• Посилання скопійовано

Ненормований робочий день

У цій статті під рубрикою «Кадри для бухгалтера» поговоримо про ненормований робочий день. Що це за режим праці? Як він оформлюється, в якому документі? Які нормативні акти має знати бухгалтер, щоб правильно оформити ненормований робочий час (відразу зазначимо, що це не КЗпП)?

Ми, бухгалтери, щоразу, щойно впроваджуємо щось нове на підприємстві, зазвичай цікавимося першоджерелом. Для організації кадрових справ підприємства ми звикли брати до рук КЗпП. Проте у випадку з ненормованим робочим днем він нам не допоможе.

Згідно з практикою застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції, ненормований робочий день — це режим робочого часу, встановлений трудовим законодавством або локальними актами для працівників, чия праця не піддається точному обліку або які розподіляють свій робочий час на власний розсуд. Визначення цього терміна в нормативних актах немає. Проте він згадується у Рекомендаціях №7.

Ненормований робочий день

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників (може застосовуватися для керівників, спеціалістів та робітників) у разі неможливості нормування часу трудового процесу. У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці у цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).

Пункт 1 Рекомендацій №7

Для кого застосовується

Як бачимо, є можливість дати волю фантазії та встановити на власний розсуд категорії працівників, для яких будемо застосовувати ненормований робочий день. Але про це слід обов'язково зазначити у колдоговорі або наказі. Факт роботи працівника у режимі ненормованого робочого дня треба зафіксувати у трудовому договорі (контракті), що укладається з таким працівником.

Ненормований робочий день можна застосовувати для:

— осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

— осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості;

— осіб, які самі регулюють свій час роботи на власний розсуд.

Ненормований робочий час може застосовуватися для працівників із неповним робочим тижнем, а от для працівників із неповним робочим днем такий режим застосовувати неможливо.

Зловживати встановленням ненормованого робочого часу не слід, адже на працівників із ненормованим робочим часом поширюється встановлений на підприємстві режим робочого часу, і не можна систематично залучати працівників, які працюють на таких умовах, до роботи понад установлену тривалість робочого часу. Щоправда, на практиці вкрай важко відстежувати, де цю тривалість робочого часу ще не порушили, а де вже порушили.

Щодо сумісництва та ненормованого робочого часу, то, на думку автора, такий варіант є можливим, але тільки за умови неповного робочого тижня працівника, який працює за сумісництвом. Про це обов'язково слід зазначити у правилах внутрішнього трудового розпорядку. I в жодному разі не можна застосовувати ненормований робочий час за неповного робочого дня.

Відпустка як бонус за ненормований робочий день

За ненормований робочий день немає доплат, окрім як водіям легкових автомобілів (крім таксі), яким за потреби може встановлюватися ненормований робочий день. Така робота не є надурочною і за неї немає додаткової оплати, але в колдоговорі або трудовому договорі обов'язково має бути зазначено кількість годин перепрацьованого часу.

Єдиним бонусом за ненормований робочий час є право на додаткову відпустку тривалістю від 1 до 7 календарних днів (ч. 2 ст. 8 Закону про відпустки), та й то згідно зі списками посад, робіт та професій, про що теж слід зазначити у колдоговорі, наказі (внутрішньому локальному документі). Але не «від 1 до 7» — це має бути конкретна кількість днів, а не щось химерне, щоб можна одному працівникові з симпатії надати аж сім днів відпустки, а іншому, «менш симпатичному», — 1 день.

Відображаємо в табелі1

У табелі обліку робочого часу таких працівників слід відображати ту кількість годин, яку вони фактично відпрацювали, а не показувати «номінально» всім «вісімки». Адже оплачувати їхню роботу треба пропорційно до відпрацьованого часу відповідно до встановленого в штатному розписі окладу.

1 Докладніше про заповнення табеля обліку використання робочого часу див. «ДК» №8/2017.

Зверніть увагу: запропонована Держкомстатом у Наказі №489 форма табеля має лише рекомендаційний характер. А це означає, що його можна доповнити необхідними показниками, потрібними для обліку робочого часу на підприємстві. У формі від Держкомстату не передбачено умовних позначень для ненормованого робочого часу, а отже, ми можемо самостійно запровадити зручну для нас позначку.

Відповідальність при зловживаннях

За зловживання ненормованим робочим часом і систематичне залучення працівників, які працюють у режимі ненормованого робочого часу, до роботи понад установлену нормальну тривалість робочого дня винна особа може зазнати кримінальної відповідальності відповідно до ст. 172 ККУ як за грубе порушення норм трудового законодавства.

Щодо КЗпП, то в такому разі застосовується абз. 8 ч. 2 ст. 265 цього кодексу, в якій ідеться про порушення інших вимог трудового законодавства. Коштує підприємству таке порушення однієї мінімальної заробітної плати — у 2017 році це 3200,00 грн.

Також у разі виявлення порушення під час перевірки можуть оштрафувати керівника, головного бухгалтера на суму від тридцяти до ста н. м. д. г. (від 510 до 1700 грн) (ч. 1, 2 ст. 41 КУпАП).

Бухгалтеру слід пам'ятати і про ст. 3-1 Закону про оплату праці, а саме: виплати за ненормований час включаються до виплат, які мають враховуватися до заробітної плати при забезпеченні її мінімального розміру (про це писали й фахівці Мінсоцполітики у листі від 17.02.2017 р. №391/0/101-17/282).

Нормативна база

  • Наказ №489 — Наказ Держкомстату від 05.12.2008 р. №489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці».
  • Рекомендації №7 — Рекомендації щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджені наказом Мінпраці від 10.10.97 р. №7.

Галина КАЗНАЧЕЙ, бухгалтер-експерт

До змісту номеру