Суттєво. Правочин, стороною якого є СГ, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним, але може бути визнаний судом дійсним.
! Неприбутковим організаціям
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє.
Громадська організація у своєму зверненні повідомила, що планує укласти угоди з фізичними особами — підприємцями, які перебувають на спрощеній системі оподаткування третьої групи з податковими адресами / місцем проживання в <...>.
Громадська організація просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи є громадська організація податковим агентом при оплаті послуг згідно з діючими контрактами з фізичними особами — підприємцями з зазначеними вище податковими адресами / місцем проживання?
2. Чи необхідно з виплати утримувати податок на доходи фізичних осіб та військовий збір?
3. Чи необхідно на суму виплати нараховувати та перераховувати до бюджету єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі — єдиний внесок)?
4. Чи зобов’язані фізичні особи — підприємці для продовження надання послуг змінити податкову адресу / місце проживання на підконтрольну Україні територію?
5. Які, можливо, податкові обов’язки виникають у громадської організації додатково?
Правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності, а також справляння єдиного податку визначено главою 1 розділу ХІV Кодексу.
Згідно з пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу до платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать, зокрема, фізичні особи — підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи — суб’єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 1 167 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня податкового (звітного) року.
Нормами п. 291.5 ст. 291 Кодексу визначено перелік суб’єктів господарювання, які не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп.
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 291 Кодексу доходом платника єдиного податку для фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Статтею 297 Кодексу врегульовано особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку.
Так, відповідно до пп. 2 п. 297.1 ст. 297 Кодексу платники єдиного податку звільняються від обов’язку нарахування, сплати та подання податкової звітності, зокрема, з податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника єдиного податку першої — четвертої груп (фізичної особи) та оподатковані згідно з цією главою.
Водночас відповідно до п. 26 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу установлено, що тимчасово, на період дії Закону України від 15 квітня 2014 року №1207‑VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі — Закон №1207) для платників податків, які на дату втрати чинності Законом України від 12 серпня 2014 року №1636-VII «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» (втратив чинність 21.11.2021) мають податкову адресу та/або об’єкти оподаткування на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя (далі — тимчасова окупована територія), Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених у п. 26 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Термін «тимчасово окупована територія» для цілей п. 26 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу вживається у значенні, визначеному в Законі №1207.
Для цілей Закону №1207 тимчасово окупованою територією визначається, зокрема, інша сухопутна територія України, внутрішні морські води і територіальне море України, визнані в умовах воєнного стану тимчасово окупованими у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку (п. 3 частини першої ст. 3 Закону №1207).
Разом з цим постанова Кабінету Міністрів України від 06 грудня 2022 року №1364 (далі — Постанова №1364) визначає деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.
Зокрема, п. 1 Постанови №1364 визначається орган виконавчої влади (Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій), якому делегуються повноваження щодо затвердження переліку територій, а також визначаються складові переліку територій, вимоги до формату територій, за якими ці території відображаються у переліку, та затверджена форма переліку територій.
Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 (далі — Перелік територій), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 23.12.2022 за №1668/39004.
Відповідно до пп. 26.10 п. 26 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу у разі здійснення нарахування (виплати) фізичним особам — підприємцям (незалежно від системи оподаткування), податковою адресою яких є тимчасово окупована територія, доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 та пп. 2 п. 297.1 ст. 297 Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до цього підпункту, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи — підприємця та/або доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.
Разом з цим відповідно до пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу під час нарахування (виплати) фізичним особам — підприємцям, місцезнаходженням або місцем проживання яких є тимчасово окупована територія (незалежно від системи оподаткування), доходу від здійснення ними підприємницької діяльності суб’єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, зобов’язані утримати податок на доходи у джерела виплати. При цьому на таких осіб не поширюється дія п. 177.8 ст. 177 та пп. 2 п. 297.1 ст. 297 Кодексу.
Доходи від здійснення підприємницької діяльності, оподатковані відповідно до пп. 38.9 п. 38 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу, не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичної особи — підприємця та/або доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку.
Таким чином, положення пп. 26.10 п. 26 та пп. 38.1 п. 38 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу можуть бути застосовані також і на тимчасово окупованих територіях, які зазначені у Переліку територій.
При цьому суб’єкт господарювання, що нараховує (виплачує) дохід, зобов’язаний виконати функції податкового агента в частині нарахування, утримання та сплати (перерахування) податків та зборів з такого доходу.
Крім того, особи, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов’язані подавати у строки, встановлені Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку — фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається (пп. «б» п. 176.2 ст. 176 Кодексу).
Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2015 №4, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за №111/26556, із змінами.
Слід зазначити, що згідно з частиною другою ст. 13 Закону №1207 здійснення господарської діяльності юридичними особами, фізичними особами — підприємцями та фізичними особами, які провадять незалежну професійну діяльність, місцезнаходженням (місцем проживання) яких є тимчасово окупована територія, дозволяється виключно після зміни їхньої податкової адреси на іншу територію України.
Правочин, стороною якого є суб’єкт господарювання, місцезнаходженням (місцем проживання) якого є тимчасово окупована територія, є нікчемним. На такі правочини не поширюється дія положення абзацу другого частини другої ст. 215 Цивільного кодексу України (далі — ЦКУ).
Так, положеннями абзацу другого частини другої ст. 215 ЦКУ передбачено, що у випадках, встановлених ЦКУ, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.
<...>