До наказу Мінекономрозвитку, ДРСУ від 20.01.2017 р. №56/5
Нагадаємо, що відповідно до ст. 3 Закону №17281 до 31.12.2017 р. позапланові заходи держнагляду (контролю) здійснюються на підставі обґрунтованого звернення фізособи про порушення госпсуб'єктом її законних прав та проводяться органом держнагляду (контролю) за погодженням Державної регуляторної служби.
Відповідно до абзацу п'ятого ч. 1 ст. 6 Закону про держнагляд2 погодження в такому разі має надаватися органом держнагляду вищого рівня. Проте на час дії мораторію відповідні повноваження передані ДРСУ. Форма та порядок надання погодження на проведення позапланового заходу саме й затверджені коментованим документом. Причому строк дії таких повноважень обмежений строком дії Закону №1728, тобто з 01.01.2017 р. до 31.12.2017 р. включно (п. 3 коментованого Наказу №56/5).
1 Закон України від 03.11.2016 р. №1728-VIII «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
2 Закон України від 05.04.2007 р. №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».
У «ДК» №1-2/2017, ми зазначали, що Законом №1726 унесено зміни до ст. 3 Закону про держнагляд та розширено основні засади держнагляду. Зокрема, йдеться про неприпустимість проведення перевірок госпсуб'єктів не лише за анонімними, а й за іншими безпідставними заявами. Якщо говорити по суті, то фактично замінили «необгрунтовані» заяви на «безпідставні».
Як свідчить попередня практика застосування мораторію на перевірки 2015 — 2016 років, коли дозволи надавалися КМУ, ст. 6 Закону про держнагляд вимагала лише наявності скарги працівників, споживачів, інших фізосіб без затвердження порядку погодження. I КМУ на власний розсуд вирішував, чи надавати дозвіл на проведення позапланової виїзної перевірки роботодавців чи інших госпсуб'єктів за фактом звернення регіонального держоргану. Звісно, що регіональні держоргани мали звертатися лише щодо тих заяв, які чітко вказували на факти та обставини, що свідчать про порушення госпсуб'єктом законних прав скаржника. Однак деякі перевірки не підтверджували фактів, викладених у скарзі, і при цьому складались акти перевірки та виносились приписи про усунення порушень, які були виявлені під час перевірки, але про які у скарзі взагалі не згадувалось. Отже, як саме вирішували, що скарга обґрунтована/підставна та потребує перевірки, невідомо.
ДРСУ вирішила виправити цю ситуацію та прописала порядок надання погодження, участь у якому бере Рада з питань держнагляду (контролю). Вона є консультативно-дорадчим органом, проте її склад формується у кількості не більше ніж 16 осіб, куди входять представники ДРС та за згодою представники громадських організацій — останні залучаються в кількості не менше половини складу Ради (п. 5 розділу II Порядку №56/5).
Для прийняття рішення відповідний держорган надсилає не лише копію скарги фізособи, а й лист-звернення з обґрунтуванням необхідності проведення такого заходу. Серед підстав для вмотивованої відмови у погодженні на проведення позапланового заходу є, зокрема:
— відсутність у зверненні інформації про питання1, необхідність перевірки якого стала підставою для здійснення позапланового заходу;
1 Питання, які розглядає Рада та які мають бути у зверненні, згодом повинні стати предметом перевірки — тобто відображені у наказі (рішення, розпорядження) та посвідченні (направленні) на перевірку — ст. 6, 7 Закону про держнагляд. Тому в тому числі й від їх формулювання у зверненні держоргану залежатиме рішення Ради про надання погодження чи відмову.
— відсутність посилань на нормативно-правові акти, норми яких порушено.
Причому Рада під час засідання має право вносити свої пропозиції з приводу можливості надання погодження або відмови (п. 3, 4 розділу II Порядку №56/5). Звісно, кожен оцінюватиме такі питання та факти/обставини, викладені у скарзі та у зверненні держоргану, за своїм внутрішнім переконанням та виходячи з власних знань у галузі діяльності госпсуб'єкта, на якого скаржаться. Хоча, на нашу думку, сам Порядок мав би містити перелік критеріїв оцінки звернення та порушених у ньому питань, а також підстав його обґрунтованості. Тому наразі нам залишається сподіватися, що робота такої Ради буде максимально плідною, а прийняті рішення — законними та справедливими. Однак, на жаль, на сьогодні Порядок містить лише формальні причини для відмови в наданні погодження (п. 4 р. II).
Строки розгляду звернення та надання погодження/відмови на перевірку дуже стислі. Засідання ради відбуватиметься щоп'ятниці (п. 7 розділу II Порядку №56/5), а строк розгляду звернення — до п'яти робочих днів з дня його надходження до ДРСУ. Затверджена форма погодження на проведення позапланового заходу, хоча й розміщується на веб-сайті ДРСУ в день прийняття рішення (як і вмотивована відмова), все-таки не містить чіткої інформації, з яких саме обставин скарга фізособи визнана обгрунтованою та з яких міркувань виходили представники Ради при наданні погодження (відмови).
Однак з такими документами госпсуб'єкт має право ознайомитися під час допуску до перевірки. Водночас підставою для недопуску є ненадання такого погодження — законність надання погодження може оцінювати лише суд (скажімо, під час оскарження результатів перевірки). Зазначимо, що госпсуб'єкт має право вимагати припинити здійснення позапланового заходу у разі з'ясування посадовими особами держнагляду інших питань, ніж ті, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення такого заходу (ст. 10 Закону про держнагляд).
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»