До індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 19.04.2021 р. №1577/IПК/99-00-04-03-03-06
Звільнення за переведенням — податки
Податківці в IПК від 19.04.2021 р. №1577/IПК/99-00-04-03-03-06 (див. «ДК» №26/2021) розповіли про оподаткування сум компенсації за невикористані відпустки, які нараховуються (а подекуди й виплачуються) працівникам при звільненні за переведенням. Також нагадаємо про правила нарахування та виплати таких компенсацій.
Звільнення за переведенням: як оформити?
З чого починається процедура звільнення за переведенням? КЗпП докладно цього не регламентує. А Мінсоцполітики в листі від 25.09.2013 р. №175/06/186-13 наводить загальноприйняту практику звільнення-прийняття працівника за переведенням.
Зокрема, Міністерство зазначає, що найпершим документом, який має бути оформлено в такому разі, є лист-запит від нового працедавця старому. Iнакше кажучи, власник або уповноважений ним орган підприємства, куди переводиться працівник, повинен надіслати відповідний лист-запит власникові або уповноваженому ним органу підприємства, на якому працює працівник, із проханням звільнити того з роботи на підставі переведення згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП.
Типової форми такого запиту немає. Проте зрозуміло, що він повинен бути оформлений за правилами вітчизняного діловодства. Крім даних про те, хто і кому надсилає листа, в ньому має міститися прохання звільнити конкретного працівника за переведенням. Також у листі доцільно зазначити бажану дату звільнення працівника. Зверніть увагу: зазначаючи таку дату, на думку Мінсоцполітики, новий (майбутній) працедавець бере на себе зобов'язання про прийняття на роботу працівника з урахуванням зазначеного в листі строку. Як правильно наголошено в коментованому листі, відсутність у листі-запиті строку звільнення може призвести до виникнення трудових спорів.
Далі працівник зобов'язаний подати за старим місцем роботи заяву про звільнення його в порядку переведення згідно з п. 5 ст. 36 КЗпП. Таким чином, на думку Мінсоцполітики, підтверджується згода працівника на переведення. Що саме треба написати в заяві, свого часу пояснювала Держпраці.
Як формулювати заяву про переведення
Переведення працівника на інше підприємство, установу, організацію допускається лише за згодою працівника.
На практиці таке переведення інакше класифікується як звільнення працівника в зв'язку з переведенням за його згодою на інше підприємство (п. 5 ст. 36 КЗпП).
Оскільки закон вимагає згоди керівника на припинення трудового договору в порядку переведення на інше підприємство, організацію, підставою для переведення є заява працівника про звільнення з формулюванням: «Прошу звільнити мене 03 січня 2012 року в зв'язку з переведенням на … (вказується назва підприємства, на яке переводиться працівник)».
Обов'язковою умовою для переведення працівника на інше підприємство також є згода керівника підприємства, на яке хоче переводитися працівник. Тому керівник підприємства, на яке переводиться працівник, надсилає керівнику підприємства, на якому працює працівник, лист-клопотання про звільнення.
Керівник підприємства, до якого працівник звертається з проханням звільнити його в зв'язку з переведенням на інше підприємство, не має ніяких зобов'язань перед працівником або власником підприємства, що звернулися з клопотанням про звільнення. Тому він може на свій розсуд заяву та клопотання задовольнити або відмовити в їх задоволені.
Держпраці в Чернігівській області
А власні пропозиції щодо заяви, наказу і запису в трудовій книжці для цього випадку ми наводили в статтях «Усі можливі переведення за КЗпП» у «ДК» №19/2018 і «Особливості переведення на інше підприємство» в «ДК» №45/2019.
Також працівник повинен подати заяву про прийняття його на роботу в порядку переведення за новим місцем роботи.
Старий працедавець на підставі заяви від працівника і листа-запиту від нового працедавця оформляє наказ про звільнення працівника з відповідною датою і формулюванням. Новий працедавець оформляє наказ про прийняття працівника на роботу зазвичай наступним після його звільнення числом. Перерви між періодами роботи у старого та нового працедавця у працівника, як правило, бути не повинно. Це одна з особливостей звільнення за переведенням, що дозволяє тим працівникам, які мають критичний безперервний стаж за професією, зберігати такий стаж. Але, як випливає з листа Мінсоцполітики, між працівником та новим працедавцем може бути обумовлено іншу дату прийняття на роботу (КЗпП у цьому разі вимог щодо відсутності перерви не встановлює).
Наприкінці листа Мінсоцполітики наголошує ще на одній особливості звільнення за переведенням. Річ у тім, що на підставі ч. 5 ст. 24 КЗпП особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Таким чином, надсилаючи лист-запит колишньому працедавцеві, потенційний працедавець повинен розуміти, що він покладає на себе обов'язок прийняти такого працівника на роботу. А порушення такого обов'язку працівник має право оскаржити в комісії з трудових спорів або в суді. Відмова в прийнятті працівника на роботу в такому разі буде порушенням трудового законодавства, за яке, як відомо, порушник несе дисциплінарну, матеріальну, адміністративну і навіть кримінальну відповідальність.
Також нагадаємо, що з 10 червня 2021 року робити в паперовій трудовій книжці запис про звільнення не обов'язково (це робиться лише на вимогу працівника). А от повернути працівникові трудову, якщо вона зберігалася у роботодавця, звісно, треба — і зробити це варто у день звільнення. А ще треба видати працівникові копію наказу про звільнення!
Новий обов'язковий документ при звільненні
З 10 червня 2021 року запрацювали електронні трудові книжки, оскільки набрав чинності Закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обліку трудової діяльності працівника в електронній формі» від 05.02.2021 р. №1217-IX (далі — Закон №1217).
Отже, відповідно до внесених змін «Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП), а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника».
Відповідно до чого з'явився обов'язковий документ, який потрібно видати працівнику, що звільняється.
Згідно з новою редакцією статті 47 КЗпП, яку затвердив Закон №1217, з 10.06.2021 року видавати копію наказу про звільнення необхідно за будь-якої підстави звільнення працівника.
Федерація роботодавців України
Що з невикористаними відпустками?
Згідно зі ст. 24 Закону про відпустки, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину — особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (ст. 19 цього Закону).
Нагадаємо, що до щорічних відпусток згідно зі ст. 4 цього Закону належать:
— основна відпустка (стаття 6 цього Закону);
— додаткова відпустка за роботу зі шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону);
— додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону);
— інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
У разі переведення працівника на роботу на інше підприємство грошова компенсація за не використані ним дні відпусток за його бажанням має бути переказана на рахунок підприємства, куди перейшов працівник.
Тоді до стажу роботи, що дає право на щорічні основну та додаткові відпустки, переведеному працівнику зараховується час, за який він не використав цих відпусток за попереднім місцем роботи (ст. 81 КЗпП, ст. 9 Закону про відпустки). I щорічна відпустка повної тривалості надається на новому підприємстві до настання шестимісячного терміну безперервної роботи після переведення.
Отже, працівник, який планує перевестись, має три варіанти:
— використати зароблені відпустки за старим місцем роботи перед звільненням. Такі відпустки надаються у звичайному порядку;
— звільнитися за переведенням й отримати грошову компенсацію за невикористані відпустки;
— звільнитися за переведенням і використати ці відпустки за новим місцем роботи.
Оподатковуємо компенсацію за невикористану відпустку
Незалежно від того, чи виплачується грошова компенсація за невикористану відпустку самому працівникові, чи вона перераховується наступному роботодавцю, оподатковується вона однаково.
Суми грошових компенсацій за невикористану відпустку належать до додаткової заробітної плати фонду оплати праці (ст. 2 Закону про оплату праці та пп. 2.2.12 Iнструкції №5).
Отже, з такої компенсації сплачуються ЄСВ, ПДФО та ВЗ, і робить це роботодавець за попереднім місцем роботи (місцем звільнення працівника). Він і відносить суму компенсації до витрат (або нараховує її та суму ЄСВ за рахунок резерву відпусткових).
Щодо ЄСВ
Пунктом 1 ч. 1 ст. 7 Закону про ЄСВ зазначається, що базою нарахування ЄСВ роботодавцями є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Таким чином, сума грошової компенсації за невикористану щорічну (основну та додаткову) відпустку, нарахована роботодавцем працівникові у місяці звільнення, є базою нарахування ЄСВ у місяці звільнення працівника.
Щодо ПДФО та ВЗ
Компенсація за невикористані відпустки підлягає оподаткуванню податковим агентом — працедавцем на загальних підставах у тому місяці, коли була нарахована, тобто у місяці звільнення у зв'язку з переведенням працівника. ПДФО сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом (пп. 168.1.2 ПКУ). Те саме стосується і ВЗ.
Зверніть увагу!
Дата перерахування коштів іншому підприємству, що є новим місцем роботи працівника, є датою виплати такого доходу. Тобто ЄСВ, ПДФО та ВЗ треба буде сплатити або під час виплати грошової компенсації працівнику, або під час перерахування такої компенсації новому роботодавцю.
А як показати компенсацію в єдиній звітності?
Податківці в коментованій IПК зазначили, що роботодавець за попереднім місцем роботи має обов'язки щодо відображення у Податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків — фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, затвердженому наказом Мінфіну від 13.01.2015 р. №4 (у редакції наказу Мінфіну від 15.12.2020 р. №773), та подання до контролюючого органу за місцем свого розташування.
Отже, компенсація, разом зі сумою зарплати за місяць звільнення, саме як зарплата буде відображена у Податковому розрахунку одним рядком як дохід місяця звільнення. А в додатку 4ДФ — ще й за однією ознакою доходу «101».
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII.
- ПКУ — Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. №2755-VI.
- Закон про відпустки — Закон України від 15.11.1996 р. №504/96-ВР «Про відпустки».
- Закон про ЄСВ — Закон України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
- Закон про оплату праці — Закон України від 24.03.1995 р. №108/95-ВР «Про оплату праці».
- Iнструкція №5 — Iнструкція зі статистики заробітної плати, затверджена наказом Держкомстату України від 13.01.2004 р. №5.
Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»