До інформаційного повідомлення Міністерства фінансів України від 21.07.2020 р.
Укотре Мінфін наголошує, що відображення в бухобліку операцій за фінансовими інструментами (зараз нас цікавлять грошові і довгострокові зобов'язання та заборгованість) має здійснюватися на підставі первинних документів із дотриманням загального принципу бухобліку — «превалювання сутності над формою», згідно з яким операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми. Раніше про це він згадував у листі від 18.02.2019 р. №35000-07-7/4645.
Саме тому ми не радимо постійно переглядати строки погашення заборгованості за договором (пролонгувати строк повернення коштів щоразу ще на 1 рік) для того, щоб не проводити її дисконтування. Адже дивитися треба не на те, як така операція оформлена, а на те, що виходить у підсумку: якщо заборгованість за домовленістю сторін погашається протягом строку, більшого ніж 12 місяців, то це довгострокова заборгованість і її слід дисконтувати.
Проте найцікавіше у цьому повідомленні — це роз'яснення щодо того, яку ставку відсотка обрати для проведення дисконтування заборгованості.
I тут головна ідея від Мінфіну та, яку ми вже раніше озвучували, — під кожен конкретний випадок ставка відсотка обирається окремо, а обирати її має та юрособа, яка проводить дисконтування. Отже, обрання ставки — це професійне судження, яке має бути основане на певній отриманій інформації й підкріплено нею.
Найголовніше при обранні ставки дисконту — це знайти найвідповіднішу ринкову відсоткову ставку, яка у звичайних умовах ринку використовується при позичанні коштів за аналогічних умов.
Під аналогічними умовами ми маємо на увазі природу фінінструменту, його валюту, термін отримання/повернення, умови повернення/отримання коштів — погашення часткове чи поетапне, під заставу/гарантію чи без, інші суттєві та важливі критерії.
Де брати інформацію для визначення ставки дисконтування? Коментоване роз'яснення Мінфіну ґрунтується на п. 14 П(С)БО 28, у якому й зазначено три моменти при виборі ставки дисконтування.
Момент 1. Якщо підприємство постійно й регулярно бере відсоткові кредити у банках чи інших фінустановах, отже, воно вже знає, які діють ставки на ринку. А тому фахівці Мінфіну доходять висновку, що в такій ситуації за ставку дисконту можливо взяти відсоткову ставку, за якою це підприємство отримує такі позики.
Утім, не забуваймо про дотримання умови щодо «аналогічності» фінінструменту, а цієї умови важко дотримати за всіма критеріями. Та й, чесно кажучи, як розуміти «регулярність» та «постійність»? Наприклад, підприємство брало відсотковий кредит у січні 2020 р. й у квітні 2020 р. — це вже регулярно чи ні? А ситуація на фінансовому ринку часто змінюється, і відсотки, під які беруться кошти, навіть у межах одного кварталу, можуть бути різними. То яку ж ставку відсотка застосовувати? Найближчу до дати початку дисконтування? Чи середню за рік? На нашу думку, Мінфін усе-таки мав на увазі ситуацію, коли підприємство має відсотковий кредит/позика на цю дату. Тобто коли підприємство має інформацію «з перших рук». Але й цю інформацію треба перевіряти на відповідність умовам виникнення та погашення заборгованості, яка дисконтується.
Якщо умови не аналогічні чи підприємство не постійно (не регулярно) користується відсотковими позиками, то Мінфін говорить, що знайти ринкові ставки можна й на сайті НБУ серед статистичних даних. Вважаємо, йдеться про показник «Вартість кредитів за даними статистичної звітності банків України (без урахування овердрафту)» розділу «Дані статистики фінансового сектору» на сайті НБУ.
Так, ставки там ринкові — втім, середньостатистичні, тобто в них закладені й ставки за кредитами, які надаються під заставу/гарантії й без, зі щомісячним погашенням і наприкінці терміну, із різними сумами кредиту, як у доларах США, так і в євро, тощо. Тому якщо підприємство не бажає шукати ринкову ставку саме під аналогічний фінінструмент, який би врахував усі особливості, то в принципі можна взяти за ставку дисконту й такі «статистичні» ринкові ставки.
Момент 2. Якщо ринкову ставку відсотка визначати проблематично, можна:
— або брати ставку відсотка на можливі позики, які може отримати конкретне підприємство. Мінфінівці пояснюють: наприклад, підприємство може взяти позику у конкретному банку, і в такому разі для визначення ставки дисконту можна брати ставку кредиту в цьому конкретному банку. Ми би цей варіант визнання ставки поставили вище за пріоритетом перед статистичними даними від НБУ;
— або розрахувати ставку за методом середньозваженої вартості капіталу підприємства. Як це зробити, роз'яснено у повідомленні Мінфіну. Не будемо зупинятися на цьому.
Момент 3. Ставка дисконту може відрізнятися від ставки, яку підприємство взяло за основу для розрахунку, на розмір ризиків. Як приклад такого ризику наводять ризик, пов'язаний з впливом СOVID-19.
Проте, як саме робити такі розрахунки простому бухгалтеру, у повідомленні не сказано. Таким чином, це питання, звісно, потребує окремого аналізу й відповідних роз'яснень з боку Мінфіну.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит», ACCA DipIFR