До листа Національного банку України від 14.04.2021 р. №р/25-0006/32339
Випадки, у яких суб'єкт первинного фінансового моніторингу (СПФМ) зобов'язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин / відмовити клієнту у відкритті рахунка (обслуговуванні), у тому числі шляхом розірвання ділових відносин, закриття рахунку / відмовитися від проведення фінансової операції, наведено у ч. 1 ст. 15 Закону про фінмоніторинг1, зокрема:
— якщо здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта, а також встановлення даних, що дають змогу встановити кінцевих бенефіціарних власників, є неможливим або якщо у суб'єкта первинного фінансового моніторингу виникає сумнів стосовно того, що особа виступає від власного імені;
— встановлення клієнту неприйнятно високого ризику або ненадання клієнтом необхідних для здійснення належної перевірки клієнта документів чи відомостей;
— подання клієнтом чи його представником суб'єкту первинного фінансового моніторингу недостовірної інформації або подання інформації з метою введення в оману суб'єкта первинного фінансового моніторингу;
— виявлення у порядку, встановленому відповідним суб'єктом державного фінансового моніторингу, що банк або інша фінансова установа, з якою встановлені кореспондентські відносини, є банком-оболонкою та/або підтримує кореспондентські відносини з банком-оболонкою;
— якщо здійснення ідентифікації особи, від імені або в інтересах якої проводиться фінансова операція, та встановлення її кінцевого бенефіціарного власника або вигодоодержувача (вигодонабувача) за фінансовою операцією є неможливим.
1 Закон України від 06.12.2019 р. №361-IX «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення».
Також банк має право відмовитися від проведення підозрілої фінансової операції. Фінансові операції або спроба їх проведення незалежно від суми, на яку вони проводяться, вважаються підозрілими, якщо суб'єкт первинного фінансового моніторингу має підозру або має достатні підстави для підозри, що вони є результатом злочинної діяльності або пов'язані чи стосуються фінансування тероризму або фінансування розповсюдження зброї масового знищення. При визначенні того, чи є підозрілою фінансова операція або діяльність, суб'єкт первинного фінансового моніторингу враховує типологічні дослідження, підготовлені спеціально уповноваженим органом та оприлюднені ним на своєму вебсайті, а також рекомендації суб'єктів державного фінансового моніторингу.
Але НБУ у коментованому листі зазначає, що внутрішні документи з питань фінансового моніторингу повинні містити процедури, достатні для забезпечення ефективного управління ризиками, а також для запобігання використанню послуг та продуктів СПФМ для легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та фінансування розповсюдження зброї масового знищення (ч. 1 ст. 8 Закону про фінмоніторинг).
Відповідно до цього НБУ у коментованому листі робить висновок, що відмова клієнту в обслуговуванні з подальшим закриттям рахунку, у тому числі у випадках ненадання документів чи відомостей для здійснення належної перевірки клієнта, має здійснюватися:
— відповідно до ст. 15 Закону про фінмоніторинг у порядку, визначеному внутрішніми документами з питань ПВК/ФТ;
— з урахуванням умов, установлених у договорі з клієнтом про надання відповідних послуг.
Тобто банк, враховуючи ризики використання послуг для легалізації (відмивання) доходів у договорі з клієнтом, може передбачати додаткові умови, крім наведених у ст. 15 Закону про фінмоніторинг, які можуть бути підставою для розірвання договору про обслуговування клієнтаы або обмеження виконання певних операцій. Наприклад, умовами договору між банком та клієнтом про надання банківських послуг, на думку НБУ, можуть передбачатися окремі додаткові механізми для обмеження клієнта в користуванні рахунком, а саме:
— часткова відмова клієнту в обслуговуванні (зокрема, відмова в наданні окремих послуг без повного припинення обслуговування цього клієнта);
— або припинення його (клієнта) обслуговування на певний період часу з подальшим поновленням надання банківських послуг після усунення підстав для відмови.
При цьому банк зобов'язаний повідомити СУО (із посиланням на відповідну підставу, передбачену в статті 15 Закону про фінмоніторинг) про осіб, з якими розірвано ділові відносини (закрито рахунок), протягом одного робочого дня, але не пізніше наступного робочого дня з дня відмови.
Однак варто звернути увагу, що випадки, у яких можуть застосовуватися ці механізми, також мають передбачатися в договорі з клієнтом.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»