Суттєво. Якщо товар купується на міжнародних торгівельних майданчиках в Інтернеті, до того ж є вживаним (часто купується у фізосіб), які документи треба мати для його оприбуткування та визнання витрат?
! Продавцям — ЮО та ФОП
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення <…> щодо окремих питань застосування спрощеної системи оподаткування та в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомляє, що розглядає можливість придбання вживаної техніки (зокрема, ноутбуків) через міжнародні електронні торгові майданчики, такі як eBay, Amazon та подібні, з метою подальшого продажу в Україні.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи є достатньою підставою для формування первинного документа комплект таких матеріалів: інвойс рахунок-фактура, сформований автоматично системою маркетплейсу (eBay, Amazon), що містить дату, ПІБ або назву продавця, найменування товару, його кількість і ціну; банківська виписка або підтвердження з платіжної системи про оплату товару?
2. Чи можна вважати комплект документів достатнім для відображення господарської операції в бухгалтерському обліку та у разі податкової перевірки?
3. Якщо інвойс з маркетплейсу та платіжний документ (банківська виписка або підтвердження з платіжної системи) не містять окремих реквізитів, передбачених ст. 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» (далі — Закон №996) (наприклад, підпису чи печатки продавця), чи буде достатнім доповненням до такого комплекту документів надання митної декларації, трекінг-номера або підтвердження отримання товару для підтвердження господарської операції в бухгалтерському обліку?
Щодо питань першого — третього
Частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим п. 44.1 ст. 44 Кодексу.
Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначено Законом №996.
Бухгалтерський облік є обов’язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону №996).
Відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством, або власник відповідно до законодавства та установчих документів.
Згідно з частиною першою ст. 9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Відповідно до частини другої ст. 9 Закону №996 первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов’язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Відповідно до Закону №996 первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг, зокрема, Закону України від 22 травня 2003 року №851-IV «Про електронні документи та електронний документообіг» зі змінами та доповненнями та Закону України від 05 жовтня 2017 року №2155-VІІІ «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» зі змінами та доповненнями.
Крім того, порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг, які відкриті в надавачів платіжних послуг з обслуговування рахунку та обов’язкові реквізити платіжної інструкції, вимоги щодо їх заповнення визначає Інструкція про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затверджена постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року №163 (далі — Інструкція №163).
Згідно з п. 9 розділу I Інструкції №163 ініціатор (платник) має право оформити платіжну інструкцію в електронній або паперовій формі. Форма, порядок надання платіжної інструкції, засоби дистанційної комунікації для ініціювання платіжних операцій визначаються умовами договору між користувачем і надавачем платіжної послуги.
Відповідно до п. 10 розділу I Інструкції №163 ініціатор заповнює реквізити платіжної інструкції державною мовою з урахуванням вимог, зазначених в указівках щодо заповнення реквізитів платіжної інструкції, оформленої в паперовій або електронній формі, та вимог розділів II — IV, VI, VII Інструкції №163.
Згідно з п. 37 розділу II Інструкції №163 платіжна інструкція, оформлена платником в електронній або паперовій формі, повинна містити такі обов’язкові реквізити: дату складання і номер, унікальний ідентифікатор платника або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код платника та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг платника, суму цифрами та словами, призначення платежу, підпис(и) платника, унікальний ідентифікатор отримувача або найменування/прізвище, власне ім’я, по батькові (за наявності), код отримувача та номер його рахунку, найменування надавача платіжних послуг отримувача.
Платник заповнює реквізит «Призначення платежу» платіжної інструкції так, щоб надавати отримувачу коштів повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється платіжна операція. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України (п. 41 розділу II Інструкції №163).
Враховуючи викладене, документальним підтвердженням проведення фізичною особою — підприємцем зовнішньоекономічної діяльності з нерезидентом є документи первинного обліку, які відповідають вимогам чинного законодавства, зокрема, але не виключно платіжна інструкція, інвойс тощо.
Разом з тим відповідно до п. 1 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №459, Міністерство економіки України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику, зокрема, у сфері розвитку підприємництва.
Крім того, згідно з п. 1 Положення про Міністерство фінансів України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року №375, Міністерство фінансів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, зокрема, державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту.
Таким чином, з питань, наведених у Вашому зверненні,при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (продаж товарів на міжнародних маркетплейсах) доцільно звернутися до Міністерства економіки України та Міністерства фінансів України.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.1
1 Ця індивідуальна податкова консультація діє до зміни/втрати чинності норм законодавства, щодо яких надано індивідуальну податкову консультацію.