• Посилання скопійовано

Запровадженням тимчасової адміністрації зупиняється виконання платіжних доручень клієнтів банку

ФОП 17.05.2016 р. оформив платіжне доручення про сплату єдиного податку. Банк платіж прийняв до виконання, а 20.05.2016 р. у банку запровадили тимчасову адміністрацію і платіжне доручення було відхилено на підставі постанови про визнання банку неплатоспроможним. Чи законні дії банку і як у такому разі бути підприємцю?

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону про платіжні системи1, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

1 Закон України від 05.04.2001 р. №2346-III «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні».

Банки та їхні клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Своєю чергою, пункт 8.4 статті 8 Закону про платіжні системи визначає строки виконання банками міжбанківського переказу, які не повинні перевищувати трьох операційних днів (для внутрішньобанківського переказу — двох операційних днів).

Запровадження тимчасової адміністрації в банках здійснюється в порядку, встановленому Законом України від 23.02.2012 р. №4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». За змістом ч. 5 ст. 36 цього Закону під час тимчасової адміністрації не відбувається задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку, зокрема щодо майнових зобов'язань, які здійснюються виключно у межах процедури ліквідації банку.

Отже, на нашу думку, у разі якщо після прийняття платіжного доручення у банку була запроваджена тимчасова адміністрація, яка зупинила виконання вимог клієнтів за їхніми рахунками, то дії банку не порушують вимог Закону.

Таким чином, банк не вважатиметься особою, винною у неперерахуванні єдиного податку до бюджету. Водночас обов'язок зі сплати такого податку протягом граничного строку, встановленого ПКУ, залишатиметься у самого ФОП.

Такий ФОП має сплатити податок через інший банк, а якщо він цього не зробить, то на нього буде покладено відповідальність у розмірі 50% суми несплаченого податку (якщо фізособа-підприємець належить до 1-ї або 2-ї групи платників єдиного податку, згідно з п. 122.1 ПКУ) або ж у розмірі 10%/20% (якщо фізособа-підприємець належить до 3-ї групи, згідно з п. 126.1 ПКУ).

Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру