Суттєво. Продавець застосовує логістичну компанію для доставки товарів покупцям. Чи може він застосовувати ПРРО з типом «пересувний» для здійснення розрахунків за місцем доставки?
! Продавцям і експедиторам
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення ТОВ <…> (далі — Товариство) від №<…> про надання індивідуальної податкової консультації, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) повідомляє таке.
Відповідно до тексту звернення, Товариство здійснює діяльність у сфері торгівлі.
Враховуючи викладене вище, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з таких питань (в контексті звернення):
1. Чи може Товариство використовувати ПРРО з типом «пересувний», для здійснення розрахунків на адресі визначеної кінцевим споживачем з видачою електронного розрахункового документа встановленої форми, при доставці товару експедитором та/або логістичною компанією?
2. Чи може Товариство приймати оплату у додатку, за допомогою систем мобільних платежів шляхом підтвердження у додатку списання коштів за доставлений товар, на адресі визначеної кінцевим споживачем при доставці товару експедитором та/або логістичною компанією?
Перед наданням відповіді слід зауважити, що звернення сформульовано у такий спосіб, що не дає можливості однозначно зрозуміти, яким чином експедитор та/або логістична компанія, не маючи доступу до програмного реєстратора розрахункових операцій, зможуть провести розрахунки за продані товари «на адресі визначеної кінцевим споживачем».
Разом з цим повідомляємо, що правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій (далі — РРО / ПРРО) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг встановлені в Законі України від 06 липня 1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (далі — Закон №265) та нормативно-правових актах, прийнятих на його виконання.
Дія Закону №265 поширюється на усіх суб’єктів господарювання (далі — СГ), їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) СГ, які здійснюють розрахунки у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а порядок проведення таких розрахунків встановлено в розділі ІІ Закону №265.
Зокрема, у статті 3 Закону №265 встановлено обов’язок СГ проводити розрахунки як у готівковій, так і в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо), на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи РРО / ПРРО з роздрукуванням відповідних розрахункових документів.
Обов’язок застосування РРО / ПРРО залежить не від форми розрахунків, а виникає виключно за наявності обставин, що супроводжують господарські операції СГ, які чітко визначені у законодавстві, у тому числі у нормах його прямої дії, які встановлюють винятки із загальних правил.
Відповідно до пункту 2 глави 3 розділу II Порядку реєстрації, ведення реєстру та застосування програмних реєстраторів розрахункових операцій, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 №547, ПРРО може бути встановлений та застосовуватися лише на пристрої, що належить СГ на праві власності, володіння, користування, на якого зареєстровано ПРРО. Розрахункові операції на такому ПРРО можуть проводити лише ті особи, сертифікати електронних підписів та/або печаток яких внесені до Реєстру щодо такого ПРРО.
У розділі 4 «Дані щодо ПРРО» заяви №1-ПРРО в залежності від призначення ПРРО зазначається його тип — стаціонарний, пересувний, каса самообслуговування, інтернет торгівля.
Для проведення розрахунків поза межами господарської одиниці реєструється ПРРО з типом «Пересувний».
Враховуючи викладене, та як відповідь на питання 1 повідомляємо, що Товариство може застосовувати ПРРО з типом «Пересувний» при проведенні розрахунків за проданий товар «на адресі визначеної кінцевим споживачем».
При цьому проводити такі розрахунки через ПРРО можуть лише особи Товариства, сертифікати електронних підписів та/або печаток яких внесені до Реєстру щодо такого ПРРО.
Разом з цим, ні експедитор ні логістична компанія за природою та колом обов’язків не є учасниками відносин в яких Товариство виступає продавцем і тому не може та не виконує «де-юре» обов’язку Товариства з надання фіскального касового чека споживачу.
Водночас використання послуг кур’єра або перевізника (у розумінні Закону України від 01 липня 2004 року №1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність»), як учасників відносин купівлі-продажу товарів позбавить необхідності проводити розрахунки із споживачами.
У відповідь на питання 2 слід зазначити, що в наведених у зверненні обставинах проведення розрахунків за продані товари за допомогою банківських систем дистанційного обслуговування та/або сервісів переказу коштів законодавством, що встановлює порядок проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Водночас продаж товарів має здійснюватися з урахуванням вимог спеціального законодавства у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг з врахуванням обмежень обігу підакцизних товарів.
У відповідності до пункту 52.2 статті 52 Кодексу податкова консультація має індивідуальний характер, діє в межах законодавства, яке було чинним на момент надання такої консультації і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.