Iнструкцію з бухгалтерського обліку ПДВ скасували. Та чи розв'язує це підприємствам руки і чи можуть вони самі розробити та затвердити власні облікові правила щодо ПДВ? Про це йдеться у листі Мінфіну від 12.09.2019 р. №35210-07-10/22881 у відповідь на наш запит (див. «ДК» №39/2019).
Про те, що з 9 серпня 2019 року вже не діє Iнструкція №141, яка регулювала бухоблік ПДВ, «ДК» писав у №32/2019. Одні платники податку тішилися цій події (вважаючи, що це перша ознака скасування ПДВ як такого), а інші замислилися: а як же тепер вести облік ПДВ і чи щось зміниться? Iз цим запитом ми звернулися до Мінфіну. I от що нам відповіли.
Чому скасували Iнструкцію №141
Цю Iнструкцію було затверджено ще на виконання Закону про ПДВ, у нормах якого були прогалини.
На сьогодні порядок визначення ПЗ з ПДВ та ПК з ПДВ, дати їх виникнення та інших операцій, пов'язаних зі справлянням ПДВ, регулюються ПКУ. Так, зокрема, ст. 187 та 198 ПКУ містять норми щодо дати виникнення ПЗ з ПДВ та дати віднесення сум до ПК з ПДВ, щодо порядку нарахування ПЗ з ПДВ, зокрема умовних. А норма ст. 201 ПКУ визначає випадки, коли ПН є підставою для нарахування сум ПДВ, що відносяться до ПК, та перелік документів у разі її відсутності.
А позаяк Закон про ПДВ втратив чинність із прийняттям ПКУ, то Мінфін дійшов висновку, що потреба регулювати питання бухобліку ПДВ окремою інструкцією відпала.
I що натомість?
Коли бухоблік ПДВ визначала Iнструкція №141, питань, чи треба щось прописувати у наказі про облікову політику щодо обліку ПДВ, не виникало. А що ж зараз?
Мінфін у коментованому листі просто зазначив, що порядок формування облікової політики визначено р. II Методрекомендацій №635. А відповідно до п. 1.2 цих Методрекомендацій підприємство самостійно визначає облікову політику та вносить зміни до неї.
Справді, змінити облікову політику підприємство може у виняткових випадках, прямо встановлених в положеннях (стандартах) бухобліку. Перегляд облікової політики має бути обґрунтованим.
Облікову політику може бути змінено, як правило, з початку року. Але за потреби таку зміну можна провести і в середині року. Головне, щоб була вагома причина. Але чи є у цьому потреба та чи справді щось зміниться у випадку з бухобліком ПДВ?
Як вести бухоблік ПДВ
Для відображення госпоперацій із ПДВ у бухобліку підприємство у звичайному порядку має застосовувати План рахунків та Iнструкцію №291.
Для обліку ПДВ загалом задіяно чотири субрахунки — 641, 643, 644 та 315.
На субрахунку 641 «Розрахунки за податками» ведеться облік податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до чинного законодавства, зокрема ПДВ.
На субрахунку 643 «Податкові зобов'язання» ведеться облік суми ПДВ, визначеної виходячи зі суми одержаних авансів (попередньої оплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню (виконанню).
На субрахунку 644 «Податковий кредит» ведеться облік суми ПДВ, на яку підприємство набуло право зменшити податкове зобов'язання.
Субрахунок 315 «Спеціальні рахунки в національній валюті» призначений для обліку коштів на рахунку у СЕА ПДВ, відкритому платнику податку в Казначействі, а також на інших спецрахунках, відкритих у банку та/або органі Казначейства відповідно до законодавства, тощо.
Крім того, фахівці Мінфіну зазначають норму з абз. 3 р. I Iнструкції №291, відповідно до якої нові субрахунки (рахунків другого, третього порядків) до синтетичних рахунків уводяться підприємствами самостійно виходячи з потреб управління, контролю, аналізу та звітності.
Тож підприємство має самостійно визначити, чи вводити нові додаткові субрахунки, і якщо так, то які саме й до яких рахунків. Звичайно ж, радимо все-таки деталізувати облік ПДВ, як це й було раніше. Адже деталізація має полегшити розуміння ситуації як загалом, так і зокрема щодо зобов'язань, кредиту, у т. ч. підтверджених та непідтверджених, а також «компенсуючих» ПЗ з ПДВ, ПДВ при донарахуванні до мінімальної бази, щодо штрафів з ПДВ, коштів на електронному рахунку.
Поради щодо деталізації бухобліку ПДВ
Додаткові синтетичні рахунки для обліку ПДВ можуть бути такими:
— 315/ПДВ «Розрахунки з Казначейством у СЕА ПДВ», якщо платник податку в СЕА має ще й інші рахунки, відкриті у Казначействі, наприклад СЕА акцизний податок;
— 641/ПДВ «Розрахунки за ПДВ», зазвичай це субрахунок 6412. Основний рахунок ПДВ, на якому відображається сума нарахованого та сплаченого ПДВ;
— 641/ПДВштраф «Розрахунки з бюджетом за штрафними санкціями ПДВ». Радимо все-таки виокремити такий субрахунок із 6412, адже таке розмежування дасть можливість відстежити заборгованість за штрафами, пов'язаними з ПДВ, та її погашення, позаяк штрафи сплачуються не на електронний рахунок, а безпосередньо до бюджету;
— 643.1 «Податкові зобов'язання підтверджені». Тут обліковуються ПЗ з ПДВ за складеними та зареєстрованими в ЄРПН ПН;
— 643.2 «Податкові зобов'язання непідтверджені». Залишок на такому субрахунку дасть інформацію про те, що є постачання товарів, робіт, послуг звітного періоду, за якими ПН ще не складені та/або не зареєстровані в ЄРПН;
— 643.3 «Податкові зобов'язання, що підлягають коригуванню». Облік ПДВ на такому субрахунку дозволить зрозуміти суми нарахованих так званих компенсуючих ПЗ з ПДВ згідно з п. 198.5 та 199.1 ПКУ;
— 643.4 «Податкові зобов'язання (роздріб)». А цей субрахунок радимо мати СГ, які займаються роздрібним продажем товарів/послуг. Адже він допоможе виокремити ПДВ за такими продажами. А це потрібно, позаяк у роздрібній торгівлі має місце одночасність оплати й відвантаження товарів/послуг;
— 643.5 «Донарахування до мінбази та умовний продаж». Його радимо використовувати для обліку донарахованого ПДВ відповідно до вимог абз. 2 п. 188.1 ПКУ, тобто донарахування ПДВ до мінімальної бази. Також цей субрахунок стане у пригоді у разі анулювання реєстрації платника ПДВ (п. 184.7 ПКУ) та в інших випадках, коли ПКУ передбачає донарахування ПЗ з ПДВ;
— 644.1 «Податковий кредит підтверджений». Тут обліковується ПК з ПДВ за отриманими та зареєстрованими в ЄРПН ПН;
— 644.2 «Податковий кредит непідтверджений». Сальдо ПДВ на кінець періоду на цьому субрахунку допоможе зрозуміти, хто з контрагентів ще не зареєстрував ПН у ЄРПН;
— 644.3 «Податковий кредит, що підлягає коригуванню». А тут радимо вести облік коригувань ПК з ПДВ за бухгалтерськими довідками, за помилково отриманими або не отриманими від контрагента ПН та РК тощо;
— 644.4 «Відкладений ПК на наступні періоди». Тут вести облік ПК з ПДВ по «відкладеним» ПН. Таке право зберігається протягом 1095 днів за п. 198.6 ПКУ.
Вище ми навели орієнтовний бажаний синтетичний облік ПДВ для деталізації. Втім, підприємство, як правильно підмітив Мінфін, може додатково вводити зручні для себе синтетичні субрахунки. Доречно це підтвердити внутрішнім положенням, розпорядженням тощо.
Нормативна база
- Закон про ПДВ — Закон України від 03.04.97 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (втратив чинність з 01.01.2011 р.).
- Iнструкція №141 — Iнструкція з бухгалтерського обліку податку на додану вартість, затверджена наказом Мінфіну від 01.07.97 р. №141 (втратила чинність з 09.08.2019 р.).
- Iнструкція №291 — Iнструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена наказом Мінфіну від 30.11.99 р. №291.
- Методрекомендації №635 — Методичні рекомендації щодо облікової політики підприємства, затверджені наказом Мінфіну від 27.06.2013 р. №635.
Катерина КАЛАШЯН, «Дебет-Кредит»