Юрособа — платник ПДВ (оборот за 2019 рік до 20 млн грн) здійснює експорт тканини до Молдови. Чи потрібно збільшувати фінрезультат на 30% за такою операцією? Як можна цього уникнути?
Відповідно до пп. 134.1.1 ПКУ, об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до НП(С)БО або МСФЗ, на різниці, які виникають згідно з положеннями ПКУ.
Для платників податку, в яких річний дохід від будь-якої діяльності (за мінусом непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку за останній річний звітний період, не перевищує сорока мільйонів гривень, об'єкт оподаткування може визначатися без коригування фінансового результату до оподаткування на всі різниці (крім від'ємного значення об'єкта оподаткування минулих податкових (звітних) років), визначені відповідно до положень розділу III ПКУ.
Таким чином, якщо платник податку відповідає наведеним вище критеріям і прийняв рішення про незастосування податкових різниць, то він визначає об'єкт оподаткування податком на прибуток за фінрезультатом у бухгалтерському обліку без подальшого коригування на податкові різниці, зазначені у розділі III ПКУ, зокрема передбачену пп. 140.5.5-1 ПКУ.
Якщо ж платник податку за власним бажанням застосовує податкові різниці, тоді при експорті продукції необхідно звернути увагу на новий (доповнений 23 травня 2020 року) пп. 140.5.5-1 ПКУ.
Згідно з цим пунктом фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму 30% вартості товарів, у тому числі необоротних активів, робіт та послуг (крім операцій, визнаних контрольованими відповідно до ст. 39 ПКУ), реалізованих на користь:
— нерезидентів, зареєстрованих у державах (на територіях), включених до переліку держав (територій), затвердженого КМУ відповідно до пп. 39.2.1.2 ПКУ (Республіка Молдова зазначена у цьому списку);
— нерезидентів, організаційно-правова форма яких включена до переліку, затвердженого КМУ відповідно до пп. «ґ» пп. 39.2.1.1 ПКУ, які не сплачують податку на прибуток (корпоративного податку), в тому числі податку з доходів, отриманих за межами держави реєстрації таких нерезидентів, та/або не є податковими резидентами держави, в якій вони зареєстровані як юридичні особи.
Вимоги пп. 140.5.5-1 ПКУ не застосовуються платником податку, якщо операція не є контрольованою та сума таких доходів підтверджується платником податку за цінами, визначеними за принципом «витягнутої руки» відповідно до процедури, встановленої ст. 39 ПКУ, але без подання звіту.
Визначення ціни за правилом «витягнутої руки»
Порядок визначення ціни за принципом «витягнутої руки» викладено у п. 39.1 ПКУ. Зокрема, встановлення відповідності умов операції принципу «витягнутої руки» проводиться за методами, визначеними п. 39.3 ПКУ, з метою перевірки правильності, повноти нарахування та сплати податку на прибуток підприємств.
За пп. 39.3.1 ПКУ встановлення відповідності здійснюється за одним із наведених нижче методів:
— порівняльної неконтрольованої ціни;
— ціни перепродажу;
— «витрати плюс»;
— чистого прибутку;
— розподілення прибутку.
Згідно з обраним методом визначається і відповідний перелік підтвердних документів, що їх має надати підприємство для підтвердження відповідності встановленої ціни принципу «витягнутої руки».
Наприклад, метод порівняльної неконтрольованої ціни полягає у порівнянні ціни, застосованої у контрольованій (у цьому разі йдеться про операцію, зазначену у пп. 140.5.6 ПКУ) операції, з ціною у зіставній (зіставних) неконтрольованій (неконтрольованих) операції (операціях), які фактично здійснені платником податків (іншими особами), або на підставі інформації, отриманої з джерел, визначених пп. 39.5.3 ПКУ.
Такими джерелами є джерела інформації, які містять відомості, що дають можливість порівняти комерційні та фінансові умови операцій, зокрема:
а) інформацію про зіставні неконтрольовані операції платника податків, а також інформацію про зіставні неконтрольовані операції його контрагента — сторони контрольованої операції з непов'язаними особами;
б) інформацію, отриману контролюючим органом у межах укладених Україною міжнародних угод.
Це також можуть бути:
а) будь-які інформаційні джерела, що містять відкриту інформацію та надають інформацію про зіставні операції та осіб;
б) інші джерела інформації, з яких інформація отримана платником податків з дотриманням вимог законодавства та які надають інформацію про зіставні операції та осіб за умови, що платник податків надасть таку інформацію контролюючому органу.
Отже, чіткого переліку документів для підтвердження відповідності ціни принципу «витягнутої руки» не встановлено. Перелік документів залежить від обраного методу та характеру операцій. Проте такими підтвердженнями можуть бути будь-які документи (інформаційні джерела), які засвідчують відповідність ціни до ціни у зіставних операціях.
Податківці також не надають переліку документів, які підтверджують ціну за правилом «витягнутої руки», а лише зазначають, що платник податків зобов'язаний надати у повному обсязі всі документи, які належать або пов'язані з предметом перевірки, посадовим (службовим) особам контролюючих органів, які проводять перевірку з питань дотримання принципу «витягнутої руки», у т. ч. облікові регістри, реєстри, відомості аналітичного та синтетичного бухобліку.
Станіслав ГОРБОВЦОВ, «Дебет-Кредит»