Суттєво. Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку при придбанні товарів, послуг, необоротних активів (в тому числі за рахунок грантових коштів), можуть бути віднесені до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН постачальником податкових накладних, за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту.
! Платникам ПДВ та податку на прибуток
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків у разі отримання коштів у вигляді гранту та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ і підпунктом «в» підпункту 69.41.3 підпункту 69.41 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні та додатках до нього, Товариство згідно з наказом Міністерства економіки України від 27.06.2024 №15548 «Про надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості» отримало кошти у вигляді гранту для придбання виробничого обладнання (тонкопильного рамного верстату).
Отримані кошти згідно з укладеним договором купівлі-продажу Товариство перерахувало постачальнику у якості передоплати за обладнання, а постачальник на суму отриманої передоплати склав відповідні податкові накладні. Після здійснення оплати у повному обсязі обладнання було отримано Товариством від постачальника та введено в експлуатацію з 01.01.2025 Амортизація у 2024 році не нараховувалась.
Товариство є платником податку на прибуток, у якого річний дохід (з врахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн та прийняло рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці.
З огляду на викладене, Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1) чи має право Товариство включити до податкового кредиту суми податку на підставі податкових накладних, отриманих від постачальника обладнання;
2) чи виникають у Товариства податкові зобов’язання з податку на прибуток та ПДВ у зв’язку з отриманням грантових коштів;
3) щодо особливостей відображення в податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств операцій з отримання Товариством грантових коштів;
4) яким чином відобразити в декларації з податку на прибуток підприємств нарахування амортизації по обладнанню, придбаному за рахунок грантових коштів?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу І ПКУ).
Відповідно до пунктів 5.1 — 5.3 статті 5 розділу I ПКУ поняття, правила та положення, установлені ПКУ та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 розділу I ПКУ. У разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням ПКУ, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення ПКУ. Інші терміни, що застосовуються у ПКУ і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.
Грант — це фінансові чи інші ресурси, надані на безоплатній і безповоротній основі державою, юридичними, фізичними особами, у тому числі іноземними, та (або) міжнародними організаціями для розвитку матеріально-технічної бази для провадження наукової і науково-технічної діяльності, проведення конкретних фундаментальних та (або) прикладних наукових досліджень, науково-технічних (експериментальних) розробок, зокрема на оплату праці наукових (науково-педагогічних) працівників у рамках їх виконання, за напрямами і на умовах, визначених надавачами гранту (пункт 5 статті 1 Закону України від 26 листопада 2015 року №848-VIII «Про наукову і науково-технічну діяльність» із змінами і доповненнями).
Порядком надання грантів на створення або розвиток виробництв переробної промисловості, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 червня 2022 року №739 (далі — Постанова №739) передбачено, що гранти надаються для створення нових виробництв переробної промисловості або збільшення потужностей наявних виробництв переробної промисловості для покриття таких напрямів витрат, як:
придбання основних засобів виробництва (машини та обладнання), яке не підлягає відчуженню до виконання умов договору про надання гранту (крім випадків відчуження внаслідок звернення стягнення на нього уповноваженим банком відповідно до договору застави);
доставка та введення в експлуатацію основних засобів виробництва (верстатів, технологічного обладнання), включаючи програмне забезпечення.
Бюджетним грантом згідно з підпунктом 14.1.277-1 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ визнається цільова допомога у вигляді коштів або майна, що надаються на безоплатній і безповоротній основі за рахунок коштів державного та/або місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги для реалізації проекту або програми у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах у порядку, встановленому законом.
Перелік надавачів бюджетних грантів затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2021 року №867 «Про затвердження переліку надавачів бюджетних грантів» (зі змінами та доповненнями).
Відповідно до підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ фінансова допомога — фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.
Безповоротна фінансова допомога — це, зокрема, сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.
Отже, грантові кошти, які отримало Товариство від Міністерства економіки України на придбання основних засобів (обладнання (верстата)) для створення або розвитку переробного підприємства не є бюджетним грантом, а належать до безповоротної фінансової допомоги (безповоротної державної допомоги), яка надається відповідно до Постанови №739.
Щодо оподаткування ПДВ
Правові основи оподаткування ПДВ встановлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об’єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об’єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності (підпункт 14.1.185 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ).
Правила формування податкового кредиту визначено статтею 198 розділу V ПКУ.
Пунктом 198.3 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V ПКУ, протягом такого звітного періоду у зв’язку з:
придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи;
ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V ПКУ (пункт 198.6 статті 198 розділу V ПКУ).
Враховуючи викладене та виходячи із аналізу норм ПКУ і вказаних вище нормативно-правових актів, опису питань і фактичних обставин, наявних у зверненні, ДПС повідомляє.
Щодо питання 1
Суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку при придбанні товарів, послуг, необоротних активів (в тому числі за рахунок грантових коштів), можуть бути віднесені Товариством до складу податкового кредиту на підставі зареєстрованих в ЄРПН постачальником податкових накладних, за умови дотримання інших вимог ПКУ щодо формування податкового кредиту.
Щодо питань 2 та 3 (в частині оподаткування ПДВ)
У разі, якщо кошти, що отримуються Товариством, не є компенсацією вартості товарів/послуг, що безпосередньо постачаються Товариством (в тому числі третім особам), то при отриманні таких коштів податкових наслідків з ПДВ у Товариства не виникає, зокрема податкові зобов’язання з ПДВ нараховуються, та в податковій декларації з ПДВ сума таких коштів не відображається.
Щодо оподаткування податком на прибуток підприємств (питання 2 — 4)
Для застосування положень ПКУ щодо особливостей оподаткування бюджетних грантів, зокрема, для цілей податку на прибуток підприємств, необхідно дотримання двох умов одночасно:
1) відповідність цільової допомоги у вигляді коштів або майна, наданої платнику податку умовам наведеного вище визначення (підпункт 14.1.277-1 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ), зокрема, цільове спрямування, безоплатність, безповоротність, за рахунок бюджетних коштів або коштів міжнародної технічної допомоги для реалізації чітко визначеної програми або проєкту у сферах культури, туризму та у секторі креативних індустрій, спорту та інших гуманітарних сферах
та
2) надання такої цільової допомоги особою, включеною до переліку надавачів бюджетних грантів.
Правові основи оподаткування податком на прибуток підприємств встановлено розділом ІІІ та підрозділом 4 розділу XX ПКУ.
Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 розділу ІІІ ПКУ об’єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які визначені відповідними положеннями ПКУ.
Платник податку, у якого річний дохід (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку, за останній річний звітний період не перевищує 40 млн грн, має право прийняти рішення про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 розділу ІІІ ПКУ), визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ, не більше одного разу протягом безперервної сукупності років, у кожному з яких виконується зазначений критерій щодо розміру доходу. Про прийняте рішення платник податку зазначає у податковій звітності з цього податку, що подається за перший рік такої безперервної сукупності років. У подальші роки такої сукупності років коригування фінансового результату також не застосовуються, крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 розділу ІІІ ПКУ.
Положеннями ПКУ не передбачено різниць для коригування фінансового результату до оподаткування за операціями з отримання грантових коштів від Міністерства економіки України на придбання основних засобів (обладнання (верстату)) для створення або розвитку переробного підприємства.
Таким чином, отримання та використання грантових коштів за цільовим призначенням відображається у складі фінансового результату до оподаткування згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку та аудиту, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності (абзац перший частини другої статті 6 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями.
Отже, питання щодо порядку відображення у бухгалтерському обліку грантових коштів, отриманих від Міністерства економіки України на придбання основних засобів (обладнання (верстату)) для створення або розвитку переробного підприємства відноситься до компетенції Міністерства фінансів України.
Водночас зазначаємо, що у разі прийняття рішення платником податку на прибуток про незастосування коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від’ємного значення об’єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років та коригувань, визначених підпунктом 140.4.8 пункту 140.4, підпунктом 140.5.16 пункту 140.5, пунктом 140.6 статті 140 розділу ІІІ ПКУ), визначені відповідно до положень розділу ІІІ ПКУ, податкові різниці щодо амортизації основних засобів (обладнання) таким платником не застосовуються.
Отже, у такому випадку нарахування амортизації основних засобів (обладнання) платником податку здійснюється згідно з правилами бухгалтерського обліку.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).