Суттєво. Обов’язок з нарахування, утримання та сплати ПДФО та ВЗ з середнього заробітку виникає у юридичної особи (боржника) незалежно від того, що виплата зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу.
! Роботодавцям
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у звернені, рішенням суду визнано незаконним та скасовано наказ банку про звільнення позивача з займаної посади, поновлено його на раніше займаній посаді, стягнуто з банку на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податків та інших обов’язкових платежів, моральну шкоду, судовий збір.
У рамках виконавчого провадження з примусового виконання зазначеного судового рішення державною виконавчою службою здійснено списання коштів за кореспондентськими рахунками банку, що відкриті в іншому банку, а саме: середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу за період з дати звільнення по день ухвалення судового рішення без утримання податків та інших обов’язкових платежів, моральної шкоди, судового збору та винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв’язку з фактичним виконанням рішень суду.
Платник просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Ким повинна бути здійснена сплата до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу:
роботодавцем, з рахунків якого така сума (без утримання податків та інших обов’язкових платежів) була списана державним виконавцем в рамках виконавчого провадження,
чи працівником (позивачем), який отримав стягнуту суму в повному обсязі, без утримання з неї податків та інших обов’язкових платежів?
2. Якщо обов’язок сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору із суми середньомісячного заробітку покладається на роботодавця, то яким чином роботодавець, як податковий агент, повинен виконати вимоги пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу, враховуючи, що списання коштів з його рахунків було здійснене в примусовому порядку, та розрахувати базу оподаткування податком на доходи фізичних осіб та військовим збором:
із застосуванням коефіцієнта, який обчислюється за формулою, визначеною п. 164.5 ст. 164 Кодексу,
чи без застосування такого коефіцієнта?
3. Чи підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума судового збору, відшкодована працівнику (позивачу) за рішенням суду? Якщо так, то хто повинен сплатити до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір з такої суми у разі її стягнення з роботодавця в примусовому порядку?
4. Яким чином підлягає оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб та військовим збором сума моральної шкоди, яка перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, стягнута з роботодавця в примусовому порядку:
у сумі перевищення чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року,
чи у повній сумі моральної шкоди згідно з рішенням суду?
Щодо першого — четвертого питань
Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов’язковим до виконання.
Правові засади справляння судового збору, платників, об’єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», відповідно до ст. 1 якого судовий збір — це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Крім того, згідно зі ст. 133 глави 8 «Судові витрати» Цивільного процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов’язаних із розглядом справи.
Водночас статтею 67 Конституції України передбачено, зокрема, що кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом ІV Кодексу.
Відповідно до п. 162.1 ст. 162 Кодексу платником податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Згідно з пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу об’єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.
Статтею 165 Кодексу встановлено перелік доходів, які не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Підпунктом 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу передбачено, що звільняються від оподаткування військовим збором доходи, які згідно з розділом IV Кодексу та підрозділом 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у пп. 3 і 4 п. 170.13-1 ст. 170 Кодексу та п. 14 підрозділу 1 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Водночас п. 164.2 ст. 164 Кодексу визначено перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Так, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема:
доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту) (пп. 164.2.1 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
дохід у вигляді відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров’ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом (пп. «а» пп. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 Кодексу);
дохід, отриманий таким платником як додаткове благо у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов’язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно із розділом IV Кодексу (пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Відповідно до п. 167.1 ст. 167 Кодексу ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пп. 167.2 — 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно, у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв’язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до п. 164.5 ст. 164 Кодексу під час нарахування (надання) доходів у будь-якій негрошовій формі базою оподаткування є вартість такого доходу, розрахована за звичайними цінами, правила визначення яких встановлені згідно з Кодексом, помножена на коефіцієнт, який обчислюється за такою формулою: К = 100 : (100 - Сп), де К — коефіцієнт; Сп — ставка податку, встановлена для таких доходів на момент їх нарахування.
Також доходи, визначені ст. 163 Кодексу, є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюється у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
При цьому податковий агент, поняття якого наведено у пп. 14.1.180 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов’язаний утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 Кодексу, та ставку військового збору, встановлену в пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Кодексу та пп. 1.4 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Крім того, відповідно до ст. 171 Кодексу особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент — для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні (пп. «а» п. 171.2 ст. 171 Кодексу).
Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків (п. 18.1 ст. 18 Кодексу).
При цьому відповідно до п. 18.2 ст. 18 Кодексу податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Враховуючи викладене, дохід у вигляді середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнутої з рахунку роботодавця на підставі рішення суду, включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як заробітна плата, за умови перебування такого платника у трудових відносинах з роботодавцем, та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах без застосування п. 164.5 ст. 164 Кодексу.
Дохід у вигляді відшкодування судових витрат (судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи) включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо з відповідним оподаткуванням.
Крім того, у разі якщо виплата немайнової (моральної) шкоди за рішенням суду здійснюється податковим агентом на користь фізичної особи — платника податків у розмірі, що перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року, то податком на доходи фізичних осіб і військовим збором оподатковується сума такого перевищення.
При цьому при виплаті таких доходів фізичній особі юридична особа має виконати усі функції податкового агента, встановлені Кодексом, зокрема, в частині сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору.
Крім цього, така юридична особа як податковий агент прирівнюється до платників податку і має права та виконує обов’язки, встановлені Кодексом для платників податків.
Зауважуємо, що обов’язок з нарахування, утримання та сплати податку на доходи фізичних осіб і військового збору, нарахованого фізичній особі на підставі рішення суду, виникає у юридичної особи (боржника) незалежного від того, що виплата зазначеного доходу здійснюється через виконавчу службу.
Відповідно до п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.