Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 12.01.2021 р. №128/IПК/99-00-04-03-03-06
Щодо оподаткування сум компенсацій, які виплачуються товариством на користь працівника, за використання власного автомобіля під час виконання трудової функції
Суттєво. Відшкодування працівнику за використання його автомобіля для потреб фірми є додатковим благом й оподатковується ПДФО і ВЗ на загальних підставах. При цьому зазначений дохід не є базою нарахування ЄСВ.
! Працедавцям
Державна податкова служба України, керуючись ст. 52 Податкового кодексу України (далі — Кодекс), розглянула звернення щодо оподаткування сум компенсацій, які виплачуються товариством на користь працівника, за використання власного автомобіля під час виконання трудової функції і в межах компетенції повідомляє.
Платник податків у зверненні повідомив, що здійснює діяльність із виробництва та торгівлі кондитерськими виробами. В ході діяльності виникає потреба в перевезенні працівників на значні відстані між об'єктами товариства. Товариство не має на балансі власних чи орендованих транспортних засобів, які б давали можливість забезпечити таке перевезення. При цьому працівники виявляють ініціативу використовувати для таких цілей власний транспорт. Транспортні засоби працівників товариства будуть використовуватися для виконання дорученої роботи не на умовах оренди. У зв'язку із таким використанням працівники нестимуть витрати на пальне та амортизаційні витрати, відшкодування таких витрат буде здійснювати товариство.
Таким чином, платник податків просить надати індивідуальну податкову консультацію з питання, чи буде включатися компенсація суми витрат за використання працівником власного автомобіля під час виконання трудових обов'язків (витрат на пальне та амортизаційні витрати) до загальномісячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків та оподатковуватись податком на доходи фізичних осіб, військовим збором та єдиним соціальним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до ст. 125 Кодексу законів про працю України працівники, які використовують свої інструменти для потреб підприємства, установи, організації, мають право на одержання компенсації за їх зношування (амортизацію).
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Кодексом.
Дохід з джерелом походження з України — це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні (пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 Кодексу).
Оподаткування доходів фізичних осіб регламентується розділом IV Кодексу, відповідно до пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 якого платником податку є фізична особа — резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.
Об'єктом оподаткування фізичної особи — резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (пп. 163.1.1 п. 163.1 ст. 163 Кодексу).
До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених ст. 165 Кодексу) у вигляді суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з розділом IV Кодексу (пп. «г» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу).
Пунктом 167.1 ст. 167 Кодексу передбачено, що ставка податку становить 18 відс. бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 — 167.5 ст. 167 Кодексу).
Крім того, вказаний дохід є об'єктом оподаткування військовим збором (пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Перехідних положень Кодексу).
Ставка військового збору становить 1,5 відс. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу (пп. 1.3 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX Кодексу).
Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому ст. 168 Кодексу.
Пунктом 1 частини першої ст. 7 Закону України від 8 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі — Закон №2464) передбачено, що базою нарахування єдиного внеску для роботодавців є сума нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України від 24 березня 1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці», та сума винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно із частиною п'ятою ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у ст. 4 Закону №2464, встановлюється у розмірі 22 відс. до визначеної ст. 7 Закону №2464 бази нарахування єдиного внеску.
Отже, дохід, отриманий платником податку — фізичною особою у вигляді суми грошового відшкодування витрат такого платника (вартості палива, та амортизаційні витрати за використання власного автомобіля під час виконання трудових обов'язків), включається податковим агентом до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку як додаткове благо та оподатковується податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. При цьому зазначений дохід не є базою нарахування єдиного внеску.
Одночасно слід зазначити, що юридична особа або фізична особа — підприємець зобов'язана виконати усі функції податкового агента, визначені Кодексом.
Згідно з п. 52.2 ст. 52 Кодексу індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.