Iндивідуальна податкова консультація Державної податкової служби України від 17.03.2020 р. №1123/6/99-00-07-03-02-06/IПК
Щодо необхідності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у разі переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності
Суттєво. Операції з постачання таких необоротних активів, що не відповідають критеріям визнання за вимогами МСФЗ, є об'єктом оподаткування ПДВ, ПЗ з ПДВ нараховуються на дату першої події.
! Платникам ПДВ, які застосовують МСФЗ
Державна податкова служба України розглянула звернення щодо необхідності нарахування податкових зобов'язань з ПДВ у разі переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності (далі — МСФЗ) та, керуючись статтею 52 розділу II Податкового кодексу України (далі — ПКУ), повідомляє.
Як зазначено у зверненні, на дату переходу платника на МСФЗ у фінансовій звітності та бухгалтерському обліку були проведені коригування необоротних активів, що не відповідають критеріям визнання за вимогами МСФЗ. Такі необоротні активи у податковому обліку не коригувалися.
Відповідно до пункту 6 статті 121 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємства, які відповідно до законодавства складають фінансову звітність та консолідовану фінансову звітність за міжнародними стандартами, зобов'язані забезпечити ведення бухгалтерського обліку відповідно до облікової політики за міжнародними стандартами після подання першої фінансової звітності або консолідованої фінансової звітності за міжнародними стандартами, що визнається такою у порядку, визначеному міжнародними стандартами.
Згідно з підпунктами «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 розділу V ПКУ об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких відповідно до статті 186 розділу V ПКУ розташоване на митній території України.
Під постачанням товарів розуміється будь-яка передача права за розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду (підпункт 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Продаж (реалізація) товарів — це будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів (підпункт 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 розділу I ПКУ).
Порядок визначення бази оподаткування в разі постачання товарів/послуг встановлено статтею 188 розділу V ПКУ.
Відповідно до пункту 188.1 статті 188 розділу V ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками — суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).
База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів — виходячи із звичайної ціни), за винятком:
товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню;
газу, який постачається для потреб населення.
Правила визначення дати виникнення податкових зобов'язань з ПДВ встановлені статтею 187 розділу V ПКУ.
Так, згідно з пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку — дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої — дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів — дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг — дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
На дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений ПКУ термін (пункт 201.1 статті 201 розділу V ПКУ).
Враховуючи викладене, безпосередньо операції з коригування необоротних активів, що не відповідають критеріям визнання за вимогами МСФЗ, перелічені у зверненні платника, не є об'єктом оподаткування ПДВ та не призводять до наслідків з оподаткування ПДВ, оскільки при їх здійсненні не відбувається операцій з постачання необоротних активів. Водночас операції з постачання таких необоротних активів є об'єктом оподаткування ПДВ та податкові зобов'язання за такими операціями нараховуються на дату тієї події, визначеної пунктом 187.1 статті 187 розділу V ПКУ, що відбулася раніше («перша подія»), виходячи з бази оподаткування ПДВ, встановленої пунктом 188.1 статті 138 розділу V ПКУ.
Слід зазначити, що статтею 36 розділу I ПКУ встановлено, що платники податку зобов'язані самостійно декларувати свої податкові зобов'язання та визначати сутність і відповідність здійснюваних ними операцій тим, які визначені ПКУ.
Відповідно до пункту 52.2 статті 52 розділу II ПКУ податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.