Суттєво. Податківці вважають, що це не є порушенням вимог п. 133.4 ПКУ для перебування зазначеної релігійної організації у Реєстрі неприбуткових організацій. Хоча такий висновок вони наводять для благодійної допомоги!
! Релігійним неприбутковим організаціям
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Релігійної організації <…> (далі — Релігійна організація) щодо окремих питань оподаткування релігійної організації у статусі неприбуткової організації, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), у межах компетенції повідомляє.
Згідно зі зверненням Релігійної організації у статусі неприбуткової організації такою організацією розглядається можливість для виплати своїм мобілізованим працівникам матеріальної допомоги, що відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року №5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 року за №114/8713, зі змінами (далі — Інструкція №5), відноситься до складу фонду оплати праці.
Враховуючи викладене вище, у зверненні Релігійної організації поставлено такі запитання для отримання індивідуальної податкової консультації:
1. Чи правильним є розуміння, що відповідно до пп. 2.3.3 п. 2.3 Інструкції №5 неприбуткова релігійна організація може проводити щомісячні нарахування та виплати матеріальної допомоги, що відноситься до складу фонду оплати праці, своїм мобілізованим працівникам протягом періоду їх увільнення від роботи у зв’язку з проходженням ними військової служби.
2. Чи не будуть вважатися такі виплати розподілом доходів серед працівників для цілей дотримання вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу?
Щодо запитань 1 та 2
Перш за все зазначимо, що оскільки відповідно до пп. 19-1.1.28 п. 19-1.1 ст. 19-1 Кодексу до функцій контролюючих органів належить, зокрема, надання індивідуальних податкових консультацій, інформаційно-довідкових послуг з питань податкового та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, питання надання роз’яснень щодо застосування законодавства про оплату праці та Інструкції №5 не належать до компетенції ДПС.
Як встановлено ст. 1 Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» (зі змінами), заробітна плата — це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
При цьому, основні методологічні положення щодо визначення показників оплати праці у формах державних статистичних спостережень з метою одержання об’єктивної статистичної інформації про розміри та структуру заробітної плати найманих працівників містить Інструкція №5.
Пунктом 133.4 ст. 133 Кодексу встановлено, що не є платниками податку на прибуток підприємств неприбуткові підприємства, установи та організації у порядку та на умовах, встановлених цим пунктом.
Так, згідно з пп. 133.4.1 п. 133.4 ст. 133 Кодексу неприбутковим підприємством, установою та організацією для цілей оподаткування податком на прибуток підприємств є підприємство, установа та організація (далі — неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам:
утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників у розумінні Цивільного кодексу України), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов’язаних із ними осіб. Для цілей цього абзацу не вважається розподілом отриманих доходів (прибутків) фінансування видатків, визначених пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу;
установчі документи якої (або установчі документи організації вищого рівня, на підставі яких діє неприбуткова організація відповідно до закону) передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду, іншим юридичним особам, що здійснюють недержавне пенсійне забезпечення відповідно до закону (для недержавних пенсійних фондів), або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення). Положення цього абзацу не поширюється на об’єднання та асоціації об’єднань співвласників багатоквартирних будинків та житлово-будівельні кооперативи;
внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій (далі — Реєстр).
Доходи (прибутки) неприбуткової організації відповідно до пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.
Доходи неприбуткових релігійних організацій використовуються також для здійснення неприбуткової (добродійної) діяльності, передбаченої законом для релігійних організацій, у тому числі надання гуманітарної допомоги, здійснення благодійної діяльності, милосердя.
При цьому відповідно до п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану не вважається порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу передача майна, надання послуг неприбутковою організацією, використання доходів (прибутків) неприбуткової організації для фінансування видатків, не пов’язаних з реалізацією мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами, за умови що такі послуги, майно добровільно перераховані (надані, передані) Збройним Силам України, Національній гвардії України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки України, Державній прикордонній службі України, Міністерству внутрішніх справ України, Управлінню державної охорони України, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, добровольчим формуванням територіальних громад, іншим утвореним відповідно до законів України військовим формуванням, їх з’єднанням, військовим частинам, підрозділам, установам або організаціям, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони держави, а також на користь центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту, сил цивільного захисту та/або закладам охорони здоров’я державної, комунальної власності, та/або структурним підрозділам з питань охорони здоров’я обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, та/або грошові кошти, перераховані на відкриті Національним банком України рахунки державних органів, призначені для фінансового забезпечення заходів з відсічі збройної агресії проти України та ліквідації її наслідків, національної безпеки та оборони, відновлення, підтримки і розвитку України, надання гуманітарної допомоги, а також для залучення коштів на підтримку Збройних Сил України та/або надання благодійної допомоги фізичним особам (крім засновників, учасників таких організацій або пов’язаних з ними осіб) з числа:
учасників бойових дій, військовослужбовців (резервістів, військовозобов’язаних) та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, добровольчих формувань територіальних громад, поліцейських та працівників Національної поліції України, у тому числі тих, які зазнали поранення, контузії чи іншого ушкодження здоров’я, які захищають (захищали) незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, беруть (брали) безпосередню участь у відсічі збройної агресії та забезпеченні національної безпеки, усуненні загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності у період дії воєнного, надзвичайного стану в Україні, перебуваючи безпосередньо в районах здійснення зазначених заходів, або на користь членів їхніх сімей (у розумінні пп. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу) військовослужбовців, які загинули, померли внаслідок поранення, контузії чи каліцтва;
працівників підприємств, установ, організацій, сил цивільного захисту, які залучаються (залучалися) та беруть (брали) безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації, перебуваючи безпосередньо в районах проведення бойових дій та у період здійснення бойових дій, у порядку, встановленому законодавством, або на користь членів їхніх сімей (у розумінні пп. 165.1.54 п. 165.1 ст. 165 Кодексу);
фізичних осіб, які мешкають (мешкали) на території населених пунктів, у яких проводяться (проводилися) бойові дії, та/або які вимушено покинули місце проживання у зв’язку з проведенням бойових дій у таких населених пунктах.
До неприбуткових організацій, що відповідають вимогам п. 133.4 ст. 133 Кодексу і не є платниками податку, як передбачено пп. 133.4.6 п. 133.4 ст. 133 Кодексу, зокрема, можуть бути віднесені релігійні організації.
У разі недотримання релігійною організацією вимог, визначених абзацом другим пп. 133.4.1 та підпунктом 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 Кодексу (з урахуванням положень п. 63 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу), така неприбуткова організація підлягає виключенню з Реєстру з визначенням податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств відповідно до підпунктів 133.4.3 та 133.4.4 п. 133.4 ст. 133 Кодексу.
Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається із Закону України від 23 квітня 1991 року №987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації» зі змінами (далі — Закон №987) та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього (частина друга ст. 2 Закону №987).
Відповідно до ст. 7 Закону №987 релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно зі своїми статутами (положеннями).
Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об’єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об’єднання представляються своїми центрами (управліннями).
Статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому ст. 14 Закону №987 (частина перша ст. 12 Закону №987).
Релігійні організації, як передбачено ст. 18 Закону №987, володіють, користуються і розпоряджаються майном, яке належить їм на праві власності. Релігійні організації можуть бути обмежені у здійсненні права власності лише у випадках і в порядку, передбачених законом.
Релігійні організації мають право власності на майно, придбане або створене ними за рахунок власних коштів, пожертвуване громадянами, організаціями або передане державою, а також придбане на інших підставах, передбачених законом.
Особливості трудових правовідносин у релігійних організаціях наведені у ст. 25 Закону №987, згідно з положеннями якої релігійна організація має право приймати на роботу громадян.
Умови праці встановлюються за угодою між релігійною організацією та працівником і визначається трудовим договором, який укладається у письмовій формі.
Релігійна організація зобов’язана в установленому порядку зареєструвати трудовий договір.
У такому ж порядку реєструються документи, що визначають умови оплати праці священнослужителів, церковнослужителів, і осіб, які працюють у релігійних організаціях на виборних засадах.
Отже, проведення релігійною організацією у статусі неприбуткової організації у період дії правового режиму воєнного стану операцій з надання благодійної допомоги військовослужбовцям, які є мобілізованими працівниками такої релігійної організації, не є порушенням вимог п. 133.4 ст. 133 Кодексу для перебування зазначеної релігійної організації у Реєстрі.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 Кодексу).