Суттєво. ДПСУ розповіла про наслідки ведення одноособової підприємницької діяльності в Польщі до припинення або завершення воєнного стану в Україні.
! ФОПам
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення <…> щодо практичного застосування окремих норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що виїхав до Республіки Польща, деорендує житло та планує проживати там до припинення або завершення дії воєнного стану в Україні. Тривалість перебування на території України становитиме менше 183 днів протягом податкового року (включаючи дні в’їзду та виїзду).
У Республіці Польща платник податків має намір зареєструвати одноосібну підприємницьку діяльність відповідно до законодавства Республіки Польща, отримувати дохід на рахунки, відкриті в польському банку та сплачувати податки з такої діяльності відповідно до норм податкового законодавства до бюджету Республіки Польща.
В Україні платник податків володіє рухомим і нерухомим майном (квартира, автомобіль), а також зареєстрований як фізична особа —підприємець.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи вважається платник податків резидентом України та чи зобов’язаний платник податків декларувати доходи, отримані від одноосібної підприємницької діяльності, зареєстрованої таким платником податків у Республіці Польща шляхом подання Декларації про майновий стан та доходи в Україні?
2. Чи відповідає податок з доходів фізичних осіб сплачений за лінійною ставкою (podatek liniowy) та податокз доходів фізичних осіб сплачений за паушальною системою оподаткування (ryczałtod przychodówe widencjonowanych) у Республіці Польщі, критеріям, викладеним у пп. 3 та 4 ст. 2 Конвенції між Урядом України і Урядом Республіки Польща про уникнення подвійного оподаткування доходів і майна та попередження податкових ухилень від 12 січня 1993 року (далі — Конвенція), для визнання їх подібними за суттю до податку на доходи фізичних осіб в Україні?
3. Чи підпадають податок з доходів фізичних осіб сплачений за лінійною ставкою (podatek liniowy) та податок з доходів фізичних осіб сплачений за паушальною системою оподаткування (ryczałtod przychodówe widencjonowanych) у Республіці Польща під дію ст. 24 Конвенції, якою передбачено правона залік податків, сплачених у Республіці Польща, в рахунок податкових зобов’язань в Україні за умови надання документального підтвердження сум сплаченого податку відповідно до вимог Кодексу, зокрема, пп. 170.11.2 п. 170.11 ст. 170 Кодексу?
4. Відповідно до п. 13.5 ст. 13 Кодексу для отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України, платник податку зобов’язаний надати довідку від уповноваженого органу держави, де отримано дохід, яка підтверджує суму сплаченого податку, а також базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка, за загальним правилом, підлягає легалізації у відповідній країні або в закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України. Згідно зі ст. 13 Закону України від 23 червня 2005 року №2709-IV«Про міжнародне приватне право», документи, видані уповноваженими органами іноземних держав, визнаються дійсними в Україні після їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України. Це правило поширюється на випадки, коли між Україною та відповідною державою укладено міжнародний договір, який скасовує вимоги у легалізації офіційних документів.
Україна є учасницею Гаазької конвенції 1961 року, яка спрощує процедуру легалізації документів шляхом проставлення апостиля. Однак, відповідно до Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року, офіційні документи, видані на території однієї договірної держави, визнаються дійсними на території іншої без необхідності консульської легалізації або апостилювання.
Враховуючи зазначене виникає питання:
1. Чи відповідає дійсності, що довідка про сплату податків, видана компетентними органами Республіки Польща, визнається дійсною в Україні без необхідності легалізації або апостилювання відповідно до ст. 15 Договору між Україною і Республікою Польща про правову допомогу та правові відносини у цивільних і кримінальних справах від 24 травня 1993 року?
2. Чи достатньо для підтвердження дійсності такої довідки забезпечити її переклад на українську мову з подальшим нотаріальним засвідченням цього перекладу для подання до податкових органів України для отримання права на зарахування податків, сплачених за межами України?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом (п. 1.1 ст. 1 Кодексу).
Визначення резидентського статусу фізичних осіб є визначальним для з’ясування порядку оподаткування доходів особи згідно з нормами Кодексу.
Нерезиденти — фізичні особи, які не є резидентами України (пп. «в» пп. 14.1.122 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Поняття «резидент» встановлено пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, відповідно до якого достатньою підставою для визначення особи резидентом є самостійне визначення нею основного місця проживання на території України у порядку, встановленому Кодексом, або її реєстрація як самозайнятої особи (абзац п’ятий пп. «в» пп. 14.1.213 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Кодексу самозайнята особа — це платник податку, який є фізичною особою — підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Таким чином, оскільки Ви зареєстровані в Україні як фізична особа — підприємець, то така реєстрація є достатньою підставою для визнання Вас згідно з нормами Кодексу резидентом України.
Оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, здійснюється відповідно до ст. 177 розділу IV Кодексу або глави I розділу XIV Кодексу залежно від обраної системи оподаткування.
Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичною особою — підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється ст. 177 Кодексу.
Об’єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов’язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця (п. 177.2 ст. 177 Кодексу).
Відповідно до 177.11 ст. 177 Кодексу фізичні особи — підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений пп. 49.18.4 п. 49.18 ст. 49 Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого на доходи від підприємницької діяльності в розмірах, визначених відповідно до закону.
Форма податкової декларації про майновий стан і доходи та Інструкція щодо заповнення податкової декларації про майновий стан і доходи, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 02.10.2015 №859, зі змінами.
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу ХІV Кодексу.
Згідно зі ст. 292 Кодексу для фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку доходом є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим НБУ на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).
Ведення обліку і складання звітності платниками єдиного податку регулюється ст. 296 Кодексу, згідно з п. 296.2 ст. 296 Кодексу платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, що місячні авансові внески, визначені п. 295.1 ст. 295 Кодексу, а також відомості про суми єдиного внеску, нарахованого, обчисленого і сплаченого в порядку, визначеному законом для даної категорії платників.
Платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду (п. 296.3 ст. 296 Кодексу).
Форми податкових декларацій платника єдиного податку затверджено наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 №578.
Враховуючи викладене, у разі якщо фізична особа — підприємець отримує доходи з джерел за межами України, які не пов’язані з результатом від здійснення господарської діяльності за обраними КВЕД, то такі доходи не включаються до доходу фізичної особи — підприємця, але оподатковується за загальними правилами, встановленими Кодексом для платників податку — фізичних осіб.
Оподаткування іноземних доходів регулюється п. 170.11 ст. 170 Кодексу, згідно з пп. 170.11.1 якого у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов'язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:
а) доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв'язку з розподілом прибутку, або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11-1 ст. 170 Кодексу.
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).
Також вказаний дохід для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу,є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить, зокрема, для платників, зазначених у пп. 1 пп. 1.1 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, — 5 відс. від об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1 пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, крім доходів, які оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 4 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1 пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Так, згідно з пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) передбачено ст. 179 Кодексу.
Відповідно до п. 3 ст. 2 Конвенції податками, на які поширюється Конвенція, зокрема, є:
a) в Україні:
(i)податок на прибуток (доходи) підприємств;
(ii)прибутковий податок з громадян України, іноземних громадян та осіб без громадянства;
(надалі «український податок»);
b) у Польщі:
(i)прибутковий податок з юридичних осіб;
(ii)прибутковий податок з фізичних осіб;
(iii)сільськогосподарський податок.
(надалі «польський податок»).
Конвенція застосовується також до будь-яких ідентичних або подібних по суті податків, які стягуються одною з Договірних Держав після дати підписання Конвенції, в доповнення до або замість існуючих податків цієї Договірної Держави. Компетентні органи Договірних Держав повідомляють один одного про будь-які істотні зміни, що відбудуться в їх законодавствах щодо оподаткування (п. 4 ст. 2 Конвенції).
Згідно з п. 1 ст. 24 Конвенції з урахуванням положень законодавства України, що стосуються звільнення податку, сплаченого на території за межами України (які не будуть суперечити головним принципам цього пункту), на польський податок, сплачуваний за законодавством Польщі та відповідно до цієї Конвенції прямо або шляхом вирахування прибутку, доходів або майна, що підлягає оподаткуванню, із джерел в Польщі, буде робитись знижка у вигляді кредиту проти будь-якого українського податку, обчислюваного стосовно того ж прибутку, доходу або майна, стосовно яких обчислюється український податок.
Враховуючи вищенаведене, з метою уникнення подвійного оподаткування платника податків враховуються податки, визначені п. 3 ст. 2 Конвенції та будь-які ідентичні або подібні до них по суті, які стягуються однією з Договірних Держав.
Звертаємо увагу, що нормами Кодексу не передбачено зменшення річного податкового зобов'язання з військового збору на суму податків, сплачених за кордоном.
Згідно з п. 13.4 ст. 13 Кодексу суми податків та зборів, сплачені за межами України, зараховуються під час розрахунку податків та зборів в Україні за правилами, встановленими Кодексом.
Для отримання права на зарахування податків та зборів, сплачених за межами України, платник зобов’язаний отримати від державного органу країни, де отримується такий дохід (прибуток), уповноваженого справляти такий податок, довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об’єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації у відповідній країні, відповідній закордонній дипломатичній установі України, якщо інше не передбачено чинними міжнародними договорами України (п. 13.5 ст. 13 Кодексу).
Статтею 13 Закону України від 23 червня 2005 року №2709-ІV «Про міжнародне приватне право» визначено, що документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.
З 2002 року Україна приєдналась до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів, вчиненої в Гаазі 05 жовтня 1961 року, яка набрала чинності для України 22.12.2003 (далі — Гаазька Конвенція) Закон України від 10 січня 2002 року №2933 «Про приєднання України до Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів»).
Відповідно до ст. 2 Гаазької Конвенції кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Для цілей цієї Конвенції під легалізацією розуміється тільки формальна процедура, що застосовується дипломатичними або консульськими агентами країни, на території якої документ має бути представлений, для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплено документ.
Статтею 3 Гаазької Конвенції передбачено, що єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
За інформацію, розміщеною на офіційному сайті Гаазької Конференції з міжнародного приватного права (www.hcch.net) Польща є однією з договірних держав — учасниць Гаазької Конвенції.
Таким чином, документи, які видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, яка здійснюється шляхом проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений.
Враховуючи вищенаведене, з метою зарахування податків та зборів, сплачених у Польщі, платник податків зобов'язаний отримати від державного органу Польщі довідку про суму сплаченого податку та збору, а також про базу та/або об'єкт оподаткування. Зазначена довідка підлягає легалізації шляхом проставлення апостиля компетентним органом Польщі та супроводжується нотаріально засвідченим перекладом українською мовою.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.