До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 30.10.2018 р. №4633/6/99-99-12-02-03-15/IПК
У коментованій IПК податкові органи розглядають наслідки оподаткування за договором позички у платника ЄП третьої групи — юрособи. Зокрема, чи визнається дохід у разі отримання в тимчасове безоплатне користування основних засобів.
За своєю суттю, договір позички передбачає безоплатне користування майном, яке належить одній стороні договору, іншою. Проте, відповідно до ст. 827 ЦКУ, однією з умов такого договору є строк, протягом якого це майно використовується. А одним з обов'язків користувача за ст. 833 ЦКУ є зобов'язання повернути річ після закінчення строку договору.
Отже, хоча право власності на річ до користувача не переходить, дуже важливо визначити, скільки часу він може такою річчю користуватися. Наголошують на цьому і самі податківці, але із зауваженням: якщо за договором позички визначено термін безоплатного користування отриманими основними засобами, який, зокрема, не перевищує терміну їх амортизації.
Амортизацію на ОЗ, отримані у користування, користувач не нараховує. Адже згідно з п. 23 П(С)БО 7 нарахування амортизації здійснюється протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта, який встановлюється підприємством (у розпорядчому акті) при визнанні цього об'єкта активом (при зарахуванні на баланс). Натомість майно, отримане за договором позички, не зараховується на баланс, а відображається на позабалансовому рахунку 01 «Орендовані необоротні активи» за вартістю, яка встановлена договором або визначена в акті приймання-передачі.
Амортизувати надані у безоплатне користування ОЗ може лише власник майна — позичкодавець, звісно, якщо він є юрособою і веде бухоблік або це підприємець на загальній системі, який за власним бажанням веде облік з урахуванням пп. 177.4.6 — 177.4.9 ПКУ. Але якщо позичкодавцем є фізособа, то вона жодного бухобліку не веде.
Водночас визначення терміна «позичка» в ПКУ немає. А за ст. 831 ЦКУ, якщо сторони не встановили строку користування річчю, він визначається відповідно до мети користування нею. I більше — жодних обмежень.
Тож, на нашу думку, яким би не був строк користування ОЗ за договором позички і якими б не були такі ОЗ — повністю замортизованими у власника чи ще ні, говорити про перехід права власності до користувача не можна. I податківці в цій ситуації надто фіскальні, бо ж треба відрізняти поняття «перехід права власності» та «тимчасове користування».
У податковому обліку платник ЄП відповідно до п. 292.3 ПКУ до суми доходу включає вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду товарів (робіт, послуг). I цей пункт уточнює, які критерії безоплатно отриманих товарів — це активи, надані згідно з письмовими договорами дарування та іншими письмовими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів чи їх повернення.
I насправді все правильно — платник ЄП безоплатно користується майном. Але він зобов'язаний його повернути, тому що право власності на такі ОЗ не переходить. Тож умови п. 292.3 ПКУ не виконуються.
Звісно, щоб не створювати собі проблем, можна при укладанні договору не лише зазначити строк, на який передається майно у безоплатне користування, а й врахувати бажання ДФСУ та термін його амортизації. Але зробити це повинен не користувач, а власник майна, бо лише він має таку інформацію. I лише позичкодавець за потреби може цей строк амортизації переглянути і продовжити.
Також нагадаємо, що, наприклад, в IПК ДФСУ від 19.06.2018 р. №2721/Г/99-99-13-01-02-14/IПК податківці зауважили: при отриманні майна у безоплатне користування за договором позички до суми доходу фізичної особи — підприємця — платника єдиного податку включається вартість безоплатно отриманих протягом звітного періоду послуг з урахуванням звичайних цін. При цьому податківці спираються на два перші абзаци п. 292.3 ПКУ, які поширюються на всіх платників ЄП 1-ї — 3-ї груп.
Отже, не все так просто — з метою оподаткування для користувача зазначена операція може розглядатись як безоплатне отримання послуг. Якщо податківці і надалі розвиватимуть цю тему в такому ключі, виникає ризик сплати єдиного податку за звичайною ціною (визначеною за пп. 14.1.71 ПКУ) права користування наданим позичкодавцем майном.
Тому кожному користувачу рекомендуємо отримувати власну індивідуальну податкову консультацію. I далі вже або діяти за нею, або оскаржувати її в суді.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»