До листа Державної фіскальної служби України від 03.11.2017 р. №14664/Г/99-99-15-02-02-14
У коментованому листі звертає на себе увагу безапеляційність, з якою податковий орган робить свій висновок.
Що нам відомо про описану ситуацію? Що фізособа отримала від юрособи скретч-картку для поповнення свого рахунку (як можна здогадуватися, — рахунку для оплати послуг передоплаченого мобільного зв'язку). Це, так би мовити, фізичний факт. А от щоб кваліфікувати цю ситуацію як юридичний факт і, відповідно, робити висновки щодо її податкових наслідків, наведеної інформації недостатньо.
Сам по собі висновок ДФСУ не є неправильним, проте він стосується лише обмеженого кола юридичних фактів, які можуть існувати в межах цього «фізичного факту».
Адже скретч-картка може передаватися фізособі і для поповнення рахунку службового телефону — і тоді про додаткове благо не може бути мови. Щоправда, на практиці в таких випадках зазвичай застосовуються контракт із мобільним оператором і безготівкова форма оплати, та все ж така ситуація не є неможливою. Як правило, підприємства самостійно розробляють Положення про мобільний зв'язок, де зазначають перелік посад, на яких працівники уповноважені користуватися службовим мобільним зв'язком, та ліміти на таке використання. За дотримання цих умов ПДФО та військовий збір не утримуються.
Можлива й ситуація, коли працівники відповідно до посадових інструкцій та інших внутрішніх документів підприємства (наприклад, того-таки Положення про мобільний зв'язок) використовують для потреб підприємства власні телефони, а воно на підставі деталізації рахунку відшкодовує їм витрати на службові розмови1. Таке відшкодування теж не буде додатковим благом. I хоча, знову-таки, відшкодування зручніше сплачувати на рахунок працівника, ніщо не заважає передавати його й у вигляді скретч-карток.
1 Докладніше див. статтю О. Олефіренко «Телефонні переговори працівників і ПДФО» в «ДК» №17-18/2015.
А от у ситуації, коли працівник використовує власний телефон для дзвінків в інтересах фірми лише у виняткових випадках і таке використання не передбачено внутрішніми документами, проте підприємство все ж вирішило відшкодувати йому такі витрати, — отут і справді виникне додаткове благо.
Але гадаємо, що в описаній ситуації мова взагалі не про це. Адже в першій частині коментованого листа йдеться про подарунок. Це схиляє нас до думки, що і в другій частині листа теж ідеться саме про подарунок. А якщо так, то має застосовуватися пп. 165.1.39 ПКУ, згідно з яким не є оподатковуваним доходом фізособи вартість негрошових дарунків, яка не перевищує 25% МЗП з розрахунку на місяць (у 2017 році це 800 грн). Цим критеріям скретч-картка цілком відповідає.
Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора