Суттєво. Якщо пальне зберігається за договором відповідального зберігання у зберігача, а надалі відвантажується зберігачем у паливні баки ТЗ замовника, замовник не зобов’язаний отримувати ліцензію на право зберігання пального.
! СГ, які використовують пальне
Державна податкова служба України за результатами розгляду звернення Підприємства щодо здійснення діяльності з реалізації пального, керуючись статтею 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), в межах компетенції повідомляє.
Як зазначено у зверненні, Підприємство для забезпечення безперебійної роботи в умовах воєнного стану планує здійснити закупівлю товарів, робіт (послуг) та укласти такі цивільно-правові договори:
Договір зберігання (далі — Договір 1), умовами якого передбачено зобов’язання зберігача зберігати пальне та, використовуючи власні автомобільні цистерни (бензовози), повернути його для власного споживання в паливні баки суден та/або обладнання Підприємства;
Договір купівлі-продажу (далі — Договір 2), умовами якого передбачено зобов’язання постачальника, використовуючи власні автомобілі цистерни (бензовози), передати пальне у власність Підприємства шляхом його фізичної передачі на акцизні склади зберігача — третьої особи, з яким укладено Договір 1.
Підприємство зазначає, що воно є платником акцизного податку, але не здійснює зберігання пального.
Враховуючи зазначене, Підприємство запитує:
1. Чи дійсно зберігач набуває статусу «Особи-отримувача пального» та постачальник пального при складанні акцизної накладної за рядком «Найменування; прізвище, ім’я, по батькові — для фізичної особи — підприємця» повинен зазначати найменування зберігача?
2. Який напрям використання пального визначити за операцією зберігача щодо передачі пального із зберігання в паливні баки суден та/або обладнання Підприємства та, відповідно, яку ознаку необхідно зазначити зберігачу в акцизній накладній за рядком «Напрям використання»?
3. У випадку, якщо напрям використання пального визначається як «фізичний відпуск (зберігання) зберігачем пального суб’єкту господарювання — платнику пального, пальне якого зберігалося на акцизному складі зберігача» та зберігач в акцизній накладній за рядком «Напрям використання» зазначає ознаку «15», то яка ознака повинна бути зазначена зберігачем в такій акцизній накладній за рядком «Коди операцій для складання в одному примірнику»?
4. Чи вірно Підприємство розуміє, що отримувати ліцензію на зберігання пального Підприємству не потрібно, враховуючи, що бензовози постачальника та зберігача будуть використовуватись тільки для переміщення та передачі пального в паливні баки суден та/або обладнання Підприємства для кінцевого споживання?
До запитань 1, 2, 3.
Згідно із пп. 14.1.212 п. 14.1 ст. 14 Кодексу, реалізація пального для цілей розділу VI Кодексу — будь-які операції з фізичної передачі (відпуску, відвантаження) пального з переходом права власності на таке пальне чи без такого переходу, за плату (компенсацію) чи без такої плати на митній території України з акцизного складу/акцизного складу пересувного:
— до акцизного складу;
— до акцизного складу пересувного;
— для власного споживання чи промислової переробки;
— будь-яким іншим особам.
Відповідно до пп. 212.1.15 п. 212.1 ст. 212 Кодексу платником акцизного податку є особа (у тому числі юридична особа, що веде облік результатів діяльності за договором про спільну діяльність без створення юридичної особи), постійне представництво, які реалізують пальне або спирт етиловий.
Згідно з п. 231.1 ст. 231 Кодексу, платник податку при реалізації пального зобов’язаний скласти в електронній формі акцизну накладну за кожним кодом товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД реалізованого пального та зареєструвати її в Єдиному реєстрі акцизних накладних (далі — ЄРАН) з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи.
Згідно із п. 231.3 ст. 231 Кодексу акцизна накладна складається платником податку в день реалізації пального при кожній повній або частковій операції з реалізації пального.
При відвантаженні пального з акцизного складу/акцизного складу пересувного на акцизний склад іншого суб’єкта господарювання для зберігання, а також при зворотному відвантаженні такого пального його власнику суб’єкти господарювання, які здійснюють фізичний відпуск пального, складають акцизні накладні у двох примірниках на кожну операцію та реєструють їх в ЄРАН з дотриманням строків реєстрації, встановлених п. 231.6 ст. 231 Кодексу.
Форми заяви про реєстрацію платника акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового та/або акцизних складів, акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового, Порядку заповнення акцизної накладної, розрахунку коригування акцизної накладної, заявки на поповнення (коригування) залишку пального, заявки на поповнення (коригування) залишку спирту етилового затверджено наказом Міністерства фінансів України від 27.11.2020 №729 (далі — Порядок).
В акцизній накладній форми «П» наведено перелік цифрових кодів, за якими в акцизній накладній зазначаються, зокрема, умови оподаткування та напрями використання пального.
Згідно з п. 4 розділу II Порядку для пального, з яким здійснюються операції, не віднесені до одного з кодів ознаки напряму використання «1» — «17», у відповідному рядку зазначається цифра «0».
При фізичній передачі (відпуску) пального зберігачу такий зберігач є отримувачем пального. Тому в акцизних накладних, складених на операції з фізичного відпуску пального на акцизний склад зберігача, у передбачених для цього полях акцизної накладної зазначаються реквізити зберігача як отримувача такого пального.
Оскільки відповідно до пп. 14.1.224-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу розпорядником акцизного складу є платник акцизного податку — власник пального, в акцизних накладних, складених на операції з фізичного відпуску (передачі) пального з акцизного складу зберігача на акцизний склад пересувний, у передбачених для отримувача полях документа зазначаються реквізити власника пального. В таких акцизних накладних зазначається напрям використання «0».
В акцизних накладних, складених на операції з фізичного відпуску (передачі) пального з акцизного складу пересувного у паливні баки суден та/або обладнання Підприємства, зазначається напрям використання «6» (реалізація пального з акцизного складу пересувного у паливний бак транспортного засобу або обладнання, або пристрою).
Звертаємо увагу, що зазначення в акцизних накладних напряму використання «15» (фізичний відпуск (відвантаження) зберігачем пального суб’єкту господарювання — платнику, пальне якого зберігалося на акцизному складі зберігача) (п. 14 розділу II Порядку) передбачено лише для умови оподаткування «5» (залишки пального, які не обліковуються в системі електронного адміністрування реалізації пального (утворилися станом до 01 липня 2019 року у суб’єктів господарювання, які до 01 липня 2019 року не є платниками акцизного податку з реалізації пального)).
Умова оподаткування «5» може бути зазначена тільки у суб’єктів господарювання, які до 01 липня 2019 року не підпадали під визначення платника акцизного податку з реалізації пального згідно з пунктом 212.1 статті 212 розділу VI Кодексу та не були зареєстровані в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального, а з 01 липня 2019 року підпадають під визначення платника акцизного податку з реалізації пального згідно з пунктом 212.1 статті 212 розділу VI Кодексу та зареєстровані в Реєстрі платників акцизного податку з реалізації пального або спирту етилового (пункт 4 розділу II Порядку).
До запитання 4.
Порядок ліцензування виробництва, оптової та роздрібної торгівлі пальним і зберігання пального регулюється Законом України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі — Закон №481).
Статтею 1 Закону №481, зокрема, встановлено:
ліцензія (спеціальний дозвіл) — документ державного зразка, який засвідчує право суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у Законі №481 видів діяльності протягом визначеного строку;
зберігання пального — діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;
місце зберігання пального — місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування.
У ст. 1 Закону №481 зазначено, що термін «пальне» вживається в цьому Законі у значенні, наведеному у Кодексі.
Згідно з пп. 14.1.141-1 п. 14.1 ст. 14 Кодексу пальне — нафтопродукти, скраплений газ, паливо моторне альтернативне, паливо моторне сумішеве, речовини, що використовуються як компоненти моторних палив, інші товари, зазначені у пп. 215.3.4 п. 215.3 ст. 215 Кодексу.
Відповідно до частини дев’ятої статті 15 Закону №481 суб’єкти господарювання (у тому числі іноземні суб’єкти господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) отримують ліцензії на право оптової торгівлі пальним та зберігання пального на кожне місце оптової торгівлі пальним або кожне місце зберігання пального відповідно, а за відсутності місць оптової торгівлі пальним — одну ліцензію на право оптової торгівлі пальним за місцезнаходженням суб’єкта господарювання (у тому числі іноземного суб’єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) або місцезнаходженням постійного представництва.
Для здійснення суб’єктом господарювання діяльності зі зберігання пального Законом №481 передбачено отримання таким суб’єктом господарювання відповідної ліцензії із зазначенням в ній місцезнаходження місця такого зберігання.
У зверненні Підприємства зазначено, що зберігання пального буде здійснюватися іншим суб’єктом господарювання (зберігачем) за договором зберігання та зберігач в подальшому, використовуючи власні автомобільні цистерни (бензовози), повинен повернути його в паливні баки суден та/або обладнання Підприємства (поклажодавця) для власного споживання Підприємства.
Відповідно до пп. 14.1.32 п. 14.1 ст. 14 Кодексу відповідальне зберігання — господарська операція, що здійснюється платником податків і передбачає передачу згідно з договорами схову матеріальних цінностей на зберігання іншій фізичній чи юридичній особі без права використання у господарському обороті такої особи з подальшим поверненням таких матеріальних цінностей платнику податків без зміни якісних або кількісних характеристик.
Отже, якщо пальне Підприємства зберігається за договором відповідального зберігання у суб’єкта господарювання (зберігача) (яким за адресою, де здійснюється така діяльність, отримана та є діючою відповідна ліцензія), а надалі таке пальне відвантажується зберігачем у паливні баки суден та/або обладнання Підприємства, при цьому Підприємство не здійснює діяльність зі зберігання пального у розумінні Закону №481, то у такого Підприємства відсутня необхідність щодо отримання відповідної ліцензії на право зберігання пального.
Слід зазначити, що до звернення Підприємства не надано будь-яких первинних документів, що фіксують факти здійснення господарських операцій.
<...>