Суттєво. За п. 164.2 ПКУ до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи не включається сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування, сплачена резидентом Дія Сіті за своїх працівників та гіг-спеціалістів, в межах 30% зарплати (винагороди).
! Резидентам Дія Сіті
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 та пп. «в» пп. 69.41.3 пп. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення ТОВ <…> (далі — Товариство) від <…> щодо застосування окремих норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у своєму зверненні повідомляє, що Товариство є податковим резидентом України, платником податку на прибуток на особливих умовах (резидент Дія Сіті) та платником ПДВ. В ході здійснення своєї господарської діяльності Товариством укладено договір добровільного медичного страхування за яким Товариство сплачує страхові платежі за найманих працівників\гіг-спеціалістів Товариства (надалі − Договір). Строк дії укладеного Договору становить 1 рік. Невід’ємною частиною Договору є додаток у якому Товариство та Страховик закріплюють перелік застрахованих осіб на дату укладення договору добровільного медичного страхування.
В силу реалізації найманими працівниками\гіг-спеціалістами своїх прав, Товариство не може гарантувати, що кожний працівник\гіг-спеціаліст, що вказаний Переліку застрахованих осіб працюватиме протягом всього строку дії Договору та\або не буде достроково розірвано гіг-контракт. За таких умов, Перелік застрахованих осіб, який є невід’ємною частиною Договору змінюється, шляхом укладення відповідних додаткових угод про внесення змін до нього, а страхова премія сплачується Товариством за звільнених/найнятих протягом строку дії Договору співробітників та гіг-спеціалістів, протягом періоду, що є менше ніж 1 рік.
На думку Товариства, зазначені зміни Переліку застрахованих осіб не впливають на загальний строк дії Договору і, відповідно, не призводять до втрати Товариством права на застосування податкової пільги, що передбачена пп. «в» та п. п «г» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу (за умови відповідності такого договору іншим вимогам пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи може Товариство відповідно до пп. «в» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу скористатись пільгою з оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми страхових внесків, сплачених Товариством за договором добровільного медичного страхування найманих працівників, які приєдналися до Договору після початку його дії та для яких фактичний термін користування послугами страхування становить менше року?
2. Чи може Товариство відповідно до пп. «в» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу скористатись пільгою з оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми страхових внесків, сплачених Товариством за договором добровільного медичного страхування найманих працівників, які виключені з переліку застрахованих осіб та для яких фактичний термін користування послугами страхування становить менше року?
3. Чи може Товариство відповідно до пп. «г» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу скористатись пільгою з оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми страхових внесків, сплачених Товариством за договором добровільного медичного страхування гіг-спеціалістів, які приєдналися до Договору після початку його дії та для яких фактичний термін користування послугами страхування становить менше року?
4. Чи може Товариство відповідно до пп. «г» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу скористатись пільгою з оподаткування податком на доходи фізичних осіб суми страхових внесків, сплачених Товариством за договором добровільного медичного страхування гіг-спеціалістів, які виключені з переліку застрахованих осіб та для яких фактичний термін користування послугами страхування становить менше року?
Законом України від 18 листопада 2021 року №1909-ІХ «Про страхування» (далі — Закон №1909) передбачено, зокрема, що страхувальник — це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (ст. 1 Закону №1909).
Згідно з частиною першою ст. 89 Закону №1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
У договорі страхування обов’язково зазначаються з урахуванням особливостей, визначених частиною третьою цієї статті, зокрема, строк дії договору страхування, порядок вступу його в дію, період (періоди) страхування, територія дії договору страхування (частина друга ст. 89 Закону №1909).
Відповідно до пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування — договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
При цьому страхова премія (страховий платіж, страховий внесок) — плата у грошовій формі за страхування, яку страхувальник зобов’язаний сплатити страховику згідно з договором страхування (частина перша ст. 1 Закону №1909).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 якого об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Водночас перелік доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку визначено п. 164.2 ст. 164 Кодексу, зокрема, сума страхових платежів (страхових внесків, страхових премій), у тому числі за договорами добровільного медичного страхування, сплачена будь-якою особою — резидентом за платника податку чи на його користь, крім сум, що сплачуються:
роботодавцем — резидентом за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення платника податку та/або за договорами добровільного медичного страхування в межах 30 відсотків нарахованої заробітної плати такому працівнику (пп. «в» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
резидентом Дія Сіті за свій рахунок за договорами недержавного пенсійного забезпечення та/або за договорами добровільного медичного страхування платника податку — гіг-спеціаліста в межах 30 відсотків нарахованої винагороди такому гіг-спеціалісту(пп. «г» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2—167.5 ст. 167 Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб до бюджету здійснюються у порядку, встановленому у ст. 168 Кодексу.
Відповідно до пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу.
Враховуючи викладене, положення пп. «в» та «г» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, застосовується до страхових внесків, сплачених за свій рахунок резидентом Дія Сіті за гіг-спеціалістів та найманих працівників згідно з договорами добровільного медичного страхування, які відповідають вимогам, визначеним пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Тобто, якщо строк дії договору добровільного медичного страхування, укладеного між юридичною особою та страховою компанією, не змінюється (строк дії один рік), але зі списку працівників/гіг-спеціалістів, на яких поширюється зазначений договір, виключаються працівники/гіг-спеціалісти та на їх місце включаються нові працівники/гіг-спеціалісти, то такі зміни не впливають на дію вказаного договору, а отже роботодавець має право застосовувати при оподаткуванні доходу у вигляді страхових внесків норми пп. «в» та «г» пп. 164.2.16 п. 164.2 ст. 164 Кодексу, за умови дотримання інших вимог, визначених пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.