Лист Міністерства доходів і зборів України від 26.02.2014 р. №4132/5/99-99-19-03-02-165
Щодо практичного застосування норм податкового законодавства
Суттєво. Витрати на просування сайта, який використовується у госпдіяльності, на контекстну рекламу, рекламу в соцмережах тощо враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток у складі витрат на збут.
! Платникам податку на прибуток
Міністерство доходів і зборів України розглянуло звернення щодо практичного застосування норм податкового законодавства і в межах компетенції повідомляє таке.
Відповідно до статті 1 Закону України від 3 липня 1996 року №270/96-ВР «Про рекламу» реклама — це інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їхній інтерес щодо таких особи чи товару.
Згідно з підпунктом 14.1.108 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі — Податковий кодекс) маркетинговими послугами (маркетинг) вважаються послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управління руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків.
До маркетингових послуг належать, у тому числі, послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).
Таким чином, послуги з просування сайта, по своїй суті, є послугами маркетингу.
Склад доходів і витрат та порядок їх визнання при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств регламентується розділом III Податкового кодексу, відповідно до положень абзацу «г» підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 якого до складу інших витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, включаються витрати на збут, зокрема витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг).
Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу встановлено, що при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств визнаються витрати, пов'язані з господарською діяльністю, на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, установлених розділом II Податкового кодексу.
Згідно з вимогами пункту 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі — Закон №996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо — безпосередньо після її закінчення.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2 статті 9 Закону №996).
Згідно з пунктом 2.7 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. №88 (далі — Положення №88), первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватися з використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.
Ступінь деталізації змісту й обсягу господарської операції Законом №996 і Положенням №88 не встановлено, тому її можуть визначати особи, які відповідають за здійснення господарської операції і правильність її оформлення. При цьому така деталізація має забезпечити розкриття змісту господарської операції та ідентифікацію активів, зобов'язань, доходів або витрат, із нею пов'язаних.
Враховуючи викладене, витрати на просування сайта, який використовується у господарській діяльності платника податку, а також витрати на контекстну рекламу, рекламу в соціальних мережах тощо, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю такого платника податку, враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток у складі витрат на збут на підставі первинних документів, складених із деталізацією змісту господарської операції.
Заступник міністра А. ІГНАТОВ