Редакція й надалі з’ясовує відповіді на запитання платників податків, викладені у листі ДПС від 26.05.2026 №612/2/99-00-21-01-01-02 (див. «ДК» №23/2026). Цього разу розглянемо ситуацію №14, яка стосується виплат іноземним фахівцям та ФОПам за надані послуги.
Податківці виклали своє бачення, як українському бізнесу сплачувати чи не сплачувати ПДВ, ПДФО, ВЗ та ЄСВ у разі отримання послуг з-за кордону не від юросіб, а від підприємців.
ДПС розглянула три варіанти:
- Польща (консультант): українська компанія платить ФОПу-резидентові Польщі за консультації з оподаткування;
- Німеччина (юрист): виплата винагороди адвокату-резидентові Німеччини за юридичні послуги;
- Німеччина (IT-фахівець): громадянин України, який постійно мешкає в Німеччині та зареєстрований там як підприємець, надає IT-послуги українському ТОВ за ЗЕД-договором.
В усіх випадках є можливість отримати довідку про резидентство.
Отже, яких висновків дійшла ДПС.
ПДВ: податкових зобов’язань не уникнути
Щодо ПДВ податківці висловили однозначну позицію: українським компаніям доведеться нараховувати податок.
Згідно з підпунктами «а» і «б» п. 185.1 ПКУ об’єктом оподаткування є послуги, місце постачання яких розташоване в Україні.
Для консультаційних, юридичних (зокрема адвокатських), а також IT-послуг (розроблення, тестування ПЗ, опрацювання даних) діє особливе правило (п. 186.3 ст. 186 ПКУ): місце постачання визначається за місцем реєстрації отримувача.
Висновок ДПС: позаяк фактичним отримувачем усіх цих послуг є резидент України, у вітчизняного підприємства автоматично виникають податкові наслідки з ПДВ.
ПДФО та ВЗ: можливе застосування угод про уникнення подвійного оподаткування
Якщо іноземець отримує дохід із джерелом походження з України, українська компанія вважається його податковим агентом (пп. 170.10.3 ПКУ). Тому бізнес зобов’язаний зазначити таку виплату в єдиній звітності (в додатку 4ДФ) й утримати:
- ПДФО — 18%;
- військовий збір — 5%.
Незважаючи на це, такому іноземцю доведеться декларувати отриманий з України дохід у країні свого резидентства. І, найімовірніше, сплачувати з нього місцеві податки.
Проте є легальний спосіб уникнути подвійного оподаткування.
Податківці нагадали про пріоритет міжнародних договорів (пп. 3.2 ст. 3 ПКУ). Щоб звільнити дохід нерезидента від українських податків (або застосувати понижену ставку), бізнес має отримати від іноземця довідку про статус податкового резидентства (або її нотаріальну копію), оформлену згідно з вимогами ст. 103 ПКУ. Тобто доказ того, що іноземець є резидентом іншої країни, з якою в України є ратифікована конвенція (угода) про уникнення подвійного оподаткування.
Висновок ДПС: за наявності такої офіційної довідки підприємство має право застосувати правила міжнародної конвенції про уникнення подвійного оподаткування та не утримувати українські ПДФО і військовий збір (або утримувати за зниженою ставкою).
ЄСВ: чи треба його нараховувати на суму винагороди іноземцю?
Найбільш інтригуючим виявилося роз’яснення щодо ЄСВ.
Податківці нагадали, що застрахованими особами в Україні є як громадяни, так і іноземці, які працюють за трудовими або цивільно-правовими договорами (ЦПД), якщо інше не передбачено міжнародними угодами.
На думку податківців у згаданому вище листі, саме міжнародні угоди (їх наявність та ратифікація) визначають, сплачувати ЄСВ з винагороди іноземцю чи ні:
- Польща: з нею в Україні діє ратифікована Угода про соціальне забезпечення від 18.05.2012. За її правилами (ст. 6), на особу поширюється законодавство тієї країни, де вона фактично працює. Позаяк польський ФОП консультує на території Польщі, винагорода не є базою для нарахування українського ЄСВ;
- Німеччина: тут ситуація інша. Угода про соціальне забезпечення між Україною та ФРН від 07.11.2018 досі не ратифікована Верховною Радою, а отже, не набрала чинності. Позаяк угода з Німеччиною не діє, виплати німецькому адвокату та українському ІТ-спеціалісту в Німеччині можуть бути базою для нарахування ЄСВ, якщо такі послуги надаються за гіг-контрактами або іншими договорами цивільно-правового характеру.
Проте радимо українським СГ отримати власну ІПК щодо цього. Адже лист не є нормативним документом, а в деяких ІПК податківці наводили протилежну позицію.
Наприклад:
— якщо фізособа-нерезидент, зареєстрована як фізособа-підприємець за законодавством іноземної держави, надає послуги з території такої іноземної держави, то у розумінні Закону №2464 такий нерезидент не є застрахованою особою, а юрособа не є його страхувальником. Тобто дохід, який виплачується платником на користь зазначеного нерезидента, не є базою нарахування єдиного внеску (ІПК від 13.02.2026 №835/ІПК/99-00-24-03-03);
— якщо підприємство виплачує іноземному громадянину, який не мешкає в Україні, винагороду (кошти) на підставі цивільно-правової угоди, то сума такої винагороди не є базою нарахування єдиного внеску, бо такий іноземець відповідно до вимог чинного законодавства України не є застрахованою особою, а зазначене підприємство не є його роботодавцем — страхувальником (ІПК від 08.05.2018 №2046/6/99-99-15-02-02-15/ІПК).