Кого стосується норма про підвищення кваліфікації відповідальних осіб?
Пункт 12 Порядку №1487 передбачає підвищення кваліфікації осіб, відповідальних за ведення військового обліку, яке здійснюється не рідше одного разу на п’ять років. Завдяки цій нормі склалась дивна ситуація: Порядок №1487 не вимагає від осіб, які призначені вести військовий облік, проходити попереднє навчання з цього предмету, а от підвищення кваліфікації вимагається.
І ще одна річ, на яку слід звернути увагу: вимога підвищувати кваліфікацію таким працівникам набрала чинності з січня 2023 року. Тобто, формально до 2028 року за Порядком №1487 можна вести військовий облік без жодного сертифікату і це законно.
Але на практиці ТЦК при перевірках перевіряють наявність такого сертифікату і при його відсутності намагаються застосувати штрафи. Але кого штрафують, працівника чи роботодавця? І хто має подбати про наявність такого сертифікату (якщо не хочеться оскаржувати штраф)? Хто укладає договір із навчальним закладом і оплачує підвищення кваліфікації?
Увага!
- Підвищення кваліфікації працівники, які ведуть військовий облік, проходять за рахунок роботодавця.
- За організацію підвищення кваліфікації відповідають роботодавці, а не такі працівники. Тобто, роботодавець має не тільки оплатити підвищення кваліфікації, а і визначити, де саме працівник буде його проходити, та укласти договір із навчальним закладом. Саме для цього потрібен список таких працівників і саме тому його складають наприкінці року (до 1 жовтня), що передує року проходження підвищення кваліфікації. Це дає час роботодавцю спланувати та організувати цю процедуру.
- Якщо працівник не пройшов процедуру підвищення кваліфікації через те, що роботодавець не подбав про її організацію, штрафуватимуть не працівника, а роботодавця. Це загальне правило, хоча судова практика з цього приводу суперечлива – про це ми писали тут.
Отже, підприємства, установи та організації щороку до 1 жовтня визначають потребу в підвищенні кваліфікації цих працівників.
Таку потребу доречно (хоча і не обов’язково) передбачати у наказі.
Зразок наказу про підвищення кваліфікації
Чому йдеться саме про дату 1 жовтня?
Ще раз наголосимо, що дата 1 жовтня обрана невипадково – наприкінці календарного (і бюджетного) року більшість роботодавців планує свої витрати на наступний рік. Бюджетників це стосується в першу чергу – якщо виявиться, що комусь із працівників треба буде пройти підвищення кваліфікації у наступному році, на це треба буде замовити кошти заздалегідь.
Також підприємства щороку до 1 лютого видають накази (розпорядження) про стан військового обліку за минулий рік та завдання на наступний рік на підставі звітів, результатів вжитих заходів та перевірок стану військового обліку в минулому році.
Тобто мається на увазі, що:
- до 1 жовтня на підприємстві визначають, хто має пройти підвищення кваліфікації у наступному році;
- а потім у наказі, складеному до 1 лютого, зазначають про проведену роботу в минулому році, після чого повідомляють про плани на поточний рік і про тих, хто має пройти навчання в поточному році.
Де саме працівникам проходити підвищення кваліфікації, кожен роботодавець вирішує самостійно. Однак заклади освіти, що провадять освітню діяльність з підвищення кваліфікації працівників, повинні мати ліцензії на відповідну діяльність та кожні два роки погоджувати з Генеральним штабом Збройних Сил програми підготовки.
Читайте також:
Далі, коли список тих, кому треба пройти перекваліфікацію, готовий і курс обраний, треба скласти ще один наказ: вже із розпорядженням оплатити цей курс, списком працівників, які мають його пройти і строками проходження підвищення кваліфікації.
Звісно ж, послуги з підвищення кваліфікації є оплатними. І у роботодавців, і в працівників виникає запитання: чи не стане вартість цього підвищення кваліфікації додатковим благом з відповідним оподаткуванням?
Облік та оподаткування вартості підвищення кваліфікації з військового обліку
Передусім наголосимо, що таке підвищення кваліфікації – це не добровільний вибір роботодавця, а вимога, покладена на нього державним нормативним актом. Тому, на нашу думку, витрати, пов’язані з таким підвищенням кваліфікації, належать до витрат на організацію діяльності підприємства і мають обліковуватися за рахунком 92 «Адміністративні витрати».
При цьому незважаючи на те, що, по суті, працівники отримують за рахунок роботодавця певні знання, підтверджені держаним сертифікатом, які можуть використовувати і надалі, при зміні роботодавця жодних податкових різниць у такому випадку не виникає.
Навіть найбільш прискіпливий податковий інспектор не зможе застосувати до таких витрат пп. 140.5.10 ПКУ, адже йдеться про курси, які проходитимуть за рахунок роботодавця звичайні фізичні особи (тобто платники ПДФО): адже відповідно до пп. 165.1.37 ПКУ до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу не включається сума витрат роботодавця у зв’язку з підвищенням кваліфікації (перепідготовкою) платника податку згідно із законом. Оскільки вимога про підвищення кваліфікації працівників, відповідальних за ведення військового, обліку міститься у Порядку №1487, то ПДФО вартість такого підвищення кваліфікації не включається до доходу працівників.
Не оподатковується вартість такого підвищення кваліфікації і військовим збором (пп. 1.2 і п. 1.7 пп. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПКУ).
Але попри те, що кошти за підвищення кваліфікації працівників не оподатковуються ПДФО та ВЗ, вони підлягають відображенню в додатку 4ДФ єдиної звітності в місяці відповідного кварталу за ознакою доходу «158».
Що стосується ЄСВ, то витрати на підвищення кваліфікації працівника, який веде військовий облік на підприємстві, не входять до фонду оплати праці згідно з пп. 3.24 Інструкції №5 та належать до видів виплат, на які не нараховується ЄСВ (п. 9 розд. ІІ Переліку №1170).
Отже, на суму сплачену роботодавцем за підвищення кваліфікації працівників не потрібно нараховувати та сплачувати ЄСВ, і в додатку Д1 єдиної звітності вартість такого підвищення кваліфікації відображати не потрібно.
