До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 05.04.2018 р. №1467/6/99-95-42-03-15/IПК
У вищенаведеній IПК нас найбільше цікавлять заключні слова. ДФСУ зазначає, що кошти, які сплачуються орендарем орендодавцеві як відшкодування сум земельного податку, є об'єктом оподаткування ПДВ навіть у тому разі, якщо їх сплата відбувається на підставі окремого договору.
Хоча така фіскальна позиція нас не дивує, все-таки нагадаємо, що ДФСУ не завжди дотримувалася цієї точки зору. Так, наприклад, у листі від 18.05.2016 р. №10890/6/99-99-15-03-02-15 ДФСУ, посилаючись на норми ПКУ (п. 185.1, пп. 14.1.185, пп. «а» п. 198.1, п. 198.3), доходила висновку, що «сплата орендодавцем земельного податку та отримання компенсації від орендаря за понесені витрати зі сплати земельного податку не може розцінюватись як операція з постачання послуг для цілей оподаткування податком на додану вартість». Як наслідок, «операція з отримання орендодавцем від орендаря компенсації з оплати земельного податку не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, якщо така оплата відшкодовується орендодавцю за окремим договором та не включається орендарем до складу орендної плати. Сума таких коштів сплачується орендарем у вигляді відшкодування орендодавцю сплати земельного податку та не включається орендодавцем до бази оподаткування податком на додану вартість».
Але незабаром податківці частково переглянули свою позицію. Так, наприклад, у листі ГУ ДФС у м. Києві від 02.03.2017 р. №4509/9/26-15-12-01-18 підкреслювалося: «якщо між орендодавцем та орендарем укладено окремі договори про надання орендарем компенсації витрат, які не включаються орендодавцем до складу орендної плати, а підлягають окремій оплаті (відшкодуванню, компенсації), то суми коштів, сплачених (відшкодованих, компенсованих) за такими договорами, не включаються орендодавцем до бази оподаткування послуги з оренди рухомого/нерухомого майна, оскільки є окремими самостійними операціями з постачання послуг та розглядаються як окремий об'єкт оподаткування». Тобто таки оподатковуються, але окремо. Що цікаво, цього разу податківці доходили такого висновку шляхом довільних умовиводів, без посилань на норми законодавства.
Ці самі умовиводи повторюються і в коментованій IПК — див. перший із виділених нами абзаців та абзац перед ним. Проте тепер податківці не говорять про «окремий об'єкт оподаткування», а схильні вважати суми відшкодування податку складовою орендної плати.
Тут можна було би посперечатися. Орендна плата — це плата за надання майна в оренду, тобто, з погляду ПКУ, — плата за послугу (за ЦКУ оренда послугою не є). Тому вона є об'єктом оподаткування ПДВ за пп. «б» п. 185.1 ПКУ. А чи можна вважати послугою відшкодування податку?
На жаль, визначення терміна «постачання послуг» у пп. 14.1.185 ПКУ дає фіскалам підстави для такої широкої інтерпретації, адже постачанням послуг є «будь-яка операція, що не є постачанням товарів». I послатися на те, що нарахування ПДВ на суму відшкодування податку є, по суті, податком на податок, тобто подвійним оподаткуванням, не вдасться.
З огляду на наведене сподіватися на те, що фіскали ще повернуться на позицію травня 2016 року, радше не доводиться. Фактично єдине, що залишається, — це вимагати від законодавців змінити субтрактивне визначення терміна в пп. 14.1.185 ПКУ на дескриптивне.
Окрім цього, відповідно до пп. 197.1.21 ПКУ звільняється від оподаткування ПДВ орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності держави або територіальної громади, якщо така орендна плата повністю зараховується до відповідних бюджетів. Тож позиція фіскалів стосується як земель приватної власності (відшкодування земельного податку орендарями), так і земель державної та комунальної власності (відшкодування орендної плати суборендарями).
Водночас судової практики Верховного суду з цього питання немає, тож варто скористатися новими процесуальними нормами та оскаржити таку IПК до суду.
Андрій ПОРИТКО, головний редактор