Суттєво. Якщо працівник звільняється, не відпрацювавши рік, при цьому строк дії колективного договору страхування не змінюється (так і залишається один рік), але з переліку застрахованих осіб звільнений працівник виключається та додається новий працівник, це не вважається порушенням пп. 14.1.52 ПКУ, здійснювати коригування та нараховувати пеню не потрібно.
! Роботодавцям — платникам податку на прибуток
Державна податкова служба України розглянула звернення Товариства з обмеженою відповідальністю <…> (далі — ТОВ) щодо окремих питань оподаткування податком на прибуток підприємств операцій за договорами добровільного медичного страхування та, керуючись ст. 52 та пп. «в» пп. 69.41.3 пп. 69.41 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено в зверненні, ТОВ має намір укласти зі страховою компанією договір добровільного медичного страхування, що відповідає вимогам пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу. Під час дії Договору страхування можливі зміни в списках застрахованих осіб у зв’язку із звільненням працівників та приєднанням до договору страхування нових працівників.
Підприємство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступного питання:
Чи дійсно коригування фінансового результату до оподаткування відповідно до ст. 123-1 Кодексу не здійснюється при звільненні одного з працівників, який є застрахованою особою, якщо така зміна переліку застрахованих осіб не змінює строку дії договору? При цьому ніяких повернень сум страхових платежів на користь підприємства або застрахованих осіб не відбувається?
Відповідно до ст. 980 Цивільного кодексу України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов’язаного з об’єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Законом України від 18 листопада 2021 року №1909-ІХ «Про страхування» (далі — Закон №1909) передбачено, зокрема, що страхувальник — це особа, яка уклала із страховиком договір страхування або є страхувальником відповідно до законодавства (п. 68 частини першої ст. 1 Закону №1909-ІХ).
Застрахована особа — фізична особа, визначена страхувальником у договорі страхування, життя, здоров’я, працездатність та/або пенсійне забезпечення якої є об’єктом страхування за договором страхування (п. 15 частини першої ст. 1 Закону №1909).
Згідно з частиною першою ст. 89 Закону №1909 страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України.
Згідно з пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу договір добровільного медичного страхування — договір страхування, який передбачає страхову виплату, що здійснюється закладам охорони здоров’я у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком. Такий договір має також передбачати мінімальний строк його дії один рік та повернення страхових платежів виключно страхувальнику при достроковому розірванні договору.
Відповідно до ст. 123-1 Кодексу, якщо договір довгострокового страхування життя чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, протягом перших п’яти років його дії розривається з будь-яких причин, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, до закінчення мінімального строку його дії або до настання відповідного страхового випадку, встановлених цим Кодексом та іншим законодавством, в результаті чого відбувається часткова страхова виплата, виплата викупної суми чи повне припинення зобов’язань страховика за таким договором перед таким платником податку або порушуються інші вимоги, встановлені цим Кодексом до таких договорів, а також вимоги до договорів добровільного медичного страхування, крім випадку, передбаченого абзацом четвертим цієї статті, то платник податку — страхувальник, який визнав у бухгалтерському обліку витрати, зобов’язаний збільшити фінансовий результат до оподаткування звітного періоду на суму таких попередньо сплачених платежів, внесків, премій із нарахуванням пені в розмірі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на кінець звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору або такий договір перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом.
Податкові зобов’язання страховика у зв’язку з обставинами, зазначеними в абзаці першому цього підпункту, за період до кінця звітного періоду, в якому відбулося розірвання договору довгострокового страхування життя чи договору страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договору страхування додаткової пенсії, або такий договір чи договір добровільного медичного страхування перестав відповідати вимогам, передбаченим цим Кодексом, корегуванню не підлягають.
Штрафні санкції за заниження об’єкта оподаткування з податку на прибуток у випадках, визначених цим підпунктом, як до страховика, так і до платника податку не застосовуються.
Договір довгострокового страхування життя, договір медичного страхування чи договір страхування в межах недержавного пенсійного забезпечення, зокрема, договір страхування додаткової пенсії, в якому страхувальником є роботодавець, може передбачати:
зміну страхувальника (роботодавця) на нового страхувальника, яким може бути або новий роботодавець, або застрахована особа, у разі звільнення застрахованої особи;
зміну страховика на нового страховика.
При цьому така зміна страхувальника (страховика) повинна підтверджуватися тристоронньою угодою між страхувальником (страховиком), новим страхувальником (страховиком) та страховиком (страхувальником), за умови отримання відповідної згоди від застрахованої особи у порядку, визначеному законодавством та/або договором страхування.
Отже, коригування, передбачене ст. 123-1 Кодексу, застосовується, зокрема до договорів добровільного медичного страхування, якщо такі договори перестали або не відповідають вимогам, передбаченим п. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, які передбачають:
при достроковому розірванні договору повернення страхових платежів має здійснюватися виключно страхувальнику;
договір має передбачати мінімальний строк його дії один рік;
страхова виплата, у разі настання страхового випадку, пов’язаного із хворобою застрахованої особи або нещасним випадком, має здійснюватися закладам охорони здоров’я.
Таким чином, якщо платник податку на прибуток — страхувальник визнав у бухгалтерському обліку витрати за договором добровільного медичного страхування своїх працівників, до якого у подальшому внесені зміни, якими змінено перелік застрахованих осіб без зміни строку дії такого договору, то у разі дотримання вимог Закону №1909 та пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу внесені зміни не є підставою для визнання такого договору таким, що не відповідає вимогам Кодексу, та за фактом таких змін коригування фінансового результату до оподаткування, передбачене ст. 123-1 Кодексу, не застосовується та не нараховується пеня.
Тобто, якщо працівник звільняється, не відпрацювавши рік, при цьому строк дії колективного договору страхування не змінюється (так і залишається один рік), але з переліку застрахованих осіб звільнений працівник виключається (шляхом внесення змін до чинного договору) та додається новий працівник, то такий правочин не вважається порушенням пп. 14.1.52-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексута здійснювати коригування та нараховувати пеню за ст. 123-1 Кодексу не потрібно.
Водночас зазначаємо, що кожен конкретний випадок податкових взаємовідносин, у тому числі і тих, про які йдеться мова у зверненні, необхідно розглядати з урахуванням договірних умов та обставин здійснення відповідних господарських операцій, у тому числі з детальним вивченням та аналізом первинних документів і матеріалів, оформленням яких супроводжувались такі операції, що дозволяють ідентифікувати фактичну їх сутність.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).