Постанова Кабінету Міністрів України від 17.12.2012 р. №1221
Збираймо мастила — бережімо природу!
Природу слід берегти — про це нам з дитинства нагадували батьки та вчителі. Урядовці теж вчилися у школі, тож КМУ Постановою №12211 врегулював питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив). Це, звісно, добре, та от пересічним бухгалтерам роботи додасться. Про це — далі.
I знову «покращення». Постановою №1221 передбачено, що підприємства, установи та організації всіх форм власності, що виробляють або імпортують для вільного використання мастила (оливи), внаслідок використання яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи), зобов'язані:
1) самостійно відповідно до законодавства забезпечити збирання, видалення, знешкодження та утилізацію відпрацьованих мастил (олив);
Про що йдеться
Відпрацьовані мастила (оливи) — гідравлічні, моторні, трансмісійні та інші мастила (оливи), гальмівні та інші рідини для ізоляції і теплопередачі, що повністю або частково втратили свої первісні якості, не підлягають подальшому використанню за своїм прямим призначенням, включені як небезпечні відходи до розділу А Жовтого переліку відходів, затвердженого постановою КМУ від 13.07.2000 р. №1120, і поводження з якими здійснюється за умови наявності у СГ ліцензії на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами.
2) або ж укласти договори про виконання робіт з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) з:
— уповноваженим підприємством, що належить до сфери управління Мінекології та природних ресурсів;
— іншими підприємствами, що мають ліцензію на право провадження діяльності у сфері поводження із зазначеними небезпечними відходами, з урахуванням установленої Постановою №1221 мінімальної ціни на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив).
Дехто зауважить, що така вимога була й раніше — її передбачала Постанова КМУ від 27.07.2011 р. №1075. На заміну їй і прийшла досконаліша Постанова №1221. Документ, крім згаданої вище вимоги збирання, видалення, знешкодження тощо мастил, встановлює і мінімальну ціну на послуги з організації збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) — 0,8 грн (без ПДВ) за 1 літр.
Крім того, Постановою №1221 затверджено і Порядок збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив) (далі — Порядок №1221). Раніше такого порядку не було. От якраз він і є цікавішим, і не тільки для виробників/імпортерів мастил (олив) чи спеціалізованих/уповноважених підприємств, але й для пересічних суб'єктів господарювання (далі — СГ), а саме тих, у кого у процесі діяльності утворюються відпрацьовані мастила (оливи).
Так, згідно з п. 1 Порядку №1221, перелік відпрацьованих мастил (олив), що утворюються внаслідок використання вироблених або імпортованих на територію України мастил (олив) та відповідно підлягають збиранню, видаленню, знешкодженню та утилізації, наведено в додатку 1 до Порядку №1221.
СГ — споживачі мастил (олив), у яких за наслідками діяльності утворюються відпрацьовані мастила (оливи) — а це всі, хто має у власності чи оренді хоч одне авто або інші механізми, для роботи яких слід використовувати мастила (оливи), — повинні у первинних документах відображати дані про придбання мастил (олив). Звісно, на підприємствах так було і раніше. Але тепер виходить, що зберігати документи про придбання мастил повинні і підприємці: адже норми Порядку №1221 поширюються на СГ всіх форм власності. Мало того, усі СГ — споживачі мастил (олив), у яких за наслідками діяльності утворюються відпрацьовані мастила (оливи), повинні документувати не лише надходження, але й відображати дані з «подальшого поводження з відпрацьованими мастилами (оливами)»2 (пункти 7 та 10 Порядку №1221). А власне, виходить, що слід вести документальний облік, коли і з якою метою було використано мастила, який залишок відпрацьованих мастил та кому їх передано. Правила обліку частково передбачено у Порядку №1221. Так, у його п. 14 прописано, що приймання (приймальними пунктами) відпрацьованих мастил (олив) від СГ оформлятиметься актом приймання (додаток 3 до Порядку №1221). Цей документ складають у двох примірниках: один залишається у СГ, що здає зазначені відходи, а другий — у СГ, що їх приймає. А от документування внутрішнього обігу мастил на підприємстві (передачу для використання, яку кількість відпрацьованого мастила було отримано) слід буде організувати самостійно.
1 Постанова КМУ від 17.12.2012 р. №1221 «Деякі питання збирання, видалення, знешкодження та утилізації відпрацьованих мастил (олив)» (чинна з 19.06.2013 р. — з дня її офіційного опублікування), див. «ДК» №27/2013.
2 Операції поводження з відпрацьованими мастилами (оливами) — збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізація, видалення, знешкодження та захоронення відпрацьованих мастил (олив) (пп. 4 п. 2 Порядку №1221).
Чимало СГ до набрання чинності Порядком №1221 усе відпрацьоване мастило з авто залишали на СТО. Найімовірніше, так буде і далі, але тепер таким СГ варто отримати від СТО акт приймання відпрацьованого мастила (можна у довільній формі), навіть якщо така СТО і не уповноважена виробником чи імпортером збирати мастила. На нашу думку, у цій ситуації СТО виступатиме посередником між СГ та приймальним пунктом.
Крім того, можна говорити, що СТО і сама належить до СГ, «у процесі діяльності яких утворюються відпрацьовані мастила (оливи)», адже звичайні фізособи (не підприємці), які відвідують СТО з метою заміни мастила, як завжди, залишатимуть відпрацьоване мастило на СТО. Тож саме СТО здаватиме таке мастило до приймальних пунктів.
Якщо вам доводиться самостійно замінювати мастила на авто, то відпрацьовані мастила (оливи) слід збирати роздільно. Хоча цікаво, чи під «роздільним збиранням» нормотворці мали на увазі збирання за марками, чи просто за хімічними особливостями: створені на основі органічних речовин чи неорганічних (п. 7 Порядку №1221). А можливо, їх слід розділяти за використанням в агрегатах? На таку думку нас наштовхує п. 9 Порядку №1221, де зазначено: «роздільне збирання відпрацьованих мастил (олив) здійснюється в разі їх використання в різних агрегатах». Але не потрібно мати диплом хіміка, щоб знати, що моторні мастила можуть бути як органічними, так і неорганічними. То що: оскільки вони використовуються у двигуні (в одному агрегаті), то такі мастила різного хімічного походження слід змішувати? Гадаємо, не варто. Сподіваємося, це питання розтлумачать компетентні органи або ж підприємства, що займатимуться збиранням відпрацьованих мастил.
Пунктом 10 Порядку №1221 встановлено норму збирання та утилізації відпрацьованих мастил (олив) — 40% від загального обсягу мастил (олив), які використовують СГ. Та от питання — а якщо особливістю механізму передбачено, що більша частина мастила витрачається під час його роботи? Або ж у нас, скажімо, вантажівка ЗиЛ-130 30-річної «витримки», який поглинає мастила просто літрами, — як виконати норму? На жаль, невідомо. Тож потрібно буде слідкувати за технічним станом автомобіля, щоб виконати норму здавання мастил.
Зазначимо, що збирання відпрацьованих мастил (олив) здійснюватиметься через мережу стаціонарних і пересувних приймальних пунктів (п. 9 Порядку №1221). Відповідні спеціалізовані підприємства та уповноважені підприємства (див. визначення у п. 2 Порядку №1221) повинні розмістити інформацію про розташування пунктів приймання відпрацьованих мастил (олив) у помітних і доступних для огляду місцях.
Крім того, на нашу думку, у податковому та бухгалтерському обліку відображати виникнення на підприємстві та передачу приймальному пункту відпрацьованих мастил не потрібно, адже це не актив.
Василь РОРАТ, «Дебет-Кредит»