Суттєво. Якщо кошти за послуги отримані на рахунок фізособи у банку за кордоном, вони не можуть вважатися підприємницьким доходом.
! ФОПам — платникам ЄП 3-ї групи, які виїхали за кордон
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо практичного застосування норм чинного законодавства та в межах компетенції повідомляє.
Відповідно до інформації, наведеної у зверненні, фізична особа — підприємець — платник єдиного податку третьої групи надає консультативні послуги підприємствам-нерезидентам. У зв’язку з воєнними діями виїхала за межі України, де продовжує надавати послуги нерезидентам за винагороду.
Платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питань:
1. Чи має право фізична особа — підприємець отримувати дохід від підприємницької діяльності на рахунки в системах Wise, Revolut, Payoneer?
2. Які ризики та податкові наслідки виникають у разі використання таких систем у випадках:
якщо отримані кошти згодом будуть перераховані на поточний валютний рахунок фізичної особи — підприємця в Україні;
якщо отримані кошти не будуть виводитись на український поточний валютний рахунок фізичної особи — підприємця, а будуть використовуватись одразу на власні потреби;
якщо отримані кошти будуть згодом перераховані на особистий картковий рахунок в Україні?
3. Які, можливо, податкові ризики та наслідки виникають у фізичної особи — підприємця додатково у разі отримання доходу на рахунки, відкриті у банку країни знаходження (наприклад, у банку Чехії)?
4. Чи необхідно доходи, отримані на рахунки Wise, Revolut, Payoneer, відображати в декларації та сплачувати єдиний податок з такого доходу за відповідною ставкою?
5. Чи є значення для оподаткування доходів від підприємницької діяльності, на який, власний чи бізнес акаунт платіжної системи, такої як Wise, Revolut, Payoneer, надходять кошти?
6. Чи має право контролюючий орган, у разі отримання доходу від підприємницької діяльності на власні рахунки Wise, Revolut, Payoneer, позбавити фізичну особу — підприємця права бути на спрощеній системі оподаткування?
Відповідно до ст. 42 Конституції України кожен громадянин має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі — Закон №959) зовнішньоекономічна діяльність — діяльність суб’єктів господарської діяльності України та іноземних суб’єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
Фізичні особи, які мають постійне місце проживання на території України, мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, якщо вони зареєстровані як підприємці згідно із Законом України від 07 лютого 1991 року №698‑ХII «Про підприємництво» (частина друга ст. 5 Закону №959).
Статтею 4 Закону №959 передбачені види зовнішньоекономічної діяльності, зокрема експорт та імпорт товарів, капіталів та робочої сили.
Щодо першого — п’ятого питань
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов’язки суб’єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначено Законом України від 21 червня 2018 року №2473-VIII «Про валюту і валютні операції» (далі — Закон №2473) та постановами Правління Національного банку України.
Принципи валютного регулювання викладені у ст. 2 Закону №2473 та передбачають, зокрема, право фізичних та юридичних осіб — резидентів укладати угоди з резидентами та (або) нерезидентами та виконувати зобов’язання, пов’язані з цими угодами, у національній валюті чи в іноземній валюті, у тому числі відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.
Частиною третьою ст. 4 Закону №2473 передбачено, що резиденти з урахуванням обмежень, визначених цим Законом та іншими законами України, мають право відкривати рахунки в іноземних фінансових установах та здійснювати через такі рахунки валютні операції.
При цьому порядок відкриття рахунків в іноземних фінансових установах регулюється законодавством тієї країни, в якій відкривається рахунок.
Порядок проведення розрахунків за валютними операціями визначається Національним банком України (частина четверта ст. 5 Закону №2473).
Пунктом 4 Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №2, визначено, що до поточних валютних операцій належать, зокрема, розрахунки за експорт та імпорт товару (уключаючи сплату штрафів, пені, бонусів, відшкодування супутніх витрат у зв’язку із виконанням зовнішньоекономічного договору, відшкодування збитків у зв’язку із невиконанням зовнішньоекономічного договору), уключаючи такі розрахунки на території України.
Згідно з пп. 2 п. 9 розділу III Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №7 (далі — Інструкція №7), банк завершує здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків, зокрема у разі експорту товару, — після зарахування на поточний рахунок резидента в банку грошових коштів, що надійшли від нерезидента за товар (уключаючи кошти, переказані резидентом із власного рахунку, відкритого за кордоном, якщо розрахунки за експорт товару здійснювалися через рахунок резидента, відкритий за кордоном, та резидентом подано документи іноземного банку, які підтверджують зарахування коштів від нерезидента за товар), або від банку (резидента або нерезидента) за документарним акредитивом, відкритим на користь резидента за операцією з експорту товару, або в порядку, визначеному п. 16-2 розділу IV Інструкції №7.
При цьому частиною другою ст. 1 Закону №2473 визначено, що термін «товар» вживається у значенні, визначеному Законом №959, відповідно до ст. 1 якого товар — будь-яка продукція, послуги, роботи, права інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (оплатної передачі).
Термін «банк» вживається у значенні, визначеному Законом України від 07 грудня 2000 року №2121-III «Про банки і банківську діяльність» (далі — Закон №2121), згідно зі ст. 2 якого банк — юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги.
Відповідно до п. 16 розділу I Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 №5 (далі — Положення №5), розрахунки за зовнішньоекономічними операціями здійснюються виключно через рахунки в банках.
Пунктом 23 Положення №5 передбачено, що грошові кошти від нерезидента за операціями резидента з експорту товарів підлягають зарахуванню на рахунок резидента в Україні в банку.
Враховуючи зазначене, чинним законодавством не заборонено фізичним особам відкривати рахунки у фінансових установах інших країн.
Порядок застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності регулюється главою 1 розділу XIV Кодексу.
Умови перебування фізичної особи — підприємця на єдиному податку, зокрема третьої групи, встановлені пп. 3 п. 291.4 ст. 291 Кодексу.
Пунктом 291.5 ст. 291 Кодексу визначені види діяльності, здійснюючи які фізичні особи — підприємці не можуть бути платниками єдиного податку першої — третьої груп.
Відповідно до пп. 1 п. 292.1 ст. 292 Кодексу доходом платника єдиного податку є для фізичної особи — підприємця є дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній п. 292.3 ст. 292 Кодексу. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, доходи у вигляді бюджетних грантів, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.
Датою отримання доходу платника єдиного податку є дата надходження коштів платнику єдиного податку у грошовій (готівковій або безготівковій) формі, дата підписання платником єдиного податку акта приймання-передачі безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг) (п. 292.6 ст. 292 Кодексу).
Дохід, виражений в іноземній валюті, перераховується у гривнях за офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком України на дату отримання такого доходу (п. 292.5 ст. 292 Кодексу).
Таким чином, для фізичної особи — підприємця усі вартісні показники, що включаються до доходу, відображаються у національній валюті України.
Показники, виражені в іноземній валюті, перераховуються у національній валюті за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встановленим Національним банком України на дату їх отримання.
Враховуючи викладене, якщо фізичною особою — підприємцем з метою здійснення підприємницької діяльності за кордоном відкривається рахунок в іноземному банку як на фізичну особу — громадянина, а не для підприємницької діяльності і на такий рахунок надходять кошти за надані послуги в межах такої діяльності, то дохід у вигляді отриманих коштів включається до загального річного оподатковуваного доходу як іноземний дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому фізична особа зобов’язана подати річну податкову декларацію та сплатити податок (військовий збір) з такого доходу.
Оподаткування іноземних доходів встановлено п. 170.11 ст. 170 Кодексу.
Відповідно до пп. 170.11.1 п. 170.11 ст. 170 Кодексу, у разі якщо джерело виплат будь-яких оподатковуваних доходів є іноземним, сума такого доходу включається до загального річного оподатковуваного доходу платника податку — отримувача, який зобов’язаний подати річну податкову декларацію, та оподатковується за ставкою 18 відсотків, визначеною п. 167.1 ст. 167 Кодексу, крім:
а) доходів, визначених пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу, що оподатковуються за ставкою, визначеною пп. 167.5.4 п. 167.5 ст. 167 Кодексу;
б) прибутку від операцій з інвестиційними активами, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.2 ст. 170 Кодексу;
в) прибутку контрольованих іноземних компаній, що оподатковується в порядку, визначеному п. 170.13 ст. 170 Кодексу;
г) виплат у грошовій чи негрошовій формі у зв’язку з розподілом прибутку або його частини, джерелом яких є утворення без статусу юридичної особи, створене на підставі правочину або зареєстроване відповідно до законодавства іноземної держави (території) без створення юридичної особи, що оподатковуються в порядку, визначеному п. 170.11-1 ст. 170 Кодексу.
Під час нарахування (отримання) доходів, отриманих у вигляді валютних цінностей або інших активів (вартість яких виражена в іноземній валюті або міжнародних розрахункових одиницях), такі доходи перераховуються у гривні за валютним курсом Національного банку України, що діє на момент нарахування (отримання) таких доходів (п. 164.4 ст. 164 Кодексу).
Також зазначені доходи є об’єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відсотка об’єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу).
Згідно з пп. 168.2.1 п. 168.2 ст. 168 Кодексу платник податку, що отримує, зокрема, іноземні доходи, зобов’язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок (військовий збір) з таких доходів.
Порядок подання річної декларації про майновий стан і доходи (податкової декларації) визначено ст. 179 Кодексу.
Водночас повідомляємо, що відповідно до п. 6 та 7 ст. 7 Закону України від 20 травня 1999 року №679-XIV «Про Національний банк України» Національний банк, зокрема, регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками, та визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних та облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації.
Що стосується здійснення переказів за допомогою сервісів Wise, Revolut, Payoneer, то зазначене питання відноситься до компетенції Національного банку України.
Щодо шостого питання
Платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій) (п. 291.6 ст. 291 Кодексу).
Відповідно до пп. 3 п. 299.10 ст. 299 Кодексу реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема, у випадках, визначених пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу.
Підпунктом 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу визначено перелік випадків та строки, у разі настання яких платники єдиного податку зобов’язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених Кодексом.
Так, зокрема, у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у п. 291.6 ст. 291 Кодексу, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків (пп. 4 пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 Кодексу).
Таким чином, фізичні особи — підприємці — платники єдиного податку можуть проводити діяльність з надання послуг з урахуванням чинних нормативно-правових актів, при цьому повинні здійснювати розрахунки при купівлі та продажу товарів (робіт, послуг) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій формі).
Крім того, відповідно до п. 109.2 ст. 109 Кодексу порушення податкового законодавства та порушення вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену Кодексом та іншими законами України.
Зауважуємо, що відповідно до п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених, зокрема, статтями 52 і 53 Кодексу щодо надання контролюючими органами індивідуальних податкових консультацій в письмовій формі.
Крім того, тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану на території України, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, справляння податків і зборів здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу.
Так, згідно з пп. 69.9 п. 69 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Кодексу для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім випадків, передбачених зазначеним підпунктом Кодексу.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.