Лист Міністерства юстиції України від 10.10.2014 р. №513-0-2-14/8.2
Щодо незастосування органами державної фіскальної служби положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України (витяг)
Суттєво. Міністерство юстиції вміло не відповіло на запитання щодо незастосування органами ДФСУ принципу правомірності рішень платників податків.
! Платникам податків
Відповідно до звернення <...> Міністерством юстиції розглянуто лист щодо незастосування органами державної фіскальної служби положень пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 та п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України (далі — Кодекс) і в межах компетенції повідомляється таке.
<...>
Податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Кодексу).
Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Кодексу платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами податкові консультації.
Статтею 56 Кодексу врегульовано порядок оскарження рішень контролюючих органів.
Згідно з п. 56.1, 56.4, 56.21 ст. 56 Кодексу рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
Під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.
Обов'язок доведення правомірності нарахування або прийняття будь-якого іншого рішення контролюючим органом у судовому оскарженні встановлюється процесуальним законом.
У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного й того самого нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, унаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Крім того, статтею 52 Кодексу передбачено, що за зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом 30 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення цим контролюючим органом.
Контролюючі органи мають право надавати консультації виключно з тих питань, що належать до їх повноважень.
Також інформуємо, що згідно з п. 1 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 р. №236, Державна фіскальна служба України (далі — ДФС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України і який реалізує, зокрема, державну податкову політику.
Згідно з пп. 76 п. 4 зазначеного Положення ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює розгляд звернень громадян та юридичних осіб з питань, пов'язаних з діяльністю ДФС.
Разом з тим повідомляємо, що згідно з частиною другою ст. 147 Конституції України Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України.
Крім того, зазначаємо, що листи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами, вони лише мають інформаційний характер і не встановлюють правових норм.
Заступник міністра — керівник апарату І. АЛЕКСЄЄВ