Заборони створити таке забезпечення немає. Підприємство самостійно визначає, які забезпечення створювати (крім випадків, коли їх створення прямо передбачено нормативним документом). Перелік створюваних забезпечень майбутніх витрат і платежів воно визначає в наказі про облікову політику (п. 2.1 розд. ІІ Методрекомендацій №635).
Проте згадаймо, що таке «забезпечення» і для чого воно створюється.
Забезпечення — це зобов’язання з невизначеними сумою або часом погашення на дату балансу (п. 4 НП(С)БО 11).
Пунктом 13 НП(С)БО 11 визначено, що забезпечення створюється, якщо:
— внаслідок минулих подій виникає зобов’язання.
Зобов’язання — заборгованість підприємства, яка виникла внаслідок минулих подій і погашення якої у майбутньому, як очікується, призведе до зменшення ресурсів підприємства, що втілюють у собі економічні вигоди (п. 3 розд. І НП(С)БО 1);
— є імовірність того, що погашення зобов’язання призведе до зменшення ресурсів, що втілюють в собі економічні вигоди;
— оцінка зобов’язання може бути розрахунково визначена.
І ці три пункти мають бути виконані одночасно.
Тож, щоб створити забезпечення на релокацію, на момент його створення у підприємства має бути зобов’язання, що призведе до майбутніх витрат. Таке зобов’язання може бути законодавчо закріплене або ж узяте підприємством самостійно за умовами договору тощо.
Водночас, якщо до початку релокації вже укласти всі потрібні договори, то сума витрат буде відома. При цьому дата переїзду вже запланована, тобто підприємство чітко знає період понесення витрат. А зазвичай при створенні забезпечення період витрат достеменно не відомий.
Такі витрати є вимушеними і не передбачають виникнення зобов’язання щодо переїзду. І навіть за умови що підприємство вже має укладені договори з підрядними організаціями на демонтаж, налагодження, транспортування та встановлення обладнання, ці контракти визначають суму майбутньої заборгованості, а не зобов’язання щодо релокації.
Тому, на нашу думку, підстав створювати забезпечення немає.
Витрати на релокацію визнаватимуться у періоді їх виникнення, як інші витрати діяльності відповідно до п. 29 НП(С)БО 16 (рах. 977), і незалежно від того, чи застосовуватиме підприємство податкові різниці, ці витрати зменшать фінрезультат у повній сумі.
ПКУ не містить податкових різниць щодо витрат на релокацію підприємства.