ДПСУ роз’яснила, як мають діяти постачальник (зокрема, і той, що застосовує касовий метод) і покупець у разі, якщо заборгованість визнана безнадійною.
! Платникам ПДВ
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо податкових наслідків по ПДВ при списанні безнадійної дебіторської заборгованості та, керуючись статтею 52 глави 3 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, у Товариства обліковується безнадійна дебіторська заборгованість.
Товариство просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи потрібно при списанні безнадійної дебіторської заборгованості нараховувати податкові зобов’язання з ПДВ відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ?
Разом з тим у зверненні не зазначено, на підставі яких договорів та згідно з якими умовами здійснювались операції; ознаку, за якою дебіторську заборгованість визнано безнадійною; чи застосовує платник касовий метод обліку визначення податкових зобов’язань, чи застосовує загальні правила визначення податкових зобов’язань.
У зв’язку з цим ДПС надає роз’яснення загальних норм ПКУ щодо оподаткування ПДВ вказаної вище операції.
Частиною другою статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996) передбачено, що податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються нормами ПКУ (пункт 1.1 статті 1 розділу I ПКУ).
Підставою для списання дебіторської заборгованості у бухгалтерському обліку є визнання її безнадійною.
Ознаки безнадійної заборгованості для цілей застосування положень ПКУ визначено підпунктом 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ.
У разі відповідності заборгованості одній з ознак, наведених у підпункті 14.1.11 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ, така заборгованість визнаватиметься безнадійною.
Пунктом 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов’язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов’язаних з визначенням об’єктів оподаткування та/або податкових зобов’язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов’язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим пункту 44.1 статті 44 глави 1 розділу II ПКУ.
Відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 розділу І ПКУ касовий метод для цілей оподаткування згідно з розділом V ПКУ — метод податкового обліку, за яким дата виникнення податкових зобов’язань визначається як дата зарахування (отримання) коштів на рахунки платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, на електронний гаманець у емітента електронних грошей та/або на рахунки в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, у касу платника податків або дата отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів (послуг), а дата віднесення сум податку до податкового кредиту визначається як дата списання коштів з рахунків платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг, з електронних гаманців у емітента електронних грошей та/або з рахунків в органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, дата видачі з каси платника податків або дата надання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) йому товарів (послуг).
Правові основи оподаткування ПДВ установлено розділом V та підрозділом 2 розділу XX ПКУ.
Операції, що є об’єктом оподаткування ПДВ, визначено статтею 185 розділу V ПКУ.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об’єктом оподаткування ПДВ є операції платників ПДВ з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 розділу V ПКУ.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 розділу VI ПКУ, збору на обов’язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв’язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб’єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
До бази оподаткування включаються вартість товарів/послуг, які постачаються (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю — бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна, на комунальні послуги та на енергоносії), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо отримувачем товарів/послуг, поставлених таким платником податку.
Правила формування податкових зобов’язань і податкового кредиту з ПДВ та складання податкової накладної / розрахунку коригування до податкової накладної, їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі — ЄРПН) визначено статтями 187, 198 та 201 розділу V ПКУ.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 розділу V ПКУ виникнення податкових зобов’язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, — дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України від 16 липня 1999 року №996‑XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Згідно з пунктами 201.1, 201.7 і 201.10 статті 201 розділу V ПКУ при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг на дату виникнення податкових зобов’язань платник податку зобов’язаний скласти податкову накладну в електронній формі з використанням кваліфікованого електронного підпису або удосконаленого електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, уповноваженої платником особи відповідно до вимог Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» та зареєструвати її в ЄРПН у встановлений ПКУ термін.
Якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов’язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, складеного в порядку, встановленому для податкових накладних, та зареєстрованого в ЄРПН (пункт 192.1 статті 192 розділу V ПКУ).
При цьому якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку — постачальника, то:
а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов’язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок;
б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв’язку з отриманням таких товарів/послуг.
Постачальник має право зменшити суму податкових зобов’язань лише після реєстрації в ЄРПН розрахунку коригування до податкової накладної (підпункт 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 розділу V ПКУ).
При застосуванні загальних правил визначення податкових зобов’язань на дату постачання товарів/послуг (перша подія) платник податку зобов’язаний був визначити податкові зобов’язання та скласти і зареєструвати в ЄРПН відповідну податкову накладну.
Враховуючи відсутність підстав, визначених пунктом 192.1 статті 192 розділу V ПКУ для коригування податкових зобов’язань, то при списанні безнадійної грошової дебіторської заборгованості продавець не має законодавчих підстав для коригування суми податкових зобов’язань з ПДВ та складання розрахунку коригування до податкової накладної, складеної на дату постачання товарів/послуг.
Тобто при списанні безнадійної дебіторської заборгованості, коли покупцем не були повернуті продавцю раніше поставлені товари та не відбулося оплати за такі товари, продавець не має законодавчих підстав на коригування суми податкових зобов’язань з ПДВ.
У разі застосування касового методу податкового обліку з ПДВ за операцією з постачання товарів/послуг датою виникнення податкових зобов’язань, на яку платник податку — постачальник зобов’язаний скласти податкову накладну, є дата отримання оплати за такі товари/послуги або інших видів компенсації їх вартості.
Списання безнадійної дебіторської заборгованості з метою оподаткування ПДВ вважається іншим видом компенсації вартості поставлених товарів (послуг).
Отже, платник податку, який застосовує касовий метод визначення податкових зобов’язань, на дату списання безнадійної дебіторської заборгованості за поставлені та не оплачені товари (послуги) повинен нарахувати податкові зобов’язання з ПДВ за операцією з постачання таких товарів (послуг).
Пунктом 198.5 статті 198 розділу V ПКУ визначено, що платник податку зобов’язаний нарахувати податкові зобов’язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 розділу V ПКУ, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в ЄРПН у терміни, встановлені ПКУ для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з ПДВ (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 01 липня 2015 року, — у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися в неоподатковуваних ПДВ операціях або в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 розділу V ПКУ).
Господарською діяльністю відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ є діяльність особи, що пов’язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відтак, при списанні безнадійної дебіторської заборгованості підстави для нарахування податкових зобов’язань відповідно до норм пункту 198.5 статті 198 розділу V ПКУ відсутні.
Разом з тим податкові зобов’язання, нараховані при здійсненні операції з постачання товарів/послуг, щодо яких Товариством була визначена безнадійна дебіторська заборгованість, коригуванню не підлягають.
Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 глави 3 розділу ІІ ПКУ).