Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2013 р. у справі №2а-9504/12/2070
ПОЗИЦІЯ ДПI. Вважає, що оскільки у ТОВ «А» обліковується кредиторська заборгованість перед контрагентами, які перебувають у стадії ліквідації, то ця сума має бути відображена у складі доходів.
ПОЗИЦІЯ ТОВ «А». Контрагентам на суму заборгованості видано векселі. Отже, з моменту видачі векселів зобов'язання з оплати поставленого товару припинилися, натомість виникли зобов'язання за векселями.
РІШЕННЯ СУДУ. Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є акт планової виїзної перевірки ТОВ «А», яким встановлено кредиторську заборгованість за векселями, виписаними контрагентам, державна реєстрація яких припинена. У зв'язку з цим ТОВ «А» занижено інші доходи за рахунок невіднесення до складу доходів кредиторської заборгованості за виданими в оплату товарами.
З аналізу норм пп. 135.5.4 ст. 135, пп. 14.1.11, 14.1.257 ст. 14 ПКУ випливає, що до складу податкового доходу належить заборгованість векселедавця перед векселедержателем, за якою минув строк позовної давності. У судовому засіданні представник ДПI зазначив, що названу суму заборгованості за векселями податковий орган визначає як прострочену кредиторську заборгованість.
За приписами ч. 2 ст. 4 Закону України «Про обіг векселів в Україні» у разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
Отже, з моменту видачі позивачем векселів кредиторам зобов'язання з оплати поставлених такими контрагентами товару та послуг припинилися і виникли зобов'язання зі сплати за векселями.
Отже, зі системного аналізу ст. 34, 70, 77 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі випливає, що гранично допустима дата пред'явлення простого векселя зі строком платежу за пред'явленням до погашення становить 1 рік з дати його складання, з якої починається перебіг строку позовної давності, що становить 3 роки, із закінченням якого кредиторська заборгованість за векселями набуває статусу безповоротної фінансової допомоги, тобто підлягає включенню до складу доходу векселедавця.
Щодо посилань ДПI в акті перевірки на ст. 609 ЦКУ, згідно з якою зобов'язання припиняється ліквідацією юрособи, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням, то колегія суддів зазначає, що у цій нормі йдеться про правонаступництво за зобов'язанням, а не про правонаступництво кредитора.
Водночас вимогами ст. 11 та 16 Уніфікованого закону допускається правонаступництво зобов'язання за векселем, навіть у разі ліквідації кредитора, адже вексель, як до ліквідаційної процедури, так і під час ліквідаційної процедури, може бути переданий на користь третьої особи. При цьому норми чинного законодавства не передбачають обов'язку векселедержателя повідомляти векселедавця про здійснення такого індосаменту.
ВІД РЕДАКЦІЇ. Такі категорії справ, як свідчить практика, залишилися вельми складними і з прийняттям ПКУ. Так, податкові органи, вказуючи в актах перевірки на збільшення доходів чи зменшення витрат за операціями, в яких беруть участь векселі, і надалі дозволяють собі не зазначати, порушення яких саме норм законодавства встановлено та яку саме кваліфікацію (суми безповоротної фінансової допомоги чи безнадійної кредиторської заборгованості) надано виявленій заборгованості. Адже в описаній у рішенні суду ситуації, згідно з приписами пп. 159.1.2 ПКУ, у покупця виникає зобов'язання зменшити суми витрат, а не збільшити суму доходу, як наголошує ДПI в акті перевірки.
Але одне можна сказати з певністю: головним чинником для таких перевірок є факт ліквідації контрагентів.
Підготувала Наталія КАНАРЬОВА, «Дебет-Кредит»