• Посилання скопійовано

Коментар

До листа Державної фіскальної служби України від 04.09.2015 р. №8397/В/99-99-17-03-03-15

Пільги учасникам АТО

Чинне законодавство на сьогодні встановлює цілу низку пільг та спеціальних правил щодо учасників АТО. Розгляньмо найпоширеніші з них, на які варто звернути увагу як працівникові, так і роботодавцеві.

Середній заробіток за місцем роботи

Найвідоміша пільга, встановлена ст. 119 КЗпП, передбачає збереження за учасниками АТО (а також іншими мобілізованими працівниками, які ще не встигли оформити такий статус) робочого місця і середнього заробітку в період їх мобілізації та навіть служби у ВСУ за контрактом. Така гарантія зберігається за ними до їх демобілізації або розірвання контракту, або ж до закінчення особливого періоду (якщо працівник продовжує служити у ВСУ).

Про цю пільгу, а також порядок компенсації середнього заробітку роботодавцям, затверджений постановою КМУ від 04.03.2015 р. №105, ми неодноразово писали на сторінках нашого видання. Зараз же треба наголосити на такому: ДФСУ наполягає, що такий середній заробіток не оподатковується ПДФО та військовим збором, а також не є об'єктом для ЄСВ, тільки в тому разі, якщо його компенсують роботодавцеві з бюджету. Інакше (якщо роботодавець не подає звіту на отримання виплат з бюджету і, відповідно, не отримує таких виплат) середній заробіток прирівнюється до звичайної зарплати, з відповідним оподаткуванням і відображенням у звітності1.

1 Див. лист ДФСУ від 31.07.2015 р. №28068/7/99-99-17-03-01-17 («ДК» №33-34/2015), а також від 24.04.2015 р. №8720/6/99-99-17-03-03-15.

Але це ті гарантії, що встановлені для працівників, які продовжуть служити. А якщо працівник демобілізувався і повернувся на робоче місце або вперше на нього працевлаштується, чи має він якісь особливі трудові гарантії?

Так. Згідно зі ст. 42 КЗпП, протягом 2-х років з дати демобілізації такий працівник має переважне право на збереження робочого місця у разі скорочення штатів на підприємстві. А якщо робоче місце стало для демобілізованого першим місцем роботи, то він має право на його збереження протягом 2-х років з дати початку трудових відносин (ст. 196 КЗпП).

Статус учасника АТО

У роботодавця, працівник якого є учасником АТО і повернувся на своє робоче місце, відразу ж виникає запитання: чи має такий працівник пільги зі сплати податків, і якщо так, то яким документом він зобов'язаний підтвердити свій статус?

Порядок отримання статусу учасника бойових дій (до яких на сьогодні вже прирівняно учасників АТО) встановлений постановою КМУ від 20.08.2014 р. №413. Відповідно до нього, документом, що підтверджує такий статус, є посвідчення учасника бойових дій. Отже, такий працівник має право на всі пільги, встановлені для учасників бойових дій, крім тих, що встановлюються спеціально для окремих їх категорій, і підтвердити своє право він може, подавши за місцем роботи копію посвідчення.

Зазначимо, проте, що велику частину своїх пільг учасник АТО отримає якраз не за місцем роботи. Зокрема, учасник АТО, відповідно до ст. 12 Закону України від 22.10.93 р. №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», має право на:

— безоплатне отримання ліків, лікарських засобів, імунобіологічних препаратів і виробів медичного призначення за рецептами лікарів;

— першочергове безоплатне зубопротезування (за винятком протезування з дорогоцінних металів);

— безкоштовне забезпечення санаторно-курортним лікуванням або отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування. При цьому безплатні путівки на санаторно-курортне лікування надаються органами соціального захисту населення відповідно до наказу Мінсоцполітики від 25.12.97 р. №42. А якщо учасник АТО оздоровився за свій рахунок, то він має право на отримання компенсації вартості самостійного санаторно-курортного лікування в порядку, встановленому постановою КМУ від 17.06.2004 р. №785;

— 75-відсоткове зменшення плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством;

— 75-відсоткове зменшення плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) і скрапленим балонним газом для побутових потреб у межах середніх норм споживання;

— 75-відсоткове зменшення вартості палива, зокрема рідкого, в межах норм, установлених для продажу населенню, для осіб, які проживають в будинках, що не мають центрального опалення;

— безоплатний проїзд усіма видами міського пасажирського транспорту, автомобільним транспортом загального користування в сільській місцевості, а також залізничним і водним транспортом приміського сполучення й автобусами приміських і міжміських маршрутів, у тому числі внутрішньорайонного, внутрішньо- і міжобласних незалежно від відстані та місця проживання;

— щорічне медичне обстеження і диспансеризацію із залученням необхідних фахівців;

— першочергове обслуговування в лікувально-профілактичних закладах, аптеках і першочергову госпіталізацію;

— першочергове забезпечення житловою площею осіб, що потребують поліпшення житлових умов, і першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт житлових будинків і квартир цих осіб і забезпечення їх паливом;

— отримання позики на будівництво, реконструкцію або капітальний ремонт житлових будинків і надвірних споруд, приєднання їх до інженерних мереж, комунікацій, а також позики на будівництво або придбання дачних будинків і впорядкування садових ділянок з погашенням її протягом 10 років починаючи з п'ятого року після закінчення будівництва;

— безплатний проїзд один раз на два роки (туди і назад) залізничним, водним, повітряним або міжміським автомобільним транспортом, незалежно від наявності залізничного сполучення, або проїзд один раз на рік (туди і назад) зазначеними видами транспорту з 50-відсотковою знижкою тощо.

Але частина пільг, що встановлюються цією статтею, застосовується за місцем роботи, а саме:

— виплата допомоги по тимчасовій непрацездатності у розмірі 100% середньої заробітної плати незалежно від стажу роботи (це стосується також оплати перших 5 днів тимчасової непрацездатності). Йдеться не про лікарняні, які виплачуються при нещасному випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання, — ті оплачуються у розмірі 100% за весь період тимчасової втрати працездатності всім працівникам, а саме про звичайні лікарняні листки;

— використання чергової щорічної відпустки в зручний для них час, а також отримання додаткової відпустки без збереження заробітної плати строком до двох тижнів на рік. Зверніть увагу: Закон про відпустки1 не передбачає поділу відпусток без збереження зарплати, а це означає, що якщо працівник вирішить скористатися правом на таку відпустку, то він може це зробити тільки раз на рік. Крім того, ст. 16-2 Закону про відпустки передбачає надання учасникам бойових дій і додаткової оплачуваної відпустки тривалістю 14 календарних днів на рік;

1 Закон України від 15.11.96 р. №504/96-ВР «Про відпустки».

— переважне право на залишення на роботі при скороченні чисельності або штату працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та на працевлаштування у разі ліквідації підприємства, установи, організації.

Податок на доходи

А от щодо ПДФО ситуація не тішить. Для учасників АТО жодних підвищених пільг щодо оподаткування їхніх доходів ПКУ на сьогодні не передбачає — роз'яснює ДФСУ в листі від 04.09.2015 р. №8397/В/99-99-17-03-03-15 (див. «ДК» №41/2015). Податкова соціальна пільга, встановлена у розмірі 200% від базової, передбачена пп. 169.1.4 ПКУ лише для учасників Другої світової війни та учасників бойових дій на території інших країн.

Проте за учасниками АТО, як і за рештою працівників, зберігається право на застосування податкової соціальної пільги, встановленої пп. 169.1.1 ПКУ, — у 2015 році 609 грн, у разі якщо нарахований дохід у вигляді зарплати такого працівника не перевищував 1710 грн. І, зрозуміло, кожен такий працівник може скористатися правом на підвищену соцпільгу, але на інших підставах, установлених п. 169.1 ПКУ, — як багатодітний батько, як той, хто виховує дитину-інваліда тощо.

Кажучи про ПДФО, не можна не торкнутися і сумної теми: працівник може і не повернутися з АТО. В цьому разі, після отримання відомостей про смерть працівника, роботодавець зобов'язаний його звільнити і розрахуватися з ним на дату такого звільнення. Простіше кажучи, нарахувати зарплату (або середній заробіток), що належиться йому, а також компенсацію за невикористану відпустку (за наявності) і провести з суми нарахованого доходу всі передбачені законодавством утримання.

Зверніть увагу на те, що, згідно зі ст. 1227 ЦКУ, суми заробітної плати, допомоги по тимчасовій непрацездатності, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим пошкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належалися померлому працівникові, але не були ним отримані за життя, передаються членам його сім'ї, а у разі їх відсутності — входять до складу спадщини. А от суми компенсації за невикористану відпустку виплачуються спадкоємцям померлого працівника (ст. 83 КЗпП).

Така неузгодженість норм завдає незручностей роботодавцеві. Адже всі нараховані померлому бійцеві суми він має право виплатити членам його сім'ї негайно, за фактом подання ними документів про реєстрацію смерті та документів, які підтверджують, що вони є членами сім'ї померлого (дружина, чоловік, діти). Все, крім компенсації за невикористану відпустку, яку можна виплатити тільки спадкоємцям, а отже, треба чекати щонайменше півроку на оформлення спадщини. А якщо спадкоємців буде кілька, то й виплачувати цю суму частинами. Тому деякі роботодавці, залежно від величини сум, приймають рішення про виплату сум компенсацій членам сім'ї як частини зарплати. Проте слід при цьому зважити, що при появі інших спадкоємців можливе залучення підприємства до судового розгляду.

Зазначимо, що доходи, нараховані померлому працівникові, оподатковуються ПДФО і військовим збором, а також є об'єктом нарахування та отримання ЄСВ на загальних підставах. І відображається такий дохід у звітності щодо цих платежів також на загальних підставах, як дохід померлого працівника, а не його спадкоємців (членів сім'ї).

Якщо роботодавець нараховує будь-які доходи, що належать померлому працівникові, після його звільнення (наприклад, премію або 13-ту зарплату, згідно з колективною угодою), такий дохід, судячи з роз'яснень податківців, не повинен відображатися у звітності з ПДФО, військового збору і, зрозуміло, ЄСВ, оскільки немає суб'єкта, якому такий дохід нараховується. А от при виплаті доходу спадкоємцям він відображається у звітності саме як їхній дохід, з відповідним оподаткуванням1. Авторові такий підхід ДФСУ видається сумнівним, оскільки, якщо дохід нараховується на користь конкретної, нехай навіть і померлої, фізособи, норми розділу IV ПКУ не роблять винятків і вимагають відображення такого доходу не тільки в бухобліку, але й у звітності податкового агента. А тому застосовувати ці рекомендації на практиці чи ні, кожен податковий агент вирішує для себе самостійно.

ЄСВ і військовий збір

Не встановлено чинним законодавством і пільг зі сплати ЄСВ і військового збору учасникам АТО і демобілізованим працівникам, які не встигли отримати цей статус. А це означає, що прав на пільговий стаж без сплати внесків для отримання соціальних гарантій з боку держави такі працівники не мають і, приступаючи до роботи після демобілізації, нарівні з рештою трудящих підтримують реформу ВСУ і проведення АТО зі своїх доходів.

Пільги щодо звільнення від таких платежів діяли для учасників АТО тільки в період їх безпосереднього перебування в лавах ВСУ як щодо середнього заробітку, так і щодо інших доходів, що їх вони отримували за місцем служби2.

1 Див. із цього приводу лист ДФСУ від 07.09.2015 р. №19077/6/99-99-17-02-01-15, «ДК» №41/2015.

2 Про військовий збір див. лист ДФСУ від 09.09.2015 р. №21383/5/99-99-17-02-01-16, «ДК» №41/2015.

Ганна БИКОВА, «Дебет-Кредит»

До змісту номеру