Суттєво. Розбіжність на 1, 2 копійки між сумою ПДВ, зазначеною у первинних документах, та сумою ПДВ, зазначеною у ПН, що виникла за рахунок арифметичних заокруглень, не може бути єдиною причиною для невизнання податкового кредиту.
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення платника щодо формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, які містять розбіжності з даними у первинних документах, та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — Кодекс), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, платник отримує від деяких постачальників товарів / послуг зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) податкові накладні, показники в яких, зокрема: кількість, ціна, обсяги постачання та/або сума податку на додану вартість не співпадають з даними, що зазначені у відповідних первинних бухгалтерських документах (накладні на товар, акти приймання-передачі наданих послуг).
Інформуючи про зазначене, платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з наступних питань:
1. Чи вважаються податкові накладні, в яких наявні відхилення в сумах податку на додану вартість (графа 11) на 0,01 — 0,02 грн з первинними документами (акти приймання — передачі наданих послуг), або невідповідність знаків після коми у кількості товару / послуги (графа 6) та/або невідповідність знаків після коми у ціні товару / послуги (графа 7) такими, що складені з порушеннями?
2. Чи вважаються помилки (відхилення), перераховані у питанні 1, як такі, що не заважають ідентифікувати здійснені операції?
3. Чи є податкові накладні, які містять помилки (відхилення), зазначені у питанні 1, підставою для нарахування сум податку на додану вартість, що відносяться до складу податкового кредиту?
4. Чи передбачено обмеження у зазначенні кількості знаків після коми для графи 7 податкової накладної?
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами Кодексу (пункт 1.1 статті 1 розділу I Кодексу).
У пункті 44.1 статті 44 розділу II Кодексу визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, інформації, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені в абзаці першому пункту 44.1 статті 44 розділу II Кодексу.
Правові основи оподаткування податком на додану вартість встановлено розділом V та підрозділами 2, 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V Кодексу база оподаткування операцій з постачання товарів / послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI Кодексу, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
Отже, база оподаткування податком на додану вартість тієї чи іншої операції з постачання товарів / послуг визначається у порядку, передбаченому статтею 188 розділу V Кодексу, та обраховується шляхом множення кількості (об’єму, обсягу) поставлених товарів / послуг на їх ціну (без податку на додану вартість).
Підпунктом 194.1.1 пункту 194.1 статті 194 розділу V Кодексу встановлено, що податок на додану вартість становить 20 відсотків, 7 і 14 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів / послуг.
Згідно з пунктами 201.1 та 201.10 статті 201 розділу V Кодексу на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України від 05 жовтня 2017 року №2155-VIII «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», зі змінами, та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений Кодексом термін.
Зазначеною нормою Кодексу також визначено перелік обов’язкових реквізитів, які підлягають відображенню у податковій накладній, до яких, зокрема, належить опис (номенклатура) товарів / послуг та їх кількість, обсяг, ціна постачання без урахування податку, ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні та загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів / послуг, є для покупця таких товарів / послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Форму та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015 №1307, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 26.01.2016 за №137/28267, зі змінами (далі — Порядок №1307).
Згідно з пунктом 16 Порядку №1307 у графі 6 податкової накладної зазначається кількість (об’єм, обсяг) постачання товарів / послуг, у графі 7 — ціна постачання одиниці товару / послуги без урахування податку на додану вартість, у графі 10 — обсяг постачання (база оподаткування) без урахування податку на додану вартість (значення графи 10 обраховується шляхом множення значення графи 6 на значення графи 7), а в графі 11 — сума податку на додану вартість (значення графи 11 обчислюється шляхом множення значення графи 10 на відповідне значення ставки податку).
Відповідно до пункту 4 Порядку №1307 усі графи податкової накладної, що мають вартісні показники, заповнюються в гривнях з копійками, крім випадків, визначених Порядком №1307.
Водночас підпунктом 5 пункту 16 Порядку №1307 передбачено, що графа 7 податкової накладної заповнюється у гривнях з копійками, якщо інше не передбачено чинним законодавством.
Підпунктом 9 пункту 16 Порядку №1307 визначено, що до графи 11 податкової накладної вноситься сума податку на додану вартість.
Така графа заповнюється у гривнях з копійками, але з урахуванням особливостей здійснення окремих операцій з постачання товарів / послуг допускається значення в цій графі показника з урахуванням арифметичного округлення до 6 знаків включно після коми.
При цьому Порядком №1307 не визначено обмеження щодо кількості знаків після коми, яку можуть містити кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної, та вартісні показники, що зазначаються у графі 7 податкової накладної.
Отже, у кількісному показнику податкової накладної необхідною кількістю знаків після коми вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у графі 10 податкової накладної.
Крім того Порядком №1307 не визначено правила округлення як вартісних, так і кількісних показників, отриманих внаслідок розрахунку.
Для визначення розрахованих вартісних показників та кількісних показників податкової накладної застосовується правило математичного округлення, яке полягає у збільшенні відповідного знаку на «1» (одиницю, якщо наступний за ним знак, який скорочується, дорівнює або перевищує «5» (п’ять)).
Пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу визначено, що помилки в реквізитах, визначених пунктом 201.1 статті 201 розділу V Кодексу (крім коду товару згідно з УКТ ЗЕД), які не заважають ідентифікувати здійснену операцію, її зміст (товар / послугу, що постачаються), період, сторони та суму податкових зобов’язань, не можуть бути причиною неприйняття податкових накладних в електронному вигляді.
Правила формування податкового кредиту встановлено статтею 198 розділу V Кодексу. Відповідно до пункту 198.3 статті 198 розділу V Кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів / послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 розділу V Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг, придбанням (будівництвом, спорудженням) основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи, ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Водночас відповідно до пункту 198.6 статті 198 розділу V Кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів / послуг, не підтверджені зареєстрованими в ЄРПН податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 розділу V Кодексу.
Враховуючи викладене, та виходячи із аналізу норм Кодексу та інших нормативно-правових актів, зазначених вище, ДПС повідомляє.
Щодо питань 1 — 4
Право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту виникає у платника податку — покупця товарів / послуг на підставі податкової накладної, складеної з дотриманням норм податкового законодавства та зареєстрованої в ЄРПН платником податку — постачальником товарів / послуг на такого покупця за фактом здійснення господарської операції з постачання товарів / послуг. Показники такої податкової накладної мають відповідати первинним (бухгалтерським) документам, складеним за такою господарською операцією.
Отже, розбіжність на 1, 2 копійки між сумою податку на додану вартість, зазначеною у первинних документах, та сумою податку на додану вартість, зазначеною у податковій накладній (графа 11), що виникла за рахунок арифметичних заокруглень, не може бути єдиною причиною для невизнання податкового кредиту, а тому на підставі такої податкової накладної (за умови дотримання інших правил, визначених Кодексом для формування податкового кредиту) платник податку має підстави включити суму податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
Оскільки Порядком №1307 не визначено обмеження щодо кількості знаків після коми, яку можуть містити кількісні показники, що зазначаються у графі 6 податкової накладної, тому у зазначеному показнику податкової накладної необхідною кількістю знаків після коми вважається така кількість, якої достатньо для правильного розрахунку вартісного показника у графі 10 податкової накладної.
Зазначення платником податку при заповненні графи 7 податкової накладної ціни постачання одиниці товару / послуги з більше ніж двома знаками після коми не є порушенням Порядку №1307.
Отже, зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, в яких кількість товару / послуг та ціна постачання одиниці товару / послуги містять після коми більше ніж два знаки, є підставою для формування податкового кредиту за умови відповідності іншим вимогам, що визначені Кодексом.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ Кодексу).