Аспірантом визначено особу, зараховану до закладу вищої освіти (наукової установи) для здобуття ступеня доктора філософії/доктора мистецтва (пп. 3 ч. 2 ст. 61 Закону про вищу освіту).
У пп. 3 Порядку №261 зазначено, що підготовка здобувачів вищої освіти ступеня доктора філософії здійснюється:
— в аспірантурі (ад’юнктурі) закладу вищої освіти (наукової установи) за очною (денною, вечірньою) або заочною формою навчання;
— поза аспірантурою (для осіб, які професійно провадять наукову, науково-технічну або науково-педагогічну діяльність за основним місцем роботи у відповідному закладі вищої освіти (науковій установі).
Нормами ч. 1 ст. 62 Закону про вищу освіту та пп. 8 Порядку №261 встановлено, що особи, які навчаються у закладах вищої освіти, мають право, зокрема, на:
— вибір форми навчання під час вступу до закладу вищої освіти;
— трудову діяльність у позанавчальний час;
— додаткову оплачувану відпустку у зв’язку з навчанням (академічну та соціальну відпустку) за основним місцем роботи, скорочений робочий час та інші пільги, передбачені законодавством для осіб, які поєднують роботу з навчанням.
Отже, залежно від форми навчання та виду професійної діяльності аспіранти мають право на трудову діяльність у позанавчальний час (на повну ставку чи неповну ставку) або на професійну діяльність за основним місцем роботи. Важливо наголосити, що форма навчання не є місцем роботи, ані основним, ані за сумісництвом.
Зверніть увагу на роз’яснення, надані Пленумом Верховного Суду України у постанові від 24.12.1999 №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці». Суд наголосив, що робота за трудовим договором студентів, які поєднують її з денною формою навчання, не є сумісництвом.
У цій ситуації, при оформленні на роботу, працівник має визначити в заяві основне місце роботи, тобто написати, наприклад: «Прошу прийняти мене на роботу за посадою … на основне місце роботи на неповний робочий час з понеділка до п’ятниці по 4 год на день».
Щодо паперових трудових книжок, то починаючи з 10.06.2021 обов’язок роботодавця вести й зберігати трудових книжок скасовано. Записи в ній здійснюються за бажанням працівника.
Якщо заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу через вагітність, роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник (ст. 38 КЗпП). Якщо за бажанням працівниці ведеться паперова трудова книжка, то запис до трудової книжки про звільнення може бути такий: «Звільнена за власним бажанням у зв’язку з вагітністю, ст. 38 КЗпП України».
Висновки:
1) навчання в аспірантурі не є основним місцем роботи працівниці, основне місце роботи там, де особа працевлаштована відповідно до норм КЗпП і за власним бажанням визначила це місце роботи як основне;
2) Записи до паперової трудової книжки вносяться за бажанням працівниці.