До індивідуальної податкової консультації Державної податкової служби України від 22.10.2019 р. №941/6/99-00-04-07-03-15/IПК
Договори комісії та інші посередницькі договори за участю платників єдиного податку були приводом гучних спорів між підприємцями та податківцями від моменту появи спрощеної системи оподаткування. Податківці вимагали включати до оподатковуваного доходу всю суму, що надходила на рахунок комісіонера (експедитора, агента і т. д.).
«Дебет-Кредит» завжди висловлювався проти такого підходу — див., наприклад, статтю О. Водоп'янової «Посередницька діяльність у платників ЄП» у «ДК» №51-52/2013.
Згодом позиція податківців усе ж таки змінилася: вони перестали вважати доходом платника ЄП всю суму надходжень на рахунок, однак і надалі вимагали відображати всі такі надходження в Книзі обліку доходів. Таку думку вони висловлювали не раз: для договорів доручення — в IПК ГУ ДФС у Полтавській області від 02.11.2018 р. №4657/IПК/16-31-13-02-15 (див. «ДК» №47/2018), для договорів комісії — в IПК ДФСУ від 06.11.2018 р. №4707/П/99-99-13-01-02-14/IПК (див. «ДК» №47/2018), для договорів транспортного експедирування — в IПК ДФСУ від 21.03.2019 р. №1162/М/99-99-13-01-04-14/IПК (див. «ДК» №15/2019). У коментарі до останньої з цих IПК (див. «ДК» №15/2019) зазначалося, що хоча в такій позиції є певна логіка, однак вона не має достатнього законодавчого підґрунтя і загрожує втратою права перебування на спрощеній системі, якщо відображені в Книзі транзитні кошти (до речі, в ПКУ немає визначення цього терміна) не будуть перераховані клієнту до кінця звітного періоду.
А тепер повернімося до коментованої IПК.
Можливо, саме гучна фіскальна історія посередницьких договорів у «єдиноподатників» і спонукала СГ подати запит на цю IПК. Однак, на відміну від ситуацій, про які йшлося вище, автор запиту є не комісіонером, а комітентом. Усі гроші, які надходять на його рахунок від комісіонерів, — це його гроші. Це не транзитні кошти. I вже з цих грошей він сплачує комісіонерові його винагороду. Тому висновок податківців у цій IПК є цілком слушним: доходом комітента — ФОПа на ЄП є вся сума коштів, отриманих за проданий товар, з урахуванням винагороди комісіонера.
За аналогією, це так само, якби наш ФОП не доручав продати свій товар комісіонерові, а продавав би його в себе в магазині, сплачуючи продавцеві зарплату і платячи ЄСВ з неї з власних коштів.
До речі, а що то за «фактичні обставини, викладені у зверненні», які враховані при підготовці цієї IПК, але про які нам нічого не сказано?
Припускаємо, йдеться про групу платника ЄП та його статус платника/неплатника ПДВ. Бо все сказане вище є слушним для платників ЄП 2-ї та 3-ї групи, які не є платниками ПДВ і не ведуть обліку витрат.
А от платник ЄП 3-ї групи, зареєстрований як платник ПДВ, веде облік не лише доходів, а й витрат. I тут з'являється ще одна заковика.
Ні формою Книги обліку доходів і витрат для платників ЄП 3-ї групи, які є платниками ПДВ, ні Порядком ведення цієї книги1 не передбачено відображення в розділі II «Витрати» Книги витрат, пов'язаних з продажем товарів. З придбанням — так. З продажем — ні.
Але й прямої заборони відображати такі витрати в Книзі немає. У Книзі є графа «Iнші витрати», де, відповідно до Порядку №579, «зазначається сума інших витрат, які понесені у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо». Вважаємо, оплату послуг комісіонера цілком можна віднести сюди.
I якби йшлося про юрособу, не було би й питань — юрособи відповідно до пп. 296.1.3 ПКУ використовують дані спрощеного бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат (з урахуванням положень п. 44.2 і 44.3 ПКУ). А от фізособам на 3-й групі ЄП, які є платниками ПДВ і виступають комітентами, можливо, доведеться отримувати власну IПК для такої ситуації.
Андрій ПОРИТКО, головний редактор