До індивідуальної податкової консультації Державної фіскальної служби України від 02.11.2017 р. №2478/6/99-99-13-02-03-15/IПК
Коментована IПК є цікавою не сама по собі, бо ДФСУ вже встигла видати деяку кількість подібних IПК, а як свідчення еволюції поглядів податкової на питання щодо оподаткування вартості безоплатного харчування1 працівників. Причому відбулася ця еволюція в напрямі, несприятливому для платників податків, і протягом менш ніж року.
1 Про оподаткування дешевого, але не безоплатного харчування говорилося в статті О. Золотухіна «Собівартість харчування для працівників» в «ДК» №34-35/2017, та IПК ДФСУ від 02.08.2017 р. №1454/6/99-99-13-02-03-15/IПК, «ДК» №34-35/2017.
Нагадаємо, що ще нещодавно позиція податкової в цьому питанні була такою: «якщо роботодавцем організовується для працівників безкоштовне харчування за принципом «шведського столу», коли неможливо визначити кількість спожитих продуктів кожною окремою особою, тобто отриманий дохід у вигляді додаткового блага не може бути персоніфікований, то вартість такого харчування не може розглядатися як об'єкт оподаткування»1. Лист, де ДФСУ висловила таку думку, не відкликано.
Цієї позиції податківці дотримувалися багато років, від цієї позиції відштовхувалися автори «Дебету-Кредиту» у статтях про харчування працівників2.
Але тривожний дзвоник пролунав ще тоді, майже рік тому: майже одночасно з листом центрального податкового органу один з регіональних органів ДФС видав лист3, у якому на запитання про оподаткування безплатного харчування для працівників у вигляді «шведського столу» (тобто неперсоніфіковано: кожен бере, що хоче і скільки хоче, а не хоче — не бере) висловився доволі туманно. З одного боку, податківці в цьому листі визнали, що ПКУ «не передбачено надання додаткового блага неперсоніфікованим особам». З іншого, податковий орган написав: «...Вами зазначено, що безкоштовне харчування надається всім працівникам підприємства. Враховуючи викладене та відповідно до обліку працівників, які отримали безкоштовне харчування, вартість такого харчування є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб відповідно до пп. «б» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 Кодексу».
1 Лист ДФСУ від 23.11.2016 р. №25311/6/99-99-13-02-03-15, див. «ДК» №50/2016.
2 Ю. Єгорова «Харчування працівників: облік і оподаткування», «ДК» №38/2012, В. Рорат «Житло і харчі для чужих працівників», «ДК» №39/2013, Г. Бикова «Харчування працівників», «ДК» №37/2015.
3 Лист ГУ ДФС у Миколаївській області від 18.11.2016 р. №3955/10/14-29-13-01-12, див. «ДК» №50/2016.
Тут можна було зачепитися за слово «обліку». Це що, має означати, що хтось стоїть біля «шведського столу» і зазначає, хто скільки чого взяв? Мабуть, ні. Чи може бути, що хтось взагалі не прийшов на обід? Мабуть, може: скажімо, вирішив використати обідню перерву для вирішення якоїсь справи і по дорозі забіг до кафе. Нараховувати в такому разі податок на неотримане харчування було би порушенням принципу соціальної справедливості (щоправда, розуміння цього принципу в межах ПКУ (пп. 4.1.6) дещо відрізняється від загальноприйнятого). Знову-таки, ставити на вході до їдальні працівника, який фіксуватиме всіх, хто прийшов на обід, або, як високотехнологічний варіант, — турнікет, який пропускатиме за картками-перепустками, а далі вважати, що всі, хто прийшов, з'їли порівну? Підозрюємо, що десь так податкова собі це й уявляє.
Деякі платники податків, пам'ятаючи про принцип, за яким додаткове благо має бути персоніфікованим, у своїх запитах наголошують, що безоплатне харчування надається у вигляді «шведського столу» — знеособлено. Та податкова навчилася спритно обходити цю незручність. Так, у нещодавній IПК від 13.10.2017 р. №2233/6/99-99-15-01-01-15/IПК «Щодо оподаткування операцій з безкоштовного харчування працівників» ДФСУ згадує про «шведський стіл» лише в частині оподаткування ПДВ. А щодо оподаткування ПДФО та ВЗ і нарахування ЄСВ податкова уникає згадки про персоніфіковане чи знеособлене харчування і робить висновок, який збігається з висновком коментованої IПК.
До речі, дивно, що в коментованій IПК ДФСУ не звернула уваги, що так звані додаткові блага надаються у негрошовій формі, а отже, ПДФО мав би обчислюватися за правилами, визначеними п. 164.5 ПКУ, — із застосуванням коефіцієнта.
Що можна порадити платникам податків? Рішення, звичайно, кожен приймає сам за себе. У пригоді тут можуть стати вищезгаданий лист ДФСУ від 23.11.2016 р. №25311/6/99-99-13-02-03-15, а також пп. 4.1.4 ПКУ. У запитах до органів ДФС на цю тему слід у кожному разі зазначати, що харчування надається знеособлено, підприємство не має змоги вести облік працівників, які отримали харчування, та спожитого кожним.
Андрій ПОРИТКО, заступник головного редактора