• Посилання скопійовано

Фізособа вирішила започаткувати власну справу (виготовляти продукцію, або торгувати товарами, чи надавати послуги, виконувати роботи). Як проходить процедура державної реєстрації підприємця?

01.

Фізособа вирішила започаткувати власну справу (виготовляти продукцію, або торгувати товарами, чи надавати послуги, виконувати роботи). Як проходить процедура державної реєстрації підприємця?

Основним нормативним документом, який регулює процедуру державної реєстрації фізичної особи — підприємця, є Закон про держреєстрацію. Але перш ніж подавати документи, за якими фізособу буде внесено до Єдиного державного реєстру як підприємця, варто вирішити два питання: які види діяльності планує здійснювати підприємець і на якій системі оподаткування перебувати.

Види діяльності, які планує здійснювати підприємець, мають коди, встановлені державним класифікатором . Діючий на сьогодні класифікатор має скорочену назву КВЕД-2010.

А системи оподаткування встановлюються ПКУ. На сьогодні підприємець може обрати або загальну систему оподаткування (і сплачувати з підприємницьких доходів ПДФО та військовий збір), або спрощену систему оподаткування (і сплачувати з підприємницьких доходів єдиний податок). Докладніше про це читайте нижче, у відповідях на запитання.

Проведенню державної реєстрації, зокрема, і підприємця, присвячено розділ IV Закону про держреєстрацію. Для проведення державної реєстрації фізична особа, яка бажає стати підприємцем і має реєстраційний номер облікової картки платника податків, повинна подати особисто (надіслати поштовим відправленням з описом вкладення або в електронній формі) чи через уповноважену особу (на підставі довіреності) суб'єкту державної реєстрації1 за місцем проживання документи, визначені ст. 18 Закону про держреєстрацію:

1) заява про державну реєстрацію фізичної особи підприємцем;

1 Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону про держреєстрацію, суб'єктами державної реєстрації щодо фізосіб-підприємців є виконавчі органи сільських, селищних та міських рад, Київська та Севастопольська міські, районні, районні у містах Києві та Севастополі державні адміністрації, нотаріуси, акредитовані суб'єкти. При цьому виконавчі органи сільських, селищних та міських рад (крім міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення) набувають повноважень з державної реєстрації фізичних осіб — підприємців лише у разі прийняття відповідною радою такого рішення.

2) заява про обрання фізичною особою спрощеної системи оподаткування та/або реєстраційна заява про добровільну реєстрацію як платника податку на додану вартість за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної податкової і митної політики, — за бажанням заявника;

3) нотаріально засвідчена письмова згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування — для фізичної особи, яка досягла шістнадцяти років і має бажання займатися підприємницькою діяльністю, але не має повної цивільної дієздатності.

У разі подання документів, крім випадку, коли відомості про повноваження представника містяться в Єдиному державному реєстрі (далі — ЄДР), представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження — тобто довіреність.

Інші документи для проведення реєстраційних дій вимагати забороняється.

Уповноважена особа суб'єкта державної реєстрації приймає заяву та документи в паперовій формі за описом, сформованим за допомогою програмних засобів ведення Єдиного державного реєстру, примірник якого в день надходження заяви та документів у спосіб, відповідно до якого були подані документи, видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу до результатів розгляду документів через портал електронних сервісів.

Також зареєструватися підприємцем можна через сервіс «Онлайн-будинок юстиції» зайшовши на сайт сервісу: online.minjust.gov.ua.

Процедура державної реєстрації підприємця передбачає (ч. 2 ст. 25 Закону про держреєстрацію), крім приймання документів:

— їх перевірку, прийняття рішення про реєстрацію. При цьому на розгляд таких документів, а отже, і на прийняття відповідного рішення дається 24 години після надходження документів (крім вихідних та святкових днів). Зверніть увагу: подовження цього строку для реєстрації фізосіб-підприємців не передбачено (див. ст. 26 Закону про держреєстрацію). Але можлива процедура зупинення державної реєстрації з причин, зазначених у ст. 27 Закону про держреєстрацію, строком до 15 календарних днів. Про таке зупинення фізособа обов'язково повідомляється — повідомлення про зупинення розгляду документів із зазначенням строку та виключного переліку підстав для його зупинення та рішення суб'єкта державної реєстрації про зупинення розгляду документів розміщуються на порталі електронних сервісів у день зупинення та надсилаються заявнику на адресу його електронної пошти . У разі подання документів, необхідних для усунення підстав для зупинення розгляду документів, протягом встановленого строку розгляд документів поновлюється. Наприклад, якщо необхідні документи були подані не в повному обсязі, фізособа має цю помилку протягом 15 днів виправити, і тоді буде проведено її реєстрацію як підприємця,

— безпосередньо державну реєстрацію підприємця шляхом внесення інформації з поданих документів у ЄДР,

— формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації .

Про особливості державної реєстрації підприємцем фізосіб, місцем проживання яких є територія АР Крим, м. Севастополя, а також населені пункти, в яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення в Донецькій та Луганській областях, читайте тут.

За бажанням новоствореного підприємця йому видається виписка з ЄДР у паперовій формі (у разі подання заяви про державну реєстрацію у паперовій формі). Така виписка надається з проставленням підпису та печатки державного реєстратора.

02.

Як підприємець стає на облік в органі ДФС — за місцем проживання чи за місцем фактичного здійснення підприємницької діяльності? Чи може підприємець мати кілька місць здійснення підприємницької діяльності?

Згідно із п. 63.3 ПКУ, з метою проведення податкового контролю фізособи — платники податків підлягають взяттю на облік у контролюючих органах за місцем проживання фізособи (основне місце обліку), а також за місцем розташування рухомого та нерухомого майна, об'єктів оподаткування або об'єктів, які пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (неосновне місце обліку).

Зверніть увагу: об'єктами оподаткування і об'єктами, пов'язаними з оподаткуванням, є майно та дії, у зв'язку з якими у платника податків виникають обов'язки щодо сплати податків та зборів. Такі об'єкти за кожним видом податку та збору визначаються згідно з відповідним розділом ПКУ.

Тобто здійснювати свою діяльність підприємець має право по всій Україні. При цьому він обов'язково перебуватиме на обліку в органі ДФС за місцем проживання (мається на увазі адреса, зазначена як його місце проживання у паспорті або в іншому документі, що його замінює) та за місцями здійснення підприємницької діяльності (якщо це інша територіально-адміністративна одиниця, ніж місце проживання).

Платник податків зобов'язаний стати на облік у відповідних контролюючих органах за основним та неосновним місцем обліку, повідомляти про всі об'єкти оподаткування і об'єкти, пов'язані з оподаткуванням, контролюючі органи за основним місцем обліку згідно з Порядком №1588. До речі, порядку взяття на облік за неосновним місцем обліку присвячений розділ VII цього Порядку, а порядок обліку об'єктів оподаткування та об'єктів, пов'язаних з оподаткуванням, висвітлюється у розділі VIII Порядку №1588.

Спочатку про взяття на облік за основним місцем обліку.

Взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи — підприємця здійснюється після її державної реєстрації згідно із Законом про держреєстрацію контролюючим органом за місцем її державної реєстрації на підставі відомостей про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця. Тобто окремо подавати заяву про таку реєстрацію в орган ДФС не потрібно.

Взяття на облік за основним місцем обліку фізичної особи — підприємця контролюючим органом проводиться у день отримання відомостей про державну реєстрацію фізичної особи — підприємця та здійснюється датою внесення даних до Реєстру самозайнятих осіб. Дані про взяття на облік фізичної особи — підприємця передаються до ЄДР у день взяття на облік за основним місцем обліку із зазначенням: дати та номера запису про взяття на облік, найменування та ідентифікаційного коду контролюючого органу, в якому фізичну особу — підприємця взято на облік. Тобто взяття на облік за основним місцем обліку відбувається дуже швидко, без участі самого підприємця, і відомості про це мають бути зазначені в ЄДР.

Таким чином, перевірити факт взяття на облік за основним місцем обліку підприємець може онлайн, на сайті, на якому розміщуються відомості з ЄДР. Крім цього, взяття на облік фізичної особи — підприємця підтверджується випискою з ЄДР, яка надсилається (видається) фізичній особі — підприємцю (за його бажанням, див. вище).

А тепер — про взяття на облік за неосновним місцем обліку.

Якщо відповідно до законодавства в платника податків, крім обов'язків щодо подання податкових декларацій (розрахунків, звітів) та/або нарахування, утримання або сплати (перерахування) податків, зборів на території адміністративно-територіальної одиниці за своїм місцезнаходженням, виникають такі обов'язки на території іншої адміністративно-територіальної одиниці, то такий платник податків зобов'язаний стати на облік за таким неосновним місцем обліку у відповідному органі ДФС.

Заява про взяття на облік платника податків за неосновним місцем обліку подається у відповідний контролюючий орган протягом 10 робочих днів після реєстрації рухомого чи нерухомого майна чи відкриття об'єкта чи підрозділу, через які провадиться діяльність або які підлягають оподаткуванню. Така заява подається за формою №17-ОПП (додаток 9 до Порядку №1588).

До речі, така заява може бути подана підприємцем як до контролюючого органу за неосновним місцем обліку, так і до контролюючого органу за основним місцем обліку. Просто у разі подання заяви за формою №17-ОПП до контролюючого органу за основним місцем обліку платник податків у розділі 3 заяви може зазначити всі контролюючі органи, у яких бажає стати на облік за неосновним місцем обліку, та обрати адміністративно-територіальні одиниці (за місцезнаходженням об'єктів оподаткування), які обслуговуються такими органами. А далі відомості з заяви про взяття на облік за неосновним місцем обліку вносяться до Реєстру самозайнятих осіб.

Платники податків, які уклали з відповідним контролюючим органом договір про визнання електронних документів, можуть подати заяву за формою №17-ОПП засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб.

Крім цього, встати на облік за неосновним місцем обліку можна і за іншою процедурою (без подання заяви за формою №17-ОПП), на підставі повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність, за формою №20-ОПП (додаток 10 до Порядку №1588), поданого платником відповідно до розділу VIII цього Порядку, та якщо у такому повідомленні платник податків визначив контролюючий орган, у якому бажає стати на облік за неосновним місцем обліку за місцезнаходженням відповідного об'єкта оподаткування.

03.

Які документи повинен мати підприємець на загальній системі оподаткування в разі податкової документальної перевірки?

Згідно з п. 177.10 ПКУ, фізичні особи — підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Податківці зазначають, що до документів, які повинен мати в себе підприємець, належать, зокрема: накладна на товар і виписка з банку, квитанції про оплату, чек або інший документ, що підтверджує оплату товарів, робіт, послуг. На основі таких документів заповнюються Книги обліку доходів та витрат, складається податкова звітність.

Разом із тим відповідно до статті 44 ПКУ платники податків зобов'язані забезпечити зберігання первинних документів, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання — з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення первинних документів, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

Таким чином, первинні документи на товари підприємці повинні зберігати не менше ніж три роки.

Якщо підприємець здійснює діяльність, яка потребує отримання дозволу (ліцензії), він повинен мати і такий дозвіл (ліцензію).

Крім цього, підприємці на загальній системі оподаткування, які проводять готівкові розрахунки в межах торгового обороту, повинні здійснювати розрахункові операції за допомогою РРО, а отже, мати книгу обліку розрахункових операцій (КОРО), про що докладніше далі.

А ті підприємці, що мають найманих працівників, — ще й відповідну кадрову документацію і первинні документи щодо нарахування доходів працівникам і нарахування податків та ЄСВ за такими доходами (про це теж розповімо окремо).

04.

Який порядок ведення Книги обліку доходів і витрат у підприємця на загальній системі оподаткування?

Відповідно до п. 177.10 ПКУ, фізичні особи — підприємці на загальній системі оподаткування зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат (далі — Книга), у якій щоденно на підставі первинних документів здійснюються записи про операції, що відбулися у звітному (податковому) періоді.

Діюча форма та Порядок ведення Книги фізичними особами — підприємцями на загальній системі оподаткування встановлені наказом Міндоходів від 16.09.2013 р. №481 (далі — Книга та Порядок).

Книга ведеться за вибором платника податку в паперовому або електронному вигляді (п. 2 Порядку).

Якщо підприємець обрав ведення Книги у паперовому вигляді, спочатку її слід зареєструвати в органі ДФС. Для цього фізичні особи — підприємці подають до контролюючого органу за місцем обліку її примірник.

У разі обрання підприємцем ведення Книги в електронній формі:

1) підприємець зобов'язаний: отримати посилені сертифікати відкритих ключів, сформованих акредитованими центрами сертифікації ключів, включених до системи подання податкових документів в електронному вигляді, укласти договір про визнання електронних документів з контролюючим органом та сформувати заяву на отримання Книги і надіслати її до контролюючого органу за місцем податкового обліку засобами електронного зв'язку з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

2) контролюючий орган за місцем податкового обліку протягом 3 робочих днів формує і надсилає підприємцю повідомлення про реєстрацію Книги із зазначенням реєстраційного номера Книги та дати її реєстрації;

3) після отримання підприємцем повідомлення про реєстрацію Книги така особа здійснює операції з її ведення згідно з Порядком.

Відповідно до п. 6 Порядку підприємці заносять до Книги відомості в такому порядку:

1) у графі 1 зазначається дата запису (день, місяць, квартал, рік);

2) у графі 2 відображається сума доходу, отриманого від здійснення підприємницької діяльності із сумарним підсумком за місяць, квартал, рік, зокрема, кошти, що надійшли на поточний рахунок, у касу платника податків та/або отримано готівкою, сума заборгованості, за якою минув строк позовної давності, вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг);

3) у графі 3 вказується сума повернутих підприємцем коштів за товари (роботи та послуги) та/або повернутої передплати;

4) графа 4 розраховується як різниця між отриманим доходом від здійснення підприємницької діяльності (графа 2) та сумою повернутих самозайнятою особою коштів за товари (роботи та послуги) (графа 3);

5) у графі 5 зазначаються реквізити документа, який підтверджує понесені витрати, що безпосередньо пов'язані з отриманим доходом. Документами, які підтверджують витрати, можуть бути, зокрема, платіжне доручення, прибутковий касовий ордер, квитанція, фіскальний чек, акт закупки (виконаних робіт, наданих послуг) та інші первинні документи, що засвідчують факт оплати товарів, робіт, послуг;

6) у графі 6 відображається сума витрат, які документально підтверджені та безпосередньо пов'язані з отриманням доходу за підсумками дня;

7) у графі 7 відображається сума витрат на оплату праці та нарахування на оплату праці найманих осіб, понесені у звітному місяці;

8) у графі 8 відображається сума фактично понесених інших витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, зокрема, витрати на оплату послуг зв'язку, орендних та комунальних платежів тощо;

9) у графі 9 зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження підприємницької діяльності (графи 6, 7, 8).

При цьому нормами ПКУ та Порядком не передбачено вимоги щодо ведення Книги найманими особами, які перебувають у трудових відносинах із підприємцем. Тобто бажано, щоб таку Книгу підприємець вів самостійно.

На жаль, не враховують Порядок і форма Книги зміни, які відбулися в ст. 177 ПКУ щодо можливості включення до витрат підприємцем, зокрема, сум амортизації необоротних активів (про що далі). На нашу думку, такі витрати слід зазначати у графі 8 (тобто серед інших витрат) на підставі документів про нарахування такої амортизації. Такі документи підприємець може складати у довільній формі (в пп. 177.4.6 ПКУ зазначається лише вимога щодо відповідного ведення окремого обліку таких витрат, але не зазначається, яким саме має бути такий облік). Втім, радимо складати ці документи за аналогією до того, як вони складаються юрособами, — тобто із дотриманням вимог щодо обов'язкових реквізитів первинних документів, встановлених ст. 9 Закону про бухоблік.

05.

Які податки сплачує підприємець на загальній системі оподаткування?

Податки, які сплачує підприємець на загальній системі оподаткування, можна умовно поділити на ті, які він сплачує з власних доходів, з доходів найманих працівників та інших фізосіб, та решта податків, які він зобов'язаний сплачувати в залежності від виду діяльності, який здійснює. При цьому, на відміну від платників єдиного податку, жодних спеціальних податкових пільг у такого підприємця немає.

З власних підприємницьких доходів ФОП на загальній системі оподаткування сплачує 18% ПДФО та 1,5% військового збору (про базу для нарахування цих платежів поговоримо нижче). При цьому строки сплати цих платежів є різними.

Строки сплати ПДФО встановлені ст. 177 ПКУ. За нею протягом року підприємець сплачує авансові платежі, які розраховуються платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат, кожного календарного кварталу та сплачуються до бюджету до 20 числа місяця, наступного за кожним календарним кварталом (до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня). Авансовий платіж за четвертий календарний квартал не розраховується та не сплачується. Остаточний розрахунок із бюджетом з цього податку відбувається протягом 50 днів після закінчення звітного податкового року.

А ось спеціальних строків для сплати військового збору для підприємців не встановлено. Отже, як роз'яснюють податківці, вони сплачують цей платіж за наслідками звітного податкового року, протягом 50 днів після його закінчення.

Крім цього, підприємець на загальній системі оподаткування сплачує ЄСВ, розрахований виходячи з суми чистого оподатковуваного доходу (прибутку). Такі підприємці зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року (абзац третій частини восьмої статті 9 Закону про ЄСВ).

Зверніть увагу: з 01.01.2017 ФОП, які перебувають на загальній системі оподаткування, звільняються від сплати за себе ЄСВ, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону про ЄСВ).

06.

Як визначається дохід підприємця на загальній системі оподаткування, з якого він сплачує ПДФО, військовий збір та ЄСВ?

Згідно з п. 177.2 ПКУ, об'єктом оподаткування ПДФО є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця. Перелік витрат, на які підприємцю дозволено зменшувати отриманий дохід з метою визначення бази для оподаткування, встановлений п. 177.4 ПКУ.

Цей самий дохід є базою для утримання військового збору та базою для нарахування ЄСВ. Хоча щодо ЄСВ існує і така вимога, як мінімальний страховий внесок, про що далі.

Базою нарахування ЄСВ для таких підприємців є сума доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає оподаткуванню ПДФО. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. З 2017 року у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такі платники зобов'язані визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування ЄСВ, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума ЄСВ не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої ст. 7 Закону про ЄСВ).

Мінімальний страховий внесок — це сума ЄСВ, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (п. 6 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).

Максимальна величина бази нарахування ЄСВ — це максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює двадцяти п'яти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується ЄСВ (п. 4 частини першої ст. 1 Закону про ЄСВ).

Докладніше про сплату підприємцями ЄСВ у 2017 році дивись тут.

07.

На які витрати у 2017 році підприємець на загальній системі оподаткування може зменшити дохід з метою визначення оподатковуваного доходу?

Згідно з п. 177.4 ПКУ, до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, та на які підприємець має право зменшити отриманий дохід з метою визначення оподатковуваного доходу, належать:

— витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (виконання робіт, надання послуг), купованих напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

— витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі — працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

— обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

— суми податків, зборів, які пов'язані з проведенням господарської діяльності такої фізичної особи — підприємця (крім податку на додану вартість для фізичної особи — підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, та акцизного податку, податку на доходи фізичних осіб з доходу від господарської діяльності, податку на майно); суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; платежі, сплачені за одержання ліцензій на провадження певних видів господарської діяльності фізичною особою — підприємцем, одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, які пов'язані з господарською діяльністю фізичної особи — підприємця;

— інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені вище, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Зверніть увагу! Не включаються до складу витрат підприємця:

  • витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою — підприємцем;
  • витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації;
  • витрати на придбання та утримання основних засобів подвійного призначення, визначених цією статтею;
  • документально не підтверджені витрати.

Також підприємці на загальній системі оподаткування мають право (за власним бажанням) включати до складу витрат, пов'язаних з провадженням їх господарської діяльності, амортизаційні відрахування з відповідним веденням окремого обліку таких витрат. При цьому амортизації підлягають:

  • витрати на придбання основних засобів та нематеріальних активів;
  • витрати на самостійне виготовлення основних засобів.

Не підлягають амортизації та повністю включаються до складу витрат звітного періоду витрати на:

  • проведення ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних засобів;
  • ліквідацію основних засобів (у частині залишкової вартості).

Не підлягають амортизації такі основні засоби подвійного призначення:

  • земельні ділянки;
  • об'єкти житлової нерухомості;
  • легкові та вантажні автомобілі.

Розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється із застосуванням прямолінійного методу нарахування амортизації, за яким річна сума амортизації визначається діленням первісної вартості об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, яка амортизується, на строк корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів.

Облік вартості, яка амортизується, ведеться за кожним об'єктом. Амортизація нараховується протягом строку корисного використання (експлуатації) об'єкта основних засобів та нематеріальних активів, самостійно установленого фізичною особою, але не менше мінімально допустимого строку корисного використання об'єкта основних засобів та нематеріальних активів:

Групи Мінімально допустимі строки корисного використання, років
1 — Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом 15
2 — Будівлі, споруди, передавальні пристрої 10
3 — Машини, обладнання, тварини, багаторічні насадження та інше 5
4 — Нематеріальні активи відповідно до правовстановлюючого документа, але не менш як два роки

Звісно, що зазначені правила поширюються виключно на об'єкти основних засобів та нематеріальних активів, витрати на придбання чи самостійне виготовлення яких підтверджені підприємцем документально.

08.

Чи включаються до складу доходу та яким чином відображаються у Книзі обліку доходів і витрат внесені власні кошти ФОП на розрахунковий рахунок?

До складу загального оподатковуваного доходу зараховується виручка, що надійшла фізичній особі — підприємцю як в грошовій, так і в натуральній формі від провадження господарської діяльності, а саме:

— виручка у вигляді безготівкових грошових коштів, що надійшли на банківський рахунок чи в готівковій формі безпосередньо підприємцю чи його працівникам на місці здійснення розрахунків (в т.ч. відсотки банку);

— виручка в натуральній (негрошовій формі);

— суми штрафів і пені, отримані від інших суб'єктів підприємництва за договорами цивільно-правового характеру за порушення умов договорів та інші доходи, які пов'язані із здійсненням підприємницької діяльності.

Таким чином, як роз'яснюють податківці в ЗІР (підкатегорія консультації 104.04) власні кошти, які фізична особа — підприємець зараховує на розрахунковий розрахунок, не включаються до складу доходу (виручки у грошовій та натуральній формі) та не відображаються у Книзі обліку доходів та витрат.

09.

Чи враховуються при визначенні чистого річного оподатковуваного доходу ФОП на загальній системі оподаткування витрати, пов'язані з отриманням доходу поточного року за умови, що оплата витрат відбувається у наступному році?

Згідно з пп. 6.9 Порядку ведення Книги обліку доходів та витрат, яку ведуть фізичні особи — підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які проводять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів від 16.09.2013 р. №481, у графі 9 «Сума чистого оподатковуваного доходу» Книги обліку доходів та витрат зазначається сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період та сумою понесених витрат від провадження господарської діяльності. При цьому понесені витрати зазначаються із наведенням реквізитів відповідних платіжних документів, які підтверджують факт того, що такі витрати вже були понесені. Тобто для підприємця понесення витрат визнається за фактом їх оплати, а не за методом нарахування.

Таким чином, при розрахунку чистого доходу фізична особа — підприємець на загальній системі оподаткування не враховує витрати, пов'язані з отриманням доходу поточного року, оплата яких відбувається у наступному. Такі витрати будуть враховані при обчисленні чистого оподатковуваного доходу у тому звітному періоді, коли їх фактично поніс платник податку.

Втім, зазначене не стосується витрат у сумі амортизації необоротних активів. Як раз такі витрати повинні, на нашу думку, визнаватися за методом нарахування. Але, на жаль, до Порядку №481 і досі не були внесено відповідних змін.

10.

Чи має право ФОП на загальній системі оподаткування включити до складу витрат суму попередньо оплачених платежів за наступний рік?

Податківці у ЗІР наполягають: фізична особа — підприємець має право включати до складу витрат суму сплачених платежів, які безпосередньо пов'язані з одержанням доходу протягом календарного (звітного) року на підставі документального підтвердження факту їх сплати.

Тобто визнавати такі витрати підприємець має право тільки разом із визнанням доходів, для отримання яких ці витрати були понесені. Отже, якщо підприємець поніс витрати для отримання доходів у майбутньому, відображатиме ці витрати в Книзі він тоді, коли ці доходи будуть отримані.

Це правило стосується і ситуації, коли витрати були понесені під час перебування ФОП на спрощеній системі оподаткування. Податківці роз'яснюють: оскільки для визначення чистого оподатковуваного прибутку витрати фізичної особи — підприємця на загальній системі оподатковування формуються при отриманні доходу, то така фізична особа має право врахувати суму витрат, яка безпосередньо пов'язана з отриманням доходу, незалежно від того, на якій системі оподаткування вони фактично були понесені.

11.

Як формується загальний оподатковуваний дохід та сума витрат ФОП на загальній системі оподаткування, а саме за касовим методом чи за першою подією?

На жаль, чинні на сьогодні роз'яснення від податківців не враховують можливість використання підприємцями витрат у сумі амортизації необоротних активів. Тому, хоча і трохи застаріле, роз'яснення у ЗІР зараз виглядає так.

Відповідно до п. 177.2 ПКУ, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) i документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи — підприємця.

При цьому, оскільки виручкою фізичної особи — підприємця вважається дохід, отриманий у грошовій та негрошовій формі, то датою при формуванні загального оподатковуваного доходу є дата фактичного надходження коштів на банківський рахунок (у касу) або отримання інших видів компенсацій вартості поставлених (або тих, що підлягають поставці) ним товарів, тобто застосовується касовий метод.

До складу витрат включаються тільки витрати, які пов'язані з отриманням доходу та підтвердженні відповідними документами про їх оплату.

12.

Який валютний (обмінний) курс НБУ використовується ФОП на загальній системі оподаткування, якщо доходи (витрати) отримані (понесені) в іноземній валюті?

Сума доходів (витрат), одержаних (понесених) платником податку в іноземній валюті, розраховується шляхом перерахування її у гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом НБУ, що діяв на дату фактичного одержання (понесення) таких доходів (витрат).

13.

Яку звітність подає ФОП на загальній системі оподаткування щодо отриманих ним підприємницьких доходів?

Щодо ПДФО та військового збору такий підприємець подає декларацію про майновий стан та доходи (далі — Декларація). А щодо ЄСВ такий підприємець подає річний звіт за формою додатка 5 до Порядку №435 (далі — Звіт з ЄСВ).

Щодо Декларації. Відповідно до п. 177.5 ПКУ фізичні особи — підприємці подають до контролюючого органу Декларацію за місцем своєї податкової адреси за результатами календарного року у строки, встановлені ПКУ для річного звітного податкового періоду. Для підприємців на загальній системі оподаткування такий строк визначено особо підпунктом 49.18.5 ПКУ — це 40 днів після закінчення звітного року.

Зверніть увагу: фізичні особи — підприємці, які зареєстровані протягом або перейшли із спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, подають податкову декларацію за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування. Вперше зареєстровані підприємці в податковій декларації також зазначають інформацію про майновий стан та доходи за станом на дату державної реєстрації підприємцем.

А фізичні особи, стосовно яких проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи — підприємця за її рішенням, подають податкову декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності, протягом 30 календарних днів з дня проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності.

Також слід пам'ятати, що Декларація подається підприємцем незалежно від того, проводилась протягом звітного року підприємницька діяльність чи ні, і в Декларації поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи (п. 177.11 ПКУ). Тобто, наприклад, якщо підприємець одночасно отримує дохід у вигляді зарплати (перебуває у трудових відносинах), то незважаючи на те, що ПДФО та військовий збір з такого доходу сплачує роботодавець, підприємець зобов'язаний зазначити суму такого доходу і сплачених з нього податків у Декларації.

Доходи і витрати, отримані (понесені) в межах підприємницької діяльності, вимагають заповнення в Декларації додатка Ф2.

У розділі I додатка Ф2 «Доходи від провадження господарської діяльності», що заповнюється фізичними особами — підприємцями, зазначаються:

номер відповідного кварталу арабською цифрою від 1 до 3 фізичними особами — підприємцями, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування;

доходи, отримані від провадження кожного виду економічної діяльності, що відображаються в окремому рядку розділу I із зазначенням у графі 2 назви та у графі 3 — коду виду економічної діяльності згідно з КВЕД, за провадження якого одержано дохід;

у графі 4 — сума одержаного доходу від провадження окремого виду економічної діяльності;

у графах 5 — 7 — сума документально підтверджених витрат, пов'язаних із провадженням господарської діяльності (вартість придбаних товарно-матеріальних цінностей, що реалізовані або використані у виробництві продукції, витрати на оплату праці та нарахування на заробітну плату, інші витрати, включаючи вартість виконаних робіт, наданих послуг).

Фізичні особи — підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, зазначають результати провадження господарської діяльності за звітний квартал (доходи, отримані від провадження господарської діяльності, вартість документально підтверджених витрат, пов'язаних із господарською діяльністю, сума чистого оподатковуваного доходу).

Значення граф 5 — 7 дорівнюють значенням відповідних граф Книги обліку доходів і витрат;

у графі 8 — сума чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується за такою формулою:

графа 4 - графа 5 - графа 6 - графа 7.

У розділі II додатка Ф2 «Податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб/військового збору» фізичні особи — підприємці здійснюють розрахунок сум податкових зобов'язань з ПДФО та військового збору.

Фізичні особи — підприємці, які зареєстровані протягом року в установленому законом порядку або перейшли зі спрощеної системи оподаткування на загальну систему оподаткування, здійснюють розрахунок з ПДФО за результатами звітного кварталу, в якому розпочата така діяльність або відбувся перехід на загальну систему оподаткування:

у рядку 1.1 вказується сума ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податку за результатами звітного (податкового) року, розрахована за такою формулою:

додатне значення графи 8 рядка «Усього» розділу I x на ставку податку 18%.

Значення рядка 1.1 переноситься до графи 6 рядка 10.7 Декларації;

у рядку 1.2 вказується загальна сума авансових платежів з ПДФО, розрахованих платником податку самостійно згідно з фактичними даними, зазначеними у Книзі обліку доходів і витрат кожного календарного кварталу (крім четвертого кварталу та від'ємного значення розрахунку за відповідний календарний квартал), та сплачених до бюджету до 20 квітня, до 20 липня і до 20 жовтня звітного (податкового) року;

у рядку 1.3 вказується залишок ПДФО, що підлягає сплаті до бюджету з урахуванням авансових платежів, фактично сплачених протягом звітного (податкового) року. Він заповнюється у разі, якщо за результатами розрахунку різниці між значеннями рядка 1.1 і рядка 1.2 отримано додатне значення;

у рядку 1.4 вказується сума надміру сплаченого податку, що підлягає зарахуванню в рахунок майбутніх платежів або поверненню платнику. Він заповнюється у разі, якщо за результатами розрахунку різниці між значеннями рядка 1.1 і рядка 1.2 отримано від'ємне значення, що вказується без знака «-»;

у рядку 2.1 вказується сума військового збору, що підлягає сплаті до бюджету самостійно платником податків за результатами звітного (податкового) року.

Податкове зобов'язання з військового збору розраховується за такою формулою:

додатне значення графи 8 рядка «Усього» розділу I x на ставку збору 1,5%.

Значення рядка 2.1 переноситься до графи 7 рядка 10.7 декларації.

Щодо Звіту з ЄСВ. На жаль, докладної інструкції щодо заповнення цього звіту в Порядку №435 немає, він містить лише загальні положення. Податківці щодо заповнення та подання цього звіту теж дають тільки загальні роз'яснення (див. лист ДФСУ від 25.01.2017 р. №1592/7/99-99-13-02-01-17).

Ускладнюється заповнення цього звіту і тим, що базою для нарахування ЄСВ є чистий оподатковуваний ПДФО дохід підприємця. Він визначається за Книгою обліку доходів і витрат, але його сума порівнюється із тією, яка зазначена в Декларації. При цьому в Декларації сума чистого оподатковуваного доходу зазначається загальною річною сумою. А в таблиці 1 Звіту з ЄСВ, яка, власне, і повинна заповнюватися підприємцями, сума такого доходу повинна зазначатися у розрізі місяців, які належать до звітного періоду. Адже базою для нарахування ЄСВ є місячний дохід підприємця.

При цьому не слід забувати про вимогу сплачувати ЄСВ за кожний місяць у сумі не меншій за мінімальний страховий внесок (згідно з п. 2 ч. 1 Закону про ЄСВ). У разі якщо підприємцем не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

В такому випадку у відповідному місяці як база для нарахування ЄСВ зазначається вже не фактично отриманий (або не отриманий взагалі) підприємцем чистий оподатковуваний дохід, а мінімальна заробітна плата. Також є і обмеження — база нарахування ЄСВ не може бути вищою за максимальну величину, встановлену Законом про ЄСВ. А це означає, що в разі, якщо отриманий підприємцем чистий оподатковуваний дохід перевищує максимальну величину доходу, на яку нараховується ЄСВ, у якості бази для нарахування ЄСВ за відповідний місяць у таблиці 1 Звіту зазначатиметься саме максимальна величина доходу.

За відсутності інструкції можна скористатися, наприклад, рекомендаціями від ПФУ щодо заповнення Звіту з ЄСВ підприємцями. Але ці рекомендації застаріли в частині ставок ЄСВ (у 2017 році вона становить 22%), а також у частині заповнення графи 3 — зараз за місяці, у яких не було отримано чистого оподатковуваного доходу, але у яких підприємець перебував на загальній системі оподаткування, зазначається розмір мінімальної зарплати (у 2017 році — 3200 грн).

Максимальна величина доходу, на який нараховується ЄСВ в 2017 році, мінімальний та максимальний розмір ЄСВ зазначені тут. Крім цього, про це ми писали тут.

14.

Як стати платником єдиного податку, зокрема, як зареєструвати Книгу обліку доходів та Книгу обліку доходів та витрат?

Відповідно до п. 299.1 ПКУ, реєстрація суб'єкта господарювання як платника єдиного податку здійснюється шляхом внесення відповідних записів до реєстру платників єдиного податку.

Згідно з п. 299.2 ПКУ, ДФС веде реєстр платників єдиного податку, в якому міститься інформація про осіб, зареєстрованих платниками єдиного податку.

У випадках, передбачених пп. 298.1.2 ПКУ, ДФС у разі відсутності визначених ПКУ підстав для відмови, здійснює реєстрацію суб'єкта господарювання як платника єдиного податку з дати, визначеної відповідно до пп. 298.1.2 ПКУ, протягом двох робочих днів з дати отримання контролюючим органом заяви щодо обрання спрощеної системи оподаткування або отримання цим органом від державного реєстратора електронної копії заяви, виготовленої шляхом сканування, одночасно з відомостями з ЄДР про проведення держреєстрації, якщо така заява додана до реєстраційної картки (п. 299.4 ПКУ).

У разі відмови у реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган зобов'язаний надати протягом двох робочих днів з дня подання суб'єктом господарювання відповідної заяви письмову вмотивовану відмову, яка може бути оскаржена суб'єктом господарювання у встановленому порядку (п. 299.5 ПКУ).

Але платникам ЄП 1-ї та 2-ї групи потрібно пам'ятати про таке. Відповідно до п. 294.4 ПКУ, для зареєстрованих в установленому порядку фізичних осіб — підприємців, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, перший податковий (звітний) період починається з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому особу зареєстровано платником єдиного податку. За цей проміжок часу фізооби-«єдинники» І та ІІ груп вважаються такими, що перебувають на загальній системі.

Для новостворених фізосіб-«єдинників» ІІІ групи, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи, перший звітний період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація.

Наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579 затверджено Порядок ведення книги обліку доходів для платників єдиного податку першої, другої та третьої груп, які не є платниками ПДВ, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат для платників єдиного податку третьої групи, які є платниками ПДВ.

Наказом №579 встановлено право обрати спосіб ведення Книги обліку. Але наразі можна вести Книгу обліку тільки у паперовому вигляді. Це пов'язано з тим, що технічно не впроваджено алгоритму реєстрації книг в ДФС в електронному вигляді. Тож у будь-якому випадку фізособі-«єдиннику» слід йти до відповідного податкового органу та реєструвати Книгу обліку у паперовому вигляді.

Порядок реєстрації Книги у паперовому вигляді встановлено пп. 1 п. 3 Порядку №579. Так, фізособа-«єдинник» зобов'язаний подати до ДФС за основним місцем обліку примірник книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат), на титульному аркуші якої зазначаються: прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта для фізичних осіб, які мають відмітку в паспорті про право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта, податкова адреса.

При цьому книга обліку має бути прошнурована, пронумерована. Її реєстрація у ДФС засвідчується підписом керівника або заступника керівника контролюючого органу та скріплюється печаткою.

Зареєстрована книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) видається у день подання платником єдиного податку книги обліку доходів (книги обліку доходів і витрат).

15.

Як звітувати новоствореним підприємцям на єдиному податку?

Для новостворених фізосіб-«єдинників» ІІІ групи, які до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подали заяву щодо обрання спрощеної системи, перший звітний період починається з першого числа місяця, в якому відбулася державна реєстрація. Тобто фізособа-«єдинник» ІІІ групи буде звітувати за перший звітний квартал, враховуючи місяць його реєстрації.

Зареєстрована фізособа-«єдинник» І та ІІ групи, яка до закінчення місяця, в якому відбулася державна реєстрація, подала заяву щодо обрання спрощеної системи оподаткування та ставки єдиного податку, встановленої для першої або другої групи, до першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому відбулася її державна реєстрація, перебуває на загальній системі оподаткування. Тому за цей період вона має подати до ДФС за місцем своєї податкової адреси протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, декларацію про майновий стан і доходи за період від дати державної реєстрації до переходу на спрощену систему оподаткування.

16.

Який розмір єдиного податку сплачують підприємці?

Відповідно до п. 293.2 ПКУ, фіксовані ставки єдиного податку встановлюються місцевими органами влади для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської діяльності, з розрахунку на календарний місяць:

1) для першої групи платників єдиного податку — у межах до 10% розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня звітного року (у 2017 році — 160 грн);

2) для другої групи платників єдиного податку — у межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного року (у 2017 році — 640 грн). Але у разі здійснення платниками єдиного податку І і ІІ груп кількох видів господарської діяльності застосовується максимальний розмір ставки єдиного податку, встановлений для таких видів господарської діяльності (п. 293.6 ПКУ).

Для фізосіб-«єдинників» ІІІ групи п. 293.3 ПКУ встановлено відсоткові ставки єдиного податку у розмірі:

1) 3% доходу — у разі сплати ПДВ;

2) 5% доходу — у разі включення ПДВ до складу єдиного податку.

Для фізичних осіб — підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставку єдиного податку встановлено у розмірі 5%.

17.

Який порядок сплати ЄСВ та єдиного податку підприємцями на спрощеній системі оподаткування?

Фізособи-«єдинники» ІІ та ІІІ груп повинні сплачувати ЄСВ за себе у самостійно визначеному розмірі, але не нижчому від мінімального страхового внеску, незалежно від факту отримання доходу.

Для І групи платників ЄП встановили спеціальний зменшений розмір такого мінімального страхового внеску!

Платники ЄП І групи з 01.01.2017 р. сплачують ЄСВ за себе на рівні 0,5 мінімального страхового внеску (тобто лише половину від мінімуму, встановленого для решти підприємців). Але для повноцінного страхового стажу платники єдиного податку I групи повинні сплачувати не менше 704 грн ЄСВ.

Таким чином, фізособи-«єдинники» сплачують ЄСВ «за себе» у 2017 році у таких розмірах: І група — у сумі не меншій ніж 352 грн; ІІ та ІІІ групи — у сумі не меншій ніж 704 грн.

У 2017 році залишається без змін норма щодо звільнення від сплати ЄСВ за себе фізосіб-«єдинників», які є пенсіонерами за віком або інвалідами. При цьому ДФС у своїх роз'ясненнях доводить, що від сплати ЄСВ звільнюються платники єдиного податку при виконанні таких двох умов:

  • наявність у особи статусу пенсіонера за віком або інваліда;
  • факт отримання відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги.

Дивіться про це у новині.

Єдиний податок сплачується підприємцями у строки, встановлені ст. 295 ПКУ.

А саме:

  • платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більш як до кінця поточного звітного року;
  • платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Приклад 1. Сплата єдиного податку та ЄСВ «єдиноподатниками» 1-ї групи у 2017 році. ФОП 1-ї групи за рік має сплачувати незалежно від факту отримання доходу: ЄСВ не менш як 4224,00 грн (352 грн х 12 міс.) та єдиний податок максимум у сумі 1920 грн (160 грн х 12 міс.). Тобто загальне річне податкове навантаження ФОП 1-ї групи у 2017 році становитиме 6144 грн. До прийняття відповідного рішення місцевим органом влади встановлену ставку на 2016 рік потрібно множити на коефіцієнт 0,5.

Приклад 2. Сплата єдиного податку та ЄСВ «єдиноподатниками» 2-ї групи у 2017 році. ФОП 2-ї групи за рік має сплачувати незалежно від факту отримання доходу: ЄСВ не менш як 8448,00 грн (704 грн х 12 міс.) та єдиний податок максимум у сумі 7680 грн (640 грн х 12 міс.). Тобто загальне річне податкове навантаження ФОП 2-ї групи у 2017 році становитиме 16128 грн.

Приклад 3. Сплата єдиного податку та ЄСВ «єдиноподатниками» 3-ї групи у 2017 році. ФОП 3 групи за рік має сплачувати єдиний податок залежно від отриманого доходу за ставкою 3% у разі сплати ПДВ або 5% у разі включення до сплати єдиного податку ПДВ. При цьому ЄСВ потрібно буде сплачувати не менш як 8448,00 грн (704 грн х 12 міс.) незалежно від отримання ним доходу від його діяльності.

Порядок сплати ЄСВ «єдинниками» встановлено нормами пп. 2 п. 6 розд. ІV Інструкції №449. За нею платники сплачують ЄСВ, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується ЄСВ.

Але за бажанням фізособи-«єдинники» можуть сплачувати ЄСВ у вигляді авансового платежу в розмірі, який самостійно визначили, до 20 числа кожного місяця поточного кварталу. При цьому суми ЄСВ, сплачені у вигляді авансових платежів, ураховуються платником при остаточному розрахунку, який здійснюється ним за календарний квартал до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

18.

У яких випадках до підприємців-«єдинників» буде застосовано підвищені ставки ЄП?

Всі випадки, коли до отриманих доходів фізосіб-«єдинників» слід застосовувати ставку у розмірі 15%, наведено у п. 293.4 ПКУ. А саме:

1) до суми перевищення граничного обсягу доходу для перебування на спрощеній системі. Але для кожної з груп ці обсяги різні: І група — 300 тис. грн, ІІ група — 1,5 млн грн, ІІІ група — 5 млн грн;

2) до доходу, отриманого від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників єдиного податку, віднесених до І або ІІ групи;

3) до доходу, отриманого при застосуванні іншого способу розрахунків, ніж встановлено для «єдинників»;

4) до доходу, отриманого від здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування. Перелік цих видів наведено у пп. 291.5.1 ПКУ;

5) до доходу, отриманого платниками І або ІІ групи від провадження діяльності, яка не передбачена у пп. 1 або 2 пункту 291.4 ПКУ відповідно.

19.

Яким чином підприємцю-«єдиннику» заповнювати Книгу обліку доходів та Книгу обліку доходів та витрат?

Відповідно до п. 296.1 ПКУ, платники єдиного податку першої — третьої груп ведуть облік у вигляді заповнення Книг обліку доходів та Книг обліку доходів та витрат.

Згідно із пп. 296.1.1 ПКУ, платники єдиного податку першої і другої груп та платники єдиного податку третьої групи (фізичні особи — підприємці), які не є платниками ПДВ, ведуть книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Підпунктом 296.1.2 ПКУ передбачено, що платники єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, ведуть облік доходів та витрат.

Порядок ведення книги обліку доходів платників єдиного податку першої і другої груп та платників єдиного податку третьої групи, які не є платниками податку на додану вартість, та Порядок ведення книги обліку доходів і витрат платників єдиного податку третьої групи, які є платниками податку на додану вартість, затверджені наказом Міністерства фінансів України 19.06.2015 №579 (далі — Порядки №579).

Відповідно до вимог Порядків №579, фізичні особи — підприємці платники єдиного податку першої — третьої груп відображають фактично отриману суму доходу та фактично понесених витрат від провадження діяльності (для ІІІ групи платників ПДВ). Відповідно до пп. 2 п. 6 Порядку №579, платник єдиного податку (2-га група) щодня заносить до Книги у графи 2 — 6 відомості про дохід від провадження господарської діяльності, що оподатковується за ставками, встановленими відповідно до п. 293.2 ПКУ, зі сумарним підсумком за місяць, квартал, рік (крім доходу, що оподатковується за ставкою 15%). Тобто відображається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (окремо в готівковій та безготівковій), матеріальній або нематеріальній формі, що підлягає оподаткуванню у межах госпдіяльності підприємця.

Згідно з пунктом 5 Порядку №579, записи у Книзі виконуються за підсумками робочого дня, тобто зазначається підсумкова сума коштів, які надійшли на поточний рахунок платника податку та/або отримані готівкою (графа 4 Книги), та окремо сума безоплатно отриманих товарів (послуг) (графа 5 Книги). Крім того, окремо зазначається дохід, що оподатковується за ставкою 15%: дохід, отриманий від провадження діяльності, не зазначеної у реєстрі платників ЄП 2-ї групи, та/або дохід від здійснення діяльності, що заборонена платникам ЄП (графа 8 Книги). Витрати в Книзі не обліковуються.

Якщо фізособа-«єдинник» протягом робочого дня не отримувала дохід, то заповнювати книгу обліку доходів або книгу обліку доходів і витрат не потрібно.

Фізособи-«єдинники» ІІІ групи (платники ПДВ) ведуть книгу обліку доходів і витрат, у якій щоденно, за підсумками робочого дня, відображають отримані доходи і понесені витрати (п. 1 Порядку).

У розділі Книги щодо доходів потрібно зазначати відповідні види доходів від здійснення підприємницької діяльності.

А саме:

  • у графі 2 зазначається отримана сума коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги;
  • у графі 3 вказується сума повернутих коштів за продані товари, виконані роботи, надані послуги та/або передплати;
  • у графі 4 зазначається скоригована сума доходу за продані товари, виконані роботи, надані послуги на суму повернутих коштів та розраховується як різниця граф 2 і 3;
  • у графі 5 вказується вартість безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), наданих платнику податку згідно з договорами дарування та іншими договорами, укладеними згідно із законодавством, за якими не передбачено грошової або іншої компенсації вартості таких товарів (робіт, послуг) чи їх повернення, а також товари, передані платнику податку на відповідальне зберігання і використані таким платником;
  • у графі 6 відображається сума кредиторської заборгованості, за якою минув строк позовної давності;
  • у графі 7 відображається загальна сума доходу як сума граф 4, 5 і 6;
  • у графах 8 і 9 відображаються вид та сума доходу, що оподатковується за ставкою 15%;

Звертаємо увагу, що за п. 7 Порядків Книги мають зберігатися у платника податку протягом 3 років після закінчення звітного періоду, в якому здійснено останній запис.

Витрати в Книзі вказуються відповідно до п. 6 Порядку №579. Так, графи 2, 3 та 6 розділу II «Витрати» Книги заповнюються в такому порядку:

  • у графах 2 і 3 відображаються витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без податку на додану вартість, у тому числі суми, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю), за вирахуванням непрямих податків; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку; транспортно-заготівельні витрати; інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;
  • у графі 6 зазначається сума інших витрат, які понесені у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо.

Книга обліку доходів (книга обліку доходів і витрат) має зберігатися безпосередньо у фізичної особи — підприємця платника єдиного податку незалежно від кількості місць провадження підприємницької діяльності.

20.

Які порушення можуть призвести до втрати права перебувати на ЄП?

Всі види порушень, які призводять до обов'язку перейти на загальну систему, встановлено пп. 298.2.3 ПКУ. Зокрема:

1) у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 ПКУ, платниками єдиного податку першої і другої груп, які не використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

2) у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому відбулося таке перевищення;

3) у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 ПКУ, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків. За п. 291.6 ПКУ платники єдиного податку першої — третьої груп повинні здійснювати розрахунки за відвантажені товари (виконані роботи, надані послуги) виключно в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій);

4) у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, встановлені п. 291.5 ПКУ, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми;

5) у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення;

6) у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, — з першого числа місяця, наступного за звітним періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності;

7) у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів — в останній день другого із двох послідовних кварталів;

8) у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у пп. 1 або 2 пункту 291.4 ПКУ відповідно, — з першого числа місяця, наступного за звітним кварталом, у якому здійснювалася така діяльність.

21.

Що буде фізособі-«єдиннику» на 2 групі за надання послуг платника інших податків?

За п. 291.4 ПКУ, однією з умов перебування фізичної особи — підприємця на II групі єдиного податку є здійснення господарської діяльності з надання послуг платникам єдиного податку та/або населенню. Тому надання послуг платникам податків, що застосовують загальну систему оподаткування, є порушенням умов перебування фізичної особи — підприємця на спрощеній системі оподаткування.

При недотриманні умов перебування на обраній групі єдиного податку фізична особа — підприємець втрачає право перейти на сплату єдиного податку для інших груп шляхом подання заяви до контролюючого органу не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного кварталу (пп. 298.1.5 ПКУ).

У разі порушення умов перебування на II групі єдиного податку, передбачених п. 2 пп. 291.4 ПКУ, така особа зобов'язана:

— перейти на загальну систему з першого числа місяця, що настає за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність. Такий порядок переходу вважається відмовою від спрощеної системи оподаткування. При цьому для відмови суб'єкту господарювання не пізніше ніж за 10 календарних днів до початку нового календарного кварталу (року) слід подати до контролюючого органу відповідну заяву;

— до отриманого доходу за договором надання послуг юридичній особі — платнику податку на прибуток застосувати ставку єдиного податку в розмірі 15%;

— відобразити в квартальній податковій декларації наростаючим підсумком окремо такі доходи;

— подати декларацію за податковий (звітний) квартал, у якому подано заяву щодо відмови від спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, з наростаючим підсумком з початку року протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) кварталу.

Якщо фізична особа — підприємець не виконала перелічені вище вимоги ПКУ та не перейшла на сплату інших податків і зборів, то анулювання реєстрації платника єдиного податку другої групи проводиться за рішенням контролюючого органу на підставі акта перевірки з першого числа місяця, що настає за кварталом, у якому допущено таке порушення. В результаті всі доходи, отримані після дати анулювання реєстрації платника єдиного податку, оподатковуватимуться на загальних підставах.

22.

Які види доходів ФОП не оподатковуються єдиним податком?

За п. 292.10 ПКУ, не є доходом суми податків і зборів, утримані (нараховані) платником єдиного податку під час здійснення ним функцій податкового агента, а також суми ЄСВ.

Усі інші види коштів, які не включаються до доходу, встановлено п. 292.11 ПКУ. А саме:

1) суми ПДВ;

2) суми коштів, отриманих за внутрішніми розрахунками між структурними підрозділами платника єдиного податку;

3) суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів;

4) суми коштів цільового призначення, що надійшли від Пенсійного фонду та інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, з бюджетів або державних цільових фондів, у тому числі в межах державних або місцевих програм;

5) суми коштів (аванс, передоплата), що повертаються покупцю товару (робіт, послуг) — платнику єдиного податку та/або повертаються платником єдиного податку покупцю товару (робіт, послуг), якщо таке повернення відбувається внаслідок повернення товару, розірвання договору або за листом-заявою про повернення коштів;

6) суми коштів, що надійшли як оплата товарів (робіт, послуг), реалізованих у період сплати інших податків і зборів, вартість яких була включена до доходу юридичної особи при обчисленні податку на прибуток підприємств або загального оподатковуваного доходу фізичної особи — підприємця;

7) суми ПДВ, що надійшли у вартості товарів (виконаних робіт, наданих послуг), відвантажених (поставлених) у період сплати інших податків і зборів;

8) суми коштів та вартість майна, внесені засновниками або учасниками платника єдиного податку до статутного капіталу такого платника;

9) суми коштів у частині надмірно сплачених податків і зборів, встановлених цим Кодексом, та суми ЄСВ, що повертаються платнику єдиного податку з бюджетів або державних цільових фондів;

Також до доходу фізосіб-«єдинників» не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування. Не включаються до складу доходів також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

23.

Як оподатковується продаж фізособою-«єдинником» автомобілів, нерухомості та інших активів, які він використовує у підприємницькій діяльності?

Фізособи-«єдинники» не ведуть бухгалтерський облік своєї діяльності.

Проте згідно з пп. 296.1.1 ПКУ фізособи І, ІІ, ІІІ груп єдиного податку, які не є платниками ПДВ, ведуть Книгу обліку доходів шляхом щоденного, за підсумками робочого дня, відображення отриманих доходів.

Для фізосіб-«єдинників» ІІІ групи, які є платниками ПДВ, передбачено форму Книги обліку доходів і витрат (пп. 296.1.2 ПКУ).

Тому їх основні засоби не підлягають амортизації. Також підприємцем не визнаються й витрати щодо роботи ОЗ.

Дохід, отриманий від продажу ОЗ (наприклад, автомобіля), який належить на праві власності фізособі та використовується у господарській діяльності такої фізособи як підприємця — платника єдиного податку, оподатковується ПДФО за нормами ст. 173 ПКУ. Тобто такі доходи оподатковуються як доходи фізособи від продажу рухомого майна.

А ось у разі продажу такого автомобіля як товару він буде оподатковуватися вже єдиним податком. Але у такому разі на підприємця чекають наслідки у вигляді оподаткування такого доходу за ставкою 15% єдиного податку та переходу на загальну систему, адже займатися продажем підакцизних товарів їм також заборонено.

24.

Чи потрібно підприємцю на єдиному податку мати первинні документи щодо придбання та використання товарів та щодо отриманню послуг?

Оскільки третя група — платники ПДВ повинні вести Книгу обліку доходів і витрат, то зрозуміло, що їм без первинних документів, на підставі яких в цій Книзі відображаються витрати, не обійтися.

На відміну від доходів, ПКУ не містить переліку витрат, облік яких повинні вести такі підприємці.

Тож орієнтуватися потрібно на Порядок заповнення такої Книги, затверджений наказом Мінфіну від 19.06.2015 р. №579. За ним в цій Книзі мають бути відображені відомості про:

  • витрати, пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) без ПДВ;
  • суми ввізного мита;
  • суми непрямих податків (в даному випадку — ПДВ) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), які не відшкодовуються платникам податку;
  • транспортно-заготівельні витрати;
  • інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням товарів (робіт, послуг) і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях;
  • витрати на оплату праці у разі використання праці найманих осіб;
  • суму сплаченого ЄСВ (як за себе, так і за найманих працівників);
  • суму інших витрат, які понесені у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку, зокрема витрат на зв'язок, сплату орендних та комунальних платежів тощо.
  • на все це у підприємця третьої групи — платника ПДВ мають бути первинні документи, а в ідеалі — і договори (або інші підтвердні документи).

Решта підприємців-«єдинників» облік витрат не веде, а отже, надавати податківцям документи про придбання товарів, оплату послуг тощо не зобов'язані.

Зверніть увагу: часто при документальних перевірках податківці вимагають у підприємців документи про походження товару, яким вони торгують, а інколи — оборотно-сальдові відомості щодо наявності та руху такого товару. Це пов'язано з тим, що податківці вважають так: не контролюючи, скільки було продано товарів, перевірити, чи не ухиляється підприємець від сплати податку, неможливо. А може, він не всю виручку відображає в Книзі? Тим більше, якщо розрахунки проводяться готівкою. Крім цього, відсутність документів про придбання товарів, на думку податківців, може свідчити про безоплатність отримання таких товарів. А це означає отримання підприємцем додаткового оподатковуваного доходу.

Але обов'язок мати документи про походженні товару встановлений ПКУ лише для підприємців на загальній системі оподаткування (п. 177.10 ПКУ). Для «єдинників» такого обов'язку не встановлено, принаймні, прямої норми ПКУ з цього приводу немає. Вони не зобов'язані вести бухгалтерський облік придбаних та реалізованих товарів і складати за ними первинні документи (крім розрахункових документів, які, при готівкових розрахунках не через РРО, найчастіше залишаються тільки у покупців).

25.

Чи передбачено штрафи за неведення та неналежне ведення Книг?

ДФС неодноразово наголошувала, що відображення у Книзі обліку доходів, отриманих до дати її реєстрації у контролюючому органі, та її неведення є порушенням вимог ПКУ та Порядку №579.

При цьому податківці зауважують, що відповідно до ст. 164-1 КУпАП неведення обліку або неналежне ведення обліку доходів та витрат суб'єктами господарювання, для яких законами України встановлено обов'язкову форму обліку, тягне за собою попередження або накладення штрафу у розмірі від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 51 до 136 грн).

Дії, передбачені ч. 1 ст. 164 КУпАП, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративною стягненню за те саме порушення, — тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від п'яти до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 85 до 136 грн).

26.

Що буде за неведення та незбереження документів первинного обліку?

Податківці наполягають, що за незбереження первинних документів до підприємців можуть бути застосовані штрафи відповідно до пункту 121.1 ПКУ. Розмір штрафу становить 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень.

Крім того, до фізичних осіб, які не ведуть або ведуть з порушенням облік доходів та витрат, застосовується відповідальність у формі адміністративного штрафу. За ст. 163-1 КУпАП незбереження первинних документів тягне за собою накладення штрафу у розмірі від 5 до 10 н. м. д. г. (від 85 до 170 грн). Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення, тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі від 10 до 15 н. м. д. г. (від 170 до 255 грн).

Але: застосувати ці штрафи податківці мають право лише в тому випадку, коли ПКУ встановлено обов'язок складання та зберігання таких документів!

27.

Який порядок застосування підприємцями на єдиному податку РРО у 2017 році?

За п. 296.10 ПКУ, РРО не застосовуються платниками єдиного податку:

  • першої групи;
  • другої і третьої груп (фізичні особи — підприємці) незалежно від обраного виду діяльності, обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 1000000 гривень. У разі перевищення в календарному році обсягу доходу понад 1000000 гривень застосування РРО для такого платника єдиного податку є обов'язковим. Застосування РРО розпочинається з першого числа першого місяця кварталу, наступного за виникненням такого перевищення, та продовжується у всіх наступних податкових періодах протягом дії свідоцтва платника єдиного податку.

Норми п. 296.10 ПКУ не поширюються на платників єдиного податку, які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту.

Тож «єдинники», які здійснюють реалізацію технічно складних побутових товарів, що підлягають гарантійному ремонту, повинні будуть застосовувати РРО в обов'язковому порядку незалежно від обсягу отриманого доходу від такого продажу.

28.

З якого періоду «єдинники» зобов'язані застосовувати РРО під час реалізації технічно складних побутових товарів?

Пам'ятайте, що суб'єкти господарювання мають застосовувати РРО, якщо оплата за відповідні товари проводиться у готівковій формі. Тому тим «єдинникам», які застосовують для розрахунків за продані товари безготівкову форму, РРО не потрібні. Докладніше про види безготівкових розрахунків читайте тут.

29.

Фізособа-«єдинник» поповнила підприємницький рахунок власними коштами. Чи будуть ці кошти її оподатковуваним єдиним податком доходом?

Податківці у роз'ясненнях наполягають, що поповнення свого підприємницького рахунку є для підприємця доходом. I пояснюють це тим, що поповнення поточного розрахункового рахунку не належить до складу пасивних доходів. Тому податківці вважають, що таку суму поповнення слід віднести до складу доходів «єдиноподатника» на підставі п. 292.1 ПКУ. Хоча з такою думкою ми не згодні, адже під визначення доходу для оподаткування єдиним податком поповнення рахунку власними коштами не підпадає (зміна власника таких коштів не відбувається).

Але це офіційна думка ДФС, тому під час перевірок податківці будуть вказувати на обов'язок визнати дохід у цій сумі. Якщо підприємець такі операції практикує, під час перевірки і, можливо, в суді він змушений буде доводити, що ці суми не є доходом і джерело їх надходження — інше. Зокрема, доказами про джерело походження коштів, якими здійснювалося поповнення підприємницького рахунку (що такі кошти або були вже оподатковувані або не підлягали оподаткуванню при їх отриманні).

30.

Фізособа-«єдинник» здійснює розрахунки за товар за допомогою платіжних терміналів. Яка сума буде його доходом: загальна сума розрахунків чи сума, що надійшла на розрахунковий рахунок за мінусом комісії банку?

У разі використання платіжних терміналів при здійсненні розрахунків за товари доходом фізособи-«єдинника» вважається вся сума, що надійшла на розрахунковий рахунок разом зі сумою комісії банку. На цьому наполягають податківці у роз'ясненнях, ґрунтуючись на нормах п. 292.1 та 292.6 ПКУ.

Думка податківців: якщо при здійсненні розрахунків за товари (роботи, послуги) із використанням платіжних терміналів з суми виручки банком утримується комісійна винагорода за послуги з розрахункового обслуговування, то доходом фізичної особи — підприємця є повна сума виручки (з урахуванням комісії, утриманої банком) (лист ГУ ДФС у Рівненській області від 27.04.2016 р. №83/14з/17-00-13-03-05).

31.

Який порядок подання та складання підприємцем звітності з єдиного податку?

Форма податкової декларації платника єдиного податку — фізичної особи — підприємця затверджена наказом Міністерства фінансів України від 19.06.2015 р. №578.

За п. 296.2 ПКУ платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строк, встановлений для річного податкового (звітного) періоду, в якій відображаються обсяг отриманого доходу, щомісячні авансові внески, визначені пунктом 295.1 ПКУ. Тобто така декларація подається протягом 60 календарних днів після закінчення звітного періоду.

Зверніть увагу: такий порядок подання декларації встановлено, якщо платник єдиного податку не допустив перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у пункті 291.4 ПКУ, та/або самостійно не перейшов на сплату єдиного податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої групи.

За п. 296.3 ПКУ, платники єдиного податку третьої групи подають до контролюючого органу податкову декларацію платника єдиного податку у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду. Тобто така декларація подається протягом 40 календарних днів після закінчення звітного періоду.

За пп. 296.5.1 ПКУ, платники єдиного податку першої та другої груп подають до контролюючого органу податкову декларацію у строки, встановлені для квартального податкового (звітного) періоду, у разі перевищення протягом року обсягу доходу, визначеного у п. 291.4 ПКУ, або самостійного прийняття рішення про перехід на сплату податку за ставками, встановленими для платників єдиного податку другої або третьої (фізичні особи — підприємці) груп, або відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв'язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених ПКУ.

У податковій декларації окремо відображаються обсяг доходу, оподатковуваний за ставками, визначеними для платників єдиного податку першої та другої груп, обсяг доходу, оподатковуваний за ставкою 15 відсотків, обсяг доходу, оподатковуваний за новою обраною ставкою єдиного податку, авансові внески, встановлені п. 295.1 ПКУ.

32.

Який річний Звіт з ЄСВ складає підприємець на єдиному податку?

Форма річного Звіту з ЄСВ для підприємців на загальній системі оподаткування затверджена як додаток 5 до Порядку №435. Подається він до органу ДФС до 10 лютого року, наступного за звітним періодом.

Такі підприємці заповнюють таблицю 2 цього додатка.

При цьому база для нарахування ЄСВ у підприємців-«єдинників» визначається ними за кожний місяць не з отриманого доходу, а самостійно. Але така база повинна бути не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом про ЄСВ. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

А для платників, віднесених до першої групи платників єдиного податку, сума розрахованого за місяць ЄСВ не може бути меншою за 0,5 мінімального страхового внеску.

До змісту номеру