Відповідно до п. 289.1 ст. 289 розд. XIІ Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755‑VI зі змінами та доповненнями (далі — ПКУ) для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізособи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.
Порядок визначення бази оподаткування земельним податком земель, для яких не виконана нормативна грошова оцінка земельних ділянок, передбачає застосування у якості бази — розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по області як публічного показника нормативної грошової оцінки земельних ділянок, зафіксованого для земель відповідної території (ст. 277 ПКУ).
Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (лист від 11.01.2022 р. №6-28-0.222-275/2-22), керуючись нормами ст. 289 ПКУ, а також п. 9 підрозд. 6 розд. XX «Перехідні положення» ПКУ, поінформувала про застосування за результатами 2021 року для земель, що не належать до сільськогосподарських угідь, коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель у розмірі 110 відсотків.
Таким чином, для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено та які не належать до сільськогосподарських угідь, базова величина нормативної грошової оцінки щодо яких визначена у порядку ст. 277 ПКУ, податкові зобов’язання з плати за землю обчислюються із застосуванням величини коефіцієнта індексації 1,1.
Загальнодоступний інформаційний ресурс ДПС