До листа Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 21.05.2020 р. №3511-06/32092-09
Простій під час робіт за договором ЦПХ
Чи можна зафіксувати простій фізособі, яка виконує роботи згідно з договором ЦПХ? Таке запитання часто ставлять ті, хто бажав би, з одного боку, покарати виконавця робіт за затягування їх виконання, а з іншого — зекономити на їх оплаті. Ось що відповіло Мінекономіки в листі від 21.05.2020 р. №3511-06/32092-09 (див. «ДК» №40/2020).
У коментованому листі йдеться про ситуацію, коли фізособа виконує не будь-які, а саме громадські роботи. Проте висновки, яких доходить Мінекономіки, можуть використовувати всі роботодавці.
Простій та громадські роботи
Фахівці Мінекономіки зазначили, що чинним законодавством не передбачено обов'язковості укладання трудового договору при виконанні громадських робіт. Проте законодавство не містить і заборони укладати в цьому разі трудові договори.
Отже, є два варіанти оформлення відносин з особами на громадських роботах: трудовий договір та договір цивільно-правового характеру. Якщо укладено трудовий договір, на таку особу поширюються гарантії, зазначені у КЗпП, у тому числі оплата за простій, який стався не з її вини. А от якщо оформили договір цивільно-правового характеру, то про жоден простій не може йтися. I ось чому.
Якщо керівник підприємства прийняв рішення укласти з такою особою трудовий договір, слід пам'ятати, що з моменту укладення його сторони набувають прав та обов'язків, визначених КЗпП. А простій згадується саме в цьому нормативному документі.
Простій — це зупинення виконання роботи на підставі трудового договору, спричинене відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для її виконання, невідворотною силою або іншими обставинами.
Але при цьому слід з'ясувати, чи у простої винен сам працівник, чи простій виник не з його вини. Тобто доведеться провести службове розслідування та з'ясувати причини простою.
Якщо розслідування доведе, що у простої винен сам працівник, то він мало того, що не отримає оплату простою, то ще й буде матеріально відповідати за шкоду, завдану роботодавцю. Не забуваймо, що згідно зі ст. 134 КЗпП повна матеріальна відповідальність покладається на працівника у разі, якщо шкоди завдано умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), у тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування. Або ж якщо шкоди завдано працівником, який перебував у нетверезому стані. I все це незалежно від того, чи було укладено з таким працівником договір про повну матеріальну відповідальність.
А ось якщо вину працівника не буде доведено або стане зрозуміло, що у простої винні зовсім інші чинники, працівник нічого не відшкодовуватиме. Мало того, він матиме право на оплату періоду такого простою.
Згідно з частиною 1 ст. 113 КЗпП час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого КМУ, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу).
Та якщо з такою особою не укладено трудового договору, але укладено договір цивільно-правового характеру, законодавством не передбачено норм щодо обов'язку замовника робіт запроваджувати простій у випадках, коли роботи зупиняються. Навіть якщо зупинення спричинено відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами, які не залежать від виконавця.
Iнформують податківці
Оплата простою (яка сталася не з вини працівника) входить до фонду додаткової зарплати (пп. 2.2.12 Iнструкції із статистики заробітної плати №5), і єдиний внесок, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір нараховуються у загальному порядку за правилами, визначеними для зарплати.
Сплата єдиного внеску є обов'язковою! Навіть за умови простою на підприємстві за працівників, для яких це підприємство є основним місцем роботи, сплата ЄСВ має бути не нижче мінімального страхового внеску. Якщо в «простійному» місяці база нарахування ЄСВ за ставкою 22%, визначена за основним працівником, виявиться нижчою за мінімальну зарплату, єдиний внесок обов'язково нараховується на різницю між цими двома величинами.
Для відображення такої ЄСВ-різниці в таблиці 6 Звіту з ЄСВ потрібно сформувати окремий (додатковий) рядок за тією застрахованою особою, за якою визначали ЄСВ-різницю.
Повідомлення ДПС у м. Києві від 15.05.2020 р.
Що таке «громадські роботи»?
Вище ми говорили про громадські роботи. А що це таке і наскільки цей вид робіт відрізняється від інших?
Як зазначається у ст. 31 Закону про зайнятість, громадські роботи є видом суспільно корисних оплачуваних робіт в інтересах територіальної громади, які організовуються для додаткового стимулювання мотивації до праці, матеріальної підтримки безробітних та інших категорій осіб і виконуються ними на добровільних засадах.
Ось це словосполучення «суспільно корисні роботи» викликає запитання у потенційних роботодавців, які вважають такі роботи видом покарання.
Справді, ст. 24 КУпАП передбачено, що за вчинення адміністративних правопорушень можуть застосовуватись адміністративні стягнення, зокрема суспільно корисні роботи.
Суспільно корисні роботи — виконання особою, яка вчинила адміністративне правопорушення, оплачуваних робіт. Вид та перелік об'єктів, на яких порушники повинні виконувати ці роботи, визначає орган місцевого самоврядування (ч. 1 ст. 31-1 КпАП).
Чи можна в такому разі говорити про якісь гарантії таким працівникам?
Так, і зверніть увагу, що громадські роботи — це лише різновид суспільно корисних робіт. Основною метою їх виконання є працевлаштування безробітних.
Види громадських робіт визначаються місцевими державними адміністраціями, виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад за такими критеріями:
1) мають тимчасовий характер і для їх організації не можуть бути використані постійні робочі місця та вакансії;
2) можуть виконуватися на умовах неповного робочого дня;
3) мають економічну, соціальну та екологічну користь для регіону;
4) надають можливість тимчасового працевлаштування безробітних на роботи, що не потребують додаткової спеціальної, освітньої та кваліфікаційної підготовки.
Як правило, з особами, які беруть участь у громадських роботах, укладаються на строк, що сумарно протягом року не може перевищувати 180 календарних днів, строкові трудові договори для працевлаштування на створені тимчасові робочі місця.
У разі укладання трудових договорів на осіб, які беруть участь у громадських роботах, поширюються державні соціальні гарантії, передбачені, зокрема, законодавством про працю та зайнятість населення і загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
I перше, на що слід звернути увагу, це гарантії з оплати праці таких працівників. Оплата здійснюється за фактично виконану роботу в розмірі, що не може бути меншим, ніж мінімальний розмір заробітної плати.
А ще особи, які беруть участь у громадських роботах, проте не виконують їх у зв'язку із запровадженням простою, що виник не з їхньої вини, мають право на оплату часу простою на умовах, визначених ст. 113 КЗпП.
Укладати з такими особами договір цивільно-правового характеру не заборонено. I в такому разі оплати простою не буде. Саме такої думки фахівці Мінекономіки.
Нормативна база
- КЗпП — Кодекс законів про працю України від 10.12.71 р. №322-VIII.
- КУпАП — Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.84 р. №8073-X.
- Закон про зайнятість — Закон України від 05.07.2012 р. №5067-VI «Про зайнятість населення».
Галина КАЗНАЧЕЙ, «Дебет-Кредит»