.
Таблиця 1
Відповідальність за порушення вимог Закону №481
|
Було до 01.01.2011 р.
|
Є після 01.01.2011 р.
|
| У разі: роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, — 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 1000 гривень (абз. 13 ч. 2 ст. 17) |
У разі: оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями, горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за цінами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої — 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних або роздрібних цін, але не менше 5000 гривень |
| несвоєчасної реєстрації як платника акцизного збору — 1700 грн (абз. 2 ч. 2 ст. 17) | Виключено |
|
—
|
вивезення спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів з території акцизного складу або транспортування такої продукції без відмітки представника органу державної податкової служби на товарно-транспортній накладній про погодження відпуску — 200 відсотків вартості вивезеної або транспортованої продукції, але не менше 15000 гривень |
|
—
|
порушення вимог частини другої статті 15 цього Закону щодо реалізації (передачі) ферментованої тютюнової сировини лише на експорт або виробникам тютюнових виробів — 50 відсотків вартості партії відвантаженого товару |
Рішення про стягнення штрафів, передбачених ч. 2 ст. 17 Закону №481, приймаються тепер органами ДПС та/або органом, який видав ліцензію та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції, визначеної законами України.
Нагадаємо, що спроби податкових органів накладати штрафні санкції відповідно до ст. 17 Закону №481 спочатку зазнавали невдачі, оскільки податкова інспекція на місцях не є органом, уповноваженим видавати ліцензії на право торгівлі тютюновими виробами.
Пізніше подібні справи отримали інший розвиток, та ВАСУ (Постанова ВАСУ від 26.08.2008 р. у справі №К-2646/07, див. «ДК» №39/2009) визнав відповідну ДПI «іншим органом», якому п. 2 ч. 1 ст. 10 Закону про ДПС надане право контролю, зокрема, за наявністю ліцензій на провадження видів госпдіяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи.
Отже, цими змінами спір вирішено на користь податкових органів, яким уже спеціальним законом — Законом №481 — надано право застосовувати штрафні санкції за порушення вимог цього закону та виносити відповідні рішення.
Зауважимо, що з наведених змін випливає: органи ДПС тепер законно зможуть застосовувати, зокрема, штрафи за необладнання спеціально відведених для куріння місць та нерозміщення наочної інформації, передбаченої статтею 15-2 Закону №481, у сумі 3400 гривень, як визначено статтею 17 цього закону.
Зміни щодо РРО — нові штрафи
Коментованим законом до Закону про РРО1 внесено зміни, якими встановлено, що цей Закон визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
1 Закон України від 06.07.95 р. №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Дія його поширюється на усіх госпсуб'єктів та їхні господарські одиниці, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формах.
Встановлення норм щодо незастосування реєстраторів розрахункових операцій в інших законах, крім Податкового кодексу України, не допускається.
Зазначимо також, що дозволено використовувати РРО, які створюють контрольну стрічку в електронній формі. Проте первинна реєстрація РРО, які створюють контрольну стрічку в електронній формі, дозволяється з 1 грудня 2011 року після підтвердження їх відповідності за результатами перевірки щодо створення контрольної стрічки в електронній формі. Вимоги щодо створення контрольної стрічки в електронній формі в РРО та модемів для передачі даних встановлюються ДПАУ (ч. 5 ст. 13 Закону про РРО).
При цьому РРО, що створює контрольну стрічку в електронній формі, повинен забезпечувати неможливість спотворення або знищення даних про проведені розрахункові операції, копій розрахункових документів, які на ній містяться, можливість ідентифікації зазначеного реєстратора на такій стрічці (ч. 2 ст. 12 Закону №481).
Пунктом 7 ст. 3 Закону про РРО (ця норма набирає чинності з 01.01.2012 р.) зобов'язано осіб, що здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формах, подавати до податкових органів звітність, пов'язану із застосуванням РРО та РК, не пізніше 15 числа наступного за звітним місяця у разі неподання передбаченої цим пунктом звітності дротовими або бездротовими каналами зв'язку. Копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті РРО, що створює її в електронній формі, а для РРО, що створює контрольну стрічку в друкованому вигляді, в його пам'яті або в пам'яті модема, який до нього приєднаний, подаються госпсуб'єктами (крім фізосіб — підприємців, які мають три або менше трьох РРО в одному пункті продажу товарів (послуг), до податкових органів дротовими або бездротовими каналами зв'язку в порядку, встановленому ДПАУ.
Зазначимо, що штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня до 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1 гривні за кожне порушення (п. 7 підрозділу 10 розділу XX ПК). Такий розмір санкцій встановлено і для окремих порушень Закону про РРО. Докладніше покажемо їх у таблиці 2.
Таблиця 2
Санкції за порушення Закону про РРО
|
Вид порушення
|
Розмір фінансової санкції
|
| у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, зазначеній у денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня; нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання (нова редакція п. 1 ст. 17) | вчинене вперше — 1 гривня; вчинене вдруге — 100% вартості проданих з порушеннями товарів (послуг); за кожне наступне вчинене порушення — у п'ятикратному розмірі вартості проданих з порушеннями товарів (послуг) |
| у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або незберігання розрахункових книжок протягом встановленого терміну (нова редакція п. 3 ст. 17) | 340 грн |
| у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чека або його незберігання (нова редакція п. 4 ст. 17) | 340 грн |
| у разі якщо контрольну стрічку не надруковано або не створено в електронній формі на реєстраторах розрахункових операцій або не збережено контрольну стрічку протягом трьох років, або виявлено спотворення даних про проведені розрахункові операції, інформація про які міститься на контрольній стрічці, створеній в електронній формі (нова редакція п. 5 ст. 17) | 170 грн |
| у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій реєстратора розрахункових операцій, в конструкцію чи програмне забезпечення якого внесені зміни, не передбачені конструкторсько-технологічною та програмною документацією виробника, за умови відсутності чи пошкодження пломби центру сервісного обслуговування (нова редакція п. 8 ст. 17) | 1700 грн |
| у разі неподання до органів державної податкової служби звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків з реєстраторів розрахункових операцій дротовими або бездротовими каналами зв'язку, в разі обов'язковості її подання (доповнено новим п. 9 ст. 17) | 170 грн |
| порушення порядку надання копій розрахункових документів і фіскальних звітних чеків, які містяться на контрольній стрічці в пам'яті реєстратора розрахункових операцій, що створює її в електронній формі, а для реєстратора розрахункових операцій, що створює контрольну стрічку в друкованому вигляді, в його пам'яті або в пам'яті модема, який до нього приєднаний (абз. 2 п. 7 ст. 3 — ця норма набирає чинності з 01.01.2012 року) | вперше протягом 2012 року — фінансові санкції не застосовуються |
| здійснення реалізації товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання у встановленому порядку (ст. 20) | у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше 170 грн |
Виключено відповідальність за:
— неведення або ведення з порушенням встановленого порядку обліку товарів за місцем реалізації та зберігання (ст. 21 Закону про РРО);
— невідповідніcть суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а в разі використання розрахункової книжки — загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня (ст. 22 Закону про РРО);
— невиставлення цінників на товар, що продається (меню, прейскуранти або тарифи на послуги, що надаються), використання цінників та прейскурантів, що містять ціни і тарифи в іноземній валюті або в інших одиницях, які не є гривнею (ст. 23 Закону про РРО).
Iмпорт вживаного товару
Чергова новина чекає госпсуб'єктів, які займалися та планують продовжити ввезення на територію України та продаж товарів, що були у використанні, — так званого «second hand».
Нагадаємо, що до товарної позиції 6309 у розділі XI Митного тарифу України включаються тільки такі товари:
(a) вироби з текстильних матеріалів:
— одяг і додаткові речі до одягу та їх частини;
— ковдри та пледи дорожні;
— білизна постільна, столова, туалетна або кухонна;
— вироби для меблювання, крім килимів товарних позицій 5701 — 5705, та ткані вручну гобелени тканини товарної позиції 5805;
(b) взуття і головні убори з будь-якого матеріалу, крім азбесту.
Для включення до цієї товарної позиції вищезазначені вироби повинні одночасно відповідати таким вимогам:
— мати помітні ознаки використання (носіння);
— поставлятися навалом (без упаковки) або у тюках, мішках чи аналогічних упакуваннях.
I якщо раніше під сплату підпадали одяг та інші вироби, що використовувались за кодом 6309 00 00 00, то тепер вони поділені:
6309 — одяг та інші вироби, що використовувалися;
6309 00 00 10 — взуття;
6309 00 00 90 — інші.
Ставка мита наразі становить 5,3% з кг виробів, що ввозяться.
Отже, при ввезенні з 01.01.2011 р. товарів, що були у використанні, треба оформляти за окремими кодами взуття та інші товари, що ввозяться.
Фінансова звітність та бухоблік
Час від часу прийняття чергового нормативного акта супроводжується певними ляпами, які не можуть не привернути увагу платників податків.
I коментований нами Закон №2756 не є винятком.
Отже, цим Законом внесено зміни до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: статтю 3 доповнено наступною частиною, яка звучить так:
«3. Підприємства, які мають право ведення спрощеного обліку доходів і витрат та не зареєстровані платниками податку на додану вартість, можуть узагальнювати інформацію в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису».
У цьому разі, на наш погляд, бухгалтерський лікнеп не потрібен, адже кожному бухгалтеру, вочевидь, відомо, як саме узагальнювати інформацію про господарські операції в регістрах бухгалтерського обліку без застосування подвійного запису.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»