До листа Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва від 05.08.2014 р. №6313
У наведеному вище листі від 06.08.2014 р. №404-0-2-14/8.1 (див. «ДК» №09/2015) Мін'юст порушує питання обов'язковості зазначення у статуті господарських товариств місцезнаходження підприємств. Причому відсутність таких відомостей у статуті, на переконання Мін'юсту, дає право держреєстратору відмовити у реєстрації підприємства чи змін у статуті (ч. 1 ст. 27 Закону про держреєстрацію1).
Водночас Держпідприємництво (лист від 05.08.2014 р. №6313, див. «ДК» №09/2015) вважає, що такі відомості доцільно зазначати у статуті господарського товариства. Між іншим, свого часу у листі від 12.01.2008 р. №192 Комітет вказував на необов'язковість наявності юрадреси у статуті госптовариств.
Отже, загалом ці дві позиції ґрунтуються на одних і тих самих нормах:
1. У частині 1 ст. 88 ЦКУ та ч. 2 ст. 57 ГКУ наведено перелік відомостей, які включаються до статуту, визначаючи цей перелік як невичерпний, із посиланням на інші норми законів, які можуть передбачати додаткову інформацію.
2. Крім ЦКУ, маємо приписи норми ст. 4 Закону про госптовариства2, які все-таки вимагають зазначати адресу товариства у статуті. Причому невиконання вимог цієї норми дає підстави держреєстратору відмовити у проведенні держреєстрації юрособи чи змін до статуту.
Не заперечуючи наявність певної логіки у наведеній позиції, спробуймо з'ясувати, чи стосується це всіх господарських товариств.
Наприклад, як бути в ситуації, коли акціонерне товариство реєструється чи вносить зміни до статуту, який складений та зареєстрований після 2005 року (тобто після внесення до ст. 88 ЦКУ змін, якими вилучено обов'язковість зазначення адреси підприємства у статуті)? Так, у ст. 13 Закону про АТ3 немає вимоги зазначати місцезнаходження товариства у статуті (про це йдеться у коментованому листі Держпідприємництва). Отже, відмову державного реєстратора у реєстрації АТ чи внесенні змін до статуту законною вважати не можна.
2 Закон України від 19.09.91 р. №1576-XII «Про господарські товариства».
3 Закон України від 17.09.2008 р. №514-VI «Про акціонерні товариства».
Водночас, якщо говорити про модельний статут ТзОВ, затверджений постановою КМУ від 16.11.2011 р. №1182, то п. 3 розділу «Загальні положення» каже про те, що вид товариства, його найменування, місцезнаходження, мета і предмет діяльності, склад учасників, розмір статутного капіталу, розмір часток кожного з учасників, порядок внесення ними вкладів зазначаються у рішенні про утворення товариства. Своєю чергою, цей модельний статут розроблений на виконання вимог ЦКУ, ГКУ та Закону про госптовариства.
Вартим уваги в цій ситуації є інше: ст. 29 Закону про держреєстрацію говорить про особливості внесення змін до статуту щодо відомостей, які підлягають обов'язковій держреєстрації. При цьому про місцезнаходження там — жодного слова. Звісно, можна почути контраргумент, що на цей випадок є загальний порядок подання документів для внесення змін до статуту, наведений у ч. 1 ст. 29. Хоча ми все-таки схиляємося до думки, що місцезнаходження — це відомості, які заносяться до ЄДР. Тобто цей термін вживається лише з метою Закону про держреєстрацію. До речі, таку думку можна побачити й у листі Державної регуляторної служби України від 27.01.2015 р. №507.
Проте не можна виключати, що деякі підприємства, створені після 2005 року, взагалі не зазначили юрадреси у статуті. Що робити таким підприємствам у разі внесення до статуту будь-яких змін, що підлягають державній реєстрації?
У цій ситуацій слід погодитися з Мін'юстом, що при реєстрації товариств з обмеженою чи додатковою відповідальністю, повного та командитного товариств треба дотримувати вимог ЦКУ, ГКУ та Закону про госптовариства та зазначати у статуті місцезнаходження. Щоправда, при цьому кожна зміна адреси підприємства призведе й до змін у статуті з прийняттям засновниками рішення про зміну адреси та з поданням усіх документів, перелічених у ч. 1 ст. 29 Закону про держреєстрацію.
Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»