У підприємств «А» та «Б» спільний засновник. Підприємство «В» є їхнім контрагентом і має борг перед підприємством «А» за придбаний у нього товар. Але підприємство «Б» заборгувало підприємству «В» за надані останнім послуги. Чи вважаються зобов'язання зустрічними й однорідними, як провести зарахування?
У зазначеній ситуації всі правовідносини потрібно врегульовувати через тристоронню угоду.
Для того щоб мати можливість припинити зобов'язання зарахуванням, слід з'ясувати, чи відповідає зазначена у запитанні ситуація ознакам ст. 601 ЦКУ. У ч. 1 ст. 601 ЦКУ сказано, що зобов'язання можуть припинятись, якщо вимоги є:
— зустрічними;
— однорідними;
— строк виконання яких настав, а також строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зустрічними вимогами можуть вважатися вимоги, коли кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, своєю чергою боржник за першим був кредитором за другим зобов'язанням. Однорідними вимогами, які є предметом зарахування, повинні бути вимоги одного виду, зокрема грошові зобов'язання.
Слід пам'ятати, що згідно з ч. 4 ст. 602 ЦКУ не допускається зарахування зустрічних вимог у разі закінчення позовної давності. Відповідно до ст. 257 ЦКУ, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки1.
Із ситуації, яка аналізується, не випливає, що зобов'язання є зустрічними вимогами, зобов'язання за кожним договором не є взаємними. Розгляньмо два варіанти вирішення питання.
Варіант 1. Можна порадити «закрити» зобов'язання сторін за допомогою договору цесії2 — відступлення права вимоги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦКУ, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином. А це означає, що відступлення права вимоги — це заміна кредитора в зобов'язанні. Відповідно, кредитора — підприємство «А» — у договорі між підприємством «А» і «В» буде замінено на кредитора — підприємство «Б». Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника — підприємства «В», якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦКУ). У цьому разі необхідність згоди боржника законом не встановлено, тож слід керуватися виключно положеннями договорів між підприємствами.
1 Зверніть увагу: помилково вважати, що перебіг позовної давності виникає на момент виникнення заборгованості. Відповідно до ст. 261 та 530 ЦКУ, позовну давність належить відлічувати від зазначених у договорі строків виконання зобов'язання.
2 Від лат. cessio — передача, уступка вимоги, з практики застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції.
Після заміни кредитора «А» на кредитора «Б» буде цілком правомірним вважати, що вимоги сторін між підприємством «Б» та підприємством «В» тепер є зустрічними й однорідними. Отже, сторонам залишається скласти акт про зарахування зустрічних однорідних вимог та відобразити це в обліку (з моменту укладання договору цесії та підписання акта зобов'язання сторін припиняються). У бухобліку відбувається зарахування власної кредиторської заборгованості у рахунок дебіторської заборгованості контрагента. У податковому обліку у підприємств «А» і «В» доходи відображалися на дату переходу до покупця права власності на товар та на дату складання акта, який підтверджує надання послуг (п. 137.1 ПКУ). Тож в операції зарахування заборгованостей у статті доходів нічого не зміниться.
Щодо дати відображення витрат (підприємство «Б» та підприємство «В»), то зарахування однорідних вимог не впливає на це також, адже дата визнання витрат залежить від їх виду. Якщо товари та послуги придбавалися для перепродажу (товари), для виробництва власної продукції, робіт та послуг, то їх вартість було включено до витрат у періоді продажу товарів, власної продукції, робіт та послуг (п. 138.4 ПКУ). Якщо товари та послуги придбавалися для адміністративних, збутових та інших операційних потреб, то їх вартість було включено до витрат у періоди їх здійснення згідно з п. 138.5 ПКУ. У питаннях обліку ПДВ все відбувається класично: ПЗ та ПК сторін визнавалися за першою подією.
Варіант 2. Замінити боржника у зобов'язанні. За таким варіантом, боржник — підприємство «Б» замінюється на підприємство «А», що означає: при переведенні боргу боржник вибуває із правовідносин, і замість нього на іншу особу переводиться борг. До речі, за нормами ч. 1 ст. 520 ЦКУ боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора. У бухобліку відбувається зарахування власної дебіторської заборгованості підприємства «А» у рахунок кредиторської заборгованості підприємства «В». У податковому обліку заміна боржника також не спричинює жодних змін, як і заміна кредитора.
Олена ВОДОП'ЯНОВА, «Дебет-Кредит»